Зміст до задачі економічного аналізу діяльності туристичних підприємств в умовах формування ринкових відносин в Україні

План

1. Зміст до задачі економічного аналізу діяльності туристичних підприємств в умовах формування ринкових відносин в Україні.
2. Аналіз рентабельності продукції (послуг).

        2.1.Завдання аналізу рентабельності.

        2.2.Зміна рентабельності продукції.

        2.3.Здійснення оперативного аналізу  витрат підприємства.

       2.4.Показники рентабельності.

3. Задача.
4. Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Зміст до  задачі економічного аналізу  діяльності туристичних підприємств в умовах формування ринкових відносин в Україні.

Залежності між різними  економічними показниками можливі  такі:

• функціональні: y=f(x), тобто кожному значенню незалежної змінної (x) відповідає певне значення залежної змінної (у);
• статистичні, коли одному й тому ж значенню незалежної змінної можуть відповідати різні значення залежної змінної;
• змінні х і у – незалежні одні від одної. Відсутність строгого функціонального зв’язку між багатьма економічними показниками пояснюється тим, що значення залежної змінної у залежить не тільки від значення змінної х, а від інших факторів, а також тим, що при визначенні показників можливі неточності і випадкові помилки.

В такому разі для встановлення взаємозв’язку між економічними показниками застосовується кореляційний аналіз.

Кореляційна залежність – це така статистична залежність, коли зміна значення однієї з величин (фактора) призводить до зміни середнього значення другої (відгуку, реакції).

Побудуємо в системі  координат х, у множину точок, отриманих статистичним шляхом. Ця множина називається кореляційним полем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

малюнок 1                                                                               малюнок 2

Якщо кореляційне поле (малюнок 1) приблизно утворює еліпс, головна діагональ якого має додатний наклін (тобто, при збільшенні значення фактора х значення у в середньому також збільшується), то така кореляційна залежність є додатною або прямою. Якщо кореляційне поле утворює еліпс (малюнок 2), головна діагональ якого має від’ємний наклін (тобто, призбільшенні фактора х значення у в середньому зменшується). То така кореляційна залежність є від’ємною (зворотною).

Якщо в розміщенні точок немає ніякої закономірності, така кореляція є нулевою.

Зв’язок залежності змінної (відгука) від незалежної змінної (фактора) описується рівнянням регресії. Найбільш поширеним і простим видом регресії є лінійна парна регресія: у = f (х , х ... х ), де n – об’єм виборки з усіх модливих значень х.

Термін регресія (лат. regressio – зворотний рух, вихід) в теорії ймовірності і в математичній системі означає залежність середнього значення від будь-якої величини або кількох величин.

Як приклад, розгянемо  задачу з економічного аналізу діяльності туристичного підприємства, для якого відомі показники витрат на рекламу (грн) і обсяг продажу туристичного продукту (тис. грн). Завданням є встановити, як кількісно змінюється обсяг продажу при зміні витрат на рекламу.

Із умов задачі можна  припустити (див. задачу), що залежність обсягу продажі від витрат на рекламу  можна описати лінійним рівняннм регресії:          

                , де     - теоретично визначене значення

        - коефіцієнти регресії;

        - 1 ....

        - об’єм виборки з усіх можливих значень

      , в даному  випадку кількість статистичних  даних продажу.

 

Параметри а і b можна визначити методом найменших квадратів, суть якого полягає в тому, щоб при відомому розміщенні точок на площині х, у так провести лінію регресії, щоб сума квадратів відхилень цих точок від проведеної прямої була мінімальною:                           , де      - відхилення фактичних значень у від теоретичної лінії регресії.

Згідно з методом  найменших квадратів коефіцієнти а і b розраховуються за формулами:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       - середні  значення х і у,

а, b - коефіцієнти регресії.

Визначивши коефіцієнти а і b можна побудувати теоретичну лінію регресії і порівняти її з емпіричною, а також визначити значення залежної змінної у від будь-якого значення незалежної змінної х.

В нашому випадку це обсяг продаж і витрати на рекламу.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз рентабельності продукції (послуг)

Слово "рентабельність" (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

 Завданнями аналізу рентабельності  є:

-оцінка виконання визначених  параметрів (плану, прогнозу тощо);

-вивчення динаміки показників;

-визначення факторів зміни  їхнього рівня;

-пошук резервів зростання рентабельності;

-розроблення заходів для використання  виявлених резервів.

 Вибір і послідовність аналізу  визначається його завданням.  Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску - рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

 Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

 Зміна рентабельності окремих  видів продукції відбувається  під впливом різних факторів.

 Фактори зміни ціни  реалізації і собівартості виробу  вважаються факторами першого,  а всі інші - факторами другого  порядку. Визначення впливу факторів  першого порядку проводиться  методом ланцюгових підстановок  або методом абсолютних різниць. 

 Вплив факторів  другого порядку на зміну рівня  рентабельності розраховується  за допомогою способу часткової  участі. Для цього використовується  інформація про зміну ціни  на продукцію в абсолютному  розмірі: => зміна якості продукції => зміна попиту на продукцію => зміна показника інфляції

 Розрахунки фактора  зміни собівартості продукції  проводяться так само.

 Рентабельність реалізованої  продукції доцільно аналізувати,  ураховуючи вплив таких факторів:

-зміна структури та асортименту  продукції;

-зміна собівартості продукції;

-зміна відпускних цін на  продукцію.

 Кожному підприємству необхідна  інформація про рентабельність  його діяльності. Основним показником  рентабельності підприємства є  рентабельність виробництва, що  розраховується як відношення  прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю.

 Прибуток від реалізації  залежить від обсягу реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

 Сума всіх активів (сума  основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації  і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням  суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

 На рівень рентабельності  виробництва впливають такі фактори:

-зміна частки прибутку на 1 грн  реалізованої продукції;

-зміна фондомісткості продукції;

-зміна оборотності  оборотних коштів [3].

Зміна рентабельності продукції  на конкретних підприємствах, її динаміка залежать від комплексу факторів, які відображають зусилля колективів, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Оцінка й аналіз рентабельності продукції в підрозділах підприємства дають інформацію лише про минули події, коли запобігти неефективним витратам та низькому рівню прибутку вже неможливо. Саме тому стає дуже актуальним питання оперативної оцінки рентабельності продукції з метою підвищення оперативності прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробничої діяльності.

Об'єктом глибокого  дослідження повинна стати собівартість продукції. Це пов'язано з тим, що рентабельність продукції повністю визначається двома основними факторами: ціною реалізації продукції та її собівартістю. Перший фактор значною мірою залежить від таких зовнішніх факторів як попит та пропозиція, тоді як собівартість є тим внутрішнім фактором, який може бути змінений за рахунок прийняття управлінських рішень. Ефективність функціонування системи управління підприємством визначає оптимальність показника собівартості, а значить, і показники рентабельності продукції.

Щоденний, тобто оперативний  аналіз витрат дає можливість уникнути небажаних, нераціональних або непродуктивних витрат. Сутність оперативного аналізу полягає у щоденному вивчені відхилень від виробничого завдання для негайного усунення недоліків і причин, які заважають безперервному та ефективному функціонуванню підприємства. Відповідність фактичних витрат нормативним - гарантія виконання плану собівартості за місяць, квартал. Запровадження системи директ-костінг, розподіл витрат на постійні та змінні, облік лише прямих витрат, зумовлюють потребу здійснення аналізу прямих витрат за відхиленнями.

Основним інструментом, який забезпечує ефективне здійснення оперативного аналізу витрат підприємства, є комп'ютеризовані аналітичні системи.

У місцях виробництва  оперативний аналіз здійснюють на підставі первинної документації оперативного та бухгалтерського обліку: складають  щоденні відомості (акти) розкрою, карти заміни матеріалів, додаткові вимоги на одержання матеріалів понад норми; маршрутні листки; акти про брак; додаткові наряди для нарахування заробітної плати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов, доплатні листки, відомості на оплату наднормових робіт, акти про брак тощо.

Для оперативного управління собівартістю в цеху на виробничих дільницях проводять групування відхилень від норм і зміни  норм за місцями виникнення, причинами  й винуватцями. Групування проводяться  щоденно, щодекадно, щомісячно за елементами витрат та статтями калькуляції.

Сьогодні основними  напрямками зниження собівартості продукції  є інтенсивні фактори:

- вдосконалення техніки,  технології та організації виробництва,  що здійснюється через організаційно-технічні заходи;

- планомірне скорочення  виробничих норм, погоджене зі  щорічним планом науково-технічних  і організаційних заходів;

- впровадження системи  стеження за виконанням і фактичною  ефективністю заходів підприємства  і його підрозділів із плану  науково-технічного і організаційного розвитку виробництва.

Велике значення для  оперативного аналізу мають терміни  виявлення відхилень та прийняття  необхідних управлінських рішень. Чим  раніше надходить повідомлення про  відхилення, тим скоріше можна  припинити перевитрату ресурсів. Для цього користуються сигнальними документами, які або дають дозвіл на такі відхилення перед початком роботи, або повідомляють про них після закінчення операції. У місцях виробництва для оперативного аналізу витрат на основі сигнальних документів складають відомість відхилень від норм, де зазначають причини й винуватців відхилень.

Із метою контролю витрат на виробництво фактичні значення витрат узагальнюють, визначають відхилення від планових показників собівартості і на підставі узагальненої інформації приймають відповідні управлінські рішення, спрямовані на скорочення витрат підприємства. Такий аналіз забезпечує надійний контроль за собівартістю продукції, розробкою та впровадженням у виробництво необхідних організаційно-технічних заходів, що сприятимуть зниженню собівартості [1].

Не потрібно вважати, що загальновживаний у нас показник рентабельності як співвідношення між  прибутком і собівартістю - єдиний. Це далеко не так. Визначати рентабельність за такою формулою нас зобов'язують органи статистики, адже для статистичного аналізу цей важливий показник діяльності має бути порівнюваним для різних підприємств.

 Формула  (прибуток/собівартість) корисна тим, що дає змогу визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, витрачену (точніше, вкладену) у виробництво кінцевого продукту. Так визначають рентабельність (прибутковість) завданих витрат.

 Проте одного лише  показника рентабельності витрат  буде замало для аналізу, результатами  якого користуються керівники  або інвестори (замовники, акціонери).