Засоби виробництва та їх класифікація

 

 

 

 

 

Реферат  на тему:

«Засоби  виробництва та їх   класифікація»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1.Вступ

2. Зміст виробництва. Способи і форми виробництва

3.Класифікація засобів  виробництва

4 . Структура виробництва

5.Висновок

6.Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В усіх галузях  матеріального виробництва, в тому числі і в сільському господарстві, процес виробництва включає три основних фактори: працю людини, предмети праці і знаряддя праці. Предмети праці - це ті матеріальні фактори виробництва, на які направлена праця людини. До засобів праці відносяться матеріальні фактори виробництва, за допомогою яких людина діє на предмети праці, видозмінює їх і одержує готову продукцію (трактори, комбайни, інші сільськогосподарські машини, двигуни, приміщення та інші). Засоби виробництва - це сукупність засобів та предметів праці, які становлять матеріальну основу виробництва і використовуються людиною при створенні матеріальних благ. Вони є основним елементом матеріально-технічної бази. Тому від рівня забезпеченості ними виробництва, їх структури та ефективності використання значною мірою залежать кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання в сільському господарстві. Різниця між засобами та предметами праці полягає у тому, що засоби праці зношуються поступово, не змінюючи своєї речової форми і переносять свою вартість на продукцію частинами протягом усього строку їх використання, а предмети праці, як правило, у виробничому циклі зношуються (використовуються) повністю. Засоби виробництва, класифікуються за їх роллю в процесі праці на предмети праці і знаряддя праці, а за значенням у процесі виробництва на основні і оборотні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Зміст виробництва. Способи і  форми виробництва

Основним  засобом задоволення потреб людини є виробництво. Основна мета виробництва  – задоволення споживчих благ. Усі потреби прямо або опосередковано залежать від виробництва.

Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання  йому властивостей і форм природи, придатних  для задоволення потреб людини.

Виробництво матеріальних благ і послуг становить  основу існування будь-якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу  і розвитку людини. Для розуміння  змісту виробництва необхідно визначити  основні елементи процесу виробництва: працю, предмети праці та засоби праці.

Праця –  це цілеспрямована діяльність людей  для досягнення мети – виробництва  певного продукту.

Предмети  праці – це об’єкти, на які діє  людина (земля, сировина, матеріали). Людини діє на предмети праці за допомогою  засобів праці.

Засоби праці  – це машини, інструменти, обладнання, виробничі споруди тощо. Засоби праці  та предмети праці у сукупності становлять засоби виробництва.

Поєднання праці  та засобів виробництва використовують як критерії для виділення технічних  етапів у розвитку виробництва. За цими критеріями розрізняють такі технологічні способи виробництва: реміснича (інструментальна) технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.

У процесі  виробництва люди вступають між  собою у відносини, які називають  виробничими відносинами. Вони виникають  при використанні ресурсів, розподілі  прибутків, організації управління тощо.

Суспільне виробництво  – розвинута форма, що прийшла  на зміну товарній. Основа його –  поділ праці всередині гігантських  компаній, коли їх філії у багатьох країнах є постачальниками деталей  та вузлів, які не є товаром у  повному розумінні цього слова.

 

 

 

2.Класифікація  засобів виробництва

1. За допомогою засобів виробництва люди створюють необхідні їм для життя матеріальні блага - продукти харчування , одяг , житло . Вони являють собою сукупність засобів і предметів праці і в цілому невід'ємною частиною продуктивних сил суспільства. Другою частиною продуктивних сил є люди , які приводять у рух засоби виробництва , вдосконалюють іх. Засоби виробництва класифікуються за їх роллю в процесі праці , за значенням у процесі виробництва і за характером участі в виробництві.

1 . По ролі  в процесі праці засоби поділяються  на предмети праці і засоби праці. До предметів праці належать всі речові елементи виробництва , на які спрямована праця людини . У сільському господарстві - це насіння і посадкові матеріали , корми , молодняк тварин і доросла худоба  , сировинні матеріали. Засоби (знаряддя ) праці - це речові елементи виробництва , за допомогою яких людина діє на предмети праці і виробляє готову продукцію. До них відносять технічні засоби , виробничі приміщення , лінії електропередач тощо . Деякі засоби виробництва можуть бути як предметами , так і знаряддями праці. Наприклад , та чи інша машина , будучи взагалі знаряддям праці , під час ремонту стає предметом праці. Земля , як особливий засіб виробництва в сільському господарстві , під час її обробки та інших дій , спрямованих на її поліпшення , виступає як предмет праці . Коли земля впливає на ріст і розвиток рослин , тобто забезпечує виробництво продукції , вона є засобом праці.

2 . За значенням  у процесі виробництва засоби  поділяються на основні і оборотні. Основні засоби беруть участь у виробництві протягом кількох циклів ( років). Вони зношуються поступово і свою вартість переносять на вироблену продукцію частинами , у розмірі щорічного зносу ( амортизації) . До основних відносять засоби праці . Вони мають вирішальне значення у збільшенні обсягу виробництва продукції , у підвищенні рівня продуктивності праці. Оборотні засоби беруть участь у виробництві тільки протягом одного виробничого циклу і свою вартість повністю переносять на вироблену продукцію . До оборотних належать предмети праці . Для здійснення нового циклу вони повинні повністю відновлюватись . Для забезпечення нормального перебігу виробничих процесів, зростання виробництва продукції між основними і оборотними засобами має бути встановлено правильне співвідношення ( пропорційність ) , наприклад , між поголів'ям тварин і обсягом кормів. За характером участі у виробництві основні засоби поділяються на засоби виробничого та невиробничого призначення. До виробничих належать ті засоби, які безпосередньо пов’язані з виробництвом, переробкою і реалізацією продукції. До них відносяться: будівлі, споруди, передавальне устаткування, машини і обладнання, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.

Виробничі основні  засоби несільськогосподарського призначення включають засоби підприємств, що виробляють будівельні матеріали і переробляють сільськогосподарську продукцію, фонди установ громадського харчування, торгівлі.

Невиробничі основні засоби безпосередньої участі у процесі виробництва не беруть. До них відносять фонди об’єктів житлового і комунального господарства, побутового обслуговування, організацій культури, освіти, мистецтва, охорони здоров’я, спортивні споруди та інші, тобто ті, які сприяють виробництву, створюючи відповідні умови для працівників. Засоби виробництва облічуються у натуральному (одиниці, штуки, голови, гектари, метри квадратні тощо), грошовому, а деякі в умовному вираженні. Засоби виробництва виражені у вартісній оцінці, разом з грошовими ресурсами, що обслуговують процес виробництва становлять виробничі фонди. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Специфічною особливістю сільського господарства є те, що окремі види засобів виробництва  можуть докорінно (під дією людини) змінювати свою функціональну роль в процесі виробництва. Тому в одному випадку їх розглядають як основні фонди, а в іншому – як оборотні. Наприклад, основне стадо корів – це частина основних виробничих фондів, оскільки їх функціональна роль полягає у відтворенні поголів’я і виробництві предметів праці (молоко). Проте, при вибракуванні корів і переведенні їх на відгодівлю відбувається зміна їх функціональної ролі в процесі виробництва і їх вже розглядають як оборотні фонди, яким притаманний зовсім інший характер обороту. Грошове вираження основних засобів дає можливість об’єднати основні фонди виробничого підрозділу чи господарства в цілому. У процесі кругообігу виробничі фонди послідовно переходять зі стадії виробничих запасів у стадію виробництва, а з неї у стадію готового продукту. Такий рух виробничих фондів відбувається як рух вартості.

 

 

3. Структура виробництва

У структурі  виробництва виділяються матеріальна  і нематеріальна складові.

Матеріальне виробництво – це вирішальна сфера  людської діяльності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток нематеріального  виробництва. Водночас, нематеріальне  виробництво має великий зворотний  вплив на розвиток матеріального  виробництва.

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, де створюють  нематеріальні блага і послуги (охорона здоров’я, освіта тощо).

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Вона охоплює  підприємства й галузі, що виробляють як матеріальні, так і нематеріальні  послуги.

Праця у сфері  обігу (оптової торгівлі) передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням процесу  виробництва. Роздрібну торгівлю, перевезення  пасажирським транспортом, зв’язок, що задовольняє потреби людей, відносять до нематеріальних послуг. Структуру виробництва можна розглядати також з позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших. Відповідно до цього виділяють первинне, вторинне і третинне виробництво. Первинне виробництво базується на привласненні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство та ін.).

Вторинне  виробництво ґрунтується на первинному. Воно охоплює галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва  та продукти споживання, а також будівництво. Третинне виробництво – створення різноманітних послуг, які обслуговують виробництво й особисті потреби

Сукупність  галузей, які обслуговують виробництво, становлять виробничу інфраструктуру. Це підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами. Галузі, які надають особисті послуги людині, становлять соціальну інфраструктуру. Соціальна інфраструктура охоплює ті підприємства, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства, і задовольняючи соціальні та духовні потреби.

 

                          Економічні ресурси або фактори виробництва

У соціально-економічній  літературі є два основних підходи  до характеристики передумов виробництва. В одному випадку їх називають  економічними ресурсами, а в іншому – матеріальними й особистими факторами. Згідно з першим, економічні ресурси поділяються на матеріальні  та людські.

До матеріальних ресурсів відносять землю і природні матеріали та капітал, а до людських – працю і підприємницьку діяльність. Другий підхід характерний для нашої  економічної науки. Згідно з ним  передумовами виробництва є матеріальні  й особисті фактори виробництва. До матеріальних факторів відносять  засоби виробництва, які включають  засоби праці й предмети праці. До особистих факторів виробництва  належать, з одного боку, робоча сила (праця), а з іншого – сама людина як носій робочої сили (праці).

Робоча сила – це потенційний фактор виробництва, який стає реальним лише тоді, коли відбувається процес праці. Праця – це процес взаємодії між людиною і природою, внаслідок якого предмети природи  змінюють свою форму, набуваючи здатності  задовольняти людські потреби, тобто  життєвими благами.

Важливе співвідношення процесів виробництва і праці. На цю проблему є два погляди: перший – ці два процеси ототожнюються, а в другому – розмежовуються. Спільними рисами для праці й  виробництва є робоча сила, засоби і предмети праці. Відмінність між  ними полягає у змісті.

Процес виробництва  завжди є результатом взаємодії  відповідних факторів, які в економічній  науці одержали назву фактори (ресурси) виробництва. Останні поділяють  на дві великі групи: матеріально-речові та особисті. У свою чергу, матеріально-речові фактори поділяються на засоби виробництва, створені людиною (капітал), і природні фактори, що об'єднуються поняттям "земля". Особистий фактор визначається поняттям "праця".

Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль. Відомий англійський економіст, класик економічної науки Вільям Петті ще в XVII ст. підкреслював, що земля - мати багатства. І понині значення цього фактора не зменшується. Земля - це засіб праці, створений природою. Поняття "земля" як фактор виробництва має широкий зміст: земля є одночасно операційним базисом виробництва (у промисловості), сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві земля - це й основний засіб праці, і предмет праці. Природа зробила різні землі якісно неоднаковими. З метою диференціації земель щодо продуктивності розробляють кадастри - бальні оцінки різних земельних ділянок.

Праця як фактор виробництва охоплює людські  ресурси: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рівень, виробничий досвід зайнятих у виробництві. Відомо, що з розвитком виробництва вдосконалюються  й істотно змінюються засоби виробництва, виникає повністю автоматизоване і  роботизоване виробництво, нетрудомісткі технології тощо. Але роль особистого фактора при цьому не тільки не зменшується, а за деяких умов і зростає. Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби виробництва і технології, відповідно виникає потреба у вищій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує наукового забезпечення. По-третє, виробництво розв'язує складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби людей і все більше обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й управління. По-четверте, збільшується частка ризикових виробництв (наприклад, атомна енергетика), що вимагає від людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічного напруження.