Економіка східного регіону

Регіон має усі передумови для налагодження випуску засобів виробництва для різних галузей економіки України та експортних потреб, у першу чергу для реформованих сільськогосподарських структур - селянських спілок, фермерських та індивідуальних господарств

Для регіону важливим напрямом є розвиток паливно-енергетичного комплексу Східний економічний регіон став домінуючим у видобутку нафти й газу в Україні. Від перспективи розвитку цієї галузі залежить нормалізація функціонування паливно-енергетичного комплексу в усій країні. Імпорт в Україну енергоносіїв є сьогодні "критичним імпортом", тому розв'язання цієї проблеми - це головний напрямок розвитку всієї економіки держави.

У галузі агропромислового комплексу Україна забезпечує власні потреби в землеобробній техніці у межах 50-60 %. Тому забезпечення потреб реформованих і реорганізованих сільськогосподарських виробничих підрозділів необхідною технікою, обладнанням, а також посівним матеріалом, мінеральними добривами та фінансовими ресурсами є першочерговими завданнями. Сільське господарство забезпечує не тільки продуктами харчування, але є сировинною базою для багатьох інших галузей і тому є актуальним збереження і підвищення природної родючості землі.

Для соціальної сфери невідкладними заходами мають стати задоволення потреб жителів регіону в життєвоважливих послугах та у створені умов для прискореного і розширеного відтворення робочої сили шляхом докорінного покращання рівня життя населення, особливо у сільській місцевості. Високий ступінь урбанізації території регіону, особливо Харківщини, вимагає досягнення такого рівня розвитку соціальної сфери в промислових центрах регіону, який би відповідав соціально-екологічним вимогам суспільства нової, постіндустріальної формації, головною ознакою якої є гармонійний розвиток як суспільства, так і природного середовища.

Основними пріоритетами регіону в розвитку господарства, які сприятимуть прискореному відродженню економіки та її ефективному функціонуванню, повинні стати такі:

подальша реструктуризація господарського комплексу регіону у напрямі зміщення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріаломістких та енергомістких сировинно-добувних у високотехнологічні й науковомісткі обробні й переробні галузі промисловості, агропромислового комплексу в цілому та виробничої, соціальної і ринкової інфраструктури;

прискорення відродження і введення в дію найважливіших конкурентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та сільськогосподарського обробного машинобудування, розширення їх номенклатури і асортименту;

формування міжгалузевих фінансово-промислових груп з міжнародною участю з метою акумулювання коштів на створення кінцевих видів продукції, яка б була конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Це в першу чергу стосується високотехнологічних виробництв у машинобудівній галузі;

поєднання ефективного ресурсовикористання з відповідними заходами природовідновлювання з метою збереження екологічно чистого навколишнього середовища;

забезпечення добування і комплексної переробки сировини, впроваджуючи найбільш досконалі технології, які сприяють організації безвідходного виробництва;

розроблення і впровадження технологій високоефективної утилізації відходів основного виробництва та житлово-комунального господарства міських агломерацій, залучення у господарський обіг техногенних родовищ;

виробництво сучасних вітчизняних інформаційних технологій, адаптація до регіональних особливостей інформаційного забезпечення регіону за умов пріоритетного розвитку українських телебачення та радіомовлення, Інтернет-простору;

створення прогресивних організаційних форм територіальної інтеграції бізнесу, освіти, науки й виробництва технополісного та агрополісного типу. "Враховуючи чи не найзначніший в Україні потенціал сфери вищої та спеціальної освіти Харківщини, в цьому регіоні може бути створена мережа технопарків на базі закладів освіти, науково-дослідних організацій та комерційних структур".

Важливою передумовою економічного розвитку Східного регіону є високий рівень професійно-кваліфікаційної підготовки фахівців, наявність достатньої кількості різнопрофільних спеціалістів практично в усіх галузях господарства Подальше залучення кількості спеціалістів з вищою освітою в економіку народного господарства сприятиме забезпеченню сталого зростання виробництва.

Наявна власна трудоресурсна база, її високий науково-технічний рівень - основа і запорука прискореного розвитку економіки регіону. Для Східного регіону перспективним є розвиток лізингу, особливо в галузях із нагальною потребою оновлення технічного парку і технологій виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Економіка Карпатського регіону

Місце і роль Карпатського економічного регіону в розвитку економіки країни

Карпатський економічний регіон розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. До його складу входять чотири області: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька. Прикордонне його положення, специфічні природні умови вплинули на формування народногосподарського комплексу і визначили місце в загальнодержавному територіальному поділі праці.

Загальна площа території економічного регіону складає 56,6 тис. км2, або 9,4 % території України. Карпатський економічний регіон має досить вигідне географічне положення. Він розташований у центрі Європи на перетині шляхів сполучення із Заходу на Схід та з Півночі на Південь.

В економічному регіоні проживає 12,7 % населення України. Станом на 1 січня 2005 р. населення становить 1119,7 тис чол. Тут спостерігається найвищий показник народжуваності та природний приріст серед інших регіонів. Густота населення становить 113,6 чол/км2, що значно вище від середнього загальноукраїнського показника. Але розселення населення досить нерівномірне. У гірській місцевості воно у 2,5 рази нижче ніж у середньому у регіоні. Міське населення становить 48,4 %. Регіон повністю забезпечує себе власними трудовими ресурсами. З регіону, з метою працевлаштування і відповідного заробітку, багато працездатного населення виїжджає за межі регіону і за кордон.

Структура господарства регіону - індустріально-аграрна, загальний рівень розвитку регіону нижчий від середнього показника по Україні. Основою господарського комплексу Карпатського регіону є промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво.

Економічний регіон спеціалізується на видобутку вугілля, природного газу, виробництві електроенергії, лісопереробці і виробництві меблів, будівельних матеріалів, харчових продуктів, фармацевтичній промисловості, нафтохімічній і хімічній, рекреаційній діяльності.

Внутрішньорегіональні відмінності досить помітні, вони зумовлені як економіко-географічними, так історичними передумовами. Львівська обл. економічно розвинута на середньоукраїнському рівні. Тут розвинута вугільна промисловість - енергетична сировина для різних галузей господарства, електроенергетика, машинобудування, агропромисловий і транспортний комплекси, оздоровчо-туристичний.

Івано-Франківська обл. має розвинуту електроенергетику, паливну, хімічну, нафтохімічну, нафтопереробну промисловість, вирізняється розвитком будівельних матеріалів і будіндустрії, агропромисловим комплексом, лісовою та деревообробною промисловістю.

Чернівецька і Закарпатська обл. за рівнем розвитку народного господарства є найменш розвинутими у регіоні та в Україні. Основу їх економіки становлять АПК, деревообробна промисловість, легка і харчова галузі.

Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Таблиця 1

Природні умови Карпатського регіону специфічні. На нього впливають гори Карпати. Гірські хребти у формі дуги простягаються у напрямі з північного заходу на південний схід і проходять через усі області регіону. Висота гір коливається від 500 до 1500 м, а окремі шпилі - до 1700-2000 м (г. Говерла - 2061 м). Уся територія передгірських і гірських районів Карпат порізана долинами гірських річок, притоків великих рік Тиси, Дністра і Прута. Територія регіону належить до лісо-лучної природної рослинної смуги, але завдяки особливостям геологічної будови, рельєфу та різниці в висотах над рівнем моря тут спостерігається велика різноманітність фунтових і кліматичних умов.

За цих умов усю територію регіону поділяють на шість вертикальних фунтово-кліматичних поясів: Передкарпатське і Закарпатське передгір'я, Закарпатська низовина, гірські лісолучні райони, Полонин-на (субальпійська) та Надполонинна (альпійська) частина території.

Територія Передкарпаття помірно тепла і надмірно зволожена. Сума опадів -у межах 650-780 мм. Закарпатське передгір'я також надмірно зволожене, атмосферних опадів випадає близько 850 мм на рік. Ґрунти Закарпаття буреземно-підзолисті, малородючі, водопроникні. Гірським лісолучним районам властиві суглинисто-щебнисті бурі лісові фунти, аторфовані на гірські підзолисті фунти. Всі орні фунти кислі. Ґрунто-кліматичні ресурси дозволяють вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, льон, теплолюбові культури - тютюн, виноград, а також картоплю, овочі.

Мінерально-сировинні ресурси

На території регіону залягає понад 25 видів корисних копалин: родовища кам'яного і бурого вугілля, сірчаних руд, калійних солей, нафти і газу державного значення, цементної сировини, вапняків, гіпсу, різновидні глини для виробництва стінових матеріалів (цегли, блоків тощо); у регіоні є поклади дорогоцінних каменів (родоніт, сталактити тощо). Нафтогазові родовища регіону експлуатуються, дослідження підтверджують, що вони ще далеко не вичерпані.

У межах регіону розташовані основні вугленосні площі Львівсько-Волинського басейну у складі Межріченського, Тячівського і Карпатського родовищ. Вугільний басейн характеризується високоякісним енергетичним та коксівним вугіллям, глибина залягання коливається від 330 до 600 м.

Розвідані запаси калійних солей повністю забезпечують потужності Калуського ВАТ "Оріана". Погіршення умов видобутку калійних солей негативно впливає на діяльність і рентабельність виробництва підприємств, що використовують Стебниківські та Солотвинські родовища.

Сировинна база регіону дає змогу значно підвищити видобуток кухонної солі - як кам'яної, так і з природної ропи. Особливо пофібно звернути увагу на перспективу комплексного використання сировини для одержання калійних добрив, кухонної солі і інших компонентів.

На території Карпатського економічного регіону є достатньо розвідані запаси родовищ будівельної мінеральної сировини: вапняки Добрянського, Дубовецького родовищ, глини і суглинки Кагуєвського, Розвадівського і Коломийського родовищ, гіпсу Пісковського, Ольшевського і Пелагічського родовищ, піски як будівельні, так і для виробництва скла у Львівській та Івано-Франкіській обл. У Закарпатті розвідані запаси алунітів, які є сировиною для виробництва глинозему Сокирянське родовище є перспективним для видобутку цеоліту, що використовується для підвищення родючості фунтів, очищення нафтопродуктів, промислових стоків, газових викидів. Берегівське родовище, яке має поклади свинцю, цинку, благородних металів, бариту, розглядається як майбутня сировинна база кольорової металургії. У Закарпатті є поклади ртуті (Вишівське рудне поле), сурм'яно-миш'якові, мідно-молібденрідкометалеві та інші рудовиявлення.

Самородна сірка залягає на території Львівської та Івано-Франківської обл. У Закарпатській та Івано-Франківській обл. є гіпсоангідридні родовища мармуру.

Земельні ресурси

Землезабезпечення населення в регіоні невисоке, але досить освоєні земельні угіддя. Рілля становить 63,1 % у сільгоспугіддях. Значна частина ріллі розташована на природно- та антропогенно погіршених різновидах фунтів, більшість з яких перезволожені, заболочені, з підвищеною кислотністю та еродовані. Значні території зайняті під гірничими відвалами, які утворилися під час розробки корисних копалин.

Структура земельних угідь, їх склад впливають на розвиток і спеціалізацію як сільського господарства, так і інших галузей. Земельний фонд, з погляду агровиробничих властивостей, має невеликий природно-ресурсний потенціал, горбистий і хвилястий передгірський рельєф місцевості призводить до частих змивів посівів і розмиву фунтів, селевих явищ тощо. Землі гірської зони є найбільш придатними для пасовищ і сіножатей.

Завдання місцевих органів самоврядування полягає у забезпечені наукового обґрунтування доцільності залучення тих чи інших земельних ділянок в господарський обіг, враховуючи можливий результаті ефективність понесення витрат на одержання даного продукту.

Водні ресурси

Основними водними артеріями є ріки Тиса, Дністер і Прут. Однак подібно зазначити, що в гірських Карпатах зосереджена майже одна п'ята річкового стоку води України. Карпатський регіон с значно краще забезпечений водними ресурсами, ніж Україна в цілому. Рівень забезпеченості річковим стоком в середньому в рік становить 75% та 95% (зокрема в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій обл. забезпеченість місцевим водним стоком у середньому за рік становить відповідно 618,4; 330,2; 225,7 та 151,8 тис м3 за рік, у той час як по Україні такий показник складає лише 86,8 тис.м3'). Ще більшою є забезпеченість річковим стоком в розрахунку на одного жителя у Закарпатській обл., де кількість води, що припадає на одного жителя, є вищою у 6 раз, Івано-Франківській - у 3 рази, Львівській та Чернівецькій відповідно у 1,8 та 1,3 рази.

Наземні водні ресурси, поряд із водами водосховищ річок, включають штучні водойми та ставки. Найбільша кількість водосховищ та ставків є у Львівській обл. - 22 водосховища та 1183 ставки. Площі, зайняті водними і водогосподарськими об'єктами, значно коливаються у своїх розмірах. Зокрема у Львівській області вони становлять 53,8 тис. га, у Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській - близько 20 тис. га. Питома вага земель водного фонду на січень 2005 р. у регіонах становила: Львівська-2,5%,Чернівецька-2,4%, Івано-Франківська - 2,2 %, Закарпатська -1,6 % території областей.