Міжнародна економічна інтеграція, її сутність та передумови

3. Мікроінтеграція та макроінтеграція

Завершальним етапом постадійного розвитку інтеграційної взаємодіє мала б стати повна інтеграція, яка фактично означала б створення міжнародної конфедерації і втрату суверенності окремими державами. Проте жодне інтеграційне угрупування не лише не досягло такого рівня розвитку, але навіть і не ставить перед собою подібних завдань. Отже, міжнародна економічна інтеграція розвивається по двом основним напрямам, які пов’язані з макро- та мікрорівнем (рис.1). Через механізм розвитку горизонтальних та вертикальних інтеграційних зв’язків суб’єктів господарювання в світі посилюються процеси транснаціоналізації. Розвиток міждержавних інтеграційних угруповань сприяє посиленню процесів регіоналізації в світовому господарстві.

Рисунок 1 Напрями розвитку міжнародної економічної інтеграції

Участь країн в регіональних інтеграційних об’єднаннях забезпечує їм ряд переваг, яки позитивно  впливають на процеси їх соціально-економічного розвитку. В першу чергу це пов’язано  з більш широким доступом до ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, новітніх технологій), що дозволяє оптимально їх використовувати. Збільшення ринкового простору дозволяє використовувати позитивну сторону ефекту масштабу, що мінімізує витрати виробників. Крім того, об’єднуючи спільні зусилля країни-члени інтеграційного угруповання спільно вирішують складні соціально економічні, екологічні та інші проблеми забезпечення сталого розвитку[9, c. 102].

Інтеграційні процеси  відбуваються з неоднаковою інтенсивністю  і мають неоднакову глибину в  різних регіональних об’єднаннях. Це залежить від загального рівня поглиблення територіального поділу праці між ними, досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, отриманого досвіду та історії розвитку відносин між країнами, рівня підтримки державних інтеграційних пріоритетів з боку громадянського суспільства та багатьох інших факторів.

Початкові етапи регіоналізації пов’язані зі взаємним наданням національних режимів торгівлі та запровадженням спеціальних пріоритетів співробітництва  з іншими країнами. При цьому очевидно, що особливий інтерес мають становити ті інтеграційні процеси, які локалізуються в географічній близькості від її кордонів.

У просторовому відношенні розвиток регіональної економічної  інтеграції можна проаналізувати на макрорегіональниому, мезорегіональному  та мікрорегіональному рівнях.

Макрорегіональний рівень передбачає об’єднання держав великого регіону. Такими регіонами є: Західна, Центральна, Східна Європа, Центральна Азія, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, Північна, Латинська Америка, Близький Схід, Західна і Центральна Африка;

Мезорегіональний рівень розвитку регіональної інтеграції характеризує співробітництво між прикордонними  адміністративно-територіальними одиницями  відповідних держав. Прикордонне  співробітництво визначається як комплекс форм та інструментів взаємодії між партнерами, які реалізують різні форми взаємовигідного соціально-економічного партнерства на географічно близьких територіях. Прикордонні регіони, як правило, мають специфічний статус та відіграють динамічну роль у процесі міжнародного співробітництва. З метою стимулювання взаємодії в цих регіонах, може створюватися відповідна виробнича інфраструктура, спільно використовуватися ресурсна база, реалізовуватися спільні проекти (транспортні, природоохоронні, соціальні, гуманітарні та ін.) проектів[8, c.86].

Регіональна інтеграція на мікрорегіональному рівні передбачається створення вільних економічних  зон (відокремлених територій), в  яких встановлюються особливі (пільгові) економічні умови для національних та іноземних підприємців. Через  створення ВЕЗ країни намагаються активізувати зовнішньоекономічну співпрацю, залучити іноземний досвід господарювання та управління, підвищити конкурентоспроможність національного виробництва, вирішити проблеми конкретних регіонів з низьким рівнем економічно-соціального розвитку тощо.

Розвиток міжнародних  економічних відносин представляє  собою об’єктивне явище всесвітнього масштабу, і проявляється в комплексі  конкретних форм співробітництва між  країнами світу. Найрозвинутішою формою інтернаціоналізації господарського життя виступає економічна інтеграція, яка представляє собою процес зближення й поступового об’єднання національних економічних систем й знаходить своє відображення у проявах регіоналізму, а через розвиток горизонтальної та вертикальної інтеграції втілюється у процесах транснаціоналізації світового господарства.

Висновки

У широкому розумінні  міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна  тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий етап розвитку міжнародних економічних відносин. Як процес інтеграція виявляється в нівелюванні відмінностей між економічними суб’єктами - представниками різних держав. В цілому, послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує найбільш повне, найраціональніше використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку. Водночас, вирішуються важливі питання соціальної політики за рахунок об’єктивно зумовленого зниження цін на основні товари й послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку.

Глобалізація економіки призводить до об'єднання і взаємопроникнення держав та їх окремих територій. Процес міжнародної економічної інтеграції є дуже суперечливим і висвітлюється неоднозначно в сучасній економічній науці.

Мікроінтегральний рівень інтеграції або мікроінтеграція є системою міцних, сталих, певним чином регламентованих міжнародних виробничих, науково-технічних, комерційних та фінансових зв’язків на корпоративному (фірмовому) рівні. Мікроінтегарція носить глобальний, загальносвітовий характер, перехлестує рамки національних економік і регіональних інтеграційних угрупувань. Макрорегіональний рівень інтеграції або макроінтеграція являє собою комплекс зв’язків і узгодженостей на міжнародному рівні окремої групи країн. Сучасний етап інтернаціоналізації світового господарства характеризується регіональною інтеграцією, тобто даний процес носить обмежений (локалізований територіально) характер.

З огляду на це, міжнародну економічну інтеграцію слід розглядати як динамічний процес. Міжнародна економічна інтеграція сприяє вирішенню екологічних та соціальних потреб, які на рівні однієї держави вирішити неможливо.

Серед існуючих форм МЕІ  найбільша увага приділяється макроінтеграції, тоді як мезоінтеграція допоки лишається осторонь досліджень. Проте слід розуміти, що співробітництво між окремими регіонами сприятиме подальшому зближенню між сусідніми державами.

У процесі досліджень питань активізації інтеграційних  процесів у сфері підприємництва України особлива увага приділялася  питанням ролі держави у розвитку цих процесів, необхідності їх державного регулювання та підтримки підприємницьких ініціатив щодо підвищення ефективності і конкурентоспроможності великого та малого бізнесу в умовах світової економічної інтеграції й глобалізації.

Таким чином можна  стверджувати, що від пріоритетів, обраних державою у сфері підтримки інтеграційних процесів у підприємництві, залежатиме місце країни в системі світогосподарських зв'язків та її міжнародна конкурентоспроможність.

Економічне інтегрування неможливе без подальшого розвитку суспільного характеру міжнародного виробництва, без поглиблення інтернаціоналізації виробництва на основі об’єднання виробничих та наукових потенціалів багатьох країн. І лише таке інтегрування відкриває перспективу вирішення не окремих тимчасових задач економічного або соціального плану, а виходу країни на принципово нові виробничо-технічні та соціально-економічні рубежі.

Список використаних джерел

1. Вишняков В.М. Стратегия развития международных экономических интеграционных процесов Украины [монография]/ Вишняков В.М – Симферополь,Феникс-2009,с.160.
2. Галіуліна А. Л. Сутність та принцип процесів міжнародної економічної глобалізації та інтеграції / Галіуліна А. Л.// «Міжнародна економіка», ДонНУ- 2012, с. 82-85.
3. Голиков А.  П.  Международные экономические термины:  словарь-справочник : [уч.  пособие] / А. П. Голиков, П. А. Черномаз. – К. : Центр учебной литературы, 2008. – 376 с. 
4. Гомольська Н.І. Нові форми міжнародної економічної інтеграції – перспективи розвитку транскордонної співпраці/ Гомольська Н.І./ Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.5 173-177.
5. Гражевська Н. І. Економічні системи епохи глобальних змін. – К.: Знання, 2008. – 431 с.
6. Грущинська Н.  М.  Теоретичні основи європейської економічної інтеграції України :  монографія / Н. М. Грущинська. – К. : Вид. Корбуш, 2008. – 232 с.
7. Гупала О. Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. Редакцією. О. Г. Гупала – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – 368 с.
8. Евангелос Сискос. Глобальні стратегії європейської інтеграції : монографія / Сискос Евангелос; за ред. проф. О. Г. Белоруса. – Т. : Астон, 2008. – 384 с.
9. Кальченко Т. В. Глобальна економіка : навч.посіб. / Т. В. Кальченко. – К. : КНЕУ, 2009. – 364 [4] с.
10. Кондратюк В.В.  Сутність і етапи формування міжнародної економічної інтеграції [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_etei/2007_4/zbirnuk_ETEI_07_156.pdf].
11. Липов В. В. Міжнародна економіка: світова економіка та міжнародні економічні відносини. Модуль І. Світова система господарювання.  Навчально-практичний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 368 с.
12. Підгурська  І. Особливості формування міжнародних партнерських відносин у сучасній світовій економіці / І.Підгурська // Галицький економічний вісник. — 2010. —  № 1(26). — С. 5-11. — (світова економіка й міжнародні економічні відносинио).
13. Розпутенко І. В. Зона вільної торгівлі / І. В. Розпутенко // Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – С. 263.
14. Філіпенко А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть : навч. посібник / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський. – К. : Либідь. – 2009. – 470 с.
15. European Union [Electronic Resource] // Encyclopedia of Management. – 2009. – Access mode : www.encyclopedia.com.