Контрольная работа по "Экономике"

Міністерство освіти та науки , молоді та спорту України

Вінницький національний технічний університет

Інститут інтеграції навчання з виробництвом

Центр післядипломної освіти

 

Кафедра ПМЕН

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни  “Економічна  теорія”

Варіант №  15

 

 

 

 

 

ВІННИЦЯ 2013

 

                                                      План роботи

                                                                                                                                         Теоретична частина.

1. Ринок товарів і послуг та його інфраструктура. Суть і функції товарної біржі………………………………………………………………..….................. 3

1.1.Ринок товарів і послуг та його інфраструктура ..……………................. ....3

1.2. Товарна біржа та її функції.............................................................................5

Література................................................................................................................7

2. Бюджетний дефіцит, його причини і наслідки. Державний борг...................8

2.1 Види бюджетного дефіциту...................................…………………………..8

2.2  Причини бюджетного дефіциту...........................................……………….12

2.3 Дефіцит держбюджету України в 2013 році.................................................17

2.4 Державний борг та  його класифікація...........................................................18

Література………………………………………………………………………..23

 

       Практична частина

3.1. Задача № 1……….... .............................................................….....................24

3.2 Задача № 2……….... .............................................................…........ .............25

 

ВИСНОВКИ. .........................................................................................………....26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Ринок товарів і послуг та його інфраструктура. Суть і функції товарної біржі.

 

1. Ринок товарів і послуг та його інфраструктура.

 

Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів  і послуг. Ринок товарів - це первинна форма ринку. Тут здійснюється купівля-продаж предметів споживання та засобів виробництва. Тому він поділяється на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. Суб'єктами цього ринку є фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці чи як продавці[1].

На споживчому ринку  відбувається обмін товарів особистого споживання (їжі, одягу, взуття, автомобілів, предметів домашнього вжитку та інші). Продавцями тут є фірми та окремі товаровиробники, що виробляють ці товари і надають послуги. Основна маса товарів реалізується через посередників. Ринок предметів споживання безпосередньо відображає взаємодію виробництва та споживання, попиту й пропозицій товарів.

Продавцями на ринку  засобів виробництва є окремі особи та фірми, які створюють  продукцію виробничого призначення (верстати, інструменти, сировину, фабрично-заводські будівлі, електроенергію тощо). Покупцями на ринку засобів виробництва є окремі особи та організації, які займаються виробництвом інших товарів і послуг.

У кожній країні структура  виробництва товарів та послуг має відповідати структурі платоспроможного попиту. Однак в Україні сьогодні склалася велика диспропорція між розвитком галузей, що виробляють предмети споживання, та галузей, що виготовляють засоби виробництва. Приблизно 75% суспільного виробництва припадає на засоби виробництва (причому тільки 20 % їх обсягу - це знаряддя праці, а 80% - паливо й сировина) і лише близько чверті -на предмети споживання. Така деформована структура виробництва не відповідає суспільним інтересам і потребує суттєвих змін.

Основним механізмом ринку товарів є торгівля. Це така господарська діяльність, яка спрямована на організацію і проведення продажу товарів. Розрізняють гуртову (оптову) і роздрібну торгівлю. Гуртова торгівля виступає як посередницька торгівля між промисловцями і торгівцями, а також між самими торгівцями. В гуртовій торгівлі відбувається реалізація великих партій товару. Роздрібна торгівля - це продаж товарів безпосередньо споживачам поштучно. Роздрібна торгівля здійснюється через магазини, кіоски, підприємства харчування тощо. Ціна на ринку товарів формується як ціна рівноваги попиту та, пропозиції.

Важливим складовим  елементом структури товарного  ринку є ринок послуг. Послуга - це особливе споживче благо, яке виражається  в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу або суспільства. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайними товарами, з матеріальним благом) є те, що вона корисна не як матеріальна річ, а як діяльність. Тому споживання послуг збігається з процесом їх створення, з діяльністю, і вони не можуть зберігатися або транспортуватися як товари - матеріальні блага.

Треба розрізняти особисті послуги, що задовольняють потреби  окремої людини, наприклад, здобуття освіти, охорона здоров'я, культурно-побутового обслуговування, та послуги, які задовольняють колективні та суспільні потреби (охорона громадського порядку, оборони, управління суспільством тощо). Крім того, одна частина послуг належить до сфери матеріального виробництва (наприклад, ремонтні роботи), а інша - до сфери нематеріального виробництва. Особливими підвидами товарних ринків, роль яких значно зросла останнім часом, є ринок інформації та ринок інтелектуальної власності.

На нинішньому етапі  розвитку науково-технічного прогресу, коли значно ускладнилися і поглибилися як зовнішньоекономічні зв'язки країни, так і механізми господарювання в окремих країнах, великого значення набуває своєчасна і точна інформація з того чи іншого питання, без якого стає неможливим подальший рух уперед. У зв'язку з цим, сформувався і функціонує поряд з іншими ринок інформації як сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації і продажу її кінцевому споживачу. Інформація - це рідкісне благо, оволодіння яким потребує певних витрат. Між виробником і споживачем на ринку інформації стають посередники, основна функція яких зводиться до збору, обробки і продажу різноманітної інформації. За цей вид послуг посередники, беруть плату у вигляді комісійних. Наприклад, ділери державних цінних паперів у розвинутих країнах світу беруть 1/32 % від ціни реалізації. Особливою ціною на ринку інформації є плата за рекламу. В Україні ринок інформації ще не сформувався, хоча сьогодні потреба в ньому гостро відчувається.

З ринком інформації близько  межує ринок інтелектуальної  власності. Інтелектуальна власність складається з авторських прав і патентів. Сюди також варто відносити різні ліцензії, проекти, ноу-хау, програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо. Особливістю інтелектуальної власності є те, що вона - унікальний товар, бо не може бути відлученою від людини і тому на неї не розповсюджується дія закону вартості. Кожний, хто володіє інтелектуальною власністю, повинен мати право на її реалізацію.

Важливим елементом  ринку інтелектуальної власності  сьогодні є ноу-хау (в перекладі з англ. дослівно - „знати як") - це сукупність технічних знань і виробничого, комерційного та іншого досвіду, необхідних для виготовлення якогось виробу або відтворення виробничого процесу. До ноу-хау зараховуються також неопубліковані винаходи та угоди про технічне співробітництво. Інформація на зразок ноу-хау реалізується шляхом укладання контракту та передачі споживачу у формі технічної документації (різних креслень, проектів, схем, техніко-економічних обгрунтувань, технологічних карт, методики, різних розрахунків, формул тощо) та усної інформації або показу. На жаль, цей вид ринку в Україні ще не сформувався  і тому  не діє.  Розпочинається лише процес його становлення.

Інфраструктура ринку  товарів та послуг охоплює дуже багато елементів: заклади гуртової та роздрібної торгівлі, підприємства сфери послуг, товарну біржу, аукціони; ярмарки; торгово-промислові палати тощо[2].

Інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатоканальність  реалізації продукції і послуг, широкий  спектр сервісного обслуговування, розмаїття форми регулювання товарно-грошових відносин. Найбільш крупною ланкою цієї інфраструктури є біржа (інститут, завдяки якому більш оперативно і з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів даної структури). Біржа є організатором, формою ринку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили, формування ринкових цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

 

2. Товарна біржа та її функції.

 

Товарна біржа (в економічному аспекті) — високоорганізована форма оптової торгівлі, в межах якої (форми) виникають і розвиваються економічні відносини, в тому числі відносини привласнення між учасниками (передусім компаніями) торгівлі у процесі купівлі-продажу товарів в умовах реального і ф'ючерсного товарообороту через механізм різних цін (купівельних і продажних), спекулятивних операцій, страхування операцій тощо[3].

(Товарні біржі поділяють  на міжнародні і національні,  універсальні і спеціалізовані. Найважливіші центри міжнародної  торгівлі, на які припадає понад  90 % міжнародного біржового обороту,  знаходяться у США, Англії та в Японії. На універсальних біржах продають промислові та сільськогосподарські товари, на спеціалізованих — окремі товари або споріднені групи товарів.

На біржі відбуваються два види товарообороту: реальний і  ф'ючерсний. Перший передбачає перехід  товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає до 10 % світової торгівлі. За ф'ючерсних видів товарообороту продають право на товар (наприклад, на майбутній врожай), укладають ф'ючерсні контракти, тому рух товару тут не обов'язковий. Обсяг щорічного обороту на 150 ф'ючерсних біржах світу перевищив наприкінці 90-х років XX ст. З трлн дол. (із загального обсягу обороту на товарних біржах понад 12 трлн дол.) у торгівлі понад 50 видами товарів.

Різницю між ціною  контракту в день його укладення  і ціною в день його виконання  виплачують або продавець (якщо ціна піднялася), або покупець (якщо ціна знизилася). Нерідко ці два види продажу взаємопов'язані. Так, фірма, яка продає реальний товар на біржі з поставкою в майбутньому, може водночас купити право на інший товар (ф'ючерсні контракти), на таку саму кількість товарів і відповідний термін поставок.

На випадок можливих збитків, спричинених зміною цін  на ринку в майбутньому, ф'ючерсні  контракти страхують (так зване  хеджування). Найрозповсюдженішим методом  хеджування є укладення термінових угод. Операції хеджування — основна сфера діяльності товарних бірж.

Товарні біржі в Україні  функціонують лише формально, оскільки вони орієнтуються на торгівлю реальними  партіями (реальний вид товарообороту), тоді як у розвинутих країнах ф'ючерсний вид обороту займає до 90 % {Наступним важливим елементом інфраструктури є біржа робочої сили (з поверхової точки зору її називають біржею праці)І

Біржа робочої сили (в  економічному аспекті) — економічні відносини власності, в тому числі  відносини привласнення у процесі збору та надання Інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним та Інших послуг, фінансування додаткових робочих місць, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості тощо.

Посередницькі функції  між працівниками і підприємцями виконують державні біржі. У США їх у середині 90-х років XX ст. налічувалося до 2 тис.

У деяких країнах (Великобританії, Франції та ін.) біржі не лише ведуть облік безробітних, а й виплачують їм допомогу. Якщо безробітні відмовляються  від запропонованої біржею роботи, їх позбавляють виплат з фондів безробіття. Існують також приватні агенції з трудового посередництва та посередницькі бюро. Приватні агенції сприяють працевлаштуванню окремих категорій трудящих (сільськогосподарських працівників, вчителів та ін.). Великі компанії переважно мають спеціалізовані центри з відбору працівників, їх атестації та можливого просування на вищу посаду тощо.

Відносини економічної  власності у діяльності бірж робочої  сили можна простежити на прикладі діяльності Державної служби зайнятості в Україні. Ця служба укладає договори з громадянами при їхньому працевлаштуванні (з оплатою вартості проїзду, добових), оплачує вартість професійної підготовки і перепідготовки, встановлює на час навчання стипендії, надає безвідсоткову позику для підприємницької діяльності та ін. Для фінансування цих витрат створено Державний фонд сприяння зайнятості. Джерелами надходження коштів до фонду є обов'язкові відрахування підприємств, кошти служби зайнятості, отримані за надання платних послуг підприємствам і організаціям, добровільні внески громадських організацій, зарубіжних фірм та ін.

Ще одним елементом  сучасної інфраструктури є валютні  біржі. В економічному аспекті —  це установа, в якій здійснюються операції щодо регулярної, упорядкованої торгівлі іноземною валютою відповідно до попиту та пропозиції і на цій основі розвиваються та функціонують відносини привласнення. На валютній біржі здійснюються такі основні види операцій:

1) укладення угод з  членами біржі на купівлю або  продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу (який встановлюється на основі купівельної сили валют і коливань попиту та пропозиції);

2) визначення ринкового  курсу іноземних валют;

3) здійснення розрахунків  як в національній, так і в  іноземній валюті відповідно до укладених на біржі угод;

4) проведення операцій  центрального банку щодо підтримки  ринкового курсу національної  валюти, в тому числі шляхом  валютної інтервенції.

Купівлю-продаж валюти на біржі можуть здійснювати лише члени  біржі за власний рахунок або за рахунок своїх клієнтів (підприємства своєї країни та уповноважені банки — не члени біржі), після чого таку валюту зараховують на спеціальний рахунок і вона може бути використана у певних цілях.