Производственный потенциал

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НТУ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

по курсу «Організація виробництва»

 

 

 

 

             Виконав:          

                                                студент V курса

                Перевірив:

                                                       ___________________________

 

 

 

 

НКЦ «ХПІ»

 

 

1. Виробничий потенціал,  резерви і організація режиму  економії на підприємстві

Виробничий потенціал – це максимально можливий результат, якого можна досягти при ефективному використанні ресурсів, що і на підприємстві. Виробничий потенціал кількісно вимірюється нормативами виробничих можливостей, застосування яких для планування, оцінки якості роботи та стимулювання діяльності підприємств дозволяє усунути докорінний недолік господарської практики – так зване планування від досягнутого, дає можливість реально виміряти рівень досягнень в управлінні і організації виробництва.

Виробничий потенціал – це узагальнена  характеристика. що характеризує сукупність ресурсів без урахування реальних взаємозв’язків, що складаються у процесі виробництва. Рівень використання виробничого потенціалу можна вимірювати близькістю фактичних значень витрачання ресурсів, обсягу випуску продукції і її якості до потенційно можливих: фактичної матеріаломісткості продукції до проектної або перспективної; фактичної трудомісткості – до проектної; фактичного рівня використання за часом основних фондів та обладнання – до планового. встановленого з урахуванням режиму роботи підприємства.

Реальні зв’язки у процесі виробництва  враховуються у розрахунках оптимальної  виробничої потужності підприємства методами математичного програмування, що визначена  з урахуванням обмежень щодо фонду  часу, яким розпоряджається наявний  верстатний парк, робітники різних спеціальностей, а також лімітів матеріальних ресурсів.

  За умов самофінансування підприємств удосконалення організації виробництва спрямоване на зниження непродуктивних втрат, виявлення організаційних резервів та їх використання. Під резервами розуміють різницю між потенційними можливостями підприємства і фактично досягнутими виробничими результатами. Залежно від виду ресурсів, що використовуються у процесі виробництва. та відповідно до їх чмсла модна виділити основні групи організаційних факторів підвищення ефективності використання ресурсів.

Основними організаційними факторами  поліпшення використання робочого часу є вдосконалення організації виробництва і праці; дотримання трудової дисципліни; ліквідація простоїв працівників з різних причин; раціоналізація внутрішньозмінних режимів праці і відпочинку; вдосконалення нормування праці; розвиток форм матеріального і морального стимулювання праці та ін.

Організаційні фактори економії матеріальних ресурсів спрямовані на зниження матеріаломісткості виробництва. До них належать удосконалення технології виробництва; нормування витрачання сировини та матеріалів; ощадливе витрачання останніх та утилізація відходів; використання синтетичних та штучних матеріалів; застосування прогресивних методів складування, обліку і контролю матеріалів та ін.

Зміною організації виробництва  можна впливати й на рівень використання засобів виробництва та оборотних коштів. Як організаційні фактори в цьому разі використовують такі; скорочення строків освоєння виробничих потужностей; поліпшення технологічної структури капіталовкладень, тобто усунення диспропорції у парку обладнання; удосконалення організації обслуговування робочих місць матеріалами, інструментами , оснащенням; підвищення рівня оперативного планування, ліквідації простоїв; централізація обслуговування і ремонту парку обладнання, підвищення рівня синхронізації виробництва та його безперервності, що приводить до скорочення незавершеного виробництва, зменшення циклу виробничого процесу та ін.

Удосконалення організації діючого виробництва, виявлення резервів всіх видів, орієнтація трудових колективів на високі кінцеві результати роботи досягаються розробкою та впровадженням комплексу організаційно-технічних рішень.

 

 

2. Ефективність прискорення  розробки та освоєння нової техніки

 

На практиці можна виділити три  групи факторів, які впливають  на строки розробки і освоєння нових  виробів:технічні, які характеризують стан матеріально-технічної бази підготовки виробництва, ступінь технічної оснащеності праці у підрозділах підготовки виробництва, рівень стандартизації конструкцій машин і приладів, а також елементів технологічних процесів;

організаційні, які охоплюють  заходи щодо удосконалення структури  кадрів технічних підрозділів підприємств, рівень організації процесів розробки та освоєння нової техніки, стан організації і дисципліни праці;

управлінські, які включають  якість планування підготовки виробництва, оперативне управління роботами, систему  матеріального та морального стимулювання працівників, зайнятих створенням та освоєнням нової техніки.

Пошук резервів скорочення тривалості  циклу “дослідження – виробництво” пов’язаний, як випливає з класифікації факторів, із зниженням  тривалості робочого періоду та усуненням  не планованих перерв. Зокрема, існують  можливості реалізації резервів прискорення підготовки виробництва на основі розвитку його матеріально-технічної бази, механізації та автоматизації проектних робіт, удосконалення організації підготовки виробництва праці робіт, підвищення рівня планування та стимулювання колективів, широкого використання математичних методів і сучасної обчислювальної техніки. Вибір оптимального варіанта розв’язання проектно-конструкторської задачі можливі лише із застосуванням ЕОМ.

Останнім часом у  галузях машинобудування та приладобудування застосовуються системи автоматизованого проектування (СПАР), первинними осередками яких є автоматизовані робочі місця (АРМ) конструктора або технолога. Створення САПР дозволяє різко підвищити продуктивність проектно-конструкторських робіт, швидше створювати нові високоякісні вироби, сприяти піднесенню економічного потенціалу країни.

У загальному циклі створення  нового виробу та організації його серійного випуску на підприємствах  беруть участь автоматизовані системи: наукових досліджень (АСНД); САПР; управління технологічним процесом (АСУТП); управління виробництвом на підприємствах (АСУВ); управління галуззю (АСУ).

Скорочення періоду  розробки та освоєння нової техніки  забезпечує передусім економію усіх видів ресурсів. Але основна економічна ефективність від прискорення цього процесу досягається завдяки більш ранньому початку експлуатації нових, таких, що переважають серійно виготовлювану техніку за економічністю та продуктивністю, машин і приладів.

Для визначення економічного ефекту від скорочення циклу “дослідження - виробництво” на будь-якій його стадії або на кількох з них можна використати

,

де  - економічний ефект від скорочення тривалості циклу “дослідження – виробництво”, крб.; - фактична та розрахункова тривалість циклу, років; - середньорічний випуск нових виробів, крб.; - річна економія від впровадження нового виробу, крб.

Графічна інтерпретація  цієї формули подана на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Графічна інтерпретація  ефекту від скорочення циклу “дослідження – виробництво”:

- річний випуск нових приладів, шт.;  - фактична тривалість циклу “дослідження – виробництво”, років; - розрахункова тривалість циклу “дослідження – виробництво”, років; - додатковий випуск приладів, шт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Робочий час  і методи його вивчення

 

Величина витрат праці на виконання  конкретної роботи залежить від складності трудового процесу, у ході якого вона виконується. Тому для того, щоб норми праці активно сприяли його продуктивності, вони повинні встановлюватися на раціонально спроектований для конкретних організаційно-технічних умов трудовий процес, який складається з рухів, дій, прийомів та комплексів прийомів.

Під трудовим рухом розуміють одноразове переміщення рук, ніг, пальців, корпусу робітника з одного положення в інше при виконанні трудової дії /простягнути руку до інструменту, взяти його і т.д./.

Трудову дію  розуміють як  сукупність трудових рухів, які безперервно йдуть один за одним, здійснюються одним або групою робітників при незмінних предметах і засобах праці /взяти інструмент, покласти деталь і т.д./.

Трудовий прийом розуміють як сукупність трудових дій, які настають одна за одною та становлять завершену частину роботи над одним або кількома предметами праці: запуск верстата, вмикання подачі і т.д. Інколи вони об’єднуються у комплекси прийомів.

Комплекси трудових прийомів являють собою сукупність трудових прийомів /частина трудової операції/, які виділяються з трудового процесу за технологічною послідовністю або спільності факторів, які впливають на час їх виконання: встановлення різця на розмір, встановлення деталі у пристрій та її зняття і т.д.

Сукупність трудових дій, рухів, прийомів /комплексів прийомів/, що здійснюються одним чи групою робітників, і така, що включає всі їх дії по виконанню  заданої роботи над одним або  кількома предметами праці, називають трудовою операцією.

За кожним з цих елементів  трудового процесу встановлюється нормований час його виконання.

Для цілей нормування праці необхідно  знати класифікацію витрат робочого часу. Робочий час виконавця /виконавців/, необхідний для виконання певної роботи, класифікується за характерними ознаками. Він поділяється на час роботи та час перерв.

Час роботи – період, протягом якого робітник здійснює підготовку та безпосереднє виконання дорученої роботи. Складається із часу роботи по виконанню виробничого завдання та часу роботи, не передбаченого виробничим завданням.

Час роботи по виконанню  виробничого завдання складається  з таких категорій витрат робочого часу: підготовчо-заключного часу, оперативного часу та часу обслуговування робочого місця.

Підготовчо-заключний час витрачається робітником на підготовку себе та засобів виробництва до виконання заданої роботи, та дії, пов’язані з її завершенням.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що його величина не залежить від обсягу роботи, виконуваної за даним завданням. Тому коли тривалий час виконується одна і та робота /наприклад, при масовому виробництві виробів/, підготовчо-заключний час на одиницю продукції буде незначним за розміром. У цих випадках при встановленні норм він звичайно не враховується.

Оперативний час витрачається на виконання заданої роботи /операції/, який повторюється з кожною одиницею чи певним обсягом продукції. Він поділяться на основний, протягом якого предмет праці зазнає кількісний та якісних змін /наприклад, знаття стружки з деталі на токарному верстаті/, та допоміжний, який витрачається на дії виконавця, що забезпечує виконання основної роботи /наприклад, встановлення деталі/.

Час обслуговування робочого місця витрачається робітником на догляд за робочим місцем та підтримання його у стані, що забезпечує продуктивну роботу протягом зміни. Час обслуговування робочого місця поділяється на час технічного та організаційного обслуговування.

Час технічного обслуговування витрачається робітником на догляд за робочим місцем та обладнанням, що входить до його складу, необхідний для виконання конкретного завдання /витрати часу на заміну зношеного інструменту, під наладку обладнання і т.д./.

Час організаційного  обслуговування витрачається робітником на підтримання робочого місця у робочому стані протягом зміни /час на прийняття та здавання зміни, на розкладання на початку та прибирання інструменту наприкінці зміни і т.д./.

Час роботи, не передбачений виробничим завданням, витрачається робітником на виконання випадкової і не продуктивної роботи /наприклад, час на виправлення браку продукції при механічній обробці і т.д./.

Час перерв, протягом якого робітник не бере участь в роботі. Він поділяється на час регламентованих і не регламентованих перерв.

Час регламентованих  перерв у роботі включає час перерв в роботі, розу мовлених технологією та організацією виробничого процесу /наприклад, перерва у роботі машиніста крану при встановленні монтажниками конструкцій піднятої деталі/, а також час на відпочинок та особисті потреби.

Час не регламентованих перерв у роботі викликаних порушенням нормального протікання виробничого процесу, включає час перерв у роботі, через недоліки у організації виробництва та час перерв у роботі, викликаних порушенням трудової дисципліни.