Буржуазна революція 1868 року і початок "перетворень Мейдзі

Продовження селянських бунтів нагадало уряду про  необхідність фундаментальної аграрної реформи. Її проведення у 1872- 1873 роках поклало початок капіталістичній трансформації японського села. Ті, хто на час проведення реформи реально користувалися земельними ділянсками, оглошувалися їхніми абсолютними приватними власниками з правом вільної куплі-продажу ріллі.

У 1873 році був запроваджений єдиний грошовий податок на землю, розмір якого становив 3% її ринкової вартості. Для аграрних регіонів цей податок виявився не дуже обтяжливим, що дало можливість селянам не тільки підтримувати господарство, але й підвищувати життєвий рівень. А в містах, де земля дуже цінувалася, податок сягнув 50% врожаю. Швидке розорення міських аграріїв розчистило землю для промислових потужностей, вкрай необхідних Японії. (2, с.109)

Висновки

Унаслідок продуманих, а тому вдалих буржуазно-економічних  реформ Мейдзі Японія уже наприкинці 1880-х років із напівагараної перетворилася  на індустріальну країну, її сільське господарство й промисловість перейшли до стадії капіталістичного розвитку.

Системне  реформування Японії супроводжувалося її агресивним входженням до системи  міжнародного поділу праці, колосальним  ростом зовнішньоторгівельних операцій.

Показником  надзвичайної ефективності реформ Мейдзі стало стрімке зростання населення  країни, яке сягнуло 44 млн осіб наприкінці ХІХ ст.

Масштабні нововведення справили відчутний вплив  на національну японську культуру. З’явилися європейського типу романісти (Судо Нансуй, Кода Наріюкі, а в той  же час творчість японського художника  Тойогірі Хірошіґе  мала вплив на розивток європейського імпресіонізму.

Логічним  супутником буржуазниї економічних  реформ стала політични еволюція Японії, однак до тих пір поки господарські перетворення не дели реальних позитивних наслидків, уряд на наважувався  ділитися владою з будь-якою опозицією. Лише після завершення перебудови та індустріальної приватизації влада  пішла на певні політичні поступки.

Отже, наприкінці 1880-х років Японія стала принципово іншою країною і продовжувала динамічно розиватися. На цей час  у “Країні Вранішнього Сонця” уже функціонувало близько 1300 промислових  підприємств, на яких було задіяно майже 350 тис. робітників. Проте для того, щоб зміни набули необоротного характеру, їм необхідна була Конституція, яка  мала легітимно завершити системні зміни, які пережила Японія протягом перших двадцяти років епохи Мейдзі. 

Секрет  такою разючої метаморфози Японії полягав у стратегічній виваженості  й послідовності самих реформаторів Мейдзі, які на досвіді власної  країни довели надзвичайну продуктивність синтезу західних ідей з глибинними східними традиціями.

Список використаних джерел

1. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія. Навчальний посібник / К. : Знання-Прес, 2004.- 499 c.

2. Рубель  В.А. Нова історія Азії та  Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII -  друга половина ХІХ ст.): Навч. посібник. – К.: Либідь, 2007. – 560 с.

3. Економічна історія: навч.-метод. посіб. для студ. екон. спец./І.В.Назаров.-К.:Видавничо-полігарфічний центр “Київський університет”, 2010.-183 с.

4. Япония. От сегуната Токугавы – в ХХІ век / Джеймс Л. Мак-Клейн; пер. с англ. Е.А.Красулина. М.:АСТ:Астрель, 2006. – 895 с.

5. История  Востока: В 2 т. Т. 2: Учеб. по спец. «История». – М.: Высш. шк., 1998. – 495 с.