Макроекономічна рівновага в Україні

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………….….3

1. Сутність та  моделі загальної економічної рівноваги……………………..…5

2. Макроекономічний стан України та перспективи відновлення макроекономічної рівноваги в Україні…………………………………………10

ВИСНОВКИ………………………………………………………….…………..14

 

Вступ

Складність економічних систем робить надзвичайно актуальною проблему рівноваги, збалансованості національного ринку. Часткову економічну рівновагу розглядають через збалансованість окремих елементів цілої системи, а загальну економічну рівновагу національної економіки – через ефективність використання обмежених ресурсів – праці, землі та капіталу. Сучасна теорія економічної рівноваги стала результатом синтезу моделей часткової економічної рівноваги та теорій загальної рівноваги. Суперечності (порушення рівноваги), які не можуть бути розв’язаними в межах цієї економічної системи призводять до структурної кризи економічної системи – механізму трансформації. Якщо поняття рівноваги економіки в цілому досить широке, то макроекономічна рівновага знаходить своє вираження через основні макроекономічні змінні. Ці основні фактори, політичні змінні, такі як монетарна і фіскальна політика разом з ринками праці та капіталу, впливають на сукупний попит та пропозицію, що взаємодіють між собою, оскільки рівень попиту обмежується наявними ресурсами. Результатами цієї взаємодії є: обсяг виробництва, зайнятість, ціни та чистий експорт. Оскільки поняття макроекономічної рівноваги тісно пов’язане з макроекономічним оптимумом, то є підстави говорити про те, що зрівноважена еконономічна система є ефективною, якщо у ній досягається макроекономічний оптимум.

Події останнього десятиріччя  поставили Україну не тільки перед  проблемою становлення її як самостійної  суверенної держави, а й перед  проблемою формування економічної  системи, яку характеризували б  такі риси, як стабільність, ефективність, певна самодостатність та напрям на зростання. Процес виходу України з системи одержавленої директивно-планової економіки виявився досить болісним і непростим. У спадок Україна отримала економіку, яка була повністю розбалансована та з абсолютно порушеними макроекономічними пропорціями. Тільки збалансована економічна система може бути стабільною та має шанси на економічне зростання. Тому важливо вибрати механізм формування макроекономічної рівноваги, який нерозривно пов’язаний з вибором моделі економічної системи, на яку Україна могла б орієнтуватись під час проведення своїх економічних реформ та побудові власної економічної системи

 

1. Сутність та  моделі загальної економічної рівноваги

Економічна система не може існувати, не відтворюючи постійно всі елементи виробництва в певних пропорціях, а також всі економічні відносини. Суб'єктами цих відносин в макроекономіці виступають економічні агенти. Переплетення їхніх господарських  зв'язків, їх взаємозалежність припускає  взаємне узгодження, збалансованість  або економічну рівновагу.

Досягнення макроекономічної рівноваги як одночасної рівноваги  на всіх ринках, тобто як рівноваги  економічної системи в цілому є дуже непростим практичним завданням. Її рішення особливо ускладнено в  умовах переважно інтенсивного типу економічного зростання, для якого  характерні істотні кількісні і  якісні зміни в усіх соціально-економічних  взаємозв'язках.

Разом з тим досягнення загальної економічної (макроекономічної) рівноваги настільки важливо  для ефективного розвитку соціально-економічної  системи, що ця проблема не може залишатися поза увагою економічної теорії і  практики. Адже досягнення макроекономічної рівноваги означало б пропорційність у виробництві та споживанні, пропозиції та попит, виробничих витратах і результати, матеріально-речових і грошових потоків.

Хоча в ринковій економіці  можливі прорахунки, але по кожному  товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і  пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна  рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага є досить ефективною.

При встановленні рівноваги  випуск продукції досягає економічно доцільного, витрати чинників виробництва  — мінімального рівня. Автором теорії загальної рівноваги є відомий  швейцарський економіст Леон Вальрас, професор Лозаннського університету. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів  ні послуг. Така ціна не містить у  собі тенденції до зростання або  до зниження обсягів виробництва.

Одні й ті ж ресурси  можуть бути використані для виробництва  різних благ, а ціна фактора виробництва  визначається ціною продукції, яка  виробляється із даного ресурсу. Це говорить про те, що ціни на різних типах ринків є взаємопов'язаними. Окрім того, від ціни ресурсу залежать доходи їх господарів, а доходи споживача  визначають його попит і безпосередньо  впливають на ціну блага.

Макроекономічна рівновага  означає оптимальний варіант  вибору в економіці, що передбачає збалансованість  використання обмежених виробничих ресурсів та їх розподілу між членами  суспільства, тобто збалансованість  виробництва і споживання, ресурсів та їх використання, попиту та пропозиції, факторів виробництва та його результатів, матеріально-речових і фінансових потоків.

Представники класичного напрямку розглядали модель загальноекономічного рівноваги тільки в короткостроковому  періоді для умов досконалої конкуренції.

Представники класичного напрямку розробили досить струнку  теорію загальноекономічного рівноваги, що пояснює автоматичне забезпечення рівності доходів і витрат при  повній зайнятості. Вихідним моментом цієї теорії є аналіз таких категорій, як відсоткова ставка, заробітна плата, рівень цін у країні. Ці ключові  змінні, які в поданні класиків є гнучкими величинами, забезпечують рівновагу на ринку товарів, ринку  праці і грошовому ринку.

Модель «AD-AS» дозволяє розглянути механізм формування рівноважного обсягу національного виробництва  в короткостроковому періоді  в умовах, що змінюються цін. Макроекономічна  рівновага досягається тоді, коли сукупний попит дорівнює сукупному  пропозицією.

Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги побудована на допущенні  про фіксовані ціни. Тому графічна інтерпретація рівноваги в цьому  параграфі буде інший, ніж у моделі «AD-AS».

Кейнс ввів нове поняття - автономні  інвестиції, тобто інвестиції, що не залежать від рівня доходу та складові якого становлять постійну величину. Автономні інвестиції - це важливе  припущення, або абстракція. В реальній дійсності може скластися і дійсно складається ситуація, коли зростаючий обсяг доходу призводить до зростання  інвестицій. Мова йде про взаємовплив  інвестицій і доходу.

Класична модель припускала існування гнучкого цінового механізму, органічно властивого ринку. Кейнс  поставив під сумнів цей постулат: підприємці, зіткнувшись з падінням попиту на свою продукцію, не знижують ціни. Вони скорочують виробництво  і звільняють робітників, звідси - безробіття з усіма наслідками, що випливають соціально-економічними конфліктами, і «невидима рука» ринкового  механізму не може забезпечити стабільну  повну зайнятість.

Відмінності в кейнсіанській  і неокласичному підході до визначення макроекономічної рівноваги.

По-перше, в класичній  моделі тривала безробіття представлялася неможливою. Гнучке реагування цін  і ставки відсотка відновлювало порушену рівновагу. У моделі, запропонованої Кейнсом, рівність інвестицій і заощаджень може здійснюватися і при неповній зайнятості.

По-друге, класична модель припускала існування гнучкого цінового механізму, органічно властивого ринку. Кейнс  поставив під сумнів цей постулат: підприємці, зіткнувшись з падінням попиту на свою продукцію, не знижують ціни. Вони скорочують виробництво  і звільняють робітників, звідси - безробіття з усіма наслідками, що випливають соціально-економічними конфліктами, і «невидима рука» ринкового механізму не може забезпечити стабільну повну зайнятість.

По-третє, заощадження є, перш за все, функцією доходу, а не тільки рівня відсотка, як стверджувалося в теорії класиків.

Макроекономічна рівновага  – збалансованість виробництва  і споживання, ресурсів та їх використання, попиту та пропозиції, факторів виробництва  та його результатів, матеріально-речових  і фінансових потоків; як відповідність  між ресурсами і потребами, як спосіб використання обмежених ресурсів для створення ринкових товарів  і послуг та їх перерозподілу між  членами суспільства.

Існують такі типи рівноваги  як ідеальне, реальне (загальна, часткове) рівновагу, а також статичне і  динамічну рівновагу, різниця між  якими полягає в статичності  або динамікою зміни основних пропорцій в економіці.

Класична точка зору полягає  в тому, що ринкова економіка не потребує державного регулювання сукупного  попиту та сукупної пропозиції. Ринок  є саморегульованою системою. Інструментами  саморегулювання є ціни, заробітна  плата, відсоткова ставка, коливання  яких в умовах конкуренції зрівнюють  попит і пропозиція на товарному, грошовому та ресурсному ринках, що в кінцевому підсумку веде до ситуації повного і раціонального використання ресурсів. Тому в саморегульованій ринкової економіці втручання держави  в відтворювальні процеси може принести тільки шкоду.

Кейнсіанська точка зору ґрунтується на тому, що державі  необхідно контролювати і регулювати сукупний попит, щоб він відповідав сукупної пропозиції. Цільовими пріоритетами кейнсіанської політики є зайнятість і стабільність економічного зростання, а інструментами - державний бюджет і кредитно-грошова політика. Дж. Кейнс і його послідовники виходили з того, що чисто ринковий механізм не в змозі забезпечити стабільний економічний ріст і повну зайнятість, тому потрібно втручання держави.

Формування рівноваги  в Україні відбувається за таких  складних умов: втручання держави  у формування цін, протекціоністська  політика держави, підтримка сукупного  попиту, олігополістичний характер ринків, тісний зв'язок попиту з соціальними факторами, такими як рівень заробітної плати та безробіття, висока частка імпортних товарів у структурі ринкового обороту.

 

2. Макроекономічний стан України та перспективи відновлення макроекономічної рівноваги в Україні

Поточні тенденції

Україна ввійшла в стан рецесіїі у другій половині 2012 року, що призвело до вповільнення зростання реального ВВП за результатами року до 0,2%. Реальний ВВП впав на 1,3 та 2,5 відсотки рік до року у третьому та четвертому кварталах 2012 року відповідно, тоді як у першому півріччі було зафіксоване 2,5-відсоткове зростання. Уповільнення зростання світової економіки та зокрема зниження попиту на сталь спричинило падіння випуску металургійної продукції в Україні на 5,2 відсотки у 2012 році, що в цілому негативно вплинуло на річний показник промислового виробництва, який впав на -1,8 відсотки. Сільське господарство минулого року втратило 4відсоткові пункти доданої вартості через посуху. Все це однак було частково компенсовано за рахунок високих темпів зростання споживання, що знайшло відображення у динаміці роздрібного товарообігу, який за результатами 2012 року зріс на 13,7 відсотків у річному співставленні. Зазначений ріст споживчого попиту був обумовлений суттєвим збільшенням реальних зарплат. Споживча інфляція при цьому залишилася близькою до нуля завдяки зниженню внутрішніх цін на продукти харчування та затримкою з підвищенням тарифів на газ та тепло, а також завдяки жорсткій монетарній політиці. Всі ці тренди лишалися актуальними і протягом першого кварталу 2013 року: промислове виробництво та споживчі ціни продовжували знижуватися відносно попереднього року, тоді як все ще значний внутрішній попит підтримує високі темпи зростання роздрібного товарообігу.

Уповільнення економічної активності негативно вплинуло на динаміку бюджетних надходжень у другій половині 2012 року, які виявилися на 33 млрд. грн. (або 2,5 відсотки ВВП) нижчими за план. Це сталося через те, що і зростання ВВП і інфляція виявилися значно нижчими за прогнозні показники, на яких базувався план державного бюджету. При цьому, видатки бюджету протягом минулого року значно зросли в тому числі через підвищення соціальних виплат (яке перевищило 2 відсоткові пункти). Фіскальний дефіцит (у визначенні дефіциту розширеного уряду) збільшився за результатами року до 4.5% ВВП Крім того, ніяких заходів щодо зменшення структурного дефіциту «Нафтогазу» здійснено не було.

У 2012 році дефіцит поточного  рахунку розширився до 8,4 ВВП, а валютні  резерві Національного банку (НБУ) зменшились. Падіння експорту металургійної продукції було компенсоване за рахунок збільшення сільськогосподарського експорту, тому загальний показник залишився незмінним порівняно з попереднім роком. В той же час імпорт істотно збільшився через зростання попиту на імпортовані споживчі товари. Дефіцит поточного рахунку був частково компенсований за рахунок державних запозичень та валютних резервів НБУ. За результатами 2012 року резерви впали до 24,5 млрд. доларів, що покриває менш ніж 2,7 місяців імпорту. Валовий зовнішній борг зріс на 7 відсотків до 135 млрд. доларів тоді, як частка боргу банківського сектору скоротилася завдяки делевереджінгу з боку європейських банків.