Місце України на ринку високотехнологічної продукції

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА 

 

 

 

Кафедра міжнародної економіки 

 

 

 

 

 

 РЕФЕРАТ

 

на тему: 

 

«Місце України на ринку високотехнологічної продукції» 

 

 

   

 

 

    

 

Студентки:  3 курсу, 6 групи

Факультету МЕіМ

Краснової Т.Л. 

 

Викладач:

Танащук І.О. 

 

 

 

 

Київ – 2014

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………2

Перелік умовних позначень, скорочень……………………………………3

Розділ І. Теоретичні аспекти ринку високотехнологічної продукції……4

1.1. Сутність та форми МНТО ……………………………………………..4

1.2. Сутність та класифікація високотехнологічної продукції ………......6

1.3. Формування ринку високотехнологічної продукції………………….7

Розділ ІІ. Аналіз ринку високотехнологічної продукції………………….8

2.1. Рейтинг країн світу та місце України на ринку високотехнологічної продукції……………………………………………………………………………..8

Розділ ІІІ. Пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності в країні та стимулювання розробки високих технологій …………………………………13

Висновки……………………………………………………………………14

Список використаних джерел……………………………………………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що науково-технічний потенціал нині є визначним фактором, що забезпечує конкурентоспроможність національної економіки. Сьогодні приріст валового продукту в найбільш розвинених країних світу на 70-80% визначається інноваційними досягненнями, а України становить – 0,1%. Саме тому, варто вивчати та аналізувати цю проблему, задля того, щоб виявити недоліки, пріорітетні напрями розвитку та можливі шляхи покращення та вдосконалення становища України на світовому ринку високотехнологічної продукції. Це сприятиме позитивним змінам в життєдіяльності суспільства нашої держави, допоможе вивести стан економіки України на новий рівень.

Високотехнологічне в-во є головним фактором підвищення зайнятості населення та рівня заробітної плати, що в свою чергу стає наслідком інтенсивного зростання світового виробництва та обсягів експорту високотехнологічної продукції.

Проблема полягає у визначенні основних шляхів активізації інноваційної діяльності в Україні та стимулювання розробки високих технологій, виходу української економіки на міжнародний конкурентоздатний рівень у сфері виробництва високотехнологічної продукції.

 Завдання роботи:

• визначення основних теоретичних аспектів ринку високотехнологічної продукції;
• аналіз останніх тенденцій на світовому ринку високих технологій;
• визначення позицій основних гравців на ньому;
• визначення місця України на ринку високих технологій;
• розробка пропозицій щодо вирішення поставленої проблеми.

Об`єкт – Україна на світовому ринку високотехнологічної продукції.

Предмет – теоретичні, прикладні, статистичні аспекти ринку високотехнологічної продукції в Україні і в світі.

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ

МНТО – міжнародний

НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

МЕВ – міжнародні економічні відносини

ЄС – Європейський союз

ВЕЗ – вільна економічна зона

ТПР – територія пріоритетного розвитку

GCI – The Global Competitiveness Index

GII – The Global Innovation Index

R&D – Research and Development Expenditure

мед. – медичне

пром. – промислове

ген. – генетичні (генетичні дослідження)

ін. – інший

напр. – наприклад

в-во - виробництво

дп – друга половина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти ринку високотехнологічної продукції

1.1. Сутність та форми МНТО

МНТО – це відносини з приводу обміну результатами НДДКР, спільного проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим сумісним чи роздільним використанням їх результатів.

МНТО в широкому значенні – обмін будь-якими науково-технічними знаннями і виробничим досвідом між країнами.

МНТО у вузькому значенні – передача науково-технічних знань і досвіду, конкретних технічних процесів що відносяться до створення продукції.

З огляду на носіїв передачі технологій можна визначити такі форми обміну:

• купівля ноу-хау, патентів та інформаційних пакетів з використанням паперових та електронних носіїв інформації;
• купівля високотехнологічних товарів;
• поставки технологічного обладнання під час реалізації міжнародних виробничих проектів;
• внески учасників міжнародних підприємств до статутного фонду у формі технологій та ноу-хау;
• міжнародна міграція висококваліфікованих науково-технічних кадрів.

МНТО забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досягнення високих темпів економічного розвитку за разунок використання передових технологій інших країн.

На міжнародному ринку технологій передача технології здійснюється некомерційним і коменційним шляхом.

Некомерційні форми технологічного обміну:

• технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література;
• бази і банки даних;
• міжнародні виставки, ярманки, симпозіуми, конференції;
• обмін делегаціями;
• міграція вчених і фахівців;
• стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;
• навчання студентів і аспірантів;
• діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

Комерційні форми технологічного обміну:

І. Матеріальні види технологій:

• підприємства «під ключ»;
• технологічні лінії;
• агрегати, устаткування, інструменти та ін.

Цей тип технологічного обміну пов`язаний з прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм і виробництв.

ІІ. Нематеріальні види технологій:

• патент – свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу;
• лізенція – дозвіл, який видається власником технології (лізензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упровдовж визначеного часу і за визначену плату;
• копірайт – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відеопродукту на показ і відтворення своєї роботи;
• товарний знак – символ (малюнок, графічне зображення, сполучення літер тощо) визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;
• ноу-хау – надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосовувані у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом.

ІІІ. Послуги: науково-технічні, інжирінгові, консультаційні, навчання персоналу та ін.

1.2. Сутність та класифікація високотехнологічної продукції

Потрібно відзначити, що загальновизнаного тлумачення «високотехнологічної продукції» поки що не сформовано.

Високотехнологічна продукція – продукція, виготовлена вітчизняними підприємствами із застосуванням наукоємних технологій, конкурентоспроможна з кращими зразками аналогічної продукції іноземного виробництва.

Високі технології – технології, які розроблені на основі новітніх наукових знань, за своїм технічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і спроможні забезпечити передові позиції на світовому ринку наукомісткої продукції.

На сьогодні є несформованими на законодавчому рівні критерії віднесення продукції до високотехнологічної, що чинить перешкоди для реалізації окремих напрямків інноваційної політики.

Загальновизнаною класифіказією високих технологій для експорту та імпорту продуктів, що втілюють нову та лідируючу технологію, є класифікація, розроблена в США, яку використовують міжнародні організації для виконання статистичних порівнянь різних країн. Ця класифікаційна система дає змогу дослідити торгівлю продуктами високих технологій у 10 головних галузях:

• Біотехнологія – мед. та пром. застосування передових ген. досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та ін. ліків;
• Технології наук про життя людини – напр., досягнення медичних технологій у сферах відоброження ядерного резонансу, ехокардіографії тощо;
• Опто-електроника – розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло і реагують на нього(оптичні сканери, фотоелементи тощо);
• Комп’ютери і телекомунікації – факсимільні машини, радари, супутники зв’язку, сервени, комп’ютери, програмні продукти тощо;
• Електроніка – інтегральні схеми, плати, рідкі кристали тощо;
• Комп’ютеризоване в-во – розвиток технологій для автоматизації промислового в-ва. Напр., роботів, автоматизованих засобів транспортування;
• Нові матеріали – удосконалення і створення матеріалів, які дозволяють удосконалити застосування інших передових технологій. Напівпроводники, оптичні фібер-кабелі, відеодиски тощо;
• Аерокосмічні технології;
• Озброєння – броньовані транспортні засоби, бомби, торпеди, міни, ракети; невоєнне озброєння; частини бомб, торпед, мін, ракет тощо;
• Атомні технології – розвиток обладнання атомних електростанцій, зокрема атомних реакторів та їх частин, обладнання для розщеплення ізотопів, виготовлення твелів тощо.

 

1.3. Формування ринку  високотехнологічної продукції

Формування світового ринку технологій відбулося в дп 50-х – 60-х років ХХ століття, коли обсяг міжнародних комерційних операцій за технологіями перевищив масштаби національного обміну. Це дозволило виділити МНТО в окрему форму МЕВ. За даними МВФ кількість країн, що обмінюються технологіями з 1960 року збільшилося з 22 до 84, розширився обсяг щорічних лізензійних операцій, що світчить про зростаючу економічну роль цього виду товарів для всіх учасників обміну технологіями. Технологічний обмін перевищує традиційні світогосподарські потоки товарів, послуг і капіталів.

Основні передумови, що обумов бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями:

На рівні країни – це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути зв’язане з недостатнім  обсягом витрат на НДДКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування.

На рівні підприємств придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.

 

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз ринку високотехнологічної продукції

2.1. Рейтинг країн світу та місце України на ринку високотехнологічної продукції

Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США, Японія і країни Західної Європи  (зокрема члени ЄС). Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій  країн, що раніш вважалися країнами «третього світу».

Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) – це глобальне дослідження і супроводжуючий його рейтинг країн світу за показником економічної конкурентоспроможності.

12 показників, що визначають національну конкурентоспроможність: Якість інститутів; Інфраструктура; Макроекономічна стабільність; Здоров’я і початкова освіта; Вища освіта і професійна підготовка; Ефективність ринку товарів і послуг; Ефективність ринку праці; Розвиненість фінансового ринку; Рівень технологічного розвитку; Розмір внутрішнього ринку; Конкурентоспроможність компаній; Інноваційний потенціал.

Таблиця 2.1.1

Рейтинг глобальної конкурентоспроможності країн 2012-2014

Місце	Країна(2012)	GCI	Місце	Країна(2013)	GCI	Місце	Країна (2014)	GCI
1	Швейцарія	5.72	1	Швейцарія	5.67	1	Швейцарія	5.7
2	Сінгапур	5.67	2	Сінгапур	5.61	2	Сінгапур	5.6
3	Фінляндія	5.55	3	Фінляндія	5.54	3	США	5.5
4	Швеція	5.53	4	Німеччина	5.51	4	Фінляндія	5.5
5	Нідерланди	5.50	5	США	5.48	5	Німеччина	5.5
6	Німеччина	5.48	6	Швеція	5.48	6	Японія	5.5
7	США	5.47	7	Гонконг	5.47	7	Гонконг	5.5
8	Британія	5.45	8	Нідерланди	5.42	8	Нідерланди	5.5
9	Гонконг	5.41	9	Японія	5.40	9	Британія	5.4
10	Японія	5.40	10	Британія	5.37	10	Швеція	5.4
67	Росія	4.20	64	Росія	4.25	53	Росія	4.4
72	Чорногорія	4.14	83	Туніс	4.06	75	Словаччина	4.1
73	Україна	4.14	84	Україна	4.05	76	Україна	4.1
74	Уругвай	4.13	85	Уругвай	4.05	77	Хорватія	4.1
143	Сьєра-Леоне	2.82	147	Гвінея	2.91	143	Чад	2.8
144	Бурунди	2.78	148	Чад	2.85	144	Гвінея	2.8