Державне регулювання рівня життя населення

Мінімальна пенсія в Україні належить тим, хто вийшов на пенсію за віком, а також у зв'язку з втратою годувальника на одного утриманця. Мінімальний розмір пенсії за віком нараховується за наявності необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж для чоловіків складає 25 років, а для жінок - 20 років. Мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі одного прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за наявності необхідного страхового стажу. За кожен рік страхового стажу понад встановлений необхідний мінімум розмір мінімальної пенсії в Україні збільшується на один відсоток.

 

 

 

Таблиця 3.3

Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерів  в Україні

Роки	Середній розмір призначеної  місячної пенсії пенсіонерам, які перебувають  на обліку в органах Пенсійного фонду, грн.				Кількість пенсіонерів, тис. чол.
	всього	у тому числі:
		за віком	за інвалідністю	у разі втрати годувальника
2009	934,3	942,7	780,7	696,6	13749,8
2010	1032,6	1039,6	884,6	807,9	13721,1
2011	1151,9	1156,0	1033,8	940,0	13738,0
2012	1253,3	1252,4	1164,3	1053,8	13820,5

Джерело: складено на основі [7].

Мінімальна заробітна  плата - законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці. До неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Видатки державного бюджету  на соціальний захист населення

Рис. 3.2. Питома вага видатків у ВВП, % (1999-2010 рр.) [15]

 

4. Механізм державного регулювання стандартів рівня життя населення

Соціальна політика має бути адекватною стану економіки, сприяти  виходу з кризи, забезпечити дотримання мінімально необхідних стандартів життєвого  рівня населення. Водночас заходи соціальної політики спрямовуються на збереження та відтворення трудового потенціалу народу, утвердження необхідної мотивації  продуктивної праці, запобігання масовому безробіттю.

Президентом України В.Ф.Януковичем задекларовано програму глибоких економічних  реформ. Усі вони мають на меті поліпшення життя людей та посилення соціального  захисту в нашій країні. Вже  розпочато процес реформування соціальної сфери. Головний його принцип - підвищення адресності та ефективності існуючої системи соціального захисту [16].

Національним планом дій  щодо впровадження Програми економічних  реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна  держава" затвердженим Указом Президента України від 27 квітня 2011 року № 504/2011 визначено чотири напрями реформування у соціальній сфері:

1. Уніфікація (на принципах адресності та з урахуванням доходів громадян) підходів до надання всіх видів соціальної допомоги (за винятком допомоги при народженні дитини, допомоги при усиновленні дитини, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та на дітей-інвалідів.

2. Запровадження методів непрямої оцінки доходів громадян, які претендують на одержання соціальної підтримки

3. Урахування рівня доходів під час надання всіх видів пільг (крім пільг для осіб, які мають виняткові заслуги перед Батьківщиною).

4. Використання електронної соціальної картки як інструмента для підвищення адресності пільг та соціальної допомоги

Одним із пріоритетних завдань поточного року Президент назвав реформування системи соціального захисту. Міністерство соціальної політики України визначило чотири пріоритетні напрями своєї діяльності:

• підвищення соціальних стандартів;
• реформування трудового законодавства, підвищення захищеності працівників на ринку праці;
• реформування пенсійного і соціального страхування;
• модернізація соціальної підтримки населення, в першу чергу через підвищення адресності соцдопомог.

Жодна соціальна виплата  у 2013 році не зменшиться: усі види допомоги будуть лише зростати. Посилення соціального  захисту сімей, у яких народжуються діти, є одним із пріоритетних завдань  Уряду. У 2013 році на 10,5 відсотка підвищаться  розміри допомоги при народженні.

Досягнення цих цілей  неможливе без реалізації принципів  соціального партнерства на ринку  праці, розвитку колективно-договірного  регулювання питань у сфері праці  та зайнятості населення, запровадження  нових стандартів соціальної відповідальності бізнесу.

Проблемами чинної системи соціальної підтримки є:

• низький рівень охоплення бідного населення соціальною підтримкою;
• низька адресність при наданні соціальної підтримки.

Причинами вказаних проблем є: надання більшості видів допомоги відбувається без урахування рівня доходів і власності, наявної в розпорядженні одержувачів допомоги.

Метою реформи є підвищення охоплення соціальною підтримкою незаможних верств населення при раціональному  використанню бюджетних коштів. Для  досягнення цілей на період реформи  необхідно:

1. посилити адресний характер надання соціальної підтримки;
2. підвищити ефективність управлінських рішень у системі соціальної підтримки населення.

Для посилення  адресності всіх видів соціальної підтримки  необхідними є наступні заходи:

1. об’єднання всіх видів соціальної допомоги в єдину програму соціального захисту, що діятиме переважно на принципах адресності за винятком допомоги при народженні дитини, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, та з урахуванням доходів одержувачів допомоги;
2. інтеграція програми пільг на оплату житлово-комунальних послуг з програмою житлових субсидій; внесення законодавчих змін до правил надання субсидій;
3. запровадження непрямих методів оцінювання доходів громадян, які претендують на одержання соціальної підтримки;
4. урахування рівня доходів при наданні всіх видів пільг крім пільг для осіб, які мають виняткові заслуги перед Батьківщиною.

Забезпечення  ефективності управління системою соціальної підтримки досягатиметься в результаті:

1. створення єдиної бази даних одержувачів усіх видів соціальної підтримки, єдиного інформаційного середовища для органів праці та соціального захисту населення, Пенсійного фонду, Державної податкової адміністрації, МВС, органів актів громадянського стану;
2. створення об’єднанної мережі соціальних служб на базі Міністерства соціальної політики для комплексного надання населенню соціальних послуг (від допомоги в працевлаштуванні до соціального обслуговування вдома);
3. запровадження системи моніторингу та аудиту програм соціальної підтримки на постійній основі;
4. удосконалення інститут соціальної інспекції,  розширення функцій соціальних інспекторів з переданням їм повноважень щодо моніторингу й оцінювання рівня доходів одержувачів допомоги.

Індикаторами  успіху реформи системи пенсійного страхування до 2014 року мають стати:

• коефіцієнт заміщення (співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат) – не менше 45 %, у т.ч. із солідарної системи – 40 %;
• співвідношення середніх розмірів пенсій жінок і чоловіків – не нижче 75 %;
• ставка відрахувань на пенсійне страхування – не більше 35%;
• співвідношення обсягу пенсійних видатків та ВВП – не більше 12 % до 2014р
• підвищення до 50 % питомої ваги коштів на соціальну підтримку, що надаються бідному населенню
• зниження на третину частки небідного населення серед одержувачів соціальної підтримки;
• зниження показників споживання природного газу одержувачами соціальної допомоги на 15 % до 2014 р.
• зниження показників споживання інших ресурсів мінімум на 3 % щорічно до 2014 р.

В Україні розроблено проект Концепції Державної цільової програми створення єдиної інформаційно-аналітичної  системи обліку та управління коштами  соціальної сфери з використанням  електронної соціальної картки на 2010-2013 роки. Основною метою програми є  запровадження на основі сучасних інформаційних  технологій механізму обліку соціальних пільг та забезпечення контролю за цільовим використанням бюджетних  коштів, що виділяються на соціальні  потреби.

У зв'язку з цим можна  запропонувати інноваційний підхід до удосконалення державного управління соціальною сферою, що базується на таких принципах [17,8] :

– зміщення пріоритетів  розвитку суспільства у бік його соціальної складової;

– перехід від кількісних до якісних оцінок;

– підвищення якості життя  в планованому континуумі;

– забезпечення взаємозв'язку і взаємозалежності якості життя  людини і суспільства в цілому;

– формування спільних інтересів (екологія);

– визначення залежності між  потребами і здібностями їх задоволення;

– формування критеріїв  оцінки якості життя людини у відповідності  з рівнем розвитку суспільства.

Основною проблемою системи  соціального захисту в Україні  є недостатність коштів, у першу  чергу бюджетних, для реалізації у повному обсязі вимог чинного  законодавства. Тому необхідно збільшувати  розміри державних соціальних гарантій, враховуючи реальні можливості бюджету.

Серйозною соціально-економічною  проблемою є зростання рівня  безробіття, що загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття  є дуже небезпечним  соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу в застійну форму. Дуже важливим питанням в контексті соціального захисту  є розвиток гуманітарної сфери, зокрема  освіти, науки, культури, відпочинку і  туризму. Адже зайнятість населення  має бути гарантом у забезпечені  кожним працівником свого добробуту  відповідного до трудового вкладу, знань і здібностей [18, с. 82].

Має відбуватись стимулювання  зайнятості та створення нових робочих  місць з метою підвищення рівня  життя населення.

Стан пенсійного забезпечення в Україні незадовільний. Система  пенсійного страхування не виконує  свого головного завдання, оскільки теперішній розмір пенсій не дає можливості пенсіонерам підтримувати мінімальний  рівень життєдіяльності. Необхідно  удосконалити порядок призначення  та індексації пенсій, здійснити обмеження  максимальних розмірів пенсійних виплат та зменшити їх перелік, забезпечити  поетапне запровадження накопичувальної  системи загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  та стимулювати сприйняття недержавного пенсійного забезпечення  [19, с. 186].

 На мою думку, для ефективності регулювання соціальних послуг повинна існувавати спеціальна служба контролю, яка б перевіряла відповідність критеріям надання допомоги тих, хто по неї звертається. Адже допомога має виплачуватись тільки тим особам, чий рівень добробуту є нижче певної суми.

 

Висновки.

Державна соціальна політика підвищення рівня та якості життя  населення є складовою державного регулювання економіки, яка являє  собою процес втручання державних  органів влади за допомогою різних методів й інструментів у розвиток основних економічних процесів з  метою забезпечення позитивних соціально-економічних  результатів.

Для покращення стану соціального  захисту в Україні необхідно  удосконалити державне управління системою соціального захисту; законодавчу  базу соціального страхування; підвищити  охоплення адресною соціальною допомогою  незахищених верств населення; стимулювати  зайнятість та створення нових робочих  місць; забезпечити поетапне запровадження  накопичувальної системи загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  та удосконалити порядок призначення  та індексації пенсій.

Головним завданням має  залишатися посилення адресної соціальної підтримки для підвищення ефективності використання бюджетних коштів та їх спрямування соціально вразливим  верствам населення, а також забезпечення гідного рівня пенсійних виплат для осіб, які втратили працездатність.