Оцінка вартості підприємства(бізнесу): сутнісна характеристика, базова модель та структурно-логічний граф показників

РОЗДІЛ 3  УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

З переходом до ринкової економіки проблема оцінки об'єктів  обліку набуває все більшого значення для всіх учасників ринку. Це пов'язано  з тим, що оцінка дає можливість визначити  те, чим володіє власник, а також  співвідношення між окремими групами  майна підприємства. При створенні нових господарських формувань в процесі приватизації важливе значення має правильна оцінка вартості майна підприємств. На її підставі фізичні та юридичні особи можуть визначити доцільність участі у приватизації того чи іншого підприємства, оцінити власні можливості й вибрати форму участі.

Витратний підхід в оцінці бізнесу розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для  здійснення цього заздалегідь проводиться  оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного активу окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, нарешті, з обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість всіх його зобов'язань, результат показує  оцінну вартість власного капіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистих активів  і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний  метод чистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщо підприємство володіє  значними матеріальними активами і  очікується, що буде як і раніше діючим підприємством - ТОВ «Українська пекарня» якраз таке підприємство. Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашому випадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректування статей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активу окремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж по другому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статей балансу не проводиться. Чисті активи - це величина, визначувана шляхом віднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми його зобов'язань, що приймаються до розрахунку.

Проведення оцінки за допомогою  методики чистих активів грунтується  на аналізі фінансової звітності. Вона є індикатором фінансового стану  підприємства на дату оцінки, дійсної  величини чистого прибутку фінансового  ризику і ринкової вартості матеріальних і нематеріальних активів. Основні  документи фінансової звітності, аналізовані  в процесі оцінки: бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до них і деякі розшифровки. Процедура оцінки передбачає наступну послідовність кроків: визначення ринкової вартості всіх активів компанії; визначення величини зобов'язань компанії; розрахунок різниці між ринковою вартістю активів і зобов'язань. Таким чином базовою формулою є: вартість підприємства = Активи - Зобов'язання (1). Щоб визначити власний капітал (вартість підприємства) ТОВ «Українська пекарня» розглянемо активи і зобов'язання підприємства В економічній літературі визначають три рівні платоспроможності підприємства, які оцінюють відповідно за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової і ліквідної платоспроможності. Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику -позикові і власні джерела їх формування. Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, що підприємство має заборго ваність, що перевищує рівень його оборотних коштів. Інакше кажучи, воно є банкротом і може бути ліквідований, а його майно реалізовано. Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що платоспромо жність підприємства помітно підвищилася і є реально забезпеченою. Підприємство відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних і інших фінансових взаємостосунків. Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить перш за все від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан визначається також раціональною організацією і використовуванням фінансових ресурсів. У зв'язку з цим в умовах ринкової економіки важливе значення мають не тільки оцінка активів і пасивів балансу, але і поглиблений щоденний аналіз стану і використовування господарських засобів. Такий аналіз проводиться за даними управлінського обліку. Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,70, що вище в порівнянні з початком цього періоду на 0,01 пункти, тобто платоспроможність збільшилася на 0,01 х 100 / 0,44 = 2,23%. Цей показник свідчить про те, що на звітну дату 70% короткострокових платіжних зобов'язань підприємство може погасити негайно. Відсоток платоспроможності, що склалася на кінець періоду (70%), відображає високий рівень платоспроможності підприємства, якщо врахувати, що терміни погашення заборгованості наступають не одночасно, а рознесли в часі. Про задовільний рівень платоспроможності підприємства свідчать також коефіцієнт розрахункової платоспроможності, який на початок періоду складав 0,81, а на кінець - 0,93 тобто збільшився на 0,12. Це свідчить про те, що якщо на покриття платіжних зобов'язань мобілізувати не тільки грошові кошти, але і засоби в розрахунках, готову продукцію, товари відвантажені, дебіторську заборгованість і інші реально реалізовувані активи, то на кінець періоду платіжні засоби на 93% покривали б платіжні зобов'яза ння. Це свідчить про позитивні зміни фінансового стану підприємства. Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику - позикові і власні джерела їх формування. Цей показник складав на початок періоду 0,93 тобто ліквідна вартість оборотних коштів була на 0,07 нижче за платіжні зобов'язання. На кінець звітного періоду ліквідна платоспроможність склала 1,1 тобто збільшилася на 0,17. Це означає, що мобілізувавши всі оборотні кошти на звітну дату, підприєм ство може покрити платіжні зобов'язання на 110%. Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності більше 1 свідчить про те, що підприємство має заборгованість, що не перевищує рівень його оборотних коштів. Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що платоспроможність підприємства знаходиться на належному рівні і є реально забезпеченою. Підприємство відповідає параметрам необхідним для здійсне -ння з ним кредитних і інших фінансових взаємостосунків.

Рис. 3.1.1 -Коефіцієнти платіжездатності на початок та кінець року

3.1 Оцінка вартості  підприємства за удосконаленою  методикою

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширенного відтворення, є основною формоюреалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності. За умов ринкової економіки, самостійність підприємств,їхньої відповідальності за результати діяльності виникає обўєктивна необхідністьвизначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питаннь і спрямованофінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії –це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої.У свою чергу,фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства. Теорія фінансової стратегії, досліджуючи обўєктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та прак-тику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику. Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств,обўєктивно оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів,фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової старатегії мають підпорядковуватися загальній стратегії еконо-мічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків,можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутришніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань,фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми зіткаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього зўявляється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства. Стратегія економічної організації – це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства – це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія – це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування – єдиний способ прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними огранами країни можливості розробки плану на тирвалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутнему допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій. Діяльність підприємства складається з багатьох взаємо-зв’язаних процесів. Це означає, що надзвичайно важливими є ефективність і оптимальність кожного з них. Так, поряд з виробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляє матеріальнотехнічне забезпечення (МТЗ) підприємства. Важко уявити собі процес виробництва без наявності необхідних для цього як предметів, так і засобів праці. Саме тому організація оптимального процесу матеріально-технічного постачання є одним з першорядних завдань, що потребують вирішення на сучасних виробничих підприємствах. Від правильної організації цього процесу прямо залежать результати виробництва, відповідність запланованих показників фактичним і загальна ефективність функціонування підприємства.

За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити  висновок, що перед підприємством  постала проблема виживання. Його фінансова  політика вирішує короткострокові  задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю  фінансової стратегії. Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями  діяльності, конкретними змінами  процесів у кожній функціональній ланці  підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі  заходів, спрямованих на фінансову  стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення  та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної  основи фінансової стратегії на прискорення  економічного зростання. Про поглиблення  кризи свідчить той факт, що у  2004 р. 44% усіх господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості — 42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації почалося у 2005 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця тенденція тривала і в наступні роки: у 2006 р. — кожне дев'яте, у 2007 р. — кожне п'яте, у 2008 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисловості протягом 2008 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на 28,4%, у тому числі між підприємствами України на 27,5%, і в промисловості становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].

ВИСНОВОК

З даної курсової роботи ми можемо зробити такі висновки:

1. Ми визначили поняття  потенціалу, яке має не тільки  важливе наукове, а й практичне  значення, оскільки уявлення про  його зміст визначає підхід  до його оцінки вимірювання  і управління. Також розглянули  еволюцію наукового розуміння  терміна „потенціал”, його класифікацію, загальні характеристики і структуру.  Найбільш повне визначення потенціалу  підприємства дав Олексик „Потенціал  підприємства – максимально можлива  сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив  якісного розвитку соціально-економічної  системи підприємства у певному  середовищі господарювання з  урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших  обмежень”. 

2. Дослідили методичні  та організаційно-економічні засади  формування потенціалу. Визначили,  що формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Також розглянули властивості потенціалу підприємства.

3. Визначили, що конкурентоспроможність  потенціалу підприємства – комплексна  порівняльна характеристика, яка  відображає рівень переважання  сукупності показників оцінки  можливостей підприємства, що визначають  його успіх на певному ринку  за певний проміжок часу стосовно  сукупності аналогічних показників  підприємств-конкурентів. Розглянули  методи оцінки конкурентоспроможності  підприємства.

4. Розглянули теоретичні  основи оцінки потенціалу підприємства. Визначили, що оцінка вартості  потенціалу підприємства – це  упорядкований, цілеспрямований  процес визначення в грошовому  виразі вартості об'єкта з урахуванням  потенційного і реального доходу, який має місце в певний  проміжок часу за умов конкретного  ринку. Дослідили принципи та  основні етапи оцінки потенціалу підприємства.

5. Були досліджені методичні  підходи до оцінки потенціалу  підприємства. Визначили методологію  визначення вартості потенціалу  підприємства. Розглянули детально  кожний з підходів. Витратний  підхід базується на постулаті,  що потенційний власник-користувач  не погодиться витратити на  формування та реалізацію власних  внутрішніх чи зовнішніх можливостей  більше, ніж вартість очікуваного  фінансово-майнового результату. Порівняльний  підхід базується на інформації  про недавні ринкові угоди  з аналогічними об'єктами та  її використання як бази визначення  вартості об'єкта оцінки. Результатний  підхід базується на залежності  вартості об'єкта оцінки від  можливостей його ефективного  використання. тобто можливих результатів. 

6. Розглянули оцінку вартості  земельних ділянок, будівель і  споруд, зокрема теоретичні аспекти  визнання земельних ділянок та  інших об’єктів складовими потенціалу  підприємства, особливості оцінки  земельної ділянки, будівель і  споруд, методичні основи оцінки  вартості земельних ділянок, будівель  і споруд. З’ясували, що оцінка  вартості земельної ділянки, будівель, споруд визначається їхньою специфічністю,  корисністю унікальністю, довговічністю,  місцем розташування, та кількістю  ринкових пропозицій.

7. Визначили об’єкти,  цілі та особливості оцінки  машин і обладнання. Дослідили  класифікацію й ідентифікацію  машин і обладнання, вплив зносу  на вартість машин і обладнання, а також методичні особливості  оцінки машин і обладнання. З’ясували,  що уживаний у практиці господарювання  термін «машини та обладнання»  має широке значення і не  обмежується тільки четвертою  групою типової класифікації  основних фондів, що використовується  чинними системами бухгалтерського  обліку та статистики. До складу  машин та обладнання нерідко  включають такі об'єкти, як транспортні  засоби, окремі види інструмента  та виробничо-господарського інвентарю,  деякі передавальні пристрої.

8. Розглянули оцінку нематеріальних  активів і виявили, що нематеріальні активи – принципово новий об'єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об'єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об'єкти. Були визначені основні ситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів просто необхідна, принципи та види оцінки нематеріальних активів.

9. Була розглянута оцінка  трудового потенціалу, зокрема його  роль та значення в економічних  відносинах, методологія і види  оцінки трудового потенціалу  підприємства, а також основи  управління трудовим потенціалом  підприємства. З’ясували, що трудовий  потенціал дещо відрізняється  від таких понять як „трудові  ресурси”, „персонал” і визначається  як всі існуючі сьогодні та  передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю,  віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками  персоналу підприємства.

10. Була досліджена оцінка  вартості підприємства, зокрема  особливості методів оцінки вартості  підприємства. Визначили, щооцінка  вартості підприємства – це  акт чи процес формування умовиводу  оцінювача та підрахунку вартості  підприємства, цілісного майнового  комплексу або пов'язаних з  ним прав. Головна складність  визначення ринкової вартості  підприємства полягає у необхідності  проведення системних розрахунків  і узгодження таких основних  складових: ринкової вартості  всіх активів підприємства, ефективності  розподілу та використання виробничих  ресурсів, якості господарських  процесів, ринкової позиції та  конкурентоспроможності підприємства  тощо. Також були розглянуті витратні, результатні і порівняльні підходи  до оцінки вартості підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Смирнов В.М., Рассказов С.В., Рассказова А.Н. Сравнение моделей менеджмента, основанных на управлении стоимостью компании // Материалы II Всероссийского симпозиума «Стратегическое планирование и развитие предприятий». Секция 2. — М.: ЦЭМИ РАН, 2007. — С. 108—110.
2. Evans M.H. Creating Value through Financial Management // Excellence in Financial Management. Course 8. — December 2008. — 27 p.
3. Уолш К. Ключевые показатели менеджмента. Как анализировать, сравнивать и контролировать данные, определяющие стоимость компании Дело,2008.
4. www.damodaran.com
5. www.valueline.com
6. Внутрішній економічний механізм підприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.:КНЕУ, 2006.
7. Голов С. Принципи і проблеми обліку ділової репутації фірми (гудвіл) // Бухгалтерський облік і аудит.— 2005.— №3.—С. 14—16.
8. Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. — 405
9. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного.—К.:КНЕУ,2004.—С.95—110.
10. Економічний аналіз господарської діяльності: Навч. посіб. для ВНЗ / Іващенко В.І., Болюх М.А. — К., 2004. — 204 с.
11. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Попович П.Я. — Т., 2007. — 456
12. Економічний аналіз. Збірник завдань і тестів: Навч. посіб. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Мец В.О. — К., 2004. — 236 с
13. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. — 378 с.