Конкуренція і моделі ринків

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Інститут філології та масових комунікацій

 

 

Реферат із дисципліни «Основи економічної теорії»

На тему:

«Конкуренція і моделі ринків»

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….2

1. Суть і функції економічної  конкуренції…………………………………………3

2. Позитивні і негативні сторони конкуренції…………………………………......5

3. Форми і методи  конкурентної боротьби………………………………………...6

3.1. Цінова та  нецінова конкуренція………………………………………………..7

3.1.1. Цінова конкуренція…………………………………………………….7

3.1.2.Нецінова конкуренція…………………………………………………..7

4. Моделі ринків……………………………………………………………………..8

4.1. Модель ринку досконалої (вільної) конкуренції, її характерні риси…8

4.2. Модель ринку  недосконалої конкуренції……………………………….9 
  4.2.1. Субмоделі ринку недосконалої конкуренції…………………...9 
5. Сумлінна та несумлінна конкуренція…………………………………………..12

5.1. Сумлінна конкуренція…………………………………………………..12

5.2. Несумлінна конкуренція………………………………………………..12

Висновки……………………………………………………………………………14 
 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників і кількість споживачів, що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції.

Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

 

1. Суть і функції економічної конкуренції.

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку.

Як економічна категорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків”. Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

• функція регулювання;
• функція мотивації;
• функція розподілу;
• функція контролю.

Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно: підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку. Це стимулює технічний прогрес. Підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку.

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція  могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності  конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

• технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);
• підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

 

Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивідуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби.

За Смітом сутність конкурентної поведінки виробників становило "чесне"- без змови – суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкурентів. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.

2. Позитивні і негативні сторони конкуренції.

Позитивні сторони конкуренції: 
 1. Внаслідок конкуренції та змагальності конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, а отже сприяє науково-технічному прогресу суспільства. 
 2. Конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці, покращення трудової дисципліни та ін.;

3. Конкуренція змушує покращувати якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів тощо;

4. Конкуренція змушує знижувати та вирівнювати ціни, підвищувати прибутковість підприємницької діяльності;

5. Конкуренція стимулює перелив капіталів між галузями внаслідок гонитви за максимальними прибутками і таким шляхом активізує проведення структурних реформ в економці та ін.

 

Негативні риси конкуренції:

1. Конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який, у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій;

2. Внаслідок боротьби за ринки збуту товаровиробники розширюють масштаби виробництва, випускають надмірну кількість товарів, що призводить до криз перевиробництва;

3. Конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати, що знижує платоспроможний попит населення;

4. Внаслідок конкуренції та змагальності між найманими працівниками зростає інтенсивність їхньої праці, що сприяє зростанню армії безробітних, масштаби якої негативно впливають на становище зайнятих працівників;

5. Використання нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до порушення малих та середніх підприємств, їх масового банкрутства;

6. Міжнародна конкуренція, що з боку транснаціональних корпорацій ведеться нецивілізованими методами (шляхом підкупу тощо) придушує національних товаровиробників в інших країнах;

7. Використання гіпертрофованої реклами та деяких інших видів маркетингової діяльності підприємств у їхній боротьбі за споживачів призводить до зростання вартості товарів та послуг.

NB: Співвідношення між позитивними і негативними сторонами конкуренції залежить від форм і методів конкурентної боротьби. 

3. Форми і методи конкурентної боротьби.

Конкуренція буває:  
 1. Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, які діють в одній галузі народного господарства. Вона має своїм результатом зрівняння індивідуальних вартостей в суспільну або ринкову вартість, яка є основою ринкової ціни.

2. Міжгалузева конкуренція – боротьба між фірмами, підприємствами різних галузей за максимум прибутку. Її об'єктом є створений у суспільстві додатковий продукт, що в результаті перерозподіляється у відповідності з переливом капіталу з галузі в галузь. В підсумку прибуток, що одержується підприємцями в різних галузях, зрівнюється.

 

NB: Саме конкуренція є механізмом стихійного регулювання пропорції суспільного виробництва. Зародження й виникнення конкуренції історично належить до простого товарного виробництва. Розвитку конкурентної боротьби сприяло товарне виробництво. В цей період у найбільш чистому вигляді виявляються дві основні форми конкурентної боротьби: внутрішньогалузева і міжгалузева. Будучи необмеженою, конкуренція називалася вільною, або досконалої; а ринок - ринком досконалої конкуренції. 
 

3.1. Цінова та нецінова конкуренція.

 

3.1.1. Цінова конкуренція

Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами – так звана "війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

3.1.2.Нецінова конкуренція

Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості утруднює відповідні заходи з боку конкурента, позаяк формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. 

Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до- і піосляпродажне обслуговування покупця. Передпродажне обслуговування включає задоволення вимог споживачів по умовах поставок: скорочення, регулярність, ритмічність поставок (наприклад, комплектуючих деталей і вузлів). Післепродажне обслуговування передбачає створення різних сервісних центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення запасними частинами, ремонт і так далі.

 

 

4. Моделі ринків.

Типи ринкових структур поділяються на дві групи: