Міжнародна економічна інтеграція, її сутність та передумови

Зміст

 

Вступ

 

Однією з найважливіших  особливостей розвитку сучасного світу  є швидко прогресуюча інтеграція. Вона зачіпає самі різні аспекти сучасного життя –– економіку, політику, культуру, ідеологію, безпеку, оточуючу середовище. Економічна зміна інтеграції включає багато разів збільшені за останні десятиріччя потоки товарів і послуг між країнами, капіталу, праці і інформації, а також інтернаціоналізацію виробничих процесів аж до міжнародного розділення окремих технологічних операцій. В цілому інтеграцію можна охарактеризувати як посилення взаємозалежності національних економік, взаємовплив і взаємопереплетіння різних сфер і процесів в світовому господарстві.

Підвищення ефективності суспільного виробництва в окремих  країнах та у всьому співтоваристві, що інтегрується, може бути забезпечено  лише у разі, коли ці країни будуть узгоджено  створювати найбільш сучасні за технічними та економічними параметрами підприємства у всіх сферах економіки. При цьому однакові за техніко-економічними параметрами підприємства, що працюють в одних і тих же галузях національних економіки країн,що інтегруються. Мають витрачати на виробництво однотипних товарів практично однакову кількість ресурсів.

Міжнародна економічна інтеграція створює між країнами необхідні умови для розвитку торгівлі, руху факторів виробництва  тощо, тому можна вважати, що вона, з  одного боку, виступає важливим індикатором  соціально-економічної ситуації в  країні, а з іншого, є важливим механізмом поліпшення добробуту.

Інтеграційний процес здійснюється на різних рівнях – загальнодержавному і місцевому, макро- і мікроекономічному, рівнях державних та недержавних організацій. Мікроекономічний рівень передбачає встановлення прямих економічних зв’язків між суб’єктами господарювання, які мають різну національну приналежність, розвиток кооперації між ними, створення спільних підприємств і міжнародних фінансово-промислових груп тощо.

Формування економічних  об’єднань країн, які поступово узгоджують свою національну політику, є ознакою розвитку міжнародної економічної інтеграції на макрорівні. У разі виникнення подібних угруповань найчастіше виникає потреба в наднаціональному регулюванні, спрямованому на забезпечення вільного переміщення товарів, факторів виробництва, технологій між країнами в рамках певного регіону. В результаті утворюються цілісні регіональні господарські комплекси зі своєю структурою і органами управління, які виступають ознакою регіоналізму в світовому господарстві.

 

1. Міжнародна економічна інтеграція, її сутність та передумови

 

Друга половина минулого століття характеризується розвитком  інтеграційних процесів, які продовжуються  і донині. А тому закономірним явищем є дослідження даної проблематики вченими-економістами. Основними цілями економічної інтеграції як якісно нового і більш складного етапу інтернаціоналізації господарських зв’язків є більш тісне співробітництво і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації господарства і переплетення капіталів, проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

У міжнародних відносинах термін “інтеграція” почав використовуватися, коли країни Західної Європи почали формувати наднаціональні інститути і створювати економічні співтовариства з метою забезпечення свободи торгівлі і координації економічної політики. В буквальному перекладі з латинської мови “integer” означає об’єднання. Проте слід розуміти, що буквальне визначення даного терміну значно спрощує логічний зміст економічної категорії „інтеграція”. І реальна суть економічної інтеграції на сьогодні є значно складнішою та багатограннішою[1, c. 24].

Для розвитку інтеграційних процесів необхідна наявність низки об'єктивних та суб'єктивних передумов, головними  з яких є:

- НТР, яка об'єктивно зумовлює формування міждержавного господарського простору з оптимальним поєднанням можливостей і потреб національних економік;

- соціально-економічна однорідність національних господарств, що підлягають об'єднанню;

- близькі рівні економічного розвитку країн, що інтегруються;

- досить тривалий період і досвід взаємного економічного співробітництва групи країн;

- цілеспрямована діяльність державних органів країн, партій, соціальних груп і класів щодо інтеграційних процесів;

- тенденції демографічних факторів розвитку;

- поглиблення міжнародного поділу праці;

- розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу;

- тісне переплетіння національних економік на мікрорівні;

- створення міжнародних організацій, які покривають усі сфери людського життя (з одного боку, міжнародні організації є наслідком розвитку інтеграційних процесів, а, з іншого боку, їхнє функціонування безпосередньо впливає на інтеграційні процеси);

- розвиток транспортно-комунікаційних мереж;

- національні та культурні фактори – діяльність державних органів, партій, соціальних груп і класів, національних спільнот;

- історичні передумови – тривалий період і досвід взаємного співробітництва груп країн;

- об’єктивна необхідність розв’язання глобальних проблем людства[2, c.83].

Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн. На етапі  економічної інтеграції:

а) формується міжнародний  господарський комплекс зі своєю  структурою та органами управління. Спільні  умови господарської діяльності визначаються і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та наддержавному рівнях;

б) зростає можливість об'єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних  проблем;

в) основою інтеграційної  діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

 

г) інтеграційне співробітництво  має комплексний і довготривалий  характер.

Інтеграційні процеси  в кінці ХХ ст. охопили практично  всі континенти і субконтиненти та призвели до утворення багаточисельних регіональних і субрегіональних торгівельно-економічних блоків. Всього у світі нараховується понад двадцять міжнародних економічних об’єднань інтеграційного типу, які охоплюють основні регіони і континенти земної кулі.

Міжнародна економічна інтеграція – сучасна форма інтернаціоналізації  виробництва, при якій відбувається взаємне пристосування, переплетення і об’єднання національних господарств  різних країн. Інтеграція означає в  цьому випадку встановлення більш глибоких, сталих та інтенсивних зв’язків між національними економіками [4, с.174].

Міжнародна економічна інтеграція передбачає:

- співробітництво між  національними економіками різних  країн;

- ліквідацію бар'єрів  у торгівлі між країнами;

- зближення ринків країн з метою створення спільного ринку.

На сьогодні міжнародна економічна інтеграція є складним і  багатогранним явищем, що існує в  різних формах.

 

2. Форми міжнародної економічної  інтеграції

 

З розвитком міжнародних  інтеграційних процесів з’явилися різноманітні підходи до класифікації форм міжнародної економічної інтеграції.

Найбільш поширеними є дві класифікації:

1) за ступенем інтеграції  держав;

2) за просторовою ознакою.

Згідно з класифікацією  за ступенем інтеграції держав прийнято виділяти наступні форми (ступені, етапи, стадії), як їх трактують різні науковці [10] міжнародної економічної інтеграції: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз і політичний союз або повна інтеграція.

Іноді в окрему форму  виділяється зона вільної торгівлі промисловими товарами.

Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли група країн  скасовує обмеження на взаємну торгівлю і кожна країна-учасниця зберігає власну систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Кожен  член зони вільної торгівлі (ЗВТ) залишає за собою право на ведення самостійної економічної політики. Сфери співробітництва визначаються угодою про ЗВТ. Для координації діяльності і розгляду розбіжностей у ході вирішення питань технічного характеру, як правило, створюється Секретаріат ЗВТ. Можливе також створення окремого органу (Ради) з наданням йому права прийняття обов'язкових рішень, що стосуються питань технічного характеру. Єдиний митний тариф не встановлюється. Кожний член визначає митний збір відповідно до економічних потреб третьої сторони. Необхідною умовою є використання країнами-учасницями ЗВТ єдиної номенклатури опису і кодування товарів.

Промислова зона вільної  торгівлі охоплює лише торгівлю промисловими товарами. Класичним прикладом такої  зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі, що існує з 1960 року.

На стадії митного  союзу держави не тільки позбавляються  взаємних торговельних бар’єрів, але  й утверджують єдину систему  зовнішніх торгових бар’єрів і загальних  митних стягнень щодо третіх країн. При цьому митні служби на внутрішніх кордонах усуваються, а їх функції передаються відповідним службам на зовнішніх кордонах. І, як наслідок, виникає єдиний митний простір[13, c.145].

Митниці зберігаються, але  діють тільки на зовнішніх кордонах союзу. На території митного союзу діють єдині митні закони і правила щодо ввезення усіх видів товарів у будь-яку з країн-учасниць. В рамках митного союзу провадиться єдина торгова політика, яка формується усіма країнами учасницями. Для розробки законів ведення торгівлі усередині союзу та з третіми країнами створюється наддержавний орган. Між країнами-учасницями митного союзу є вільний доступ до товарів, зроблених у цих країнах, здійснюється вільне просування товарів з однієї країни в іншу, немає митних зборів з товарів. Товари, імпортовані з третіх країн на територію митного союзу будь-якою з країн-учасниць, проходять митний контроль у першій країні, куди вони потрапляють. Як правило, країнами-учасницями встановлюється єдиний митний тариф.

Митний союз, зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включа­ючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих і непрямих податків і однотипність методів управління національним господарством. Угоди такого типу діяли в Європейському Економічному Співтоваристві у 1968 році. Нині таким прикладом можуть бути Андська група, КАРИКОМ – спільний ринок країн Карибського басейну.

Митний союз перетворюється на спільний ринок із усуненням усіх обмежень на рух виробничих факторів – праці, капіталу та підприємництва. Прикладом такого утворення є Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), що пізніше переросло в Європейський Союз (ЄС).

Валютний союз означає повну  інтеграцію економік учасників із наднаціональними органами, відповідальними за проведення економічної політики. Зокрема, валютний союз передбачає єдину валютну систему і центральний банк, уніфіковану фіскальну систему та спільну зовнішню економічну політику[11, c. 134].

Політичний союз – вищий ступінь  регіональної інтеграції, яка передбачає перетворення єдиного ринкового  простору в цілісне економічне і  політичне утворення. Фактично це виникнення нового багатонаціонального суб'єкта світогосподарських і міжнародних політичних відносин, який виступає від імені всіх учасників цього союзу.

Основними напрямами розвитку інтеграційних  процесів є:

- поступове усунення митних та фінансових бар'єрів;

- забезпечення країнам, які увійшли до інтеграційного угрупування "прозорості" кордонів;

- створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталів.

Якщо при оцінці форм МЕІ за ступенем інтеграції держав практично не виникає дискусій, то класифікація форм за просторовою ознакою  характеризується наявністю протиріч.

Значна кількість робіт  вітчизняних економістів присвячена дослідженню дворівневої моделі для оцінки системи інтеграційних процесів (мікро- та макроінтеграції). Проте, багато хто з фахівців не погоджується із запропонованою моделлю, оскільки вважає, що в ній не відображено важливої ланки процесу МЕІ – мезоінтеграції.

Мезоінтеграція (мезо…  гр. mesos – середній, проміжний) являє собою комплекс специфічних зв’язків і відносин між суміжними регіонами прилеглих країн, існування яких зумовлено відносною мезорегіональною цілісністю та наявністю сталих виробничо-коопераційних й технологічних зв’язків між суб’єктами господарювання[15].

Мікрорегіональний рівень інтеграції або мікроінтеграція  є системою міцних, сталих, певним чином  регламентованих міжнародних виробничих, науково-технічних, комерційних та фінансових зв’язків на корпоративному (фірмовому) рівні. Мікроінтеграція носить глобальний, загальносвітовий  характер, перетинає рамки національних економік і регіональних інтеграційних угрупувань.

Макрорегіональний рівень інтеграції або макроінтеграція  є комплексом зв’язків і узгодженостей  на міжнародному рівні окремої групи країн. Сучасний етап інтернаціоналізації світового господарства характеризується регіональною інтеграцією, тобто даний процес носить обмежений (локалізований територіально) характер.