Дослідження нетарифних заходів в торгівлі

План

 

 

Вступ

1. Класифікація нетарифних заходів
2. Використання нетарифних заходів в різних секторах економіки.
3. Заходи у сфері послуг та внутрішнє регулювання
4. Торгові наслідки, що випливають з використання  нетарифних заходів
5. Диверсифікація торгівлі.
6. Гармонізація та  взаємне визнання стандартів.
7. Регіональна інтеграція

Висновок

Використані джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У регулюванні  міжнародної торгівлі важливе місце займає Конференція  Організації Об'єднаних Націй  з торгівлі й розвитку - ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development - UNCTAD), що представляє  собою універсальний глобальний форум для комплексного розгляду проблематики міжнародної торгівлі і розвитку, пов'язаних з нею питань інвестицій, фінансів, заборгованості, передачі технологій та вироблення відповідних  резолюцій, які мають рекомендаційний  характер. Під егідою ЮНКТАД розробляються  відповідні багатосторонні угоди і  конвенції.

 

За більше ніж 47 років свого існування Конференція набула багатого досвіду в розробленні багатосторонніх механізмів стимулювання торгівлі, зокрема в таких галузях, як надання торговельних пільг і преференцій, торгівля сировинними товарами, послугами, програми управління зовнішньою заборгованістю, взаємозв'язок між іноземними інвестиціями і передачею технологій, а також у здійсненні програм технічної допомоги, перш за все країнам, що розвиваються, у розробленні національної політики і створенні відповідних інституційних структур з метою сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі шляхом оптимізації експортного виробництва, вдосконалення податкової системи тощо.

 

 В липні 2012 року в Женеві  конференція ЮНКТАД видала щорічну  «Доповідь про світову торгівлю та розвиток 2012», в якій велика увага приділяється тарифам, політиці країн, яка в певній мірі впливає на міжнародну торгівлю. Так як останнім часом відбулося зменшення тарифів з часів створення Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1948 року, значна увага в доповіді приділяється нетарифним заходам. Діапазон нетарифних заходів є надзвичайно величезним та складним, оскільки вони обумовлені певними політичними чинниками, що постійно змінюються. Мотивів щодо змін нетарифних заходів є багато, наприклад,  це зростання взаємозалежності та взаємопов’язаності в умовах світової глобалізації, включаючи соціальну обізнаність, зростаюче занепокоєння щодо здоров’я, безпеки і навколишнього середовища. В свою чергу вище перелічені  фактори дають поштовх до поглиблення інтеграції, проте, переорієнтувавшись на більш традиційні і дрібні форми виробництва.

Конференція ставить за мету висвітлити політику, регулятивні заходи, такі як технічні бар’єри, санітарні та фітосанітарні вимоги до товарів , які впливають на світову торгівлю. Більш того, у доповіді аналізуються заходи, що відображають цілі державної політики – це забезпечення здоров'я, безпека та добробут споживачів що відображають цілі державної політики.  Їх вплив на торгівлю неоднозначний, оскільки вони також можуть бути застосовані таким чином, щоб порушити взаємозалежність у якій функціонує торгівля. Крім того, у доповіді розглядається ряд питань, які є специфічними для урядів  і фірм  в країнах, що розвиваються, звертається увага на внутрішнє регулювання у сфері послуг.

1. Класифікація нетарифних заходів

Виходячи з доповідей, які публікуються в СОТ, існує наступна класифікація заходів, що впливають на політику країн:

1. Заходи, що безпосередньо впливають на імпорт:

• Митні процедури,

• Тарифи та інші податки, які впливають на імпорт
• Митна вартість
• Передвідвантажувальна інспекція
• Правила визначення походження
• Імпортні обмеження, квоти та ліцензії
• Антидемпінгові та компенсаційні мита
• Державні закупівлі
• Державні торговельні підприємства

 

2. Заходи, що безпосередньо впливають на експорт:
• Процедури
• Податки на експорт
• Експортні обмеження
• Експортні субсидії
• Сприяння розвитку експорту
• Особливі економічні зони

 

3. Заходи, що впливають на виробництво і торгівлю:

• Нормативно-правова база

• Технічні бар'єри в торгівлі
• Санітарні та фітосанітарні заходи

Проте існує  також класифікація нетарифних заходів, що здійснюється Секретаріатом СОТ разом з секретаріатами ОЕСР і ЮНКТАД:

• Санітарні та фітосанітарні заходи
• Технічні бар'єри в торгівлі
• Передвідвантажувальна інспекція та інші формальності
• Заходів цінового контролю
• Ліцензії, квоти, заборони та інші кількісні  заходи контролю
• Збори, податків та інших пара-тарифні заходи
• Фінансування заходів
• Антиконкурентні заходи
• Інвестиційні заходи пов’язані з торгівлею
• Обмеження розповсюдження товарів
• Обмеження на післяпродажне обслуговування
• Субсидій (за винятком експортних субсидій)
• Обмеження державних закупівель
• Інтелектуальної власності
• Правила походження
• Заходи пов’язані з експортом

Недавній аналіз ЮНКТАД показує, що використання нетарифних заходів в 30 країнах, що розвиваються, а також  в  Європейському Союзі  і Японії  значно переважає  торгівельні технічні бар'єри і  санітарні та фітосанітарні заходи у  порівнянні з іншими нетарифними заходами. Разом з тим дослідження Комітету з міжнародної торгівлі надає докази,  що нетарифні заходи сприймаються як обтяжливі для фірм в 11 країнах, що розвиваються і розвинутих країнах, де було проведено дослідження. При цьому частка технічних вимог в загальних нетарифних заходах значно менша і складає 17%, тоді як загально середня частка технічних вимог становить 23%. Це означає, що торгівельні технічні бар’єри  і санітарні та фітосанітарні заходи включають в себе майже половину всіх нетарифних заходів, в тому числі заходів пов’язаних з експортом. Частка заходів пов’язаних з імпортом значно вища  - 64%.  Близько 10%  фірм повідомляють про негативний вплив на їхній бізнес від правил походження, в той час як інші заходи розглядаються менш складними.

Дослідження Комітету з міжнародної торгівлі зосереджені на проблемах, що постають перед  фірмами у країнах, що розвиваються, так і у розвинених країнах. В доповіді наведені наступні дані: у першу п'ятірку проблем, що стоять перед американськими експортерами є заходи, пов’язані з імпортом (24%), інвестиційні заходи (20%), заходи з стандартів і тестування (12%), санітарні та фітосанітарні заходи (10%), права інтелектуальної власності (9%). Провідними проблемами для фірм з країн з Європейського Союзу є санітарні та фітосанітарні заходи (35%), заходи з стандартів і тестування (16%), антиконкурентна практика (9%), права інтелектуальної власності (7%), заходи пов’язані з імпортом (6%).

Порівнюючи  нетарифні заходи, то тут варто  підкреслити, що еквівалентна часта нетарифних заходів у США набагато менша, ніж в країнах ЄС. Причини такої невідповідності неясні, але це може бути пов’язано із застосуванням різної методології при обробці даних.

Існує також  на різниця у використанні нетарифних заходів між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Результати наступні: розвинуті країни більш активно регулюють специфічні торговельні проблеми, ніж країни, що розвиваються. Крім того, як показує аналіз кількість проблем, з якими стикаються фірми в рамках санітарних та фітосанітарних заходів і торгівельних технічних бар’єрів є вищим у розвинених країн, ніж в країн, що розвиваються. Проте, у торгівлі значно збільшилась кількість країн, що розвиваються за ці роки.

2. Використання нетарифних заходів в різних секторах економіки.

Існують вагомі причини вважати, що використання нетарифних заходів значно відрізняється в різних секторах. Дійсно, нетарифні заходи впливають на певні сектори непропорційно, але ступінь впливу чутливий до цих секторів. Сільськогосподарська продукція більше за інші сектори страждає  від нетарифних заходів. В цілому, близько 53% компаній заявили, що вони негативно постраждалим від нетарифних заходів,  або від пов’язаних з ними торгівельних перешкод, але ця частка була вищою для компаній, що працюють в сільськогосподарському секторі (60%) і нижча серед компаній, що займаються виробництвом (51%). Частка нетарифних заходів в сільському господарстві  становить 63%, в той час як у секторі виробництва лише 45%. Мало того, що нетарифні заходи високі у сільському господарстві, але вони й відрізняються для експортерів несільськогосподарської продукції. Заходи пов’язані з експортом представляють менше проблем для експортерів сільськогосподарської продукції, ніж для виробників, оскільки частка цих заходів в усіх зареєстрованих випадків нетарифних заходів становить 4 процентних пункти нижче, в сільськогосподарському секторі (23%), ніж у секторі виробництва (27%). 

 Нетарифні  заходи створюють чимало проблем  для фірм-експортерів, найчастіше  це процедурні перешкоди. Середня  частка процедурних перешкод складає 77%. Найбільш поширеними процедурними перешкодами є «брак часу» , в тому числі затримки, пов'язані з правилами і короткими терміни представлення документів, що складають 35% всіх процедурних перешкод, потім ідуть «високі неофіційні платежі» - 22%, «адміністративний тягар» - 17%, «відсутність сприятливих умов» - 8% та ін.

Варто зазначити, що значно збільшилися тарифи з часів фінансово-економічної кризи. Кількість нових обмежувальних заходів зросла з 53 у 2008 році до 346 у 2009 році,  зменшилась у 2010 році до 306 і знову зросла до 344 у 2011 році. Кількість лібералізаційних  заходів було більше, ніж кількість  обмежувальних заходів в 2010 році, що свідчить про зменшення  рівня протекціонізму в цьому році. Тільки 8% обмежувальних заходів введених в 2008  були тарифи, але ця частка зросла до 16% в 2009 році, потім до 20% у 2010 році, перш ніж зменшитись назад до 19% 2011 року.

У період після  кризи країни негайно вдалися  до торгівлі «захисту», використовуючи антидемпінгові ціни та компенсаційне  мито, про що свідчить різке збільшення числа обмежувальних заходів  з 38 в 2008 році до 196 в 2009 році, але це пізніше  це число зменшилось до 132 в 2010 році і до 104 в 2011 році. У 2010 кількість обмежувальних  заходів було майже рівне кількості  лібералізаційних заходів і вже  в 2011 році лібералізацію дії переважали  обмежувальний характер торгівлі.

3. Заходи у сфері послуг та внутрішнє регулювання

Правила товарного  ринку та дані ОЕСР є основним джерелом для визначення заходів у сфері послуг. Показники товарного ринку включають інформацію про закони всієї економічної системи та нормативні акти, які мають пріоритетне  значення в країнах, в яких існує конкуренція товарів.

За даними наведеними в доповіді спостерігається тенденція до зниження нормативних бар'єрів в країнах ОЕСР з кінця 1990-х років. З середини 1970-х років нормативні бар'єри також знизилися в секторах послуг таких як енергетика, транспорт і зв'язок. У секторі спеціальних послуг також спостерігається тенденція до зниження регулювання.

Ще однією відмінністю, яка аналізується, є різниця між дискримінаційними і недискримінаційними заходами у сфері послуг. Використовуючи дані в 34 країнах в Азії, Тихоокеанського регіону та в країнах європейського та американських регіонів можна прослідкувати, що діяльність інженерних фірм негативно обмежена недискримінаційними заходами. Проте дискримінаційні заходи позитивно впливають на іноземні фірми та на їхні операцій. Підвищення нетарифних заходів приносить дохід для країни, впливає на обмеження для фірм, в той час як скорочення нетарифних заходів інтерпретується як непряме створення економічних ефектів. І все це означає, що недискримінаційні заходи, швидше за все, збільшують  витрати, в той час як дискримінаційна політика сприяє надходженню коштів до державного бюджету.

Перш за все  визначити внутрішнє регулювання у сфері послуг важко. В більшості країн внутрішнє регулювання визначається окремо для певних секторів. Для прикладу, до професійних послуг таких як послуги в будівництві, або в інженерстві  застосовується певна кваліфікація, ліцензійні вимоги і процедури; технічні стандарти на вимоги з капіталу застосовуються при наданні  фінансових послуг фінансовими посередниками. Серед основних заходів, що найбільше пов’язані з внутрішнім регулюванням є ліцензії та різного роду дозволи. Для 39 країн ОЕСР і країн, що розвиваються існують свідчення того, що ліценції та дозволи стали менш обтяжливими з плином часу.

4. Торгові наслідки, що випливають з використання нетарифних заходів

Ефекти пов’язані  з нетарифними заходами :

• Нетарифні заходи значно впливають на торгівлю, нетарифні заходи набагато більше обмежують торгівлю, ніж тарифні.
• Торгівельні технічні бар’єри та санітарні і фіто санітарні заходи мають позитивний вплив в технологічно розвинутих галузях,  негативно впливають на сільськогосподарський сектор.
• Торгівельні технічні бар’єри та санітарні і фітосанітарні заходи чинять  негативний вплив на диверсифікацію експортного ринку.
• Негативний вплив на торгівлю пов'язаний з різноманітністю торгівельно технічних бар’єрів та санітарні і фітосанітарних заходів.

Варто відзначити, що нетарифні заходи майже в двічі  обмежують торгівлю у порівнянні з тарифними заходами. Проте враховуючи зниження тарифів, збільшення нетарифних заходів робить їх більш важливими у багатьох країнах. Відносне збільшення нетарифних заходів збільшує рівень ВВП на душу населення. Разом з тим нетарифні заходи мають більш обмежувальних характер в сільському господарстві, ніж у виробничому секторі. У сфері послуг торгівельні обмеження значно вищі у країнах, що розвиваються, ніж у країнах ОЕСР, тобто можна сказати, що  вони несистематично пов’язані з рівнем розвитку країни.

Доказом того, що нетарифні заходи обмежують торгівлю є наступні приклади: для швейного сектора ціни в США, ЄС та Канаді були на 15%, 66% і 25% вищими відповідно, у  зв’язку з нетарифними заходами, що використовувалися у цього  секторі. У Південно-Східній Азії, Південній Азії та Японії ціни на паперову продукцію були на 67%, 119%, 199% вищими відповідно, у зв’язку з нетарифними заходами. Нетарифні заходи також негативно  вплинули на ціни, що складися на шкіряне  взуття – в Японії ціни піднялися  на 39%, в той час  як в Мексиці  аж на 80%.  У сільськогосподарському секторі, нетарифні заходи на рослинні масла і жири збільшили свої ціни в Мексика на 30 %, в Південно-Східній  Азії на 49% і в Південній Африці на 90%.