Глобалістика як нова інтегральна наука про сучасний світ

5. Напрями глобалістики 

Глобалістика виникла внаслідок інтеграційних процесів, які притаманні для сучасної науки і являє собою сферу досліджень і пізнання, де різні наукові дисципліни і філософія у взаємодії одна з одною, кожна з позицій свого предмету та методології, аналізують різні аспекти глобалізації, пропонуючи власне рішення глобальних проблем, розглядаючи їх не відокремлено одну від одної, а в якості цілісної системи.

Тому в глобалістиці можна  виокремити такі провідні напрями:

·        політичну  глобалістику;

·        глобальну  історію;

·        глобальні  проблеми міжнародної безпеки;

·        глобальні  проблеми демілітаризації та конверсії;

·        економічну глобалістику;

·        соціальну глобалістику;

·        інформаційну глобалістику;

·        екологічну глобалістику

 

Політична глобалістика

 

Політична глобалістика - один з наймолодших напрямів сучасної політичної науки.

Експерти ЮНЕСКО ще в 1948р. визначили чотири головних напрями  сучасної політології: Це політична теорія (політична теорія; історія ідей); політичні інститути (конституції; центральний уряд; регіональне і місцеве управління; державна адміністрація; партії, групи і суспільна точка зору; міжнародні відносини (міжнародна політика, міжнародні організації, міжнародне право). Цілком зрозуміло, що на сучасному етапі цей перелік має бути розширений за рахунок включення до нього такого нового напряму, який  досліджує закономірності функціонування і розвитку політичної сфери та політичного життя глобального суспільства у контексті виборювання, утримання контролю, реалізації та функціонування політичної влади на глобальному, цивілізаційно-територіальному, державно-національному, регіональному і локальному рівнях управління.  

Політична глобалістика є  складовою частиною  системи політичних наук. У процесі розвитку глобалістики значна увага приділяється дослідженню та пошуку шляхів розв'язання світових проблем, які мають політичний характер. Це привело до виникнення політичної глобалістики  (від лат. globus – шар)  спочатку перш за все як  системи знань про політичні аспекти глобальних проблем.

 

 В її генезі слід  виокремити чотири основних підходи до пізнання глобальних проблем під політичним кутом зору:

 

·        дослідження політичних аспектів загальнолюдських проблем у цілому;

 

·        політологічний аналіз окремих планетарних проблем  та їх взаємозв'язків як із системою міжнародних відносин, так і з  конкретними напрямами світової політики;

 

·        дослідження вияву глобальних проблем у конкретних регіонах та їх впливу на розвиток там політичної ситуації.

 

·        формування теоретико-методологічних засад політико-глобальних досліджень.

 

Політична глобалістика в  широкому розумінні – це напрям в сучасній глобалістиці, що досліджує політичні аспекти процесу глобалізації, визначає політичні шляхи вирішення глобальних проблем.

 

Методологією політичної глобалістики виступає цивілізаційний або соціокультурний підхід, що розглядає процес глобалізації  як можливий або бажаний результат політичного діалогу цивілізацій.

 

В межах цивілізаційного  підходу предметом політичної глобалістики є дослідження процесу глобалізації в його історичній динаміці - як становлення єдиного взаємозалежного світу шляхом творчого діалогу цивілізацій.

 

Завдання політичної глобалістики:

 

·        порівняльний аналіз політичних стратегій міжцивілізаційних  відносин; обґрунтування гуманітарної миротворчості як гідної відповіді  на рецидиви “нового варварства”  та бездуховності;

 

·        порівняльний аналіз основних соціокультурних цінностей світових цивілізацій, що визначають цінності виміри політичного діалогу в глобальному світі, становлення “нового універсалізму” шляхом осягнення різноманіття планетарного буття;

 

·        розробка ідей гуманітарного глобалізму як альтернативи уніформізму та гегемонізму в  глобальному світі;

 

·        обґрунтування  нової концепції гуманітарного  консенсусу як процесу узгодження цінностей  різних цивілізацій;

 

·        дослідження нових проблем формування глобального простору та часу;

 

·        порівняльний аналіз можливих альтернативних шляхів глобалізації;

 

·        дослідження можливих деформацій розвитку в процесі глобалізації (масова культура, антицінності, нееквівалентний характер інформаційного обміну).

 

Таким чином, глобалістика спочатку почала складатися і як принципово новий науковий напрям, де на перший план виступили інтеграційні процеси, і як сфера суспільної практики, що охоплює міжнародну політику, економіку  і навіть ідеологію. Саме тоді спочатку у промислово розвинених, а потім і в інших країнах різко погіршилася екологічна обстановка, що стала наслідком посилився дисбалансу у відносинах людини з навколишнім середовищем. Незабаром з'ясувалося, що екологічні проблеми тісно пов'язані з іншими протиріччями планетарного масштабу. За відкрилися безпрецедентним забрудненням навколишнього середовища найбільш зримо виявилися і загрозливі тенденції неконтрольованого зростання чисельності населення Землі, і межі вичерпності природних ресурсів, і смертельна небезпека нестримної гонки озброєнь, що означало серйозну небезпеку для поступального суспільного розвитку і навіть існування життя на планеті. Тому поява нового наукового напрямку – глобалістики, була своєрідною відповіддю на виклик часу.