Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2013 в 03:09, курсовая работа
Вирішення завдань національного відродження України як розвинутої демократичної країни із соціальною ринковою економікою неможливе без чіткої, гнучкої і виваженої державної економічної політики. На цій основі постала проблема створення механізмів досягнення політичної стабільності, консенсусу інтересів різних інститутів та суб'єктів політичної влади у процесі прийняття політичних рішень в економічній сфері, обгрунтування значимості устрою суспільно-політичного життя щодо формування економічної політики держави, яка б відповідала запитам кожного пересічного громадянина.
Вступ
Макроекономіка
Поняття та задачі макроекономіки
Предмет та метод макроекономіки
Макроекономічні суб’єкти
Економічна політика в макроекономіці
2.1 Сутність і цілі економічної політики
2.2 Моделі ринку і економічної політики
Національно-економічні інтереси - вихідний пункт визначення національної економічної політики
2.4 Оцінка економічних можливостей країни як складова економічної політики
3. Особливості сучасної економічної політики в Україні
Висновок
Перелік використаних літературних джерел
У сфері структурної
та промислової політики увагу слід
зосередити на забезпеченні керованості
структурною перебудовою
В інвестиційній політиці слід насамперед забезпечити спрямування бюджетних інвестицій на вирішення найгостріших соціальних проблем і завершення будівництва найважливіших виробничих потужностей; реалізацію політики прискореної амортизації та посилення контролю за використанням амортизаційних відрахувань; розміщення централізованих капітальних вкладень на конкурсній основі, а також розширення використання недержавних джерел інвестування: інвестиційного потенціалу комерційних банків, ресурсів пенсійних, страхових та інших фондів, іноземних інвестицій, іноземних кредитних ліній.
В аграрній політиці пріоритетами
визнано стабілізацію та поступове
нарощування обсягів
У сфері соціальної політики пріоритетними цілями і завданнями є підвищення платоспроможного попиту населення та зменшення тягаря реформ для найменш захищених його верств; удосконалення системи оплати праці та активізація державної політики зайнятості; забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій, цільової адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення; реформування системи пенсійного забезпечення і соціального страхування та впорядкування надання різноманітних пільг; розвиток недержавних форм соціальної підтримки населення (благодійні організації, кредитні спілки, споживчі товариства тощо).
У галузі зовнішньоекономічної політики пріоритетне значення має забезпечення поетапного скорочення дефіциту платіжно-торгового балансу; стимулювання нарощування експорту, розширення діючих і пошук, нових ринків збуту, а також удосконалення товарної структури експорту та імпорту; розбудова інфраструктури зовнішньої торгівлі та вдосконалення системи митного контролю і тарифного регулювання; визначення обсягів і переліків товарної номенклатури критичного імпорту, а також переліків імпортозамінної продукції; розвиток співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями в національних інтересах; стимулювання ефективних іноземних інвестицій та довгострокових торгових відносин із зарубіжними країнами.
У антимонопольній політиці слід забезпечити, по-перше, застосування правових норм антимонопольного законодавства, спрямованих на збереження цілісних технологічних комплексів з високим рівнем концентрації виробництва, які забезпечують експортний потенціал, і, по-друге, жорсткий контроль за недопущенням виявів монопольних і дискримінаційних цін як у сфері виробництва, так і у сфері торгівлі.
В управлінні державним сектором економіки головними є такі завдання:
· відновлення керованості державним сектором економіки через контроль з боку міністерств і відомств, особливо Фонду державного майна, за ефективним використанням державного майна, виконанням державних контрактів, проведенням науково-технічної політики у відповідних галузях, вивченням ринків збуту продукції;
· законодавче розмежування прав і відповідальності різних дер-жавних органів управління та адміністрації підприємств.
Важливе значення має також забезпечення державних пріоритетів у розвитку галузей, які виробляють кінцеву продукцію, посідають вагоме місце на внутрішньому ринку, мають відповідний експортний потенціал, забезпечують швидкий оборот капіталу і значні надходження до бюджету, а також сприяють зайнятості населення. Це насамперед легка і харчова промисловість, базові та наукоємні галузі (машино- і приладобудування, металургія, хімічна промисловість), а також галузі паливно-енергетичного комплексу.
В агропромисловому секторі - це розвиток бази для переробки та зберігання сільськогосподарської продукції та розвиток соціальної сфери села.
Практична реалізація всіх
перелічених пріоритетів має
на меті забезпечити реальну
ВИСНОВОК
Основною засадою суспільного життя у правовій державі визначається його багатоманітність - політична, економічна та ідеологічна. Саме на ній має грунтуватися нова концепція полісуб'єктності економічної політики, згідно з якою справжніми її суб'єктами повинні бути працівники, трудові колективи, громадянські організації тощо. Реальні потреби та інтереси суб'єктів господарської діяльності і є об'єктом економічної політики. У даному випадку полісуб'єктність економічної політики має своїм підгрунтям принципи глобального міжсуб'єктного соціального партнерства, які мусять функціонувати в межах усієї держави.
Механізм реалізації принципів полісуб'єктності економічної політики може бути впроваджений в дію лише за умов створення в країні засад демократичної, соціальної, правової держави. А вже на основі останніх формуються політико-правові чинники даної діяльності. Головним політико-правовим аспектом цього процесу має стати створення Центральної Координаційної Міжсуб'єктної Ради, а також міжрегіональних і регіональних узгоджувальних рад суб'єктів економічної політики в органах управління і місцевого самоврядування з питань прийняття політико-економічних рішень.
У цьому сенсі, методологічно вірним та актуальним постає вивчення феномену громадянського суспільства з точки зору його впливу та взаємодії з економічною системою держави. Громадянське суспільство - це людська спільність, яка формується і розвивається в демократичних державах і являє собою мережу добровільно утворених недержавних структур (об'єднань, організацій, асоціацій, союзів, спілок, центрів, клубів, фондів тощо) в усіх сферах життєдіяльності суспільства і сукупність недержавних відносин (економічних, соціальних, духовних, релігійних та ін.).
Очевидно, що громадянське суспільство і демократична, соціальна, правова держава постійно знаходяться в рамках суспільно-політичного та економічного взаємодоповнення. Держава взаємодіє із громадянським суспільством в різних формах, зокрема, таких як вивчення громадських ініціатив, виділення матеріальних засобів для розвитку активності багатьох суспільних та недержавних об'єднань, організацій, фондів, які діють в межах економічної сфери, створення правового поля тощо.
Розвиток аналогічних й подібних до них структур, а також співробітництво із ними з боку політичних, державних установ має неабияке значення для формування реально діючої економічної політики і на цій основі подальшого суспільно-політичного та економічного розвитку нашої держави
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Барановський Ф. Курс “Економічна політика держави і проблеми регіонального управління” у магістратурі // Вісник державної служби України. - 2007. - №1. - С.79-81.
2. Барановський Ф.В. Економічна політика держави як предмет політологічного дослідження // Вісник Східноукраїнського державного університету. - Луганськ, 2007. - №2. - С. 205-210.
3. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: "Знання-Прес", 2000, 209 с.
4. Жаліло Я.А., Базилюк Я.Б., Белінська
Я.В. та ін.; За ред. Я.А. Жаліла.
Конкурентоспроможність
5. За ред. акад. HAH України В.М. Гейця. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні. Харків: Вид-во "Форт", 2003, 440 с.
6. Заблоцький Б.Ф. Перехідна
7. Іщук С.І. Розміщення
8. Петренко О.П Проблеми
9. Чистов С.М., Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. Державне регулювання економіки. Київ: КНЕУ, 2000, 316 с.
10. Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко
Г.Н. Основи економічної