Формування прибутку підприємства

Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість, що характеризується абсолютними та відносними показниками.

Абсолютний показник – сума прибутковості.

Відносний показник – рівень рентабельності.

Прибуток – це частина виробленої та реалізованої продукції додаткової вартості, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток тоді, коли втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

 

2.3 Основні показники прибутку та види розрахунку рентабельності

 

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. В цих умовах господарюючі суб’єкти, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі й в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати до бюджету встановлених податків і платежів.

Ріст прибутку визначає ріст потенціальних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. Прибуток – «найкращим мірилом фінансового здоров’я підприємства» Щоб керувати прибутком, необхідно розкрити механізм його формування.

Основними показниками прибутку є:

• загальний прибуток звітного періоду – балансовий прибуток;
• прибуток від реалізації продукції;
• прибуток від фінансової діяльності;
• прибуток від інших позареалізаційних операцій;
• оподаткований прибуток;
• чистий прибуток.

Балансовий прибуток – сума прибутку від реалізації продукції, фінансової діяльності і доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток від реалізації продукції – різниця між виручкою від реалізації (без ПДВ і акцизів) та затрат на виробництво продукції і її реалізації.

Прибуток від фінансової діяльності й інших видів позареалізаційних операцій визначається як результат відповідних операцій, а також як різниця між загальною сумою отриманих і сплачених:

• штрафів, пені, інших економічних санкцій;
• процентів, отриманих із сум коштів, які числяться на рахунках підприємства;
• курсових різниць за валютними рахунками і за операціями в іноземній валюті;
• прибутків і збитків минулих років, виявлених у звітньому році;
• збитків від стихійних лих,;
• витрат від списання боргів і дебіторської заборгованості;
• надходжень боргів, раніше списаних як безнадійні;
• інших доходів, втрат і витрат, які відносяться відповідно до чинного законодавства на рахунок прибутків і збитків.

Чистий прибуток – це різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт та імпорт. Чистий прибуток – це сума прибутку після сплати податку на прибуток.

Показник прибутку характеризує абсолютний ефект від діяльності, рентабельність показує міру ефективності – відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат, чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, застосованих ресурсів.

Рентабельність – співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами.

Рентабельність означає прибутковість, дохідність підприємства, організації, установи, прибутковість різних галузей економіки взагалі.

Рентабельність пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність –це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Наявність великої кількості показників рентабельності зумовлюється різними варіантами обчислень прибутку, поточних витрат, авансової вартості, які використовуються для розрахунку рентабельності.

Рисунок 2.2 Класифікація показників рентабельності

 

2.4 Значення факторів впливу на формування прибутку

 

Для підвищення ефективності роботи підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку фактори, які впливають на його отримання, класифікуються за різними ознаками.

               

До зовнішніх факторів відносять:

• природні умови,
• державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу, поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни:

• обсягу засобів і предметів праці,
• фінансових ресурсів,
• часу роботи обладнання,
• чисельності персоналу,
• фонду робочого часу тощо.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни:

• підвищення продуктивності обладнання і його якості,
• застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки,
• прискорення обертання оборотних засобів,
• підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу,
• зниження матеріалоємності продукції,
• удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До поза виробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності.

 

 

РОЗДІЛ 3. РОЗПОДІЛ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Основні принципи і етапи розподілу прибутку

 

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. Виділяють три етапи розподілу прибутку:

1. Розподіл валового прибутку

Валовий прибуток розподіляється на:

• Благодійні цілі
• Податки
• Відсотки за кредит
• Орендну плату
• Чистий прибуток

2. Розподіл загального прибутку.

Учасниками цього розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожен з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємством має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного розв’язання якого залежить розвиток економіки в цілому.

На пропорцію розподілу прибутку між державою і підприємством впливає низка чинників. Основним з них є податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначені об’єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

3. Розподіл чистого прибутку.

Чистий прибуток – прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрям його використання. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

 

Рисунок  3.1 Розподіл прибутку

 

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати таким чином:

• Прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом;
• Прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов’язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюється законодавчо;
• Величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягів виробництва та покращення результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;
• Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в інший частині – на потреби споживання.

 

3.2 Напрями використання прибутку

 

Основними напрямами використання прибутку є:

• Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва.

Ці кошти витрачаються на задоволення потреб, які пов’язані із зростанням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально – технічної бази підприємства.

• Сплата заборгованості підприємства по довгострокових банківських кредитах на інвестиційні цілі, також по відсотках за кредити.
• Збільшення фонду власних оборотних коштів. Збільшення власних фінансових ресурсів, вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів.
• Спрямування коштів на соціальні потреби:
1. Будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об’єктів соціально-культурної сфери;
2. Утримання закладів, об’єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);
3. Проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, в тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;
4. Інші подібні витрати;
• Кошти матеріального заохочення. Вони використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємств в досягненні високих результатів праці. Прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі.
• Виплата дивідендів засновникам і акціонерам.
• Створення резервних (страхових) фондів. Використовуються в разі різкого погіршення фінансового становища.

Прибуток, що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі його власниками або трудовими колективами. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити внески установам культури і спорту тощо.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів та використання на інші потреби. Нерозподілений прибуток свідчить про фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку підприємства.

 

 

Висновки

 

Прибуток підприємства є найважливішою економічною категорією і основною метою його діяльності. Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва.

Вищою метою підприємницької діяльності є перевищення результатів над витратами, тобто досягнення можливо більшому прибутку або можливо високій рентабельності. Ідеальнім є таке положення, коли отримання максимального прибутку забезпечує і більш високу рентабельність.

Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподілу за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств — одна з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Прибуток – мета фінансово-господарської діяльності підприємства, кінцевий результат грошово-кредитної, маркетингової, інвестиційної та промислово-виробничої політики. Поява прибутку безпосередньо зв’язана з появою категорії “витрати виробництва”. Прибуток – це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету.

Обліковий прибуток – це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у звіті про фінансові результати підприємства за звітній період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності в методиках їх обчислення.