Класифікація цін за встановленням і регулюванням

Політика ціноутворення  є складовою загальної економічної  та соціальної політики України і  спрямована на забезпечення:

1. рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх сфер власності, а також економічної самостійності підприємств;
2. збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
3. протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції;
4. об'єктивних співвідношень цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
5. розширення сфери застосування вільних цін;
6. підвищення якості продукції;
7. соціальних гарантій для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку з підвищенням цін і тарифів;

• створення  необхідних економічних гарантій для  товаровиробників;

• орієнтації цін  внутрішнього ринку на рівень світового  ринку. Дії держави в регулюванні цін можуть бути коротко-та довгостроковими. Державне регулювання цін здійснюється різними методами, серед яких можна виокремити такі:

1. визначення переліку продукції та послуг, що підлягають державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;
2. встановлення граничних рівнів цін і тарифів, а також торговельних надбавок (знижок);
3. нормування рентабельності;
4. замороження цін;
5. встановлення податків на додану вартість і розміру акцизного збору.

Державному  регулюванню насамперед підлягають ціни на продукцію та послуги підприємств  державної власності. До них належать тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги та квартирну плату, послуги зв'язку тощо. У кризових ситуаціях державні органи можуть встановлювати граничні ціни на товари недержавного сектора (хліб і хлібобулочні вироби, маслосиромолочну продукцію, продукти дитячого харчування тощо).

У більшості  країн встановлений перелік підакцизних  товарів і розміри акцизного збору, які суттєво впливають на ціни. Мета такого втручання держави у ціноутворення — регулювання споживання товарів, захист вітчизняного виробника, регулювання прибутку товаровиробників у випадку великої різниці між цінами та собівартістю продукції, турбота про наповнення державного бюджету.

Деякі галузі промисловості  потребують постійної державної  підтримки (наприклад, вугільна промисловість) у вигляді дотаційних доплат виробникам або споживачам.

Державну цінову політику в Україні здійснює Кабінет  Міністрів України, який і визначає перелік продукції, товарів та послуг, державні фіксовані й регульовані ціни й тарифи, а також визначає повноваження органів державного управління з метою їх визначення та контролю.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні й застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А при дії вільних цін контролюється правомірність їх додержання щодо вимог антимонопольного законодавства. Функції контролю за дисципліною ціноутворення покладені на такі державні органи, як податкова служба, Комітет цін при Кабінеті Міністрів України, Комітет статистики, Антимонопольний комітет.

Органи державної влади і управління України намагаються послідовно реалізувати заходи підтримки життєвого рівня населення, насамперед його найуразливіших верств, зокрема вводячи компенсацію втрат у зв'язку з підвищенням цін і тарифів, індексуючи доходи певних соціально-економічних груп населення. У разі виникнення заборгованості з виплати заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплат держава забороняє місцевим органам влади підвищувати ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги й послуги громадського транспорту. У разі надмірного підвищення цін, які прямо не контролюються Кабінетом Міністрів України, допускається тимчасове повернення до державного їх регулювання.

Список використаної літератури

1. Бойчак І. М., Харів Н.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л.: Сполом, 1999.
2. Бороздин Ю.В. Ценообразование и потребительскаястоимостьпродукции. - М. : Экономика, 1975 .
3. Варга В.У. Деньги и цены. Мироваяекономика и международныеотношения.-№ 12- 1992.
4. Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формированиецены в рыночныхусловиях. - М.: Бизнес, 1995.
5. Волков О.И. Экономикапредприятия . - М.: Инфра, 1999.
6. Гальчінський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.- К.: Вища школа, 1995.
7. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Экономикапредприятия.-М.: Юнити, 1998.
8. Калиніченко І.В. Імпульсивні явища в економіці: природна поведінка цін. Економіка України.- № 11- 1998.
9. Калит<span class="d