Монетарна політика в Україні

Звичайно, найкращий спосіб підтримування збалансованості - швидке розширення якісної товарної маси в Україні, особливо за допомогою роздержавлення й приватизації, переведення державного сектора на засади комерційного розрахунку, підтримки соціальне значущих галузей суспільного виробництва, розбудови економіки відкритого типу, інтегрованої у світовий простір. Цінова політика має орієнтуватися на вільні ціни світового ринку. Нормальну кількість грошей для підтримки даної товарної маси забезпечить внутрішня, а потім зовнішня конвертованість національної грошової одиниці.

Більш ефективною є політика прискорення швидкості обертання грошової маси, якої можна досягти, скажімо, переходом до щотижневих виплат заробітної плати, широким упровадженням кредитних грошей та розширенням безготівкових розрахунків, введенням електронних карток споживача та іншими заходами. Все це дало б змогу проводити гнучку політику грошового обігу, своєчасно вилучати надлишкову масу грошей з обігу й підтримувати фінансову стабільність.

Величезні потенційні можливості криються в забезпеченні бездефіцитного державного бюджету України та ліквідації невпинної кредитної експансії.

Отже, Національний банк України повинен ефективно виконувати свою головну функцію регулятора грошового обігу.

Банкрутство готівкового та безготівкового обігу Залежно від форми грошей їх обіг поділяється на безготівковий і готівковий. У ринковій економіці будь-якої країни переважна частина грошового обігу зосереджена в безготівковому обігу. Він здійснюється шляхом оплати покупок і боргів перерахуванням грошових сум з рахунку на рахунок без використання грошей у готівковій формі. Переважання даної частини грошового обороту зумовлено насамперед вигідністю таких розрахунків для економічних суб'єктів. Рівень розвитку безготівкового обороту в тій чи іншій країні залежить від рівня розвитку товарно-грошових відносин, досконалості банківської справи, цілей і методів регулювання грошового обороту. Скажімо, нині у зв'язку з низьким рівнем товарно-грошових відносин та примітивністю банківського обслуговування у сфері особистого споживання безготівкові гроші використовуються вкрай недостатньо.

Готівковий оборот здійснюється через оплату купівлі товарів і послуг та боргових зобов'язань у сфері особистого споживання за допомогою банківських чи казначейських білетів та розмінною монетою. Це пов'язано з тим, що розмір грошових платежів тут у середньому менший, а потреба в негайному їх здійсненні значно вища. Тому платежі готівкою в сфері особистого споживання вигідніші й зручніші, ніж через банки. Але з розвитком товарно-грошових відносин, удосконаленням кредиту та комп'ютеризацією банківської справи сфера готівкового обороту поступово звужуватиметься.

Виникнення депозитних, а далі й електронних грошей, за допомогою яких здійснюється автоматичне переведення грошових сум за безпосереднім розпорядженням власника поточних рахунків, органічно поєднало в собі переваги депозитної та готівкових форм грошей. Тут немає потреби переносити великі маси готівки, досягається значна економія витрат, кожен платник може миттєво виконати платіж. Учені-економісти завжди були проти жорсткого розірваного поділу єдиної грошової маси на безготівкову та готівкову, але радянські політики, дбаючи про так зване обмеження й витіснення товарно-грошових відносин за соціалізму, постійно ігнорували всі застереження. Тим часом такий поділ був штучним і суперечив законам грошового обігу. Він поділив єдиний грошовий обіг на гроші, які обслуговували потреби населення, і безготівкові кошти, які використовувалися для розрахунків підприємств з бюджетом, банками та іншими організаціями. Внаслідок цього склалося два нібито незалежних потоки нерівноцінних грошей. Однак через видачу кредитів банки сприяють переведенню безготівкових грошей на оплату ресурсів і послуг інших підприємств, які, в свою чергу, виплачують із них заробітну плату, премії, здійснюють інші готівкові платежі. Так безготівкові гроші перетворюються в наявну готівку, яка потребує відповідної маси товарів і послуг. Якщо ж товарів немає, то це означає одне - переповнення каналів грошового обігу й інфляційне знецінення грошової одиниці.

Національна валюта - не лише гарант державності й незалежності України. Її введення супроводжується докорінними реформами економіки, структурними зрушеннями в народному господарстві, рішучим переходом до ринкових відносин, збалансуванням грошової та товарної маси, внутрішньою, а потім і зовнішньою конвертованістю гривні.

 

Особливості проведення монетарної політики в Україні

 

3.1 Сучасні тенденції  та прогнозована оцінка розвитку  грошово-кредитного ринку України

Головним завданням функціонування грошово-кредитної системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної (монетарної) політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи. Слід зазначити, що грошово-кредитна політика зазнає постійних змін через те, що вона пов’язана з політичною та економічною ситуацією в державі. На даний момент доводиться констатувати наявність фінансової кризи в Україні, у зв’язку з чим монетарна політика держави має бути спрямована на забезпечення стабільності та стійкості національної валюти, запобігання подальшому зростанню безробіття і стабілізацію валютного ринку.

Грошово-кредитна політика не може бути ефективною, якщо фактично не діють механізми дисконтного регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує регулятивної функції в Україні. Завищені ціни на кредитні ресурси (процентні ставки) провокують непропорційне зростання внутрішнього кредиту та його неефективний розподіл між економічними суб’єктами як на мікро- так і макрорівні, а результат таких дій призводить до інфляції, що викликає грошову нестабільність.

Національний банк України уже майже протягом 10 років постійно знижує розмір облікової ставки, проте ставки комерційних банків не змінюються у таких самих пропорціях. Отже, рівень облікової ставки НБУ сам по собі не визначає ставки за кредитами комерційних банків.

Велике значення у ринковій економіці мають цінні папери. Купівля-продаж центральним банком цінних паперів є найгнучкішим інструментом впливу на грошову-кредитну політику. Тому проблем, які склалися на ринку цінних паперів в Україні, досить багато, оскільки фондовий ринок, як складова частина фінансового ринку держави, не може уникнути різноманітних криз, які мають місце в економіці. До таких проблем слід віднести:

- відставання існуючої  законодавчої та нормативно правової  бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

- слабкість і недостатність  державного регулювання національного  ринку цінних паперів;

- нерозвиненість первинного  ринку цінних паперів, практична  відсутність операцій з похідними  від цінних паперів;

- відсутність гарантій по операціях  з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- відсутність гарантій  держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Враховуючи ці проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України релевантною є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку й послідовну.

Відповідно до змін у макроекономічному та політичному середовищі розвиток грошово-кредитного ринку України впродовж 2009 року мав суттєві відмінності.

Особливістю I кварталу було збереження значної напруги на грошово-кредитному ринку, яка проявилася в продовженні відпливу коштів з банківської системи, зниженні ліквідності банківської системи, дефіциті іноземної валюти на ринку тощо.

Натомість, у II кварталі ситуація значно покращилася, що позитивно відобразилося як на стані валютного ринку, так і на показниках, що характеризують обсяги активних та пасивних операцій банків, а також вартість коштів.

Стимулюючі заходи, які вживав Національний банк України, не знайшли адекватної підтримки з боку структурних та бюджетних механізмів. Як наслідок, значні обсяги вільної ліквідності, які мали банки, у III кварталі почали тиснути на валютний ринок. Унаслідок погіршення ринкових очікувань та збільшення майже вдвічі платежів український резидентів зовнішніми зобов’язаннями, дефіцит іноземної валюти на ринку посилився. Як результат, офіційний обмінний курс гривні до долара США за квартал знизився на 4,9 %.. Суттєве подорожчання імпортних товарів обумовило переорієнтацію споживання на продукцію внутрішнього виробництва, що разом із заходами державної підтримки деяких підприємств машинобудування сприяло зростанню у III кварталі поточного року порівняно з попереднім кварталом обсягів промислового виробництва на 7,8%, у т.ч. на підприємствах добувної промисловості – на 8,3%, переробної – на 6,8 %. Реальний ВВП у III кварталі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшився на 17,8 %.

Єдиною галуззю, яка демонструвала стабільне зростання у 2009 р. виступало сільське господарство. У січні – вересні 2009 р. загальне виробництво продукції сільського господарства.

З огляду на прогнозоване перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією до кінця 2009 р. та у 2010 р. через канал валютного ринку очікується, що забезпечення належного рівня грошової пропозиції відбуватиметься через фондовий та кредитний канали. Прогнозна структура випуску коштів в обіг може змінитися залежно від бюджетних параметрів на наступний рік.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошво-кредитної сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи.

Головною метою грошово-кредитної політики у 2010 році та надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці. Прийняття НБУ монетарних рішень насамперед на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку.

Для забезпечення стабілізації грошово-кредитного ринку НБУ слід підвищувати дисципліну комерційних банків щодо формування обов’язкових резервів. Держава та НБУ повинні використовувати весь спектр можливостей регулювання, а грошово-кредитна політика, у свою чергу, - використовувати системно-структурний підхід для того, щоб не допустити поглиблення фінансової кризи, запобігти подальшій девальвації національній валюті, стримати зростання безробіття та підвищити довіру до банківської системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

На сучасному етапі розвитку, в епоху бурхливих змін на світовій арені, особливої важливості набули питання, пов’язані з системами державного регулювання.

Монетарна політика – політика держави, що впливає на кількість грошей в обігу з метою забезпечення стабільності цін, повної зайнятості населення і росту реального обсягу виробництва.

Мета грошово-кредитної політики – досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки.

Існує чотири інструменти монетарної політики, з допомогою яких Центральний банк впливає на кількість грошей або на процентні ставки. Їх розрізняють:

- За об’єктами впливу

- За характером параметрів

- За строками впливу

- За формою впливу

Розглядаючи особливості проведення монетарної політики на сучасному етапі, потрібно визначити, що сучасні теоретичні моделі монетарної політики становлять синтетичну модель, що базується і на кейнсіанських і на монетаристських підходах, а також враховуючи і інші точки зору, існуючі в теорії грошей, вибираючи раціональне в кожній з них.

В довгостроковому періоді в грошово-кредитної політиці сьогодні переважає монетаристський підхід. Разом із тим, держава не відмовляється в короткостроковому періоді від впливу на процент в цілях швидкого економічного маневрування.

У зв’язку з наявність фінансової кризи в Україні, монетарна політика держави має бути спрямована на забезпечення стабільності та стійкості національної валюти, запобігання подальшому зростанню безробіття і стабілізацію валютного ринку.

На сьогодні монетарна політика використовує знаряддя непрямого впливу, що дає змогу досягати фінансової стабільності держави, без втрати індикаторів ринкової економіки, таких як облікова ставка, ціна, тощо. Хоч в економіці відбулись зміни, і вони мають негативний характер, такий як спад ВВП, збільшення рівня інфляції. Але якщо вжити відповідних заходів пов’язаних із зміною макросередовища і налагодження діяльності всіх інститутів держави на досягнення єдиної цілі, можливе покращення економічної ситуації та фінансової стабільності

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Брагинский С.В. Монетаризм как экономическая доктрина. //Деньги и кредит. 1992. №2.
2. Доллан Э.Дж., Кемпбелл К.Д., Кемпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. М.- Л., 2001., Гл. 14-20.
3. Доллан Э.Дж., Макроэкономика., С.-Пб., 2000., 207-214
4. Гальчинський А., Макроекономічні та монетарні передумови політики зростання. Вісник НБУ 2004 - №8, с.6
5. Гребеник Н. Особливості інструментів монетарної політики Національного банку України // вісник НБУ. – 2000. - №6. – С. 2-4.
6. Основні засади грошово-кредитної політики на 2007р./Мережа Інтернет/с.1,4-9
7. Стаднійчук М.О., Крохмалюк Д.І., Гриценко М.Р. Річний звіт НБУ за 2009р.
8. http: //www.bank.gov.ua – сторінка Національного банку України.