Предмет економічної теорії

Економічне життя суспільства є постійно змінюваним процесом, що здійснюється як у просторовому, так і часовому вимірах. Тому і дослідження його потрібно здійснювати у тій історичній послідовності, в якій відбувався розвиток економіки. Такий підхід забезпечується історичним методом, суть якого у порівнянні досліджуваних явищ на різних етапах їх історичного розвитку і врахуванні результатів такого порівняння при формуванні теоретичних висновків щодо їхнього стану на досліджуваному етапі. Однак слід враховувати, що історичний процес розвитку економіки відбувається не прямолінійно, а з певними відхиленнями і відступами від основного напряму під впливом випадкових факторів. Тому історичний метод дослідження потрібно поєднувати з логічним, який, за висловом одного з відомих економістів минулого, є ні чим іншим, як історичним, але звільненим від історичної форми і заважаючих випадковостей.

За сучасних умов розвитку економіки нерідко застосовується метод економічного експерименту. Він полягає у теоретичному обґрунтуванні певних закономірностей і напрямів розвитку економіки чи її окремих складових. За умов великих масштабів економічної діяльності реалізація обґрунтованих положень у межах усієї економіки у випадку їх помилковості може призвести до великих збитків. Щоб цього уникнути і водночас на практиці визначити істинність теоретичних висновків і рекомендацій, здійснюється їх апробація на певній кількості об'єктів економічної діяльності. Такий підхід дає змогу перевірити теоретичні моделі практикою економічного життя.

Отже, дослідження предмета економічної теорії здійснюється багатьма методами. Результатом їх застосування, як і в інших науках, є створення категорій та законів. Економічна категорія — логічне поняття, що відображає в узагальненому вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства, тобто родові ознаки економічних явищ. Прикладом таких категорій є товар, ціна, гроші, капітал, прибуток, витрати виробництва тощо. Категорії істинні доти, поки існують економічні явища, які відображаються у категорії. При відмиранні таких явищ відпадає і потреба в економічних категоріях, бо вони будуть неправильними.

Завдання будь-якої науки не зводиться лише до встановлення категорій. Необхідне також визначення тих взаємозв'язків та залежностей, що існують між ними. Вони виявляються у законах, які виражають глибинну суть явищ, їх внутрішній зв'язок і взаємозалежність. Економічні закони — це постійно відновлювані причинно-наслідкові зв'язки між: економічними явищами. Вони є законами економічної життєдіяльності людей. Гегель писав про політичну економію як науку, що має перед собою масу випадковостей і відшукує їх закони. Економічні закони носять об'єктивний характер. Вони, як і закони природи, діють в об'єктивній реальності, поза свідомістю людей. Тому люди довільно змінити чи «відмінити» ці закони не можуть.

На відміну від законів природи, що є вічними, економічні закони носять історичний характер. Залежно від періоду дії їх можна поділити на всезагальні, загальні та специфічні. Всезагальними є економічні закони, притаманні усім без винятку історичним епохам. Вони виражають поступальний процес розвитку економіки, підвищення його ефективності. До цих законів належать закон економії праці, зростання потреб, суспільного розподілу праці. Загальними економічними законами називають ті, що діють протягом кількох епох, де є умови для їх дії. Це, наприклад, закон вартості (цінності). Специфічні закони — це закони розвитку конкретних історично визначених форм господарювання. До цієї групи належить переважна більшість законів економіки за сучасних умов.

Об'єктивний характер економічних законів не виключає їх пізнання та використання у практиці господарювання. Пізнання економічних законів означає з'ясування причинно-наслідкових зв'язків, що існують у тих чи інших економічних процесах. Це дає змогу відтворити ці зв'язки в мисленні, обґрунтовувати механізми їх використання у практичній господарській діяльності.

Водночас слід зазначити, що у сфері економічного життя суспільства крім економічних законів діють і суб'єктивно-психологічні. Вони безперечно впливають на економіку. Суб'єкти економічної діяльності — це люди, наділені свідомістю. Здійснюючи економічну діяльність, вони виявляють певну волю, визначають свої потреби й інші аспекти поведінки у сфері економіки, тобто формують певну економічну психологію, певний економічний спосіб мислення. Особливо важлива роль цього фактора за умов ринкової економіки, коли кожен її суб'єкт самостійно приймає рішення щодо своїх дій у цій сфері. На їх поведінку істотно впливають психологічні закони.