Экономика предприятия

Зміст

VІ Список літератури……………………………………………………………….…...24 

І. Вступ

Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє всезростаючу роль, що пов'язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а з іншого — з енергомісткістю народного

Нафтова, нафтопереробна і газова промисловість. Нафту і прородний газ в Україні видобувають у трьох регіонах: на Прикарпатті, в областях Лівобережжя та Причорономор’я.Найдавнішим районом видобутку нафти є Прикарпатський, в якому почали видобувати нафту у 1770 році. У складі нафти Прикарпатських родовищ переважають матанові і метнонафтанові компоненти, вона придатна для виробництва палива і дял хімічної переробки. В результаті гоелогорозвідувальних робіт у 1950 році було відкрито Долинське родовище нафти в Івано-Франківській області, а в 1962 році – Битківське, Північно-Долинське, Альхівське, Улючненсько-Орівське та ін. В наслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс. Однак домінуючу роль у видобутку нафти в 60-х роках взяв на себе район Дніпровсько-Донецької западини Лівобережжя України. Основні родовища нафти зосереджені у Полтавській (Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівське, Миргородське та ін.), Сумській (Качанівське, Рибальське), Чернігівській (Прилуцьке, Гнідинцівське, Леляківське) областях. Найбільшим центром видобутку нафти тут є Анастасіївське родовище біля м. Ромни в Сумській області. Нафта Дніпровсько-Донецького району багата на легкі фракції і має високу якість, в родовищах залягає також велика кількість попутного горючого газу.

Промислві родовища нафти є також в Причорономор’ї та на Кримському півострові. Завдяки детальному вивченню надр цього району тут відкрито ряд нафто і газоносних структур (західна частина Криму, на півострові Тарханкут).

Підприємства нафтопереробної промисловості зосереджені в районах видобування нафти, в портових містах, на шляхах пролягання нафтопроводів. У Прикартпатті вони розміщенні в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній, Долині, Львові. У Причорномор’ї нафтопереробна промисловість розвинена в Одеському та Херсонському промислових вузлах. В Центрі України, де пролягають великі магістральні нафтопроводи, переробка нафти зосереджена у Кременчуцькому тв Вінницькому промислових вузлах. На Сході України, в районі Донбасу, функціонує один з найпотужніших в Європі Лисичанський нафтогазохімічний комплекс.

Розвиток газовидобувної промисловості пов’язанний з відкриттям і освоєнням родовищ природного газу в Прикарпатському нафтогазовому районі. Уже в 1940 році на газових промислах цього району було видобуто майже 500 млню м3 газу. Після 1945 року газова промисловість Прикартпаття набула значення як паливна база України. Центрами газовидобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угерське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава-Київ, а також ряд газопроводів міжобласного і місцевого значення. Сьогодні у Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.

Основним і найважливішим районом газовидобутку України в наш час є Дніпровсько-Донецький. Тут видобувається 80% газу від загальної кількості в Україні. Найдільші газові родовищи природного газу знаходяться у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській та Чернігівській областях. Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське. Звідси прокладене магістральні газопроводи до багатьох міст України – Харкова, Києва, Дніпропетровська та ін.

Поступово освоюються газові родовища Причорноморського району України. Передусім на півострові Крим. Експлуатуються Джанкойське, Глібівське, Аленівське, Задорненське та ін. Споруджено газопровід Глібівка-Сімферополь-Севастополь з відгалуженням до Ялти, Сак і Євпатрії. 
 

 

 

II. Ресурси підприємства

Основні показники роботи підприємства наведено в таблиці 1.

 

Таблиця 1 – Основні показники роботи підприємства

Найменування показників	Од. вим.	Значення
Обсяг виробництва продукції за рік	тис. т	240
Ціна одиниці продукції	грн./т	1200
Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	160920
Будинки, спорудження і передавальні   пристрої	тис. грн.	72414
2. Автотранспорт, прилади, інструменти	тис. грн.	9655,2
3. Силове та робоче обладнання	тис. грн.	64368
4.ЕОМ та інші машини автоматичної обробки інформації	тис. грн.	14482,8
Середньорічна вартість обігових коштів	тис. грн.	15920
Час роботи обладнання ефективний	годин/рік	18100
Час роботи обладнання фактичний	годин/рік	17300
Середня годинна продуктивність одиниці обладнання планова	т/год.	25,0
Середня годинна продуктивність одиниці обладнання фактична	т/год.	21,4

 

 

2.1. Основні фонди підприємства

 

В цьому розділі курсової роботи розраховані провідні економічні показники використання основних фондів підприємства. Визначені такі показники:

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання:

,

(1)

де ТФ – фактичний час роботи обладнання, годин;

              ТЕФ – ефективний час роботи обладнання, годин

 

 

 - коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання:

,

(2)

де    – фактична продуктивність обладнання;

        – паспортна продуктивність обладнання;

 

 

- коефіцієнт інтегральної роботи обладнання:

(3)

 

 

- резерв потужності:

(4)

= 0,1818

 

- фондовіддача:

(5)

де      ТП – вартість основної продукції, тис. грн.;

          F – вартість основних фондів, тис. грн.;

 

- фондоємність:

(6)

 

 

- сума амортизації основних виробничих фондів:

(7)

де NА – норма амортизації відповідно до діючого законодавства,%.

По 1 групі ОВФ норма амортизації становить 8%, по 2 групі ОВФ – 40%, по 3 групі ОВФ – 24%, по 4 групі ОВФ – 60%.

 

 

 

 

 

Річна сума амортизації дорівнює сумі амортизації всіх груп основних виробничих фондів.

 

 

 

Таблиця 2 – Показники ефективності використання основних фондів підприємства

Показники	Од. вим.	Абс. знач.
1. Коефіцієнт екстенсивної роботи обладнання	-	0,9558
2. Коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання	-	0,856
3. Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання	-	0,818
4. Резерв потужності (Rn)	-	0,1818
5. Фондовіддача (Фв)	грн./грн.	1,79
6. Фондоємність (Фє)	грн./грн.	0,56

 

 

Продовження таблиці 2

7. Річна сума амортизації, в тому числі:	тис. грн.
- група 1	тис. грн.
- група 2	тис. грн.
- група 3	тис. грн.
- група 4	тис. грн.

 

Висновок: за потужністю обладнання використовується на 95,58%, за часом роботи – на 85,60%, загальний коефіцієнт використання обладнання становить 81,8%, резерв потужності дорівнює 18,18%. Фондовіддача і фондоємність складають відповідно 1,79 грн./грн. та 0,56 грн./грн. Річна сума амортизації ОВФ становить тис. грн.

 

 

2.2. Оборотні кошти підприємства

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має велике значення наявність оптимальної величини оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів вимірюється показниками їх обертання. Під обертанням оборотних коштів мається на увазі тривалість послідовного проходження окремих стадій виробництва і обертання. Виділяють такі показники обертання оборотних коштів:

- коефіцієнт оборотності:

(8)

де   РП – обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;

       ВП – випуск продукції в натуральному вимірі, т/рік;

       – ціна одиниці продукції;

       НО – норматив оборотних коштів, тис. грн.;

 

 

- тривалість одного обороту:

(9)

де t – кількість днів за аналізований період. Приймаємо 360 днів (умовно за рік тільки для оборотних коштів).

 

 

• коефіцієнт завантаження оборотних коштів:

(10)

 

Розраховані показники занесені до таблиці 3.

Таблиця 3 – Показники ефективності використання обігових коштів підприємства

Показники	Од.вим.	Абс.знач.
Коефіцієнт оборотності	разів/рік	18,09
Тривалість одного обороту	днів	19,90
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів	-	0,055

 

Обігові кошти на підприємстві використовуються ефективно: коефіцієнт оборотності дорівнює 18,09 разів на рік, тривалість одного обороту обігових коштів – 19,90 дня, коефіцієнт завантаження оборотних коштів становить 0,055.

 

 

2.3. Кадри та оплата праці

Кадри або трудові ресурси підприємства – це сукупність робітників різних професійних кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, які складають його обліковий склад.

В цьому розділі розраховані такі групи промислово-виробничого персоналу: робітники, керівники, фахівці, службовці.

На підприємстві встановлено режим роботи у три зміни по 8 годин.

Для виконання розрахунку чисельності використовуються дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника (таблиця 4). Вихідні дані для складання балансу вміщено в додатку В.

Таблиця 4 – Баланс робочого часу

Показник	Безперервне виробництво, 4 бригади, зміна 8 годин
	Дні	години
1. Календарний фонд часу,	365	2920
- відпочинкові	91	728
- святкові	0	0
2. Номінальний фонд часу	274	2192
Невиходи, разом	34	272
- неявки за хворобою	8	64
- чергові та додаткові відпустки	24	192
- виконання державних обов'язків	2	16
3. Ефективний фонд часу	240	1920

 

Ефективний фонд часу визначено як різницю номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами.

На підставі даних балансу робочого часу визначено коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.