Контрольная работа по «Экономике»

Самостійні питання

1.Місце  домогосподарств в обігу товарів, ресурсів і доходу

Сектор домашніх господарств у рамках його економічної діяльності поділяють на підсектори: наймані працівники; роботодавці; самостійно зайняті працівники; отримувачі доходу від власності та трансфертів.

Згідно з аналізом моделі кругообігу домогосподарство можна визначити як економічну одиницю, яка складається з однієї або кількох осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані кошти для задоволення матеріальних та інших потреб.

З огляду на те, що у сім'ях живе близько 85 % людей і домогосподарство, на відміну від сім'ї, може складатися з однієї особи, можна стверджувати, що у домогосподарствах проживає фактично все населення країни.

Роль домогосподарств в економіці України важко переоцінити. Скажімо, частка домогосподарств у виробництві продукції сільського та лісового господарства становить понад 60 %, торгівлі — 15, будівництва — 10, рибальства — 6 %. Частка домогосподарств у кінцевому використанні валового внутрішнього продукту становить близько 55 %.

Основна характеристика сектору домогосподарств в умовах ринкової економіки полягає в тому, що цей сектор є основним споживачем ринкових та не-ринкових продуктів і послуг, а також власником факторів виробництва (земля, праця, капітал). Він Сформує пропозицію робочої сили і попит на матеріальні блага та послуги, в обмін отримує дохід, одна частина якого споживається, а інша зберігається у формі заощаджень або може бути використана як інвестиції.

 

 

Рис.1. Домогосподарства в економічному кругообігу ресурсів у секторах економіки

 

2.Соціально-економічний  стан домогосподарств в Україні, стратегії існування, проблеми та  перспективи розвитку сучасних  домогосподарств.

В Україні в середині 2000-их років налічувалося близько 17,5 млн домогосподарств, з яких більше 12 млн (понад дві третини) проживало у містах, 5,5 млн – у сільській місцевості. Цікавим є той факт, що, незважаючи на тривалий процес скорочення чисельності населення в Україні, кількість домашніх господарств в ті роки збільшувалася. Ймовірно, це відображає тенденції до відокремлення молодих сімей, зростання кількості розлучень і, як наслідок, зменшення кількості осіб в одному домогосподарстві.

   Разом з тим, слід відмітити, що за останні роки вже відбулося значне зменшення кількості домогосподарств і в даний час їх кількість становить тільки 17,05 млн. І це зменшення продовжується. І коли в першому випадку збільшення кількості домогосподарств за рахунок зменшення їх чисельного складу можна віднести до позитивних явищ, то сучасне зменшення кількості домогосподарств – виключно негативне явище.

Функціонування домогосподарства в умовах ринкової економіки неможливе без використання грошових коштів, рух яких здійснюється у формі грошових потоків.

В Україні типові форми адаптації є "стратегіями виживання", адже за умов, коли мінімальна заробітна плата е нижчою за прожитковий мінімум, для значної кількості людей метою адаптації є саме виживання*

Вітчизняні вчені виділяють декілька основних моделей стратегій виживання, що фіксують діапазон можливих варіантів поведінки.

1. Зменшення споживання. Основна мета — заощаджувати  на всьому, купувати лише дешеві  продукти, дешеві або вживані  речі, не купувати побутової техніки, книжок, відмова від відвідування  кінотеатрів, поїздок на відпочинок. Тобто у таких умовах має  місце відмова від усього, від  чого можна відмовитися без  серйозної загрози для здоров'я  і життя. Як правило, це єдиноможлива  стратегія для самотніх людей  похилого віку.

2. Перехід до самозабезпечення. Головна мета — організувати  своє життя і побут так, щоб  мінімізувати потребу в грошах. Виробляти самостійно всі чи  майже всі необхідні для життя  продукти харчування, а їх надлишки  обмінювати на інші продукти  або продавати на ринку. У такий  спосіб метою домогосподарства  є не товарне виробництво (не  виробництво товарів на продаж), а задоволення потреб сім'ї  у конкретних продуктах. Таку  стратегію обирають жителі сільської  місцевості, а також жителі міст, які мають земельні ділянки.

3. Пошук додаткової роботи. Основна мета — мати кілька  незалежних джерел доходу, щоб  не так гостро відчувати наслідки  затримок і невиплати заробітної  плати. При цьому необхідно мати  доволі високу кваліфікацію та  можливість координувати витрату  власного робочого часу. Таку  стратегію обирають консультанти, експерти, викладачі, письменники, програмісти  та фахівці інших аналогічних  професій.

4. Заснування власного  бізнесу. Основна мета — відкрити  власне підприємство, зареєструвати  його і розпочати діяльність. Однак така діяльність передбачає  як фахову підготовку, так і  відповідний тип характеру.

5. Тіньова діяльність. Основна  мета — мати альтернативні  джерела доходів, ніде незареєстровані  і неоподатковані. Це може бути  малий бізнес, дрібна торгівля, будівництво  і ремонт будинків, нелегальна  робота за кордоном, робота за  наймом без контракту. Незареєстрованість  дає змогу швидко як розпочинати, так і закінчувати діяльність.

6. Використання соціальних  зв'язків. Основна мета — знайти  можливість жити за рахунок  допомоги родичів, знайомих, релігійних  фондів, держави. До такої стратегії  вдаються люди, які опинилися  в скрутних життєвих обставинах, не мають ні роботи, ні доходів.

Наведений перелік стратегій фіксує діапазон можливих варіантів поведінки. Проте у чистому вигляді ці стратегії застосовуються досить рідко. Часто домогосподарство (і навіть одна людина) використовує декілька стратегій поведінки одночасно.

Отже, успішність адаптації домогосподарства до швидкозмінних умов ринку залежить від уміння обирати найдоцільнішу стратегію поведінки. Однак при цьому необхідно враховувати, що не завжди сім'я або людина має змогу зробити вільний вибір з усього окресленого спектра дій через брак або недостатність освіти, здоров'я, кваліфікації, досвіду та ін.

Так само можна відмітити, що дуже зросла частка домогосподарств без дітей. Коли у 1999 р. ця частка становила 55,8 відсотків, то вже у 2010 р. – більше 62 відсотків. Це можна відмітити і збільшенням частки домогосподарств із однією дитиною. Коли в 1999 р. домогосподарств із однією дитиною було тільки 60,0 відсотків, то вже за 2010 р. їх стало 73,5 відсотків. Тобто збільшення їх склало більше як 122 %. В той же час суттєво зменшилась частка домогосподарств із двома (на 146 %) та із трьома і більше дітьми (на 190 %).

   Хоч і зрозуміла ситуація, що при двох батьках і одній дитині – це зменшення населення, вимирання нації. При двох батьках – двоє дітей дають просте відтворення населення. Щоб був природний приріст населення у державі, повинно бути у двох батьків троє та більше дітей. Ці проблеми без державного втручання та реалізації ефективних державних програм країні не вирішити.

   За останні роки в Україні суттєво зросли одноразові виплати при народженні першої, другої та третьої дитини. Це, звичайно, є вагомою підтримкою сімей з дітьми. Але це все носить одноразовий характер, хоч, звичайно, ці виплати розбивають на певний період. Можливо, в Україні ці кошти віднести до регулярної державної підтримки сімей з дітьми, щоб держава на кожну дитину щомісячно витрачала на рівні прожиткового мінімуму.  

   Аналіз світового досвіду доводить, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємництва та сімейного бізнесу, підтримці найбільш доцільних і ефективних його напрямів. Навіть у країнах з віковими традиціями приватного підприємництва ця форма бізнесу потребує підтримки і сприяння з боку держави. В Україні на шляху розвитку вітчизняного підприємництва постають численні проблеми, зумовлені об'єктивними чинниками та суб'єктивними соціально-психологічними факторами, їх вирішення на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки потребує посилення уваги держави до розвитку підприємницької діяльності, насамперед малого бізнесу, формування відповідної державної політики у цій сфері.

   Висновки. В Україні за останні роки суттєво зросли доходи домогосподарств, вдосконалюється їх структура. Разом з тим, затрати на харчування залишаються надзвичайно великими, що стримує розвиток інших витрат. Це все призводять до зменшення домогосподарств із дітьми, особливо, із двома і більше дітьми. В таких умовах необхідна державна допомога у створенні ефективних програм підтримки домогосподарств із двома і більше дітьми.

 

 

3. Бюджет домогосподарства, його структура. Сукупні ресурси і сукупні витрати домогосподарства

 Бюджет домогосподарства — баланс фактичних доходів і витрат домогосподарства за визначений період часу (квартал, місяць, рік) та фінансова база життя, що надає домогосподарству власного стилю споживання та життєдіяльності.

Типовий бюджет домогосподарства має такий вигляд (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Доходи та витрати домогосподарства

Доходи	Витрати
Оплата праці	Придбання продовольчих товарів (харчування)
Доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості	Придбання непродовольчих товарів
Доходи від продажу продукції та майна	Оплата житла і комунальних послуг
Доходи від власності	Оплата послуг культурно-побутового призначення
Пенсії, стипендії, допомоги	Сплата податків
Грошова допомога від родичів та інших осіб	Транспортні витрати
Вартість спожитої продукції від самозаготівель	Витрати на освіту, охорону здоров'я
Пільги та субсидії безготівкові	Витрати, пов'язані з веденням власного присадибного господарства
Вартість подарованого майна	Інвестиційні витрати
Заощадження, позики, повернені борги	Інші
Інші	-

 

У межах бюджету домогосподарства, крім загальних, можуть формуватися і відокремлені грошові фонди (як індивідуальні чи спільні, так і фонди споживання або нагромадження). Індивідуальні грошові фонди, на відміну від спільних, призначених для купівлі предметів спільного вжитку, використовуються для придбання різних товарів, оплати медичних та освітніх послуг окремих членів домогосподарства.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для її існування. В світовій практиці він становить 85-—87 % загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Формування і використання ресурсів домогосподарств залежить від двох основних видів чинників: зовнішніх і внутрішніх.

Структура сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств в Україні у 2011 р. відмінності (табл. 12.2).

Таблиця 12.2

Структура сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств України, %

Сукупні ресурси домогосподарств	Міські поселення	Сільська місцевість
1. Оплата праці	54,0	27,1
2. Доходи від підприємницької  діяльності та самозайнятості	5,5	3,7
3. Доходи від продажу  сільськогосподарської продукції	0,8	13,6
4. Пенсії, стипендії, допомоги  та субсидії, надані готівкою	22,4	27,5
б. Грошова допомога від родичів	6,9	7,0
6. Вартість спожитої продукції  від самозаготівель	2,3	14,6
7. Пільги та субсидії  безготівкові	0,6	0,4
8. Інші надходження	7,6	6,1
Всього	100	100

 

Основним первинним доходом домашніх господарств є заробітна плата — винагорода у грошовій або натуральній формі, яка виплачується роботодавцем найманому працівнику за виконану роботу. Номінальна заробітна плата — нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу (тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки тощо).