Контрольная работа по « Інтелектуальна власність»

     Необхідно, щоб цей процес підтримувався  на вищому рівні управління підприємства, і він потребуватиме особистості, що мак в бізнесі достатній  авторитет для просування і стимулювання цього процесу в рамках всієї організації.

     Принцип четвертий – збирання інформації про конкурентну інтелектуальну власність. Це потребуватиме оцінки потенційних можливостей інтелектуального капіталу та пов'язаних з ними стратегій підприємницької діяльності наявних конкурентів, щойно створених фірм і дослідницьких установ, у міру можливості - на регулярній основі.

     Важливим  елементом стратегії управління інтелектуальною власністю є  інформованість стосовно прав інтелектуальної  власності, які могли б зробити  конкурентів здатними заважати вашому бізнесові у використанні нових товарів, технологічних процесів або послуг. Мета полягає в тому, щоб установити, чи може будь-яке з прав інтелектуальної власності інших осіб перешкоджати будь-якій здійснюваній вами комерційній або дослідницькій діяльності. Бажано це зробити до того, як буде здійснено суттєві інвестиції, які могли б бути витраченими марно, якщо така діяльність не зможе тривати або її потрібно буде припинити.

     Принцип п'ятий – ідентифікація потрібної інтелектуальної власності. Життєвий цикл товару, охоплює п'ять етапів: створення, вихід на ринок, зростання продажів, зрілість занепад. Важливою функцією є визначення на етапі створення тих об'єктів права інтелектуальної власності, які забезпечать конкурентоспроможність товару або послуги на ринку. Для того щоб продовжити існування товару на ринку й збільшити прибуток, необхідно виявити можливість його вдосконалення на наступних після створення етапах за рахунок використання нових об'єктів права інтелектуальної власності.

Радикальним рішенням буде створення або придбання нових об'єктів права інтелектуальної власності, що здатні забезпечити конкурентоспроможність нового товару одразу після виходу на ринок попереднього. Така стратегія дозволить підприємству підтримувати на високому рівні обсяг продажів.

     При формуванні портфелю інтелектуальної  власності слід брати до уваги, що з часом змінюється як ринок, так  і товар конкурентів. Ці обставини  значно заважають прогнозуванню  об'єктів права Інтелектуальної  власності, на які є попит.

     Принцип шостий – створення або придбання права на потрібні об'єкти права інтелектуальної власності. Після того, як виявлено об'єкти права інтелектуальної власності, необхідні для виживання та майбутнього процвітання підприємства, треба вирішити, де їх взяти.

Є два шляхи для цього. Перший - створити їх власними силами або за замовленням. Другий - придбати такі об'єкти через договір уступки прав або ліцензійний договір.

     Другий  шлях має низку переваг. По-перше, він дає змогу виграти час. По-друге, він менш ризикований, оскільки ризики унеможливлюються на стадії створення цих об'єктів. Але він проблематичніший, позаяк мало хто захоче продати нові розробки. Тенденція така, що продають права на результати інтелектуальної діяльності, які вже замінюються новими. Існують значні ризики як у створенні потрібних об'єктів права інтелектуальної власності самостійно або разом з іншими, так і в набутті прав на об'єкти права інтелектуальної власності через їх придбання за ліцензійним договором.

     Принцип сьомий — оцінка економічної ефективності інтелектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти прав інтелектуальної власності необхідне принаймні для досягнення таких досить важливих і чітких цілей:

• дізнатися про витрати на створення, набуття правової охорони та підтримання чинності прав на об'єкт права інтелектуальної власності;
• оцінити  розмір грошових  потоків,  які здатні  генерувати  ці об'єкти при використанні їх у власному виробництві;
• визначити ціну, за якою можна продати (уступити) права на об'єкт права інтелектуальної власності або передати права користування цим об'єктом за ліцензійним договором.

     Відмова від економічно неефективних об'єктів  права інтелектуальної власності  може суттєво заощадити кошти. Але  передчасна відмова може бути ризикованою  з огляду на те, що в майбутньому цей об'єкт права міг би принести значний прибуток. І це є також частиною управління інтелектуальною власністю. 
Доходи від вдалого використання інтелектуальної власності на підприємстві, зокрема й ліцензійна діяльність, всі разом забезпечуватимуть підвищення прибутку.

     Принцип восьмий – визначення податку на інтелектуальну власність. Процедуру управління інтелектуальним капіталом слід здійснювати з належним консультуванням стосовно бухгалтерського обліку та оподаткування.

Українське  законодавство дозволяє ставити прана на об'єкти права інтелектуальної власності на бухгалтерський облік підприємства. Це може привести принаймні до двох протилежних наслідків в оподаткуванні. З одного боку, постановка на бухгалтерський облік автоматично передбачає механізм амортизації об'єктів права інтелектуальної власності і тим самим зменшує на величину амортизації прибуток, що є базою для оподаткування в Україні. При цьому підприємство буцімто не віддає частини грошей у бюджет, а залишає їх у своєму розпорядженні. З іншого боку, на величину поставлених на баланс об'єктів права інтелектуальної власності збільшуються активи підприємства, тобто виникає вартість, яка оподатковується податком на додану вартість.

     Ці  нюанси треба враховувати при  управлінні інтелектуальною власністю. Основний принцип такий: необхідно мінімізувати податки, звичайно, в рамках чинного законодавства.

     Принцип дев'ятий – готовність захищати, права на інтелектуальну власність. На якомусь етапі ваша інтелектуальна власність приверне увагу конкурентів. Вони занепокояться, коли ваш успіх зачепить їхній бізнес. Це може статися, коли ваш товар вийде на ринок. Або раніше, якщо відомості про розроблення вами власних об'єктів права інтелектуальної власності, що представляють потенційну небезпеку для конкурента, стануть доступними йому.

У недобросовісного конкурента може з'явитися спокуса  порушити ваші права, тобто використати  їх без вашого дозволу.

     Управління  інтелектуальною власністю, взяте  на озброєння окремим підприємством, обов'язково має передбачати правила поведінки стосовно відносин з порушниками прав та план витрат на розв'язання спорів щодо прав інтелектуальної власності шляхом переговорів, позову до порушника прав або використання альтернативних процедур урегулювання спорів.

     Принцип десятий - вимір ефективності управління інтелектуальною власністю. Невіддільною частиною кваліфікованого управління інтелектуальною власністю є розроблення критеріїв вимірювання ефективності менеджменту.

Найважливішою узагальненою вимогою є вимірювання  ефективності управління інтелектуальною власністю. Для цього ще до початку запровадження  процедури управління  Інтелектуальною власністю необхідно встановити деякі відправні точки.

Відповідними  відправними точками могли б  стати витрати на підтримання  портфелю інтелектуальної власності та заздалегідь пов'язаних із нею юридичних прав. Це можуть бути результати інвентаризації прав на об'єкти права інтелектуальної власності на підприємстві, оцінки рівня знань з питань інтелектуальної власності в менеджерів, розуміння персоналом ролі інтелектуальної власності в створенні конкурентоспроможних товарів і послуг, інформація про склад портфелю інтелектуальної власності в конкурентів або про ті об'єкти права інтелектуальної власності, завдяки яким отримують доходи. 
Періодична оцінка вартості гудвілу підприємства є інтегральною характеристикою ефективності управління інтелектуальною власністю.

Проведення  технологічного аудиту на підприємстві допоможе виявити об'єкти права інтелектуальної  власності, які воно не використовуються зовсім або недостатньо. Продаж прав на ці об'єкти, з одного боку, дозволить заощадити кошти на їх підтримання, а з іншого — отримати додатковий прибуток. Сума цих показників може також служити одним з індикаторів ефективності управління інтелектуальною власністю.

     Список використаної літератури

1. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность.  Законодательство и  практика применения. — М., 1977. —  С. 11.
2. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.
3. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
4. Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с.
5. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.
6. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.