Контрольная работа по « Інтелектуальна власність»

    При визначенні стратегії фірми щодо розроблення об'єктів права інтелектуальної  власності, їх правової охорони і подальшого використання неоціненну користь надають патентні дослідження, що проводяться за допомогою патентної інформації.

    Патентна  інформація - це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається у патентній інформації, більш ніде не публікується.

    Патентна  інформація допомагає:

    відслідковувати передові досягнення у даній сфері;

    знайти  партнерів по бізнесу;

    знайти  постачальників та матеріали;

    відстежувати  діяльність реальних і потенційних  конкурентів;

    знайти  відповідні ринки.

    Технічна  інформація, яка міститься в патентних  документах, дозволяє:

    уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;

    виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

    знайти  альтернативні технології;

    -  бути на сучасному рівні у певній галузі;

    знайти  готові рішення технологічних проблем;

    знайти  ідеї для подальших інновацій.

    І, нарешті, патентна інформація може використовуватися для того, щоб:

    уникнути  можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності;

    оцінити патентоспроможність власних винаходів;

    - заперечувати проти видачі патентів, які знаходяться у колізії з патентом, що належить певному підприємству.

    Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  набуття прав

    Якщо  отримано результат інтелектуальної  діяльності, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?"

    Надання правової охорони є доцільним, якщо:

    об'єкт  охорони є невідомим раніше, тобто  він не є рівнем техніки;

    охорона надає виключне право на об'єкт  передбачуваної охорони;

    об'єкт  охорони є комерційне значущим;

    об'єкт  охорони сприятиме зменшенню  витрат компанії;

    об'єкт  охорони сприяє задоволенню потреб споживача;

    об'єкт  охорони сприяє зміцненню положення  на ринку чи положення компанії у  певній галузі;

    об'єкт  охорони буде сприйнятий ринком, тобто  буде на нього попит;

    об'єкт  охорони є таким, що потенційно може ліцензуватися;

    витрати на правову охорону будуть меншими  ніж доход від його використання;

    об'єкт  охорони підвищує цінність сумарних активів.

    Але навіть якщо потенційний об'єкт охорони  відповідає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід подумати про альтернативний варіант охорони в режимі комерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у випадку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий патент.

    Якщо  прийняте рішення про набуття  правової охорони, то необхідно відповісти на друге важливе питання:

    "Коли  надавати правову охорону?". Як  правило, не слід отримувати  патент на початковій стадії  розроблення ідеї або коли  ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому випадку конкуренти, ознайомившись з описом винаходу, можуть випередити розробника об'єкта інтелектуальної власності з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження.

    Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  використання прав

    Є кілька стратегій, яких дотримується фірма  при використанні прав на об'єкти інтелектуальної власності.

    По-перше, це стратегія захисту від конкурентів  за допомогою отримання монопольного права на виробництво нової продукції на період продажу її на ринку. При цьому необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав. Важливим є забезпечення патентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних витрат у разі порушення прав.

    По-друге, це стратегія ліцензування на основі отримання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав дозвіл на використання цієї технології за ліцензійним договором. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

    По-третє, це стратегія формування уставного  капіталу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця стратегія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

    По-четверте, це стратегія створення іміджу компанії. Ця стратегія спрямована на те, щоб  шляхом управління інтелектуальної  власності підвищити інвестиційну привабливість підприємства.

    Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  захисту прав

    Разом із збільшенням кількості об'єктів  інтелектуальної власності, ростом конкуренції на ринках товарів і послуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності недобросовісними конкурентами. Для боротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.

    Судовий порядок захисту прав є найбільш ефективним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони погоджуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

    У великій мірі зменшенню кількості  правопорушень сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.

    Управління  об'єктом інтелектуальної  власності на етапі  утилізації

    Як уже відмічалося вище, після закінчення юридич-но визначеного строку дії прав на об'єкт інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі підприємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об'єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати у своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу.

     Інтелектуальну  власність слід також розглядати як знання, що мають цінність сьогодні або в майбутньому. Це актив, здатний створювати в підприємницькій діяльності реальну вартість. Успішними керівниками бізнесу стануть ті, хто розробляє стратегію та приймає методики управління, що дозволяють здійснювати ідентифікацію, надбання прав, правову охорону та ефективне використання об'єктів права інтелектуальної власності створених або придбаних їхніми фірмами. Вони також повинні бути здатними встановлювати, які об'єкти права інтелектуальної власності необхідно придбати, а які створити для того, щоб бути конкурентоспроможними на рийку товарів або послуг.

     Інтелектуальна  власність належить до нематеріальних активів, що мають управлятися подібно  до будь-яких інших активів, щоб максимізувати  дохідність капіталу, представленого таким активом.

     Існують принципи які є фундаментом управління інтелектуальним капіталом. Використання їх дозволить встановити зв'язок між інтелектуальною власністю та фінансовим станом ділового підприємства або його частини, а також визначити, яким чином управління інтелектуальною власністю забезпечить поліпшення фінансового стану підприємства.

     Принцип перший – усвідомлення ролі інтелектуальної власності. В сучасних ринкових умовах роль інтелектуальної власності є дедалі більшою та всеохопною. Важко уявити собі підприємство, яке не використовує в своїй діяльності таких об'єктів права інтелектуальної власності, як торговельні марки та фірмові найменування, їхня роль, залежно від характеру виробництва, може бути як малою, так і надзвичайно високою.

Це не означає, що чим більше об'єктів права інтелектуальної власності буде на підприємстві, тим більшою буде його конкурентноздатність. Керівник повинен відрізняти корисну для бізнесу інтелектуальну власність від непотрібної, з одного боку, та корисну інтелектуальну власність від усієї власності підприємства - з іншого.

     Необхідно не тільки ідентифікувати наявну інтелектуальну власність, але й виявляти, кому належать права на неї, чи є портфель інтелектуальної  власності достатнім, щоб забезпечити  патентну чистоту продукту, що його використовує підприємство. Катастрофою для керівників є випуск на ринок нового товару, який порушує права інших право власників. Юридична баталія з приводу порушення цих прав інтелектуальної власності здатна привести до великих, а інколи до незворотних фінансових і моральних втрат.

     Принцип другий – визначення інтелектуальної власності частиною стратегічного бізнес-планування. Успішний бізнес розпочинається з прогнозування майбутнього конкурентного продукту на майбутньому ринку. Тому від самого початку слід визначати, які саме об'єкти права необхідно створити та/або придбати для того, щоб забезпечити конкурентність товарів або послуг, що, відповідно, вироблятимуться чи надаватимуться за його участі.

     Цілком  очевидно, що для деяких фірм ці проблеми опиняться поза увагою їхніх керівників. Для фірм-лідерів, а також для тих, хто прагне до лідерства, питання стратегічного планування стосовно інтелектуальної власності буде одним з найважливіших. Відповідно змінюватиметься ступінь інтеграції інтелектуальної власності до процесів стратегічного мислення та планування.

     Принцип третій — виявлення  об'єктів права інтелектуальної власності.

     Багато  керівників не володіють інформацією  про те, які об'єкти права інтелектуальної  власності існують на їхньому  підприємстві, кому належать права на ці об'єкти, чи не вичерпався їхній юридичний термін дії тощо. Без відповідей на ці питання неможливе управління інтелектуальною власністю.

     Вочевидь  для різних підприємств «портфель» інтелектуальної власності буде різним. Для одних це буде фірмове  найменування й, можливо, деякі прості ноу-хау. Для інших бізнес визначатимуть комплексні технології, до складу яких входитимуть десятки, навіть сотні об'єктів права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування тощо.

Результатом застосування цього принципу управління інтелектуальною власністю буде те, що керівництво підприємства матиме правильне та всеохопне уявлення про інтелектуальну власність у  їхньому бізнесі, пов'язані з ним  юридичні права і якнайточніше — як ця інтелектуальна власність застосовується для забезпечення щоденної діяльності та управління підприємством. Це уявлення конче необхідне для правильного управління інтелектуальною власністю й саме по собі є життєво важливою частиною управління ризиками та виконанням узятих на себе фінансових та інших зобов'язань.

Процес  інвентаризації прав обов'язково має  бути ретельно продуманим і запровадженим. Процес має бути безперервним, але  ступінь його застосування залежатиме від конкретного підприємства. Для деяких підприємств могла б бути адекватною щоквартальна перевірка, для інших вона могла б бути щорічною. Окрім цього, деякі підприємства могли б потребувати іншої процедури, яка будувалася б не на регулярних перевірках, а на системі звітування про важливі технічні новації в міру їх виникнення.