Економічний зміст понять законів попиту та пропозиції

Для окремих груп товарів (автомобілі, холодильники, телевізори тощо) попит еластичніший у короткотерміновому, а не довготерміновому періоді. Так, у США щороку продають 7—10 млн. автомобілів. Тому із зростанням цін попит на автомобілі різко знизиться, хоча загальний парк зменшиться незначною мірою. Із зношуванням старих машин попит на них з часом зросте.

Взаємозв'язок між еластичністю попиту і пропозиції розкриває закон попиту і пропозиції. Його зміст полягає у взаємозалежності між кількістю товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник,і величиною попиту.

Закон попиту і пропозиції — закон, згідно з яким пропозиція формує попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво.

Зміст закону попиту і пропозиції повніше розкривається у певній сукупності економічних категорій, що групуються навколо нього. Такими категоріями є платоспроможний попит, сукупний попит, ціна пропозиції, ціна попиту, ціна рівноваги, пропозиція та ін. Платоспроможний попит — лише частина (хоч і найважливіша) потреб суспільства, оскільки значна частина населення може мати потребу в найнеобхідніших товарах і послугах, але не мати грошей, щоб придбати їх. Ціна пропозиції — ринкова ціна, коли попит перевищує пропозицію (або коли існує ринок продавця). Це зумовлює конкуренцію між покупцями за придбання певних товарів або послуг, з одного боку, і намагання продавців реалізувати товар за вищою ціною — з іншого. Ціна попи¬ту - ринкова ціна, коли пропозиція перевищує попит, або коли існує ринок покупця. Це зумовлює конкуренцію між продавцями за рахунок збуту товарів, з одного боку, і намагання покупців знизити ціну товарів — з іншого.

У пізнанні механізму ринкової рівноваги важливу роль відіграє коефіцієнт еластичності. Він визначається як відношення зміни обсягу попиту чи пропозиції (зростання або зменшення у відсотках) до зміни цін (у відсотках). Для різних товарів цей коефіцієнт різний, що зумовлено неоднаковими витратами виробництва, наявністю або відсутністю товарів-субститутів (замінників), зміною доходів, модою та іншими факторами.

Залежно від величини коефіцієнта еластичності розрізняють такі основні види еластичності попиту і пропозиції: 1) попит і пропозиція абсолютно еластичні; 2) попит і пропозиція відносно еластичні; 3) попит і пропозиція одиничне еластичні; 4) попит і пропозиція відносно нееластичні; 5) попит і пропозиція абсолютно нееластичні.

Відносно еластичний, або  просто еластичний, — такий попит, коли незначні зміни ціни зумовлюють значні (більші) зміни в кількості реалізованої продукції (наприклад, зниження ціни на 2% зумовлює зростання попиту на 4%). Коефіцієнт еластичності за такої еластичності повинен бути більше одиниці, а в наведеному випадку він дорівнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкоші. Нееластичний попит — попит, коли незначна зміна ціни зумовлює ще меншу зміну в кількості реалізованої продукції. Так, із зниженням ціни на 3% попит зростає лише на 1%. Коефіцієнт еластичності у цьому разі становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характерний коефіцієнт менше одиниці. Таким, наприклад, є попит на хліб. Між названими видами еластичності попиту (еластичним та нееластичним) виникає проміжна ситуація, коли відсоткова зміна ціни дорівнює відсотковій зміні попиту (наприклад, коли зниження ціни на 1% зумовлює зростання попиту на 1%). Такий вид попиту називають одиничним. Абсолютно нееластичний попит — попит, коли зміна ціни не зумовлює жодної зміни кількості реалізованої продукції (таким, зокрема, є попит на сіль). Абсолютно еластичний попит характеризується тим, що найменше зниження ціни спонукає покупця збільшувати закупівлі від нуля до межі своїх можливостей.

За нееластичного попиту товаровиробнику вигідно підвищувати ціну товару, оскільки це зумовлює зростання його прибутку. В умовах еластичного попиту товаровиробнику вигідно знижувати ціни, бо це зумовлює зростання доходу. Знання ступеня еластичності попиту дає змогу підприємцям прогнозувати поведінку споживачів і діяльність своїх підприємств.

Водночас на багатьох фірмах активно використовують теорію споживчого вибору, головною вимогою якої є ретельне вивчення якості споживчих властивостей товару та реакції споживачів на співвідношення таких властивостей. Так, при виготовленні взуття зіставляють такі властивості, як зручність, довговічність, колір шкіри, фасон, його відповідність сучасній моді. Провівши опитування серед можливих споживачів, компанія з'ясовує, яким властивостям вони віддають перевагу, і на підставі цього насамперед покращує або дизайн взуття, або його зручність та ін. При цьому використовують криві байдужості по кожній властивості для кожного споживача, тобто такі комбінації цих властивостей, які приносять додаткову загальну корисність, а відмова, наприклад, від останньої моди взуття компенсується його довговічністю (або відмова від довговічності — його зручністю).

Одним із положень, на якому  базується теорія "споживчої поведінки", є раціональна поведінка покупців, тобто такі їхні дії, коли купують  певний набір товарів і послуг за умови, що ці набори принесуть їм найбільше задоволення порівняно з іншими наборами за певних обмежень на прибутки та роздрібні ціни.

Практика, на думку західних учених, свідчить, що коефіцієнт цінової  еластичності на хліб становить 0,15%, на яловичину -0,64, на яйця — 2,65, на електроенергію — 0,13, на одяг і взуття — 0,2, на квитки до кінотеатру — 0,87%.

На ринковий механізм ціноутворення  впливають кількість покупців та продавців на ринку товарів, їх конкуренція. Так, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін, а конкуренція між продавцями — їх зниження.

Висновки: Отже, еластичність – міра реагування однієї змінної  величини (попиту чи пропозиції) на зміну  іншої. Існують окремі випадки нееластичності попиту та пропозиції, коли зміна ціни не впливає на попит. Розрізняють такі основні види еластичності попиту і пропозиції: попит і пропозиція відносно еластичні, попит і пропозиція відносно нееластичні, попит і пропозиція абсолютно нееластичні, попит і пропозиція одинично еластичні, попит і пропозиція абсолютно еластичні.

2.3 Закон Сея і закон  Вальраса

Головною умовою досягнення загальної рівноваги є те, що за відповідного рівня розвитку техніки  вартість визначається у точці між  граничною суспільною корисністю певної кількості товарів і граничними суспільними витратами виробництва  цієї кількості. При цьому слід враховувати, з одного боку, опосередкований вплив  на граничну суспільну корисність певної кількості всіх інших товарів, а з іншого — альтернативні можливості використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів.

У випадку відсутності  ціни рівноваги на певному ринку  навіть за збалансування попиту і  пропозиції це спричинить нерівновагу  на інших ринках. Так, із встановленням  рівноваги на ринку автомобілів  нижча ціна (щодо ціни рівноваги) зумовить зростання попиту на них, а відповідно й зростання виробництва. Але  це спричинить незбалансованість ринку  холоднопрокатного листа, що, у свою чергу, зробить рівновагу на ринку  автомобілів тимчасовою.

Головним регулюючим механізмом у теорії загальної рівноваги  Л.Вальраса (закон Вальраса) є зміна  структури цін рівноваги. Цю теорію він побудував у формі системи  рівнянь.

Закон Вальраса — закон, згідно з яким сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сумі пропозиції (поняття  рівноваги й вартості збігаються).

Теорія загальної ринкової рівноваги Л.Вальраса значною мі¬рою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Ж.-Б.Сея (законом Сея).

Закон Сея — закон, згідно з яким продавець товару чи послуги  отримує за їх реалізацію гроші, купує  за них інші товари або послуги, тому пропозиція породжує власний попит  і в господарстві вони автоматично  урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг, через  те неможливі їхнє  надвиробництво і дефіцит.

Ж.-Б.Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і через нестачу інших.

Основним недоліком цього  закону є, по-перше, ототожнення простого товарного обміну (де продаж одного товару здійснюється для придбання  іншого) з товарним обміном, що відбувається за допомогою грошей. По-друге, Сей  ототожнював виробниче споживання з особистим. Слід зазначити, що таку концепцію підтримував Рікардо.

Між законом Сея та законом  Вальраса існує принципова відмінність. У моделі Вальраса товарами і послугами  вважаються такі специфічні товари, як гроші й цінні папери. Тому продавець  будь-якого товару чи послуги пред'являє  попит на інший товар або послугу. Але цей попит може пред'являтися не лише на реальні товари і послуги, а й на гроші, цінні папери. Тому загальна сума доходів і витрат, згідно із законом Вальраса, збігаються за умови, що до витрат зараховують  і грошові заощадження. Будь-який рівень цих заощаджень знаходить своє вираження у попиті та пропозиції такого товару, як гроші. Але якщо попит зосереджується на грошах, то в народному господарстві бракує ефективного попиту (тобто попиту на реальні товари й послуги), що спричиняє надвиробництво товарів і послуг.

Головним недоліком концепції  Л. Вальраса є те, що це надто абстрактна, гіпотетична модель "ідеального ринку", в якій для того, щоб  довести здатність ринкового  механізму досягати рівноваги, необхідно  прийняти попередню умову, що всі  процеси ринкового пристосування  й наближення до рівноваги здійснюються ще до початку самого виробництва  й обміну, а сам обмін відбувається уже за цінами рівноваги. Тому не дивно, що Вальрас не вважав свою систему рівнянь як таку, що цілком відповідає дійсності, а розглядав її як ефективний допоміжний засіб математичного аналізу, висновки якого слід обережно переносити на реальні проблеми.

Прообразом моделі Вальраса, як слушно зазначають західні та вітчизняні науковці, послужила біржа, зокрема  дії аукціоніста, який називає попередні  ціни, що дає змогу укладати попередні  контракти. Аукціоніст також швидко реагує на найменші роз¬біжності між попитом і пропозицією. Згодом вальрасівського аукціоніста в теоріях неокласиків було замінено умовою про повну інформованість економічних суб'єктів про всі параметри попиту і пропозиції (ціни, якості товарів тощо). Конкретніше надмірна абстрактність і гіпотетичність моделі Вальраса виявляються в тому, що в ній не існує реального часу (всі акти купівлі-продажу здійснюються впродовж певного часу одного дня, а торгівля ведеться вже виробленими товарами без урахування тих, що будуть  вироблені в майбутньому), відсутня невизначеність (усі учасники достатньо поінформовані про ціни, якість товарів тощо), немає трансакційних витрат, тобто витрат на ведення переговорів, укладання контрактів, на розробку стандартів, вимірів якості товарів тощо, вся інформація надається безкоштовно.

Внаслідок таких спрощень у західній економічній літературі створено чимало нових моделей досягнення ринкової рівноваги. Але переважна  більшість із них, починаючи з  теорії Дж.Кейнса, присвячена проблемам досягнення рівноваги економічної системи з участю не лише ринкового механізму, а й державного регулювання.

Висновки: Закон Вальраса – закон, в якому сумарний попит  дорівнює сумарній пропозиції. За законом  Сея пропозиція породжує власний  попит і в господарстві вони автоматично  врівноважуються. Ж.-Б. Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і через нестачу інших.

Висновки

Попит – платоспроможна потреба, або сума грошей, яку покупці  можуть і мають намір заплатити  за необхідний для них товар або  послугу.

Відповідно можна сформулювати визначення пропозиції.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг з певними  цінами, які виробники готові продати  на ринку.

Закон попиту – закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших  параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту, і навпаки.

Закон пропозиції – загальний  економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів між змінами кількості товарів  і послуг, які пропонуються підприємствами на ринку, існує прямо пропорційна  залежність.

Взаємозв’язок між попитом  і пропозицією розкриває закон  попиту і пропозиції.

Закон попиту і пропозиції – закон, згідно з яким пропозиція формує попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит означає обсяг  і структуру пропозиції, впливаючи  при цьому на виробництво.

Закон попиту і пропозиції діє по-різному залежно, передусім, від видів еластичності його складових. При з’ясуванні особливостей взаємодії попиту і пропозиції важливо знати конкретний рівень їх зростання або зниження, коли, скажімо, ціна зростає на 20% або дохід зменшується на 5%. Для цього користуються поняттям еластичності.

Еластичність – міра реагування однієї змінної величини внаслідок  одновідсоткової зміни другої змінної  величини.

Залежно від величини коефіцієнта  еластичності розрізняють такі основні  види еластичності попиту і пропозиції:

• Попит і пропозиція відносно еластичні;
• Попит і пропозиція відносно нееластичні;
• Попит і пропозиція абсолютно нееластичні;
• Попит і пропозиція одинично еластичні;
• Попит і пропозиція абсолютно еластичні.

Ринковий механізм – це здатність ціни на вільному ринку  змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція та попит не зрівняються). У цій  точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже, зникають ті фактори, що спричинили зміни в ціні. Пропозиція та попит не завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких ринках можуть виникати проблеми зі збутом, проте рано чи пізно становище вирівнюється.

Щоб зрозуміти здатність  ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова ціна перевищує рівень ціни рівноваги. У цьому разі виробники  намагатимуться виробити та продавати  товарів більше, ніж їх бажають  придбати споживачі, - виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи, принаймні, не дати зрости запасам, виробники почнуть  знижувати ціни. Зрештою ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги.

Використовуючи криві  попиту і пропозиції, ми припускаємо, що за будь-якої ціни буде вироблено  та продано певну кількість товару. Це справедливо лише в тому разі, коли на ринку є певна конкуренція, тобто якщо і продавці, і покупці  неістотно впливають на ринок (майже  неспроможні змінювати ринкову  ціну).

Таким чином, основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна та конкуренція. Без втручання уряду (тобто без  встановлення фіксованих цін та інших  заходів регулювання) попит і  пропозиція врівноважують ринок  і визначають ціну товару та обсяг  його виробництва. Те, якими будуть ціна та кількість товару, залежить від специфічних характеристик  попиту та пропозиції. Зміни ж у  цінах і кількості товару в  часі залежать від того, як попит  і пропозиція реагують на зміни інших  факторів.