Економічна діяльність підприємства

Головна мета економічної безпеки  підприємства полягає в тому, щоб гаран-тувати його стабільне та максимально ефективне функціонування, а також висо-кий потенціал розвитку в перспективі.

До основних функціональних завдань  економічної безпеки відносять:

-          забезпечення високої ефективності роботи, фінансової стійкості та неза-лежності підприємства;

-          забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурен-тоспроможності технічного потенціалу підприємства;

-          досягнення високоїефективності менеджменту, оптимальноїта ефективної організаційної структури управління підприємством;

-          досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та ефективне викорис-тання його інтелектуального потенціалу;

-          мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяль-ності на стан навколишнього середовища;

-          ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів; 

-          якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

-          забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досяг-нення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів під-приємства та його функціональних відділів.

Економічна безпека як системне поняття передбачає формування певних структуроутворюючих елементів  і загальної схеми її організації.

Загальна схема процесу організації  економічної безпеки включає  такі дії (за-ходи), що здійснюються послідовно чи одночасно:

-          формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, ін-формації, технології, устаткування та інших майнових прав);

-          стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціо-нальними складовими;

-          стратегічне планування фінансово-господарськоїдіяльності підприємства;

-          тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

-          тактичне планування фінансово-господарськоїдіяльності підприємства;

-          оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;

-          здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

-          загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

До структуроутворюючих елементів  економічної безпеки підприємства ві-дносяться такі складові, як:

-          фінансова (досягнення найбільш ефективного використання наявних кор-поративних ресурсів);

-          інтелектуальна (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу);

-          кадрова (ефективне управління персоналом);

-          техніко-технологічна (відповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам виробництва);

-          політико-правова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємст-ва відповідно до норм чинного законодавства);

-          інформаційна (ефективне інформативно-аналітичне забезпечення госпо-дарської діяльності підприємства);

-          екологічна (дотримання чинних екологічних норм і стандартів);

-          силова (забезпечення фізичної безпеки персоналу та майна підприємства).

Тільки за умов здійснення в повному  обсязі зазначених вище дій (заходів) за вказаними структуроутворюючими елементами можна буде досягти належного  рів-ня економічної безпеки підприємства.

 

 

1.2.2. О'бєкти економічної безпеки підприємства

 

Проблема економічної безпеки  має як власний об'єкт - економічну систему країни, так і об'єкти на перетині і взаємному проникненні (впливі) з іншими можливими сферами  діяльності -військовою, соціальною, політичною, економічною, інформаційною тощо. Тому проблему економічної безпеки необхідно розглядати у суто економічній сфері, включаючи внутрішньо-економічні і зовнішньоекономічні проблеми, у тому числі проблеми на їх стику: в областях перетину економічної сфери із суміжними позаекономічними сферами. До них відносяться: військово-економічна сфера; сфера захисту науково-технічного й інтелектуального потенціалу країни; сфера забезпечення суспільної безпеки (проблеми тіньової економіки, організованої злочинності і корупції в економіці, економічних афер, здійснюваних у рамках закону); сфера взаємодії економіки І природи й безпосередньо у суміжних позаекономічних сферах (військовій).

Не принижуючи важливості вирішення  проблеми безпеки у всіх областях і сферах діяльності, потрібно ще раз  підкреслити базисну роль економіки, тому що виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ первинні для кожної з них, визначають життєдіяльність  і життєздатність суспільства.

До об'єктів економічної безпеки  України відносяться не тільки держава, її економічна система і всі її природні багатства, але і суспільство  з усіма його Інститутами, й особистість.

Стратегія економічної безпеки  містить у собі:

• характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз економічної безпеки як сукупності умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особистості, суспільства і держави;
• визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки і забезпечують захист життєво важливих інтересів країни;
• механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів на основі застосування всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів впливу.

Одним з головних завдань регулювання  економіки є підтримання макроекономічної рівноваги, безпеки при обраних показниках економічних перетворень в суспільстві. Однак проблема регулювання економіки полягає у тому, що стимулювання економічної активності вступає в протиріччя з вимогами стабільності макроекономічної рівноваги, сприяє збільшенню небезпеки втрат, а для забезпечення рівноваги необхідна незмінність умов, що, у свою чергу суперечить економічній активності.

 

1.2.3. Комерційна таємниця підприємства

Дуже часто при прийомі на роботу адміністрація наполягає на підписанні працівниками зобов’язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю. Слід зауважити, що попередньо працівник обов’язково повинен бути ознайомлений з переліком такої інформації. Адже якщо йому не відомо про те, які відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, він не несе відповідальності за їх розголошення. 
Відомості комерційного характеру є комерційною таємницею чи конфіденційною інформацією лише у тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням їх власника.

Що таке комерційна таємниця

У Цивільному кодексі поняття  комерційної таємниці трактується  як інформація, яка є секретною  в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які  звичайно мають справу з видом  інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦКУ).

Статтею 420 ЦКУ визначено, що комерційна таємниця є об’єктом інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної  власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Зокрема, до майнових прав інтелектуальної  власності на комерційну таємницю належать:

• право на використання комерційної таємниці;

• виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
• виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст. 506 ЦКУ).

У свою чергу, стаття 162 Господарського кодексу України визначає, що суб’єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.

Отже, можна з впевненістю  сказати, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок  їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства.

Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Крім того, підприємство як власник відомостей, які є комерційною таємницею, має право призначати особу (осіб), яка буде володіти, користуватися і розпоряджатися такою інформацією, визначати правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо комерційної таємниці.

Але, слід зазначити, що не будь-якій інформації підприємство може надати статус комерційної таємниці, обмеживши таким чином доступ до неї третіх осіб і, перш за все, контролюючих органів.

Про це йдеться у частині 2 статті 505 ЦКУ, якою визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Зокрема, нею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відповідальність за незаконні дії щодо комерційної таємниці підприємства

Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними: повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам; надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю; повідомлення інформації, що є комерційною таємницею, в засобах масової інформації тощо.

 

1.2.4. Збитки від зниження рівня економічної безпеки підприємства

 

Як показують дослідження, типовими наслідками негативного впливу на економічну безпеку і зниження її до критичної  межі можуть: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів; зниження цін на продукцію, незалежних від діяльності підприємства; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виторгу від реалізації продукції.

Можуть бути й інші чинники спричинення  низького рівня економічної безпеки підприємства, зокрема форс-мажорні явища, незадовільна робота служб контроллінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль), низький рівень кваліфікації персоналу й інші.

Загалом усі названі причини  зниження рівня економічної безпеки  підприємства аж до критичної межі досить тісно взаємопов'язані і становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Тому необхідно уважно слідкувати за чинниками, які можуть спричинити кризові явища.

1. Зниження величини чистого грошового потоку фірми і навіть виникнення чистого грошового відтоку. Це може призвести до:

- Розірвання договорів і контрактів  з ключовими контрагентами за  ініціативою останніх внаслідок  невиконання договірних умов (затримки  платежів, поставок) або до застосування  ними штрафних санкцій, що в  загальному підсумку веде до збільшення витрат організації;

- Несвоєчасної виплати заробітної  плати персоналу організації,  що може спричинити за собою  втрату цінних співробітників;

- Несвоєчасної сплати обов'язкових  відрахувань до бюджету, в результаті чого можуть виникнути додаткові великі розміри штрафних санкцій.

2. Соціальні наслідки для менеджерів, які не є власниками підприємства, збиток - сигнал неефективності їх діяльності. Поява негативною прибутку знижує «ринкову ціну» цих менеджерів, що позначається на рівні їх особистої заробітної плати. Крім того, систематичне зниження рівня прибутку керованого ними підприємства призводить до плачевних результатів у особистій кар'єрі менеджерів, рівні одержуваних доходів, можливості подальшого працевлаштування.

Для іншого персоналу поява збитків  також є досить серйозним дезорганізують чинником, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих працівників у прибутку. Слід враховувати, що у разі появи збитків (особливо в невеликих організаціях) ніщо не може гарантувати їхню подальшу зайнятість.