Економічний зміст понять законів попиту та пропозиції

Закон пропозиції — при  інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах на одиницю  товару із збільшенням ціни росте  прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніша  за цю просту схему, але виражена у  ній тенденція має місце.

Переміщення пропозиції —  також змінює ціну та кількість товару

S1 і S2 — стара і нова  криві пропозиції

Коли витрати постачальників змінюються через чинники вказані  вище, переміщується крива пропозиції. Наприклад, при покращенні засобів  виробництва, виробники будуть готові забезпечувати більше товару за кожною ціною і це переміщає криву  постачання S1 управо, до кривої S2 —  зростання пропозиції. Це збільшення пропозиції примушує рівноважну ціну зменшитися з P1 до P2, при цьому рівноважна кількість зростає з Q1 до Q2, оскільки кількість, яка може бути продана, збільшується за новими нижчими цінами. Відмітьте, що у разі переміщення кривої постачання, рівноважна ціна і кількість рухаються  у протилежних напрямках.

З іншого боку, якщо пропозиція зменшення, наприклад через виснажування родовищ сировини, трапляється протилежна ситуація. Якщо крива постачання спочатку була S2, а потім переміщається  до S1, рівноважна ціна зросте, а кількість  зменшиться. Відмітьте, що це виключно ефект заміни пропозиції. Кількість, потрібна за кожною ціною, така ж як і до переміщення постачання. Причина  зміни рівноважних кількості  і ціни — зміна пропозиції.

Існує тільки 4 можливі напрямки руху на діаграмі кривих попиту/постачання. Крива попиту може рухатися вліво  і вправо, також як і крива постачання.

Висновки: отже, пропозиція  - це товари та послуги, що виробник представляє  на ринку  в певній кількості та за певною ціною. Графік пропозиції демонструє прямолінійну залежність: чим вища ціна, ти більше продукту готовий представити  на ринку виробник і навпаки, чим  нижча ціна, тим менше товару буде представлено на ринку.

2.  Ринкова рівновага  і механізм її досягнення

2.1 Ринкова рівновага в  умовах недосконалої конкуренції

Інша ситуація у взаємодії  попиту і пропозиції, принципах конкурентної поведінки виникає в умовах панування  монополій (чи олігополій), або за недосконалої конкуренції. Ціна на такому ринку також  залежить від обсягів випуску  продукції, причому ця залежність обернено пропорційна. Монополіст встановлює вищу ціну на свої товари і випускає їх менше, ніж фірми за умов досконалої конкуренції. Внаслідок цього рівність граничного доходу і граничних витрат для  монополії (або олігополії) настає раніше, ніж для конкурентної фірми. Тому загальним принципом поведінки  на ринку вже не є вибір рівня  виробництва, за якого отриманий  від додатково випущеного товару дохід дорівнював би приросту витрат на його виробництво.

В умовах панування монополій  ціна пропозиції виражає взаємозв'язок між рухом ціни, ціни виробництва і монопольної ціни виробництва, в основі яких лежать окремі аспекти дії закону вартості, закону попиту і пропозиції та закону монополізації виробництва й обміну. Коли переважають ціни пропозиції, з'являються додаткові стимули до розширення обсягів виробництва, а в монополізовані сфери ринку намагаються проникнути конкуренти. Це призводить до погіршення умов пропозиції товарів, що спричиняє зниження цін і скорочення масштабів виробництва певних видів товарів.

Якщо ринкові ціни встановлюються на рівні цін попиту, крупні компанії намагаються знизити обсяги завантаження виробничих потужностей, формувати  попит, регулювати співвідношення попиту і пропозиції (через маркетингову діяльність, використання контрактної  форми тощо), прагнуть не допустити  значного перевищення цінами попиту.

Виходячи з негативного  впливу монополій на механізм ринкової рівноваги, навіть представники неокласичного  напряму політичної економії вважають за доцільне втручання держави у  монополізовані галузі економіки. У  таких галузях держава повинна  контролювати процес ціноутворення, а  інколи навіть проводити їх націоналізацію та встановлювати тарифи відповідно до граничних витрат;

Серед західних економістів  значного поширення набула ідея про  невідповідність ринкового механізму  так званим "суспільним благам", якими є дороги, мости, канали тощо. Це пояснюється тим, що користування цими благами дуже важко обмежити запровадженням безпосередньої плати. У розвинутих країнах світу уряди  різними способами регулюють  ринки: через механізм оподаткування, надання субсидій, встановлення контролю за цінами та ін.

Водночас встановлення нижчих цін (від ціни рівноваги) нерідко  є соціальне справедливим заходом, який дає змогу людям з низькими доходами придбати певні види життєво  необхідних товарів і послуг. Типовий  приклад ринку, який потребує державного регулювання, — ринок житла, зокрема  регулювання квартирної плати. Побічними  негативними наслідками такого регулювання  може бути поява нових державних  установ і відповідного штату  працівників, які регламентують  чергу на отримання житла, виникнення "чорного" ринку. Оптимальним шляхом розв'язання цієї проблеми є дотації  держави  для розширення житлового  будівництва у формі пільгових  кредитів.

Державне регулювання  цін доцільне і в тому разі, коли ціна рівноваги надто низька. Така ситуація, зокрема, виникає в сільському господарстві. Це зумовлено насамперед особливостями ціноутворення у  цій сфері. Тут формування суспільне  необхідних витрат відбувається відповідно не до середніх (як у промисловості) витрат, а до найгірших, граничних, які  мають місце на гірших за якістю ділянках землі. Інакше ціна рівноваги  не забезпечить дохід товаровиробникам на таких ділянках землі. Причиною державного регулювання цін у сільському господарстві є також потреба  стимулювання такого обсягу виробництва  продовольства, щоб країна змогла цілком забезпечити себе, що є ознакою  економічної безпеки. Внаслідок  такого регулювання утворюється  надлишок сільськогосподарської продукції, який країна може спробувати продати  на світових ринках за демпінговими (заниженими) цінами. Паралельно з цим держава  захищає своє сільське господарство за допомогою високого мита.

Слід зазначити, що непрямі  податки зумовлюють зростання ціни рівноваги, зниження обсягу реалізації товарів та послуг, і ці податки  в умовах вільної конкуренції  розподіляються між виробниками  і споживачами. Крупні монополії  мають можливість перекладати їх на споживачів.

Виходячи з реалій, неправомірно заперечувати необхідність державного втручання у процес ціноутворення, доцільність певного перерозподілу  національного доходу на користь  найбідніших верств населення. Тому необґрунтованим є висновок класичної  школи політичної економії про те, що будь-який перерозподіл порівняно  з ринковою рівновагою призводить до зростання сукупних витрат. Справедливішим є твердження англійського економіста А. Пігу, що трансферт доходу від багатих до бідних збільшить сукупний добробут, оскільки сума задоволення останніх зростає більше, ніж зменшується сума задоволення перших.

Крім того, практика розвитку передових країн світу засвідчила, що ринкова економіка неспроможна  досягти загальної рівноваги (тобто  одночасної рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві) без державного регулювання. На інших позиціях перебував автор теорії загальної рівноваги Л. Вальрас. Цю теорію у модернізованому вигляді й нині вважають ядром політичної економії, а американський економіст Й. Шумпетер назвав її "священним писанням" політичної економії.

Крива попиту залежить також  від типу ринку. Так, коли на ринку  виступає один продавець, вона свідчить про те, що попит на товар визначається ціною, яку встановив монополіст, а коли на ринку невелика кількість  продавців має справу з великою  кількістю покупців, крива попиту буде змінюватись залежно від  ціни конкурентів.

У ситуації, в якій існує  багато покупців, але єдиний постачальник, монополіст, який може регулювати кількість  товару, що постачається, або ціну на нього за своїм бажанням, регулюватиме ціну таким чином, щоб максимізувати  свій дохід. Ця ціна завжди буде вища (теоретично не нижча), ніж на конкурентному ринку. При цьому сам монополіст застосовуватиме криву попиту для розрахунку необхідної ціни, за яку йому потрібно продавати товар.

Подібна ситуація трапляється  і у випадку єдиного покупця  на ринку, звичайно при наявності  однієї компанії, яка використовує певний тип сировини, або при торгових обмеженнях, така ситуація називається  монополією. У цьому випадку тільки крива пропозиції має сенс, а покупець застосовуватиме її для максимізації доходу.

У випадку, коли існує кілька покупців і кілька виробників (продавців), так звана олігополія, теорія попиту і пропозиції застосовуватися вже  не може, тому що рішення покупців і  продавців не завжди залежать одне від одного. Для оптимізації свого  доходу і аналізу такої ситуації може застосовуватися теорія ігор.

Крива пропозиції не повинна  бути лінійною. Проте, якщо постачання здійснюється компанією, яка намагається  максимізувати свої доходи, може бути доведено, що крива постачання монотонно  на спадає (тобто, у випадку підвищення цін необхідна кількість не зменшується). Крива постачання такої фірми  може бути вертикальною, горизонтальною або зростаючою. Проте, спадаюча крива  постачання може існувати для цілої  галузі, але ніколи для окремої  фірми.

Теоретично існує можливість зростаючої кривої попиту, так званий товар Гіффена. Проте, на реальному ринку такий товар ніколи не був знайдений. Неекономісти іноді вважають, що такі приклади існують, наприклад, коли деякі люди купляють розкішний автомобіль тільки через його дороговизну. В даному випадку товаром є фактично престиж, а не автомобіль, тому, коли ціна розкішних автомобілів зменшується, це, фактично, змінює рівень престижу, тому, коли ціна зменшується, це зменшує і рівень престижу товару. Це є прикладом так званого товару Веблена.

Коли товари проводяться  для продажу, вони звичайно одразу оцінюються, але ці ціни є спочатку тільки потенційними цінами. Не може бути ніякої впевненості, чи товар буде продаватися по цім  цінам або чи ці ціни забезпечують максимальний прибуток. Таким чином, результат реальної ціни залежить від  переговорів між конкретними  виробниками та покупцями, а встановлення рівноваги займає деякий час, інколи досить великий.

Висновки: На нашу думку, теорія попиту та пропозиції представляє собою лише теоретичну модель. Розраховані ціни представляють собою ідеальні ціни, які не завжди відповідають реальним цінам на ринку. Фактично, ідеальні ціни представляють собою реальні, якими вони були би за рядом умов, які не завжди здійснюються.

2.2  Закони взаємодії  попиту та пропозиції. Еластичність  попиту та пропозиції

Взаємодія попиту і пропозиції в умовах досконалої конкуренції. При  з'ясуванні особливостей взаємодії  попиту і пропозиції важливо знати  конкретну величину зростання або  зниження попиту і пропозиції, коли, скажімо, ціна зростає на 20% або дохід  зменшується на 5% та ін. Для цього  користуються поняттям еластичності.

Еластичність - міра чутливості попиту і пропозиції до зміни факторів, які їх визначають, І насамперед до зміни вартості товарів.

В кількісному вираженні  еластичність означає ступінь або  міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни  другої змінної величини (таке визначення дали англійські економісти Р.Піндайк і Д.Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни.

Основними факторами, що впливають  на цінову еластичність попиту є: 1) наявність  якісних взаємозамінних товарів  та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі  ціни на них, тим еластичніший попит); 2) питома вага продукту в доходах  споживача (чим важливіше місце  посідає певний продукт у бюджеті  споживача, тим вища еластичність попиту на нього за незмінності всіх інших  умов); 3) тривалість періоду для здійснення вибору (чим довший період часу для  прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар); 4) тип товарів, зокрема  їх поділ на предмети розкоші й  товари широкого вжитку (попит на предмети розкоші переважно еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний).

Еластичність попиту залежно  від зростання ціни переважно  є від'ємною величиною. Це означає, що із зростанням ціни попит на товар зменшується.

Слід також виділити перехресну еластичність попиту, яка у випадку  значної зміни ціни на один товар  показує тенденцію зміни попиту споживачів від одного товару до іншого. Коефіцієнт такої еластичності показує певною мірою зміну попиту на один товар у відсотках залежно від зміни іншого товару на 1%.

Головними особливостями  еластичності попиту на товар є зростання  еластичності на нього:

а) із зростанням його замінників і наближенням їх якості (сукупності споживчих вартостей);

б) збільшення можливостей  його використання. Водночас зниження еластичності попиту на товар відбувається із зростанням значущості потреб, які задовольняє цей товар, обмеженості доступу до нього, тривалості періоду існування товару та ін.

Аналогічно вимірюється  еластичність пропозиції. Вона залеж¬но від ціни є відсотковою зміною пропонованої кількості товарів  внаслідок одновідсоткового зростання  ціни. Переважно таке значення еластичності позитивне, оскільки вища ціна — стимул для виробників збільшувати випуск товарів.

Особливість ринкового механізму  в цьому випадку полягає в  тому, що попит еластичніший, ніж  ціна, протягом тривалого, а не короткого  проміжку часу. Це зумовлено тим, що люди не одразу змінюють свої звички у  споживанні товарів, а також тим, що попит на один товар може бути пов'язаний із запасом іншого товару у споживачів, який змінюється повільніше. Так, різке підвищення ціни на бензин, хоч і скорочує попит на нього, але меншою мірою. Водночас на тривалому проміжку часу споживачі намагатимуться купувати малолітражні та економніші автомобілі.

Найважливішими факторами, що впливають на еластичність пропозиції (крім цін), є кількість товаровиробників, очікування (цінові та інші) суб'єктів  економічної діяльності, величина встановлюваних державою податків, фактор часу тощо. Розрізняють короткотерміновий період еластичності попиту (за якого підприємство не здійснює капіталовкладення в реконструкцію виробництва, а пристосовується до попиту, збільшуючи завантаження виробничих потужностей, підвищуючи інтенсивність праці тощо), середньо терміновий (в якому роблять капіталовкладення, але пристосування пропозиції до попиту здійснюється не за їх рахунок, а внаслідок звуження або розширення виробництва на існуючих виробничих потужностях) і довготерміновий (в якому здійснюється реконструкція виробництва — заміна застарілого устаткування на нове і відповідне розширення виробництва, а також з'являються нові товаровиробники цієї продукції).