Планування діяльності підприємства

2) навіть з теоретичної  точки зору окремо взята організація  не може контролювати майбутнє, вона лише ефективно пристосовується до нього.

Культура стратегічного  планування повинна базуватися на наступних  планах:

1. Стратегічне планування  — це робота, що виконується  самими керівниками, не плановою  службою.

2. Всі менеджери, які приймають участь в стратегічному плануванні повинні мі ти адекватну інформацію про вірогідні можливості фірми і в умовах її розвитку в майбутньому.

3. Система стимулювання  у фірмі не повинна припускати  заохочення поточних результатів  за рахунок довгострокових: керівники  повинні відповідати за ві  конання як короткострокових, так  і перспективних планів.

4. Упровадження  стратегічного планування повинно  здійснюватися на продуманої  стратегії, що передбачає поступовий  перехід до нових методів використання  всіх переваг вже сформованої культури планування. Стратегічне планування повинно бути спрямоване на довгостроковий розвиток, досягнення більш високих темпів економічного росту на основі поетапного удосконалювання різних виробничо-технічних факторів і організаційно-управлінських структур з метою забезпечення високої якості персоналу і рівня житі працівників. Виважена стратегія господарювання сприяє розвитку економічної прогресу.

Стратегія розвитку організації

Стратегія — це абстрактна норма діяльності. Вона розробляється

абстрагування конкретних норм діяльності (планів, програм тощо) ґрунтується на узагальненні конкретних дій тактичного рівня. Абстрагування — це перехід від споглядальних фіксацій, побудови емпіричних схем до створення узагальненених замінників світу. Надалі ці абстракції (стратегії) є засобами створень конкретних норм. При цьому мовлення, особливо професійне, є постачальні ком критеріальної бази у прийнятті рішень. Рефлексія управлінської діяльності і мислення вимагає мовного забезпечення. Володіння мовою теорії діяльності управлінському мисленні — необхідна передумова появи стратегії або абстрактної норми.

Стратег повинен оперувати як "конкретними", стихійними, цінними уявленнями, так і абстрактними, конструктивними. Отже, необхідно вм ти застосовувати знаково-символічні засоби (наприклад, абстрактні схеми), які виражають зміст, що фіксується і оперативно маніпулюється. Процедури оперувань регламентуються різними рефлексивними функціями і відповідними логічним формами. Можна сказати, що стратег-професіонал, на відміну від дилетанта, ні віть якщо він талановитий, повинен демонстративно, усвідомлено, доступно дл зовнішнього контролю і критики, із системою обґрунтування показати, як абстрактні логіко-семіотичні засоби перетворюються на зміст, як відбувається конкретизація змістів, яка залежність між конструктивністю текстів розпоряджень і змістовністю об'єктивно-діяльнісних сюжетів, виражених у цих текстах. Стратег повинен показати співвідношення суми ситуаційних фіксацій з абстрактними завданнями і проблемами.

Мета стратегічного планування:

* адаптація підприємства до прогнозованих змін зовнішнього середовища;

* досягнення надійної позиції  на ринку;

* забезпечення фінансової стійкості;

* передбачити загрози;

* виробити господарську політику  і стратегію фірми. Процес стратегічного  планування.

 

Стратегічне планування є функцією вищого рівня управління організацією. Мета тактичного планування — послідовна поетапна реалізація виробленої стратегії.

Задачі тактичного планування:

• конкретизація стратегічних цілей;

• вибір найбільш ефективних шляхів реалізації стратегії;

• пропорційний розвиток і найкраще використання потенціалу організації;

• забезпечення поточної фінансової стійкості і рентабельності.

Яким би добрим не був тактичний  план, успіх буде залежати від того, як його виконуватимуть, тобто від  використання ресурсів, ефективного  ухвалення рішень та заходів. Менеджер може запропонувати чудову ідею, однак її можуть провалити поганим виконанням.

Оперативне планування є продовженням тактичного. Його мета — забезпечити повсякденну узгоджену роботу всіх підрозділів організації по досягненню переспективних і поточних цілей при найкращому використанні ресурсів. Зміст оперативного планування — формування планових завдань підрозділами організації на короткі проміжки часу на основі завдань, розроблених в ході тактичного планування. Оперативне планування є складовою частиною тактичних планів і спрямовані на досягнення оперативних цілей; вони мають вузьку сферу застосування та короткий термін реалізації, її використовують менеджери нижчої управлінської ланки.

Всі три планування взаємопов'язані, але при цьому провідна роль належить стратегічному плануванню, яке слугує фундаментом і орієнтиром для інших видів планування. Різниця між цими видами планування: рівень агрегації ресурсів, масштаби новоризику і невизначеності, методи прийняття планових рішень. Більшість організацій сьогодні розвиває стратегію на двох рівнях — стратегію бізнесу та корпоративну стратегію. Стратегія бізнесу є сукупністю варіантів, з яких організація вибирає, діючи в конкретній галузі чи на конкретному ринку.

Корпоративна стратегія  — це набір стратегічних варіантів, з яких організація вибирає, коли керує своєю діяльністю одночасно в кількох галузях чи на кількох ринках. Формулювання стратегії — це сукупність процесів з розробки чи визначення.

Початковим пунктом  у формулюванні стратегії найчастіше є SWOT — аналіз, тобто вивчення сильних  і слабких сторін організації, можливостей  та перешкод на її шляху. За допомогою SWOT — аналізу вибирають найменшу стратегію для виконання місії  організації, яка дає змогу якнайширше використати можливості та сильні сторони  організації, а також нейтралізувати перешкоди, долаючи слабкі сторони. Сильні сторони організації —  це навики та вміння, які дають змогу  організації задумати і забезпечити  виконання її стратегії. Слабкі сторони  організації — це умови середовища, які забезпечують досягнення високого результату. Перешкоди для організації — це умови середовища, які ускладнюють досягнення високих результатів.

Планування випадковостей — це сукупність альтернативних дій, які потрібно виконати у разі, коли чинний план непередбачено порушений або його виконують неправильно. Більшість організацій розробляють альтернативні плани, передбачаючи заходи на випадок, коли початковий план не діє або діє неадекватно до ситуації. Але альтернативне планування тісно пов'язане з іншими видами організації і складається з чотирьох етапів.

5. РОЗРОБКА І  ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ  ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок. 
Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу. В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники. 
Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту. 
Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент — це різновидність виробів в межах даної номенклатури. Звичайно, натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо). 
Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок. 
II Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок: 
ОВ = ОП — Зп + Зк, натур, один, 
де ОВ — обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях; 
ОП — обсяг поставок в натуральних одиницях; 
Зп, Зк — запаси продукції на складі відповідно на початок і на кінець планового року, натуральних одиниць. 
При аналізі виконання підприємством плану по номенклатурі і асортименту дається кількісна оцінка виконання плану шляхом обчислення фактичного випуску продукції в межах встановленого плану і порівняння його з плановими показниками. 
Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, поскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах і врахувати якісні характеристики товарів. 
Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва. 
В обсяг товарної продукції включають готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу. 
У валову продукцію (ВІТ) включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності і визначають за формулою: 
ВП=ТП- (НЗВп - НЗВК) - (In-Ік), грн., 
де НЗВП, НЗВк — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.; 
Іп, к — вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець планового періоду, грн. 
Валовий оборот підприємства (ВО) — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним. 
Внутрізаводський оборот (ВЗО) — це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки. Валову продукцію можна також обчислити: 
ВП = ВО — ВЗО, грн. 
Реалізована продукція (PIT) — це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства — постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою: 
РП=ТП + (Гп ~ Гк) + (В„„ - В„к), грн., 
де Гп, Гк — залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.; 
Вш, Внк— залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, і продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і на кінець планового року, грн. 
Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної і додаткової заробітної плати працівників підприємства і прибутку. 
Показник умовно-чистої продукції (УЧИ) обчислюється: УЧП =ЧП + А, грн. 
В матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробітку (ИБО), який одержується як добуток показника нормативної вартості обробітку одного виробу г-го виду (НВОі) і кількості виготовлених виробів і-то виду (Ni). 
Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства. 
Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках (N) може бути обчислений, виходячи із величини матеріальних ресурсів, поставлених підприємству в плановому році (Мзаг) і норми витрат цього виду ресурсу на одиницю продукції q. 
Від рівня використання виробничої потужності підприємства (тобто максимально можливого обсягу випуску продукції - при встановленій величині виробничих фондів та організації виробничого процесу) залежить обсяг випуску продукції: 
ВП = Впот х Кеш, грн., 
де Впот— виробнича потужність підприємства, грн.; 
Квик — коефіцієнт використання виробничої потужності. 
Якісну сторону виробничої програми характеризує показник, який відображає питому вагу продукції, що відповідає міжнародним стандартам, в загальному обсязі випуску продукції підприємством. Він може бути обчислений відношенням кількості сертифікованої продукції до загального її обсягу.

Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування - оптимальний розподіл ресурсів для досягнення поставленої мети.

Принципи планування:Принцип єдності,Принцип безперервності,Принцип гнучкості,Принцип точності,Принцип участі,Принцип збалансованості

Методи планування — це конкретні прийоми і способи, які використовуються для обґрунтування планових показників. Найбільш розповсюджені в плануванні отримали такі методи: • балансовий; • нормативний; • економіко-математичний; • аналітичний.

СТРАТЕГІЯ  ПІДПРИЄМСТВА – це генеральна комплексна  програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення.

 

Місія - найбільш загальні орієнтири функціонування підприємства, як правило, зовнішнього спрямування, що відображають зміст його існування, його філософію, бачення свого місця в даному бізнесі, в регіоні, в суспільстві.

 

Цілі підприємства - це його бажаний стан, конкретні межі, яких воно має досягнути в усіх сферах діяльності в кінці стратегічного періоду і на проміжних етапах. це те, до чого прагне чи має здійснити персонал підприємства.

 

Виробнича програма — це завдання з кількості й асортименту продукції або послуг певної якості, що встановлюється об'єкту планування, виходячи з потреб споживачів і можливостей підприємства.