Аналіз ефективності формування собівартості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Фінанси, облік  і аудит»

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з предмету: техніко-економічний аналіз

на тему:

«АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПЕРЕВЕЗЕНЬ»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст.групи ТМ-4-2

 

Керівник:

Корольова О.І.

 

 

 

Київ 2011

Зміст

 

Вступ

1. Аналітичний огляд собівартості послуг
1. Класифікація витрат
2. Групування операційних витрат за економічними елементами

1.3 Джерела інформації, що  використовують для аналізу собівартості 

 

2. Аналіз ефективності  формування собівартості

2.1 Характеристика підприємства

2.2 Аналіз динаміки і  структури 

2.3 Факторний аналіз собівартості  послуг

2.4 Регресійно-кореляційний  аналіз 

2.5 Рейтингова оцінка підприємства

Висновки 

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Економічний аналіз — це глибоке  дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків  у роботі, розкриття резервів, їх вивчення, сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню  виробництвом, активний вплив на хід  виробництва, підвищення його ефективності і поліпшення якості роботи. 
Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.

Собівартість продукції є одним  з найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

Під собівартістю продукції, робіт  і послуг розуміються виражені в  грошовій формі витрати усіх видів  ресурсів: основних фондів, промислової  сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо  в процесі виготовлення продукції  і виконання робіт, а також  для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань.

Основна мета даної курсової роботи — розглянути методи аналізу собівартості продукції та послуг.

Об’єктом дослідження даної роботи виступає фінансово-господарська діяльність державного акціонерного товариства "УКРСПЕЦТРАНСГАЗ" 

РОЗДІЛ 1. Аналітичний  огляд собівартості послуг

Для накопичення та структуризації витрат при здійсненні перевезень використовують Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані  з підготовкою та здійсненням  процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і  послуг, що забезпечують перевезення.

Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характеризують витрати  поточного періоду (року, кварталу, місяця) на дані цілі.

Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собівартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалежно від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати  і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.

Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) є складовою  плану економічного та соціального  розвитку транспортних підприємств, які  розробляються ними самостійно на підставі показників планового обсягу перевезень вантажів і пасажирів, інших робіт  і послуг, продуктивності праці, фонду  її оплати тощо, і являє собою  систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину витрат на здійснення перевезень (робіт, послуг).

Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням  матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки фінансово-господарської  діяльності підприємств та їх структурних  підрозділів, визначення фактичної  ефективності проведених організаційно-технічних  заходів, виявлення резервів скорочення витрат, виконання аналітичних розрахунків.

При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості повинно бути забезпечене повне  зіставлення планових і звітних  даних щодо складу класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат між  об'єктами калькулювання та плановими (звітними) періодами.

1. Класифікація витрат

З метою правильної організації  планування, обліку, калькулювання  та аналізу собівартості перевезень витрати на перевезення (роботи, послуги) класифікуються за різними ознаками.

За місцем виникнення витрати  на перевезення (роботи, послуги) групуються в розрізі відокремлених структурних  підрозділів транспортних підприємств.

Залежно від характеру  та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне і обслуговуюче (невиробниче) господарство.

До основного виробництва  належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо  здійснюють перевезення, виконують  роботи та послуги, що належать до основного  виду діяльності: перевезення вантажів, пасажирів, транспортно-експедиційні послуги для підприємств, організацій  та населення; навантажувально-розвантажувальні роботи; такелажні роботи, експлуатація складів, перевалочних пунктів, вантажних  станцій, контейнерів, інші роботи та послуги.

За способами віднесення на собівартість перевезень витрати  поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо  включені до собівартості окремих видів  перевезень (робіт, послуг).

До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов'язані  із виконанням транспортних робіт, послуг. До таких витрат належать загальновиробничі  витрати, які включають витрати  з управління та обслуговування виробничим процесом.

За ступенем впливу обсягів  перевезень (робіт, послуг) на рівень витрат, витрати поділяються на змінні і  постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом  із зміною обсягів перевезень (робіт, послуг). Зокрема, витрати на пально-мастильні  матеріали, електроенергію, запасні  частини і комплектуючі, оплату праці  працівників, зайнятих на перевезеннях, відрахування на соціальні заходи тощо.

Постійні витрати —  це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів  перевезень (робіт, послуг) істотно  не змінюється.

2. Групування операційних витрат за економічними елементами

Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з витрат операційної  діяльності, фінансових витрат (витрат на проценти): за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою та інших витрат звичайної діяльності, які не пов'язані безпосередньо з перевезеннями.

Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Витрати операційної діяльності підприємств  транспорту відповідно до їх економічного змісту групуються за такими елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація основних фондів і  нематеріальних активів;

• інші операційні витрати.

До елемента "Матеріальні витрати" належать:

1. витрати придбаних у сторонніх організацій або виготовлених власними силами пального, запасних частин і комплектуючих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів;
2. собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів  у випадках, передбачених законодавством;
3. витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку корисних копалин, рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем, а також платежі за використання інших природних ресурсів;
4. втрати від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку.

До елемента "Витрати на оплату праці" належать пов'язані з веденням господарської діяльності витрати  на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будь-які  виплати у грошовій або натуральній  формі.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ставок, кілометрових та інших відрядних розцінок для  працівників і посадових окладів  для службовців.

Додаткова заробітна плата —  це винагорода за працю понад установлені  норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає  доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні  виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій

До елемента "Відрахування на соціальні  заходи" належать:

1) збір на державне (обов 'язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного  фонду України), а також відрахування  на додаткове пенсійне страхування; 

3) інші обов'язкові збори і  відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством.

Відрахування на обов'язкове соціальне  страхування, обов'язкове пенсійне страхування  здійснюються за встановленими законодавством нормами та порядком.

До елемента "Амортизація основних фондів і нематеріальних активів" належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з порядком, нормами  та умовами, встановленими чинним законодавством.

Розрахунок амортизації основних фондів та нематеріальних активів і  віднесення їх на витрати виробництва  здійснюються згідно з П(С)БО 7 "Основні  засоби" та П(С)БО 8 "Нематеріальні  активи".

До елемента "Інші операційні витрати" належать витрати, які включаються  у собівартість перевезень і не враховані  в попередніх елементах витрат

1.3 Джерела інформації, що використовують для аналізу  собівартості 

Залежно від змісту і завдань  аналізу використовують такі основні  інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. 
З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам: 
Форма 1 «Баланс» — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату. 
Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період. 
Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства. 
Форма 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Форма 2-ТР «Звіт про роботу автотранспорту»  
„Примітки до звітів” — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.