Аналіз впливу використання прибутку на фінансовий стан підприємства

Ліквідність - це здатність  підприємства розраховуватися зі своїми поточними зобов'язаннями перед закордонними контрагентами шляхом перетворення активів на гроші. Ліквідність підприємства свідчить про наявність грошових коштів для термінового виконання фінансових зобов'язань даного періоду.

Ліквідність можна розглядати з двох позицій:

1) як час, необхідний  для продажу активу;

 

2) як суму, одержану  від продажу активу.

 

Особливе значення для  підприємства зовнішньоекономічної діяльності набуває його платоспроможність. Це пов'язано з необхідністю отримання  певного іміджу на міжнародному ринку, встановлення сталих відносин з закордонними партнерами. Платоспроможність підприємства свідчить про наявність грошових коштів упродовж достатнього періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань. Це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями.

Під ліквідністю активу розуміється здатність його до трансформації у грошові засоби, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швидкої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточну платоспроможність. Тут мається на увазі, що кожен вид оборотних активів має пройти відповідні стадії операційного циклу (рис. 1.1), перш ніж трансформуватися в готівку:

Рис.1.1 Стадії операційного циклу

Так, наприклад, грошові  засоби (ГЗ ), вкладені у виробничі  запаси (ВЗ), повинні послідовно пройти стадії незавершеного виробництва (НВ), готової продукції (ГП), дебіторської заборгованості (ДЗ), і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми (у наведеному прикладі через 100 днів).

Ліквідність балансу  — можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку  і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов'язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу.

Ліквідність підприємства — більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон'юнктуру ринку і т. ін.

Таким чином, поняття  платоспроможності й ліквідності  дуже близькі, але друге більш  містке. Від ступеня ліквідності  балансу залежить платоспроможність  підприємства. Разом з тим ліквідність  характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Рис. 1.2 Взаємозв'язок між показниками ліквідності й платоспроможності підприємства

На рис. 1.2 показано блок-схему, що відбиває взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, у якому всі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого, а третій — без першого і другого. Якщо завалиться перший, то розваляться і всі інші. Отже, ліквідність балансу, що базується на рівновазі активів і пасивів, є основою (фундаментом) платоспроможності й ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність — це спосіб підтримки платоспроможності. Але разом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно платоспроможне, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

 

 

 

2. Методологія та методи визначення ліквідності та платоспроможності на підприємствах

Методика оцінки ліквідності та платоспроможності базується на коефіцієнтах, що розраховуються у вигляді відношення оборотних активів або окремих їх елементів до кредиторської заборгованості, і показують, якою мірою оборотні активи підприємства, а якщо їх не дістає, то і необоротні, здатні покрити борги. Схема оцінки цих відносин виглядає як - зіставлення отриманих значень коефіцієнтів з нормативними значеннями. Методика включає:

 

1. Вертикальний аналіз - аналіз структури звітних даних  з метою виявлення відносної  значимості тих чи інших статей та їх порівняння.

 

2. Горизонтальний аналіз - аналіз динаміки окремих статей  звітних даних з метою виявлення  та прогнозування властивих тенденцій  (відхилення фактичного рівня  від звітного).

 

3. Трендовий аналіз - застосовується  при вивченні окремих темпів  зростання і приросту показників за ряд років до рівня базисного.

 

Основними джерелами  інформації для аналізу платоспроможності  і кредитоспроможності підприємства служать бухгалтерський баланс (форма  № 1), звіт про прибутки і збитки (форма  № 2). Звіт про рух капіталу (форма  № 3) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

 

Розглянемо основні  методи оцінки ліквідності та платоспроможності  підприємства.

 

2. Методи оцінки ліквідності  балансу і платоспроможності підприємства

 

Оцінка платоспроможності  здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто  часу, необхідного для перетворення їх в грошову готівку. Поняття  платоспроможності і ліквідності  дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. Крім того, ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.

 

Аналіз ліквідності  балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих в порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів погашення.

 

Всі активи фірми в  залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно розділити на кілька груп:

 

· Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані  для виконання поточних розрахунків  негайно. У цю групу включають  також короткострокові фінансові вкладення.

 

· Швидко реалізовані  активи (А2) - активи, для обертання  яких у наявні кошти потрібен певний час. В цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі  по якій очікуються протягом 12 місяців  після звітної дати), інші оборотні активи.

 

· Повільно реалізовані  активи (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш  ніж через 12 місяців після звітної  дати), податок на додану вартість по придбаних цінностей, при цьому  стаття "Витрати майбутніх періодів» не включається в цю групу.

 

· Важкореалізоване активи (А4) - активи, які призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу. У цю групу включаються статті розділу I активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів  протягом всього господарського періоду  можуть постійно змінюватися і відносяться  до поточних активів підприємства, при цьому поточні активи більш  ліквідні, ніж інше майно підприємства.

 

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

 

· Найбільш термінові  зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові  зобов'язання, а також позики, не погашені в строк (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

 

· Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позикові кредити  банків та інші позики, що підлягають погашенню  протягом 12 місяців після звітної  дати. При визначенні першої та другої груп пасиву для отримання достовірних  результатів необхідно знати час виконання всіх короткострокових зобов'язань. На практиці це можливо лише для внутрішньої аналітики. При зовнішньому аналізі через обмеженість інформації ця проблема значно ускладнюється і вирішується, як правило, на основі попереднього досвіду аналітика, що здійснює аналіз.

 

· Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позикові кредити  та інші довгострокові пасиви - статті розділу IV балансу «Довгострокові пасиви».

 

· Постійні пасиви (П4) - статті розділу III балансу «Капітал і резерви» і окремі статті розділу V балансу, що не ввійшли в попередні групи: «Доходи майбутніх періодів» і «Резерви майбутніх витрат». Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи слід зменшити на суму за статтями «Витрати майбутніх періодів» і «Збитки».

 

Для визначення ліквідності  балансу слід зіставити підсумки по кожній групі активів і пасивів.

 

Баланс вважається абсолютно  ліквідним, якщо виконуються умови

 

А1 >> П1; А2 >> П2; А3 >> П3; А4 << П4

 

 

 

Якщо виконуються перші  три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у підприємства власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

 

Невиконання будь-якого з перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.

 

Попередній аналіз ліквідності  балансу підприємства зручніше проводити  за допомогою таблиці покриття (табл.1). У графи цієї таблиці записуються дані на початок і кінець звітного періоду по групах активу і пасиву. Зіставляючи підсумки цих груп, визначають абсолютні величини платіжних надлишків чи недоліків на початок і кінець звітного періоду.

 

Таким чином, за допомогою  цієї таблиці можна виявити неузгодженість по термінах активів і пасивів, скласти попереднє уявлення про ліквідність і платоспроможність аналізованого підприємства.

Таблица 1 Таблица покрытия

№ групп статей баланса	Покрытие (актив)	Сумма обязательств (пассив)	Разность (+ излишек, -- недостаток)
	на начало года	на отч. дату	на начало года	на отч. дату	на начало года	на отч. дату
I
II
III
IV
Итого

Проводимый по изложенной схеме анализ ликвидности баланса  является приближенным и по той причине, что соответствие степени обязательств в пассиве намечено ориентировочно из-за ограниченности информации, которой  располагает аналитик, проводящий внешний  анализ на основе бухгалтерской отчетности.

 

Более детальным является анализ платежеспособности при помощи финансовых коэффициентов: коэффициентов  текущей, быстрой и абсолютной ликвидности.

 

1. Коэффициент текущей  ликвидности показывает, достаточно  ли у предприятия средств, которые могут быть использованы им для погашения своих краткосрочных обязательств в течение года. Это основной показатель платежеспособности предприятия. Коэффициент текущей ликвидности определяется по формуле:

 

КТЛ = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)

 

В мировой практике значение этого коэффициента должно находиться в диапазоне 1-2. Естественно, существуют обстоятельства, при которых значение этого показателя может быть и  больше, однако, если коэффициент текущей  ликвидности более 2-3, это, как правило, говорит о нерациональном использовании средств предприятия. Значение коэффициента текущей ликвидности ниже единицы говорит о неплатежеспособности предприятия.