Аналіз ефективності використання основних фондів

u – вид групи обладнання;

Ф_u– дійсний фонд часу роботи обладнання  групи u, год.;

k – кількість груп обладнання.

,  (3)

де a_ij –норма витрачання  i-го виду сировини (матеріалів) за j-ою одиницею продукції, кг.;

А_i – установлена кількість i-го виду сировини (матеріалів), кг.;

p – кількість видів сировини (матеріалів)⁷.

Використання  даної математичної моделі дозволяє підприємствам харчової промисловості проводити  розрахунок оптимальної виробничої програми, яка забезпечує максимальний прибуток  шляхом визначення оптимальних цін та обсягу випуску продукції, задовольняє попит та, в кінцевому підсумку, реалізує основні положення, що містяться у запропонованому понятті "ефективна виробнича потужність підприємства".

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСНОВНИХ ФОНДІВ І ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ

 

 

Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед  за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Всі описані нижче  засоби покращення використання основних фондів і виробничих потужностей можна використовувати в повному обсязі тільки в разі нормального функціонування підприємства, що в сучасних умовах зустрічається вкрай рідко. Проте ми все ж таки повинні, на мою думку, орієнтуватися на нормальний стан функціонування підприємства і наведена нижче інформація є, не зважаючи на все, досить актуальною.

Збільшення обсягів  виробництва промислової продукції  досягається за рахунок:

1) запровадження в  дію основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання  діючих основних фондів і виробничих  потужностей.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається  завдяки новому будівництву, а також  реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно  дозволяє краще використовувати  наявний в промисловості виробничий апарат.

Основну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що у декілька раз перевищують   нові фонди і потужності, що вводяться щорічно, .

Діючі промислові підприємства нашої країни володіють основними  виробничими фондами на загальну суму 120 млрд. грн.

Для визначення рівня  використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних  і вартісних (грошових) одиницях випускаємої  продукції, а також в одиницях часу. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показники випуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузей промисловості, де випускається відносно однорідна продукція.

Показники використання основних фондів, що виражені в натуральних  одиницях, можуть бути розраховані  по фактичному випуску продукції, а  також по можливому технічно розрахунковому випуску. Даючи уявлення про загальний  рівень використання тих чи інших  однорідних машин, агрегатів, тієї чи інший одиниці   устаткування чи групи цього устаткування, вони не дозволяють відповісти на запитання: за рахунок чого отримана фактична продуктивність даного агрегату, тобто  яку частину робочого часу цей агрегат функціонував і який був рівень його використання протягом  цього часу?

До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо  характеризують рівень використання основних фондів і виробничих потужностей, а  також розкривають резерви подальшого поліпшення їхнього використання, відносяться:

1) використання в часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження);

2) використання в одиницю  часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження);

3) загальне використання (коефіцієнт інтегрального навантаження).

Перший показник (Кекст) визначається шляхом ділення часу фактичного використання на максимально можливий час використання основних фондів.

Другий показник (Кінт) отримуємо як результат ділення фактичної кількості продукції, виробленої за  одиницю часу роботи устаткування, на максимальний випуск цієї продукції, яку можна зробити за участю даних основних фондів у ту ж одиницю часу.

Третій показник (Кінтегр) розраховується шляхом перемноження перших двох показників.

До числа показників екстенсивного використання основних фондів на підприємстві відноситься коефіцієнт змінності. Він характеризує час цілозмінного використання встановленого устаткування, що працює на багатозмінному режимі. Коефіцієнт змінності розраховується по окремих групах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також у цілому по підприємству. Він показує, скільки змін у середньому протягом  доби працювало встановлене устаткування.

Показник використання основних фондів у часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження) визначається порівняно просто.

Показник же використання основних фондів в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження) визначити  легко лише в тих галузях, де випускається однорідна продукція і, відповідно, обсяг її виробництва може бути виражений  у натуральних одиницях. Якщо ж підприємство і його підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури, то показник використання основних фондів в одиницю часу розрахувати значно складніше. Варто мати на увазі, що приведені вище показники все-таки  не дозволяють дати відповідь на питання, як використовуються основні фонди в цілому по підприємству, у галузі й у промисловості.

Роль узагальнюючого показника використання основних фондів може деякою мірою  виконувати показник випуску продукції на одиницю  виробничої площі. Цей показник виражається, як правило, у натуральних одиницях.

Однієї з найважливіших  задач підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення в  експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш озброєних основних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим сповільнити моральний знос основних фондів підприємств, підняти ефективність суспільного виробництва в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених у  експлуатацію, можна досягти завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності  їхнього навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед  за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Практика промислових  підприємств показує, що тут іде  процес збільшення одиничної потужності устаткування:

- у верстатах, машинах  і агрегатах посилюються найбільш  відповідальні деталі і вузли; 

- підвищуються основні  параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);

- механізуються й автоматизуються  не тільки основні виробничі  процеси й операції, але і допоміжні  і транспортні операції, що нерідко  стримують нормальний хід виробництва  і використання устаткування; застарілі  машини модернізуються і заміняються новими, більш досконалими.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання  технологічних процесів; організації  безперервно-потокового виробництва  на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, підготовки до виробництва відповідно до  вимог заданої технології і якості  продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці й забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, чи на одиницю   устаткування на 1 кв. м виробничої площі.

 Отже, інтенсивний  шлях використання основних фондів діючих підприємств включає технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів.

Досвід роботи ряду галузей  промисловості показує, що швидке техничне переоснащення діючих фабрик і заводів  особливо важливо для тих підприємств, де має місце значний знос основних фондів.

Поліпшення екстенсивного  використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний  період (протягом  зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі усього устаткування, що є в наявності на підприємстві й у його виробничій ланці.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки  пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства;

2) дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах  крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно поліпшує використання основних фондів.

В кожній з галузей  промисловості є великі можливості, що дозволяють поліпшити використання основних фондів, і особливо металорізального устаткування. Більш 50% усіх металорізальних  верстатів знаходиться в не машинобудівних і навіть у непромислових галузях народного господарства, де вони використовуються гірше, ніж у машинобудуванні.

У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використання устаткування є підвищення змінності  використання устаткування. В даний час коефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості складає менш 1,4, тобто  близько 70% від двох-змінної роботи. Підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування до 1,75-1,8 дозволить збільшити випуск продукції з одиниці устаткування приблизно на 25%.

На успішне вирішення  проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і  росту продуктивності праці має  значний вплив створення великих  виробничих об’єднань. Разом з цим  необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, створення спеціалізованих промислових об'єктів у великих індустріальних центрах та невеликих і середніх містах, де є резерви робочої сили.

Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, варто мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільняє робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей з важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств знаходиться у скороченні часу внутрізмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.

Поліпшення використання основних фондів і  потужностей залежить значною мірою  від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робочих, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.

Творче і сумлінне відношення працівників до праці  є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального  стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей  і основних фондів.

Любий комплекс заходів  щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед  за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння   потужностей, що вводяться знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.