Відтворювальні цикли та кредити в ринковій економіці

Тема: відтворювальні цикли та кредити в ринковій економіці.

                                                                    ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………………………………………………………

І. Теоретико-методологічні  аспекти «суспільного відтворення»  
 1.1. Сутність та характеристика типів відтворення 
        (експресивний, інтенсивний)……………………………………………………………………… 
 1.2. Форми відтворення…………………………………………………………………………………….7 
         1.3. Суть економічного циклу та його види…………………………………………………….10

ІІ. Кредитна система та її роль в економіці 
 2.1. Сутність, структура та необхідність кредитування……………………………………17 
 2.2. Форми, види та функції кредиту……………………………………………………………….18

ІІІ. Кредитна система України та її роль в економічному відтворенні на сучасному етапі………………………………………………………………………………………………………………………….28

Висновки  та пропозиції………………………………………………………………………………………….38

Список  літератури…………………………………………………………………………………………………..41

ВСТУП

Основою життя людського суспільства  є матеріальне виробництво, бо в  ньому створюються необхідні  засоби існування людини. Проте одним  актом виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати  споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинно безперервно  повторюватись. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення. Одна з перших схем ведення пропорційного процесу відтворення була розроблена відомим французьким економістом і політичним діячем Ф. Кене. Також питанням суспільного відтворення займались такі вчені як К. Маркс, лауреат Нобелівської премії В. Леонтьєв та економіст із колишнього СРСР, лауреат Нобелівської премії Л. В. Канторович та інші.

Ринкова система може нормально функціонувати  лише тоді, коли в ній постійно циркулюють грошові потоки (готівкові й безготівкові). Безперервність цієї циркуляції забезпечує кредитна система. Кредит — це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк і, звичайно, зі сплатою процента.

 У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Актуальність  теми: суспільне виробництво як – є виробництвом для задоволення людських потреб і знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг. Усі ці чотири стадії суспільного виробництва, по-перше, взаємопов'язані в єдиному процесі і взаємодіють між собою; по-друге, перебувають у постійному економічному кругообігу. Для існування людського суспільства виробництво має постій-но відновлюватись через свої чотири стадії, адже без особистого споживання неможливе існування людей. Для цього потрібні постійне виробництво, розподіл та обмін продуктів та послуг як особистого, так і виробничого призначення.

Кредит - це одна з найважливіших на сьогоднішній день економічних категорій. Обрана мною тема актуальна, тому що кредитні відносини в сучасних світових умовах досягли найбільшого розвитку. На даний момент уже можна говорити не тільки про регулярне збільшення обсягів коштів , наданих у позичку, але і про розширення суб'єктів  кредитних відносин і про ріст різноманіття цих операцій.

З розвитком  товарного виробництва, коли гроші  починають виконувати функцію засобів  платежу й обмін Товар-Гріш-Товар  приймає форму Товари-Зобов'язанн-Гроші, тобто з тимчасовим розривом між  продажем товару й одержанням за нього  оплати, з'являються кредитні гроші. Вони виступають зобов'язанням, що повинне  бути погашене через заздалегідь  установлений термін. У зв'язку з  цим з'являються фінансово-кредитні відносини, що регулюють правову  сторону такої форми оплати.

У підприємств  усіх форм власності всі частіше  виникає потреба залучення позикових  засобів для здійснення своєї  діяльності і витягу прибутку. Найбільш розповсюдженою формою залучення засобів  є одержання банківської позички  за кредитним договором.

Мета: пояснити, що собою являє суспільне відтворення, охарактеризувати його типи та форми; показати сутність кредиту, визначити коли виникає необхідність кредитування та при яких умовах.

Завдання: розкрити суть суспільного відтворення, показати його роль і функції; структура, форми, види та функції кредиту в ринковій економіці.

І.  Теоретико-методологічні  аспекти «суспільного відтворення».

1.1. Суть  та характер типів відтворення(експресивний, інтенсивний).

Одним із найбільш глобальних економічних процесів, що відбуваються на рівні всього суспільства, є процес суспільного відтворення. Який полягає у безкінечному відтворенні благ та послу і складає основу людського життя, оскільки в ньому створюються необхідні засоби для існування людини.                   
   Так само, як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти. Саме тому процес національного (суспільного) відтворення повинен безперервно повторюватись . Вихідний пункт руху суспільного продукту - виробництво, кінцевою метою і рушійним мотивом якого є споживання.  
Схема «суспільне відтворення». Джерело: bestreferat.ru

Поява нових  потреб, у свою чергу, зумовлюється розвитком виробництва. Тобто зі збільшенням потреби людини у суспільних благах збільшується і обсяг цих благ.

Процес  суспільного відтворення – це постійне і безперервне відновлення  результату   виробництва –  продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних  ресурсів, інформації, форм та методів  організації праці.

Відтворення – це безперервність процесу виробництва  товарів і послуг, на основі якого  здійснюється оновлення елементів  економічної системи.

Суспільне відтворення має два види: просте і розширене.  
Схема «види суспільного відтворення». Джерело: pulib.if.ua/part/365

Просте  відтворення — це відновлення  виробництва в незмінних масштабах  щодо кількості та якості виготовленого  продукту. Фактори виробництва при  цьому залишаються незмінними в  кожному наступному циклі виробництва, весь додатковий продукт повністю використовується на особисте споживання. Таке відтворення  характерне для традиційних суспільств з неринковою економікою, де надзвичайно  низькі темпи розширення виробництва, а звідси — уповільненість економічного та соціального прогресу.

Розширене відтворення — це відновлення  виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого  продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кількість виготовленого  суспільного продукту; по-друге, часто  досягається також поліпшення якості його складових. Для розширеного  відтворення в кожному наступному циклі потрібні додаткові чи якісніші ресурси, фактори виробництва.

У свою чергу  інтенсивний тип відтворення  має такі типи відтворення: 
1. екстресивний; 
2. інтенсивний.

Перший  передбачає зростання виробництва  на незмінній технічній основі, за рахунок залучення додаткових ресурсів - трудових, матеріальних і фінансових, другий - зростання виробництва шляхом підвищення його ефективності.

 Тривалий  час у нашій країні переважав  екстенсивний тип відтворення.  Сьогодні його можливості вичерпані.  Для оздоровлення економіки потрібно  перейти до інтенсивного типу  відтворення. А це означає необхідність  підвищення ефективності суспільного  виробництва, поліпшення якості  продукції і послуг в усіх  галузях народного господарства  на основі його всебічної інтенсифікації. Підвищення ефективності виробництва  знаходить свій вираз у збільшенні  економічних результатів на кожну  одиницю затрат, що досягається  передусім через прискорення  науково-технічного прогресу, глибоку  технічну реконструкцію народного  господарства.

 1.2.Форми відтворення.

 Існують  чотири форми інтенсивного відтворення,  які характеризуються різними  поєднаннями ресурсів, пріоритетами  їх використання: фондоємна, фондозберігаюча,  нейтральна та всебічна. В усіх  формах забезпечується підвищення  продуктивності суспільної праці,  але різними способами.

 За  фондованої форми підвищення  продуктивності праці досягається  за рахунок додаткових затрат  виробничих фондів на одиницю  продукції. Підвищенню органічної  будови фондів не протидіє  економія основних і оборотних  фондів, і фонди зростають швидше  за суспільний продукт і національний  доход (йдеться про темпи зростання).

 За  фондозберігаючої форми підвищення  продуктивності праці супроводжується  економією виробничих фондів  на одиницю продукції. Масштаби  і темпи економії живої праці  в окремі періоди неоднакові. Тому можна визначити дві стадії  цього процесу. На першій - економія  живої праці переважає над  економією праці, яка уречевлена у виробничих фондах і матеріальних затратах, на другій стадії - розміри й темпи економії уречевленої праці перевищують економію живої праці.

 Нейтральна  форма інтенсивного типу відтворення  характеризується тим, що підвищення  продуктивності праці досягається  за рахунок додаткових затрат  уречевленої праці. Але водночас  здійснюється економія засобів  виробництва, яка компенсує додаткові  затрати уречевленої праці. Тому  виробничі фонди зростають тими  ж темпами, що й суспільний  продукт і національний доход.

 Всебічна  форма інтенсивного типу відтворення  означає, що продуктивність праці  досягається шляхом підвищення  ефективності всіх ресурсних  факторів: засобів і предметів  праці, робочої сили. Це - по суті  форма всебічного ресурсозбереження  у виробництві кожної одиниці  продукції.

 Наведені  форми інтенсивного типу розширеного  відтворення є відображенням  реальних змін у співвідношенні  затрат живої та уречевленої  праці в процесі інтенсифікації  виробництва.

 Для  ринкової економіки характерним  є переважно інтенсивна форма  розширеного відтворення, перехід  від часткової до всебічної  інтенсифікації виробництва, що  базується на економії всіх  елементів виробництва.

1.3. Економічні циклі. Причини їх виникнення та види. 
  Процес відтворення в дійсності далеко не завжди являє собою рівномірний, поступальний рух економічного зростання. У суспільному виробництві роки швидкого підйому змінюються періодами уповільненого руху, економічного спаду (кризи) та застою. 
   Коливання в русі суспільного виробництва, що регулярно повторюються протягом певного періоду часу означають циклічний характер його розвитку. Тривалість циклу визначають від однієї кризи до наступної або від одного піку підйому до наступного.

Причини циклічних коливань економічного розвитку економісти різних часів пояснювали з різних позицій. У ХІХ ст. Ж.Б.Сей, Д.Рікардо та ін. вважали, що загальні кризи неможливі, часткові кризи  надвиробництва пояснювали порушенням пропорційності між різними галузями виробництва. Вони вважали, що рух ринкової економіки сам відновлює цю пропорційність. Протягом ХХ ст. економічні кризи неодноразово потрясали світ. Вчені підход до розгляду цього явища з різних позицій. Зокрема, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен пояснювали кризи недостньою схильністю людей до споживання. На їх думку, доходи населення зростають швидше, ніж  обсяги споживання. Вихід з кризи, відповідно до цієї позиції, полягає  у стимулюванні сукупного споживання. Монетаристи на чолі з М.Фрідменом  причини криз вбачають у недоліках  кредитно-грошової політики.

Отже, в  сучасній економічній теорії немає  єдиного підходу щодо причин економічних  криз та способів виходу з них. Досить часто сучасні економісти обмежуються  загальними зауваженнями про те, що причини циклічного руху полягають  у складному і суперечливому  характері різноманітних сил  і факторів, що впливають на рух  і розвиток ринкової економіки.

Сучасна держава, як правило, має у своєму розпорядженні широкий спектр економічних  інструментів для пом'якшення впливу циклічних коливань. Зокрема, з такою  метою використовується гнучка система  податків: підвищення або зниження податку на прибуток (на додану вартість), стимулює або, навпаки, стримує ділову активність у певних сферах діяльності. Державна кредитна політика (підвищення чи зниження процентної ставки) може підвищувати  чи гальмувати інтерес до додаткових капіталовкладень. Ще одним інструментом державного впливу на економічний розвиток виступає бюджетна політика.

Види економічних циклів. 
   Одним з найвідоміших дослідників економічних циклів був учень М.І.Тугана-Барановського М.І.Кондратьєв. Вже його попередники (Х.Кларк, К.Виксель, В.Парето та ін.) зазнач наявність в економіці економічних циклів різної тривалості та глибини. Кондратьєв зробив спробу проаналізувати взаємовплив економічних циклів різної тривалості. Тож в економіці розрізняють такі види економічних циклів: 
* річні або сезонні коливання ділової активності. Вони в основному пов'язані з сільськогосподарським виробничим циклом, але, безумовно, не обмежуються лише сферою сільського господарства, оскільки попит на сільськогосподарську техніку, збут сировини для промисловості, зрештою, і споживацький попит мають досить виражений сезонний характер; 
* короткострокові економічні цикли - 3-3,5 роки (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються в сфері грошових відносин. Існує два різновиди грошових криз - загальні та специфічні. Загальні грошові кризи пов'язані з середньостроковим відтворювальним циклом і є складовою частиною загальних економічних криз. Специфічні грошові кризи розвиваються на основі суперечностей, притаманних грошово-кредитній системі; 
* торгово-промислові цикли - 7-11 років. Історія цих циклів починається з кризи надвиробництва 1825 р., що охопила Англію. Через 12 років у 1836 р. подібне явище охопило економіки Англії, США, Франції та Німеччини. Криза 1857 р. стала першою світовою циклічною кризою і відтоді цикли цього типу повторюються з періодичністю в 7-11 років; 
* великі економічні цикли або "довгі хвилі", тривалість яких становить 40-60 років.