Инновационные процессы в управлении персоналом предприятий

 

 

Зміст

 

Введення………………………………………………………………………..... 3

1. Створення інноваційного  настрою в організації……………………………. 4

2. Зміст інноваційної  діяльності………………………………………………… 5

3. Сутність інноваційного  менеджменту……………………………………….. 8

4.Мотивація персоналу………………………………………………………….10

5. Кадрове планування…………………………………………………………. 12

Висновок………………………………………………………………………… 14

Список літератури: ……………………………………………………………...15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

На сьогоднішній день, для  того, щоб функціонувати в умовах економічної кризи, будь-якої організації  необхідно змінюватися. Даний факт визнає більшість керівників. В умовах сучасної кадрової роботи здатність до нововведень - не примха, а нагальна необхідність, яка залежить не від галузі, не від розміру і віку компанії, а від менеджменту.

У своїй роботі хотілося б розібрати менеджмент персоналу, а зокрема інновації в галузі управління персоналом. Всім прекрасно  відомо, що персонал є найважливішою  частиною підприємства і являє собою  один з найбільш цінних ресурсів інноваційного  розвитку. Запорука успішної діяльності організації - це його персонал зі своїми навичками, вміннями, кваліфікацією  та ідеями. Постійний розвиток персоналу, пошук нових підходів до управління ним є необхідними атрибутами успішного функціонування організації.

Гарна організація прагне максимально ефективно використовувати  потенціал своїх працівників, створюючи  всі умови для найбільш повної віддачі співробітників на роботі і  для інтенсивного розвитку їхнього  потенціалу. Традиційні служби управління персоналом не володіють професіоналізмом і організаційним статусом для забезпечення оптимального функціонування персоналу в інноваційних системах. Тому завдання соціально-психологічної діагностики колективу, аналізу і регулювання групових і міжособистісних відносин, управління конфліктами і стресами, обліку професійних особливостей та соціально-психологічної адаптації працівників, управління трудовою мотивацією і т.д. відділами кадрової роботи взагалі не вирішувалися. В інноваційних колективах вони вирішуються інноваційним менеджером, у той час як традиційні елементи управління складають технологію управління трудовими ресурсами.

 

 

 

 

 

 

1. Створення інноваційного настрою в організації

Інновація-нововведення, нововведення, яке стало предметом освоєння і впровадження.

Що представляють собою  інновації в кадровій роботі в  даний момент?

Перш за все, це інноваційний підхід до самого персоналу як такого. Персонал перестали бачити як сіру масу, в кожному співробітнику  бачать індивідуальність. Такого підходу  вимагає ринок. Не можна сказати, що кадрові служби всіх підприємств  вже змогли перебудуватися і працюють у цьому ключі, але явні зрушення в цьому напрямку спостерігаються. Бачення кожного співробітника  як індивідуальності дає поштовх  такими напрямами в роботі менеджерів з персоналу, як розробка ефективної системи атестації персоналу, розробка системи мотивації працівників, управління діловою кар'єрою співробітника  тощо Головне полягає у створенні  особливої ​​інноваційної атмосфери в компанії, про це багато говорять закордонні фахівці в області управління, а зараз до усвідомлення цієї проблеми прийшли і російські керівники. Як успішні приклади створення інноваційної атмосфери в компанії можна навести досвід компанії «Sony»: її успіхи багато в чому пов'язані з тим, що керуючі мають здатність до співпраці. У компанії поважається думка різних людей, різні думки дозволяють знаходити істину і розвивати компанію. Працівники прагнуть постійно вносити раціоналізаторські пропозиції, які всіляко заохочуються. У фірмі в середньому на одного працівника припадає до 10 раціоналізаторських пропозицій на рік. В останній день робочого тижня красива молода співробітниця компанії (зачіску і манікюр їй робить запрошений за рахунок фірми стиліст) у святковому одязі розносить конверти з преміями за раціоналізаторські пропозиції. Причому премії отримують і ті співробітники, ідеї яких були відкинуті. Такий підхід до заохочення інноваційного мислення персоналу є важливою ланкою системи мотивації компанії.

 

 

 

 

 

 

2. Зміст інноваційної  діяльності

Зміст інноваційної діяльності підприємства. Інновації є головним засобом забезпечення конкурентоспроможності продукції та забезпечення стійкості успіху підприємства (корпорації) на ринку в цілому. У силу цього управління інноваційний діяльністю є складовою частиною і одним з основних напрямків стратегічного управління підприємством.

Стратегія інноваційної діяльності підприємства орієнтована на науково-технічний  прогрес (НТП), на використання його результатів  для підвищення ефективності виробництва  та забезпечення конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому. Це досягається детальною розробкою цілей інноваційної діяльності на основі стратегічних програм (стратегічного плану) підприємства. Головна увага в інноваційному менеджменті приділяється виробітку стратегії і технічної політики нововведень (інноваційної політики) і конкретних заходів з їх реалізації. Нововведенням називають:

• невідомі споживачеві  блага (нова продукція, послуги);

• невідомий метод виробництва  продукції або послуг;

• розробка нових матеріалів та елементів;

• отримання нового джерела  сировини та енергії;

• організаційні нововведення (освоєння нового ринку, отримання нових  форм фінансування та ін.)

Під нововведенням (іновацією) прийнято розуміти конкретний об'єкт  або захід, впроваджені у виробництво  за результатами проведеного наукового  дослідження або зробленого відкриття (винаходи), якісно відмінний від  попереднього аналога.

Інновація характеризується більш високим технологічним  рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попереднім продуктом. Поняття «інновація»  застосовується до всіх нововведень, як у виробництві, так і в організаційній, фінансовій, науково-дослідної, навчальної та інших сферах діяльності підприємства, а також до удосконалень, що забезпечує економію витрат або навіть створюють  умови для такої економії. Інновації можна розділити на два основних види: технічні та організаційні.

До технічних нововведень  ставляться: нові продукти, нові технології або нові послуги. Часто успіх  підприємства визначається спільним ефектом, одержуваних при впровадженні нового продукту, нової технології і нових  послуг. Технічні нововведення можуть також класифікуватися за їх наукоємності, за сумою капітальних витрат, за термінами окупності і по їх впливу на розвиток конкретного підприємства чи галузі. У цьому випадку їх можна класифікувати як базові і  прикладні нововведення, нововведення щодо поліпшення продуктів, технологій чи послуг і модифікаційні нововведення. Найбільш радикальне вплив на успіх  підприємства і економіки в цілому носять базові нововведення, пов'язані  з розвитком науково-технічного прогресу. Найбільшу питому вагу в  практиці промислових підприємств  мають нововведення щодо поліпшення (удосконалення) виробів і найменший - модифікаційні нововведення.

Основними об'єктивними передумовами (першопричинами) виникнення технічних  нововведень є нові технічні можливості та нові потреби, на яких базуються  дві відомі моделі інноваційного  процесу. Статистика результатів аналізу першопричин різних нововведень у різних галузях і в різних країнах вказує на те, що-потреба грає більш важливу роль, ніж нові технічні можливості у розвитку інноваційних процесів. У той же час практика показує, що для досягнення успіху необхідно враховувати і своєчасно використовувати обидві першопричини і відповідні інноваційні моделі.

Організаційні нововведення окупаються, як правило, швидше технічних  і тому також мають важливе  значення. Для успіху підприємства. До них відносять: нововведення в  організацію виробництва, нові методи маркетингу, фінансові нововведення, нові методи управління, структурні нововведення, нововведення, що стосуються зміни  конкуренції, характеристик і сегментації  ринку та інші нововведення.

Інноваційний процес охоплює  цикл від виникнення ідеї до її практичної реалізації і включає:

1) пошукові наукові дослідження,  спрямовані на вишукування нових  процесів, систем і пристроїв,  нових видів оброби і методів  виготовлення об'єктів техніки,  нових форм і методів організації  виробництва; 

2) наукові дослідження  та розробка нових виробів,  нової технології і нових форм  і методів організації виробництва,  у тому числі дослідно-конструкторські  та технологічні розробки;

3) створення та проведення  необхідних випробувань дослідних  і головних промислових зразків  нової техніки, приладів машин. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сутність інноваційного  менеджменту

Сутність інноваційного  менеджменту складає управління інноваційною діяльністю підприємства з використанням принципів функцій  і методів менеджменту, спрямоване на досягнення його (підприємства) загальних  цілей.

Цілями інноваційного  менеджменту є:

1.Розробка та впровадження  нової продукції або послуг.

2.Модернізація та вдосконалення  продукції, що випускається.

3. Удосконалення і розвиток  виробництва традиційних для  підприємства видів продукції  та послуг.

4. Створення умов для  забезпечення більш ефективної  діяльності та підвищення конкурентоспроможності  підприємства.

Формування конкретних цілей  інноваційного менеджменту знаходить  своє відображення у науково-технічній  політиці підприємства.

Науково-технічна політика підпорядкована досягненню головної мети підприємства: максимально повне  задоволення вимог споживачів до кількості та якості продукції, що випускається при мінімально можливих витратах на її розробку і виробництво.

При розробці науково-технічної  політики цілі інноваційного менеджменту  повинні відображати особливості  інноваційної діяльності на конкретному  підприємстві. По-перше, вони формулюються з урахуванням причини, що викликала інновації, в тому числі: реакцію на виживання, що вимагає нововведень, або забезпечення стратегії розвитку підприємства в перспективі, що вимагає попереджувальних заходів для досягнення успіху. По-друге, вони визначаються предметом і сферою нововведень. Нововведеннями можуть бути нові продукти, послуги, нові сфери застосування продукту або реалізації послуг на ринку, нові технологія, організація, управління і т.п. По-третє, цілі інновації враховують необхідну глибину інноваційного процесу, включаючи освоєння високих технологій з урахуванням державної підтримки »спонсорів та інших джерел капіталу, модернізацію виробництва під впливом конкуренції, раціоналізацію та реконструкцію для підвищення ефективності роботи підприємства і по-четверте, ці цілі відображають глибину інтеграції інноваційного процесу, яка визначається доступністю використання результатів спеціалізованих джерел (глибока інтеграція); використанням галузевих науково-дослідних інститутів, конструкторських і спеціальних конструкторських бюро (середня інтеграція); самостійними дослідженнями і розробками підприємства (мала інтеграція).

З урахуванням сформульованих особливостей інноваційної діяльності зміст інноваційного менеджменту  включає:

• Розробку планів і програм  інноваційної діяльності.

• Розгляд (аналіз і оцінку) проектів створення нових продуктів.

• Координацію діяльності підрозділів підприємства у сфері  інновацій та проведення єдиної інноваційної політики.

• Моніторинг ходу розробки нової продукції і її впровадження у виробництво.

• Взаємодія з маркетинговою  діяльністю при формуванні основних напрямів науково-технічної і виробничої діяльності для забезпечення конкурентоспроможності продукції та ефективності підприємства з урахуванням вимог споживачів, конкуренції в галузі та ринкової кон'юнктури.

• Обгрунтування і забезпечення програм інноваційної діяльності підприємства фінансовими засобами, матеріальними  ресурсами та кваліфікованим персоналом.

• Створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення  інноваційних проблем: від визначення (вибору) ідеї до організації серійного  виробництва нової продукції.

Особливістю сучасного етапу  розвитку та забезпечення ефективності інноваційної діяльності є створення  єдиних комплексів досліджень, розробки і виробництва в корпораціях  і великих фірмах. Починаючи з 80-х років, чітко з'явилася тенденція переорієнтування спрямованості науково-технічної і виробничо-збутової діяльності при формуванні та реалізації інноваційної політики великих підприємств і корпорацій. Це знайшло вираження у прагненні підвищення частки наукоємних виробів в номенклатурі (асортименті) продукції, що випускається, що дає підприємству додаткові можливості розширення супутніх технічних послуг (інжинірингових, консультаційних, лізингових та Інших), а також у зниженні витрат виробництва традиційної продукції.

4. Мотивація персоналу

У міру розвитку науково-технічного прогресу керувати людиною ззовні стає все складніше. Результат діяльності все більшою мірою починає  залежати від волі і можливостей  працівника, що визначаються кваліфікацією. У цих умовах кожна людина сама має визначати свою поведінку.

У даному випадку мотивація  і кваліфікація стають основною, центральною  проблемою управління персоналом, а  створення умов для більш повного  виявлення його трудового потенціалу набуває ключового значення для  життєздатності фірм.

Що стосується осіб, зайнятих науковою діяльністю, то питання мотивації  для них грають значно більшу роль, ніж для інших працівників.