Проблеми дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств і шляхи їх вирішення

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КРЕДИТНО-ЕКОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему

«ПРОБЛЕМИ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 2 курсу

фінансово-економічного факультету

5 групи

Ананьєва Анастасія

Перевірив: ас. Лавренюк В.В.

 

Київ-2014

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ

На сучасному етапі економічного розвитку вітчизняні підприємства неспроможні ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Більшість підприємств практично не мають можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обігу. У таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.

Економічне становище, що склалося в Україні, зумовлює потребу у вжитті радикальних і реальних заходів, які нададуть можливість забезпечити управління розрахунками на принципах оптимізації інтересів підприємств партнерів. Крім того, проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов’язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов’язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару.

Дебіторська заборгованість – це складова оборотного капіталу, яка передбачає певні вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Дебіторська заборгованість є невід’ємною складовою збутової діяльності будь-якого підприємства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі є актуальною проблемою для багатьох вітчизняних підприємств, адже збільшення або зменшення дебіторської заборгованості здійснює великий вплив на фінансовий стан підприємства, рівень ризикованості. Її величина залежить від обсягу продажів, умов розрахунку з покупцями, періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи і претензійної роботи на підприємстві.

Повернення дебіторської заборгованості в щонайменші терміни та недопущення в подальшому її збільшення вище припустимої межі — реальна можливість подолати або пом’якшити дефіцит оборотних коштів.

Саме тому одним із етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму дій з приводу стягнення дебіторської заборгованості.

 

Проблеми дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств

Сучасний стан економіки України призводить до постійного зростання дебіторської заборгованості і неприпустимо високого її рівня. Фінансовий стан сучасних підприємств характеризується зростанням дебіторської заборгованості в структурі їх активів, що призводить до вповільнення платіжного обігу. [1, с. 221]

Згідно Наказу Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2004г. № 106/8705 «Про затвердження Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ», дебіторську заборгованість слід розуміти як фінансовий актив організації, який виникає унаслідок договірних стосунків між двома юридичними особами, серед яких одна особа, власник активів, після настання певних умов договору має право на здобуття платежів, товарів, робіт і послуг.

Прострочена дебіторська заборгованість - це заборгованість, яка виникає на 30-й день після закінчення терміну обов'язкового платежу, згідно укладених договорів, або якщо дата платежу не визначена після виписаного рахунку на оплату.

Дебіторська заборгованість, термін позовної давності якої минув, — дебіторська заборгованість, яка враховується після закінчення терміну позовної давності (термін позовної давності, згідно ст. 71 ГК України, складає 3 роки).

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, відносно якої є упевненість про неповернення її боржником або термін позовної давності якої минув.

Аналіз дебіторської заборгованості підприємств дозволяє зробити висновок, що дана ситуація складається безпосередньо через:

- неефективну політику управління дебіторською заборгованістю;

- низьку платоспроможну дисципліну споживачів;

- вживання неефективної форми розрахунків за продукцію;

- слабкий професіоналізм фінансового менеджера;

- низький рівень контролю за дебіторською заборгованістю.

Економічне становище, що склалося в Україні, зумовлює потребу у вжитті радикальних і реальних заходів, які нададуть можливість забезпечити управління розрахунками на принципах оптимізації інтересів підприємств партнерів. Крім того, проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов’язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов’язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару.

Фактори, що впливають на дебіторську заборгованість підприємства, поділяються на три великі групи за такими критеріями:

— зовнішні, або загальноекономічні фактори (стан економіки в країні, загальний стан розрахунків, рівень інфляції);

— галузеві фактори (місткість ринку галузі, ступінь його насиченості);

— внутрішні, або фактори, що керовані адміністрацією підприємства (можливі терміни надання кредиту, кредитна політика підприємства) [2, с. 39].

Ріст дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді призводить навіть до банкрутства. Зростання дебіторської заборгованості можливе внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо. При цьому більшість підприємств стикається із досить типовими проблемами:

1) немає достовірної інформації  про терміни погашення зобов’язань  компаніями-дебіторами;

2) не регламентована робота із  простроченою дебіторською заборгованістю;

3) відсутні дані про зростання  витрат, пов’язаних зі збільшенням  розміру дебіторської заборгованості  і часу її оборотності;

4) не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців та ефективності комерційного кредитування;

5) функції збору грошових коштів, аналізу дебіторської заборгованості й ухвалення рішення про надання кредиту розподілені між різними підрозділами.

 

Шляхи вирішення проблемної заборгованості

Для управління дебіторською заборгованістю необхідним є розробка заходів щодо скорочення або стягнення простроченої або сумнівної дебіторської заборгованості.

Шляхи вирішення можна поділити на два методи:

• превентивний;
• постфактум.

Превентивні заходи щодо уникнення проблемної дебіторської заборгованості.

Особливу увагу в процесі ефективного управління дебіторською заборгованістю слід приділяти попереджувальним діям, що спрямовані на недопущення виникнення невиправданої заборгованості, яка загрожувала б фінансовому стану суб’єкта господарювання, і має здійснюватися цим суб’єктом власними силами. Зокрема, до таких дій належать:

1) ефективно розроблена кредитна  політика підприємства;

2) попередній аналіз платоспроможності потенційних контрагентів;

3) своєчасний контроль за виникненням дебіторської заборгованості.

Зарубіжні економісти-аналітики пропонують низку ефективних методів управління заборгованістю дебіторів, що допоможуть інкасувати грошові суми з боржників та надають практичний механізм дій при виникненні такого виду заборгованості:

— визначати термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнювати цей термін із нормами в галузі, показниками конкурентів та даними минулих років;

— періодично переглядати граничну суму реалізації продукції, виходячи із фінансового стану клієнтів;

— продати рахунки дебіторів факторинговій компанії, якщо при цьому можна отримати економію [3, с. 54].

До ефективних превентивних методі можна віднести факторинг та форфейтинг.

Факторинг - придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за певну плату одержує від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість).

Форфейтинг - як і факторинг, є операцією з продажу дебіторської заборгованості. Однак існують і помітні відмінності між цими операціями. Суть операції форфейтингу:

Продавець, надаючи відстрочку по платежах, може вимагати від покупця виписати боргову розписку (вексель). За векселем продавець отримує безперечне право отримання платежу за векселем при настанні терміну виконання зобов’язання. Для зменшення ризику продавець може вимагати гарантій третьої особи виконання зобов’язань за векселем. Гарантія третьої особи на векселі називається авалем, а вексель — авальованим. Вексель можна в будь-який момент продати третій особі (форфейтеру) надписавши його. Таким чином, продавши вексель, постачальник може отримати гроші до настання терміну платежу. Продаючи банкові-форфейтору вексель його власник (постачальник) не платить комісії. Інтерес форфейтера полягає в знижці від номіналу, що надається власником векселя. Ця знижка називається дисконт, її розмір обмовляється сторонами при укладанні угоди і залежить від поточних процентних ставок і ризиків.

Доцільність використання того чи іншого методу визначається метою, якої бажає кредитор (продавець, експортер):

Факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, які традиційно відчувають фінансові труднощі через несвоєчасне погашення дебіторами та обмеженість доступних для них джерел кредитування. Цей метод тим паче цікавий для даних підприємств, оскільки доповнюється елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування кредитора (клієнта), що дає можливість клієнтам зосередитися на виробництві та економити на витратах з оплати праці.

Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, які мають на меті акумуляцію грошових коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів.

Факторинг	Форфейтинг
Об’єкт операції — переважно рахунок-фактура.	Об’єкт операції — переважно вексель (простий або перевідний).
Короткострокове кредитування (до 180 днів).	Середньострокове кредитування ( (від 180 днів до 10 років).
Фактор або залишає за собою право регресу до експортера або відмовляється від цього права, але навіть у цьому випадку при експорті товарів політичні та валютні ризики несе експортер.	Форфейтер несе всі ризики несплати боргу включаючи політичні та валютні ризики при експорті товарів.
Можливість перепродажу факторингового активу фактором не передбачена.	Передбачається можливість перепродажу форфейтером форфейтингового активу на вторинному ринку.
Не потрібні гарантії від третьої особи.	Вимагається гарантія третьої особи або аваль.
Передбачає кредитування під вже існуючу грошову вимогу, або під вимогу, яка виникне в майбутньому, але чітко визначену в договорі купівлі-продажу.	Можливе кредитування в обмін на фінансовий вексель, випущений з метою акумуляції коштів, для реалізації інших цілей, не обмежених торговим

 

 

Вирішення проблемної заборгованості постфактум

Проблема стягнення дебіторської заборгованості вже стала звичною у соціальній та юридичній сфері, і, судячи з нестабільного економічного стану в економіці, питання стягнення боргів з плином часу буде тільки збільшуватися і ставати все більш актуальним [4, с. 69]. Тому в умовах, що склалися, зростає необхідність теоретичної розробки ефективних процедур стягнення дебіторської заборгованості та майбутнє застосування їх на практиці. Сучасна практика пропонує два основні способи управління дебіторською заборгованістю на підприємстві: самостійне управління заборгованістю, тобто процедура стягнення заборгованості починається підприємством-кредитором самостійно, власними силами і методами, і передання управління заборгованістю на аутсорсинг. При самостійному управлінні заборгованістю використовуються виключно ресурси підприємства (трудові, фінансові, технічні). Для цього в організації можуть створюватися спеціалізовані служби: кредитні контролери, служби безпеки тощо.

Аутсорсинг (зовнішнє управління) дозволяє доручити роботу із заборгованістю спеціалізованій організації. Переваги аутсорсингу полягають у тому, що він дає можливість підприємству ефективно ви-рішувати ті завдання, якими самостійно займатися або дорого, або неможливо через нестачу ресурсів.

Саме із цією метою на ринку з’являються спеціалізовані компанії, які пропонують послуги зі стягнення дебіторської заборгованості різноманітними методами впливу: юридичними, економічними, психологічними [5, с. 101]. Головним завдання таких компаній є мінімізація строку повернення найбільшої частки боргів. Винагородою за такі послуги є або фіксована плата, або відсоток від загальної суми дебіторської заборгованості.

Процедура інкасації дебіторської заборгованості

із контрагентів-боржників містить у собі низку заходів, які мають передувати процедурі стягнення боргів у судовому порядку. До таких дій, зокрема, відносять:

— телефонний дзвінок у бухгалтерію покупця з метою нагадати про суму заборгованості та період її прострочення, а також поцікавитися причиною затримки платежу та взнати можливий строк оплати рахунка;

— направлення боржнику акта звіряння разом із листом, який містить прохання погасити наявну заборгованість;

— направлення боржнику вимоги про сплату боргу протягом певного строку;

— направлення боржнику листа, підписаного

юристом підприємства, про наміри звернутися до суду з метою стягнення боргу;

— звернення до суду (при значних сумах заборгованості).

Загальноприйнятими і більш загальними є такі етапи стягнення дебіторської заборгованості: