Характеристика фінансової діяльності суб’єктів господарювання

Вступ

 

Перехід до ринкової економіки  зумовлює посилення ролі фінансів підприємств  у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств  визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої  їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації  фінансів підприємств покладено  комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретична частина

 

1 Основи організації фінансів суб’єктів господарювання

 

1.1 Поняття фінансів  підприємницьких структур

 

Фінанси підприємств - це економічні, грошові відносини, що виникають в результаті руху грошей і утворених на цій основі грошових потоків, пов`язаних з функціонуванням створених на підприємствах грошових фондів. Фінанси підприємств є основою фінансової системи держави, оскільки підприємства є головною ланкою народного господарства. Стан фінансів підприємств здійснює вплив на забезпеченість загальнодержавних і регіональних грошових фондів фінансовими ресурсами. Сутність фінансів підприємств проявляється через їх функції. Погляди економістів на функції фінансів різні, але їх виділяють не більше трьох: забезпечення процесу господарювання грошовими коштами, контрольна і розподільча.

Розподільча функція  здійснюється за допомогою фінансових інструментів: норм, ставок, тарифів, відрахувань  тощо, встановлених державою.

Однією з  найважливіших сторін фінансової діяльності підприємств є формування і використання різноманітних грошових фондів, які можна розбити на 4 групи:

Фонди власних  коштів - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інвестиційний  фонд, валютний фонд та ін.

Фонди позичених  коштів - кредити банків, комерційні кредити, факторинг, лізинг та ін.

Фонди залучених  коштів - фонди споживання, розрахунки по дивідендах, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів.

Оперативні  грошові фонди - існують для виплати  заробітної плати, дивідендів, платежів до бюджету.

Перша група - грошових фондів підприємстві - фонди власних коштів, що відіграють вирішальну роль у його діяльності.

При організації  підприємство повинно мати статутний  фонд або статутний капітал, за рахунок  якого формуються основні фонди і оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним - одне з головних і важливих завдань фінансової служби підприємства. Статутний капітал - основне джерело власних коштів на підприємстві. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених ним акцій, а державного і комунального підприємства - величину статутного фонду. Статутний фонд змінюється підприємством, як правило, за результатами його роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Статутний капітал підприємства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Статутний капітал виступає першим грошовим фондом, що відображається в пасиві балансу.

Додатковий  капітал є другим фондом після статутного і включає:

- результати дооцінки основних фондів;

- емісійний доход акціонерного товариства (доход від продажу акцій зверх їх номінальної вартості за мінусом витрат на їх продаж);

- безповоротно отримані грошові та матеріальні цінності на виробничі потреби;

- асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

- надходження для поповнення оборотних коштів.

Резервний капітал - утворюється за рахунок прибутку, величина відрахувань до якого визначається статутом.

Інвестиційний фонд - призначений для розвитку виробництва. В ньому концентруються:

- амортизаційний фонд(для простого відтворення основних фондів);

- фонд накопичення(за рахунок прибутку підприємства для розвитку виробництва);

- позичені джерела;

- залучені джерела.

Інвестиційний фонд є джерелом збільшення статутного фонду.

Валютний фонд - формується за рахунок валютної виручки від експортних операцій і тих, що купують валюту для здійснення імпортних операцій. Цей фонд не має самостійного цільового призначення.

Друга група - фонди позичених коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтись без позичених коштів. Їх різноманітність дає можливість використання їх в різних ситуаціях. Позичені кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню виробництва, його ефективності.

Третя група - фонди залучених коштів - мають подвійний характер: з одного боку, вони знаходяться в обороті підприємства, з іншого - вони належать його робітникам (дивіденди і фонд споживання): фонд споживання - грошовий фонд, що створюється за рахунок чистого прибутку і використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб підприємства. При формуванні фонду споживання необхідно враховувати таку закономірність: темпи зростання оподатковуваного прибутку повинні бути вищими за темпи зростання даного фонду, включаючи зарплату.

Четверта група - оперативні грошові фонди підприємства створюються  ним періодично. Два рази на місяць, як правило, на підприємстві формується

Фонд виплати заробітної плати . Для забезпечення вчасної  виплати зарплати на рахунку підприємства повинні накопичуватися необхідні грошові кошти, а при їх відсутності підприємство звертається до банку за кредитом на виплату зарплати. Велике значення при цьому має визначення оптимальних строків виплати зарплати і кількості днів, необхідних для цього. Періодично підприємство організовує фонд для платежів у бюджет різноманітних податків. Несвоєчасні платежі до бюджету підприємством тягнуть за собою штрафні санкції.

Окрім перерахованих, на підприємстві створюється низка інших фондів грошових коштів:

- для погашення кредитів  банків;

- освоєння нової техніки;

- проведення науково-дослідних робіт;

- відрахувань іншим організаціям.

Сьогодні майже  скрізь фінанси підприємств знаходяться  у кризовому стані, який проявляється в:

- значній нестачі коштів як для здійснення виробничої діяльності, так і для інвестицій;

- низькому рівні заробітної плати, затримці її виплати;

- практичному припиненні фінансування соціальної сфери з боку підприємства;

- дуже дорогому кредиті і практичній неможливості у достатньому його використанні для потреб підприємства;

- значних невиплат підприємств одне одному, що нарощуються досить високими темпами, що збільшує дефіцит грошових коштів у підприємств і ускладнює їх проблеми.

Тому в даний  момент першочерговим завданням для держави і підприємств є зміцнення фінансів підприємства і на цьому - стабілізація фінансів держави. Без вирішення цього питання інші проблеми вирішити неможливо.

Основним шляхом зміцнення фінансів підприємств  може бути оптимізація використання ними грошових коштів і ліквідація їх дефіциту.

Найважливіші  напрямки удосконалення фінансової роботи на підприємствах такі:

- системний і постійний фінансовий аналіз їх діяльності;

- організація оборотних коштів у відповідності до діючих вимог з метою оптимізації фінансового стану;

- оптимізація затрат підприємства на основі розподілу їх на постійні і

- змінні і аналіз взаємодії і взаємозв’язку “Затрати-витрати-прибуток”;

- оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективної дивідендної політики;

- більш широке впровадження комерційного кредиту і вексельного обігу з метою оптимізації джерел грошових коштів і впливу на банківську систему;

- використання лізингових відносин з метою розвитку виробництва;

- оптимізація структури майна і джерел його формування з метою

- недопущення незадовільної структури балансу;

- розробка і реалізація стратегічної фінансової політики.

Фінанси підприємств - важливіша категорія ринкової економіки. Вони відіграють вирішальну роль в системі фінансових відносин держави і сприяють вирішенню проблеми дефіциту бюджету, розвитку фондового ринку.

У фінансовій системі країни визначальне місце займають фінанси  підприємств, організацій, установ, які  діють на засадах комерційного розрахунку. Комерційний розрахунок полягає у: отриманні максимального прибутку при мінімальних затратах; повній самостійності суб’єктів господарювання; невтручання держави у внутрішні справи підприємства.

Державне регулювання  підприємницької діяльності в умовах ринку здійснюється через: 1) податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг, цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу, розмірів економічних санкцій, державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; 2) науково-технічні, економічні та соціальні державні програми; 3) договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів  влади і управління у господарську діяльність підприємств не допускається, якщо вона не суперечить законодавству.

В процесі проведення господарської діяльності на підприємствах  виникають різноманітні фінансові  відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом створеної вартості, утворенням і витрачанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Це відносини:

всередині самого підприємства з приводу утворення первинних  доходів, формування та використання цільових фондів (амортизаційного, статутного, матеріального заохочення);

- з акціонерами, пайщиками, засновниками;

- з державою по сплаті податків, зборів, внесків та інших обов’язкових платежів;

- з іншими підприємствами та організаціями з приводу утворення асоціації, спільних підприємств, міжгосподарських об’єднань, сплати штрафів;

- з вищими структурами управління при перерозподілі фінансових ресурсів всередині галузі;

- із страховими, банківськими організаціями та ін. Таким чином, фінанси різних форм власності обслуговують весь процес формування, розподілу і використання доходів і нагромаджень на підприємств.

Матеріальною  базою функціонування підприємства і здійснення ним виробничої та інших  видів діяльності є майно підприємств, в т.ч. статутний фонд як сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників  або власників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Внески в статутні фонди можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку (будинки, споруди, машини, устаткування, цінні папери, права інтелектуальної власності, грошові кошти тощо).

Держава регулює розміри  статутних фондів окремих видів  суб’єктів господарювання, так, встановлені  мінімальні розміри статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю; акціонерних товариств; інвестиційних та страхових компаній, комерційних банків.

Однією з найважливіших  тенденцій в розвинутих країнах  світу була в останні два десятиріччя  тенденція до роздержавлення економіки, складовою частиною якої є приватизація. Роздержавлення - процес переходу державної власності в інші недержавні форми: приватну, кооперативну, акціонерну та ін. Приватизація - перехід державної власності в руки окремої особи. Оцінка вартості підприємств, що приватизуються здійснюється за відповідною вартістю наявних основних фондів та оборотних коштів. При цьому ціна може встановлюватися з урахуванням потенційної рентабельності підприємства або ринкових цін на майно.

У проведенні приватизації беруть участь окремі органи, фізичні  та юридичні особи. Це - суб’єкти приватизації. До них належать державні органи приватизації, а також продавці, покупці державного майна та посередники.

Державні органи приватизації включають фонд державного майна України та його регіональні  відділення та представництва. Зазначений фонд розробляє програму приватизації на поточний рік і прогноз на перспективу та здійснює організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний ВРУ.

Покупці - 1) громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства; 2) юридичні особи, зареєстровані на території України; 3) юридичні особи інших держав.