Характеристика фінансової діяльності суб’єктів господарювання

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

 

 

3. Міжнародні  грошові потоки підприємства 

 

У процесі виробничо-господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення  грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові  потоки підприємств за їхніми джерелами  можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від  реалізації продукції, товарів,  робіт і послуг;

2) виручку від  іншої реалізації;

3) доходи від фінансових  інвестицій;

4) доходи від інших  позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Підприємства можуть реалізовувати  продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, уведення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях. В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в класифікацію грошових надходжень новий розділ - «Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності», відокремивши його від розділу «Доходи від позареалізаційних операцій».

Трансформація ринкових відносин потребує створення  необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Доходи від  цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках  підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Штрафи, пені, неустойки  виникають унаслідок порушення  фінансових і господарських зобов'язань підприємств через порушення законодавства та умов договорів, котрі мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств. Окрім того, протягом року можуть бути виявлені прибуток і доходи минулих років, погашатися дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, котрі у фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча й включаються до складу їхнього балансового прибутку.

Отже, грошові  надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.

Підприємства  отримують доходи від таких видів  фінансової діяльності:

- придбання  акцій, облігацій та інших цінних  паперів;

- продаж акцій,  облігацій та інших цінних  паперів;

- цільові грошові вклади;

- валютні операції;

- пайові внески, часткова участь у діяльності  інших підприємств;

- надання позик;

- лізингові  операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно  виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж  придбати акції (облігації) будь-якого  підприємства, необхідно всебічно вивчити  його діяльність, проаналізувати її фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.

Стан справ  підприємства, до акцій якого виник  інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від  придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.

Однак брак у  нашій країні необхідних умов для  функціонування вільного фінансового  ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство  має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг - це форма  довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізинго-давець протягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова  плата. Лізингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення лізингового відсотка. Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

 

 

 

Висновки до розділу 1

 

Власний капітал  є основою для початку і  продовження господарської діяльності будь-якого підприємства.

Власний капітал  – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал. Економічну сутність власного капіталу в свою чергу, можна розкрити на основі ранжування його понятійних складових за різними ознаками, такими як: джерела формування, форма існування, рівень відповідальності щодо порядку формування, функціональне призначення, складові елементи.

Зареєстрований  та незареєстрований капітал підприємства різняться також і за функціональним їх призначенням. Так, зареєстрований капітал функціонально призначений для започаткування діяльності підприємства через формування його активів, необхідних для цього, а тому його можна назвати ще первісним капіталом підприємства. Окремим елементом власного капіталу є резервний капітал. Він втілює суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

У процесі виробничо-господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Доходи від цієї діяльності мають  значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою  розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати  в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

 

Розділ 2 Практична  чатина

 

1 Аналіз Дохідної частина бюджетів місцевих рад Дергачівського району

 

За даними, наведеними в таблиці необхідно виконати аналіз структури та динаміки Дохідної частини бюджету Дергачівського району. Одержані результати слід проілюструвати у вигляді стовпчикових та (або) кругових діаграм.

За результатами виконаного аналізу необхідно визначити  «вузькі місця» у фінансовій діяльності місцевих рад Дергачівського району та надати рекомендації щодо збільшення сум бюджетних надходжень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Таблиця 1 - Дохідна частина бюджетів місцевих рад Дергачівського району

Стаття доходів	Податок з власників  транспортних засобів, тис.грн.				Місцеві податки, тис.грн.				Державне мито, тис.грн.
	План	Факт	+(-)	%	План	Факт	+(-)	%	План	Факт	+(-)	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Дергачівська міська рада	57,0	49,1	- 7,9	86,1	100,0	97,0	-3,0	97	198,0	125,5	-72,5	63,4
Вільшанська селищна  рада	19,0	15,5	-3,5	81,6	15,0	16,6	+1,6	110,6	34,0	13,8	-20,2	40,6
К. Лопанська  селищна рада	8,7	6,7	-2	77	9,0	7,1	-1,9	78,9	20,0	12,3	-7,7	61,5
М. Данилівська	9,0	10,2	+1,2	113,3	10,0	6,7	-3,3	67	38,0	23,0	-15,0	60,5
Пересічанська селищна рада	35,0	25,8	-9,2	73,7	60,9	46,7	-14,2	76,7	35,0	17,2	17,8	49,1
Прудянська  селищна рада	2,0	1,6	-0,4	80	1,0	0,8	-0,2	80	7,0	8,3	+1,3	118,6
Слатінська  селищна рада	3	5,8	+2,8	193,3	5,0	3,8	-1,2	76	20,0	14,4	-5,6	72
Солоницівська селищна рада	93,4	91,9	-1,5	98,4	129,0	93,9	-35,1	72,8	89,0	44,1	-44,9	49,6
Всього за селищними  радами	227,1	206,6	-20,5	91	329,0	272,6	-56,4	82,9	441,0	258,6	-182,4	58,6
Безруківська  сільська рада	2,5	2,5	0	100	1,5	0,4	-1,1	26,7	10,5	5,6	-4,9	53,3
Полівська сільська рада	2,0	3,3	+1,3	165	1,0	0,2	-0,8	20	7,0	3,2	-3,8	45,7