Потреби та інтереси людей як рушійна сила соціально-економічного прогресу

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА «КРОК»

КИЇВСЬКИЙ КОЛЕДЖ НЕРУХОМОСТІ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Політична економія»

 

на тему: «Потреби та інтереси людей  як рушійна сила соціально-економічного прогресу»

 

 

 

 

 

 

                                    Студента ІІ курсу, групи ФК-12кн

                                                            галузі знань 0305 «Економіка та підприємство»

                                                       спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит»                                                          

                                               Красніцького С.Л.

                                                (прізвище та ініціали)

                                               Керівник___________________________

                                                          _______________________________________

                                                                          (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

                                                 Кількість балів ___________

                                                                             Національна шкала ___________

                                                     Оцінка ECTS ___________

 

    Члени комісіі ____________   ___________________

                 (підпис)               (прізвище та ініціали)

                      ____________   ___________________

                  (підпис)            (прізвище та ініціали)

                       ____________   ___________________

                (підпис)            (прізвище та ініціали)

 

 

      

 

 

 

 

 

 

м.Київ – 2013

ПЛАН

 

Вступ ………………………………………………………………...……………… 2

 

Розділ 1. Теоретико-методологічна сутність потреб

1. Сутність та структура потреб населення …………………….…..…………. 4

2. Потреби як джерело активності особистості ……...……….…....………… 13

3. Закон зростання потреб .……...…………………………….…….………… 15

Розділ 2. Теоретико-методологічна сутність інтересів. Вплив виробництва на задоволення потреб

1. Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія …….…….………… 19

2. Виробництво як матеріальна основа задоволення потреб ...…………...… 25

Висновок ..……………………….…...…………………………………………… 29

 

Список використаної літератури ….………………………………….………. 31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основна рушійна сила суспільного прогресу — людська  особистість, яка є водночас і  діючим суб'єктом цілісної системи  економічних відносин та економічних  інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й активно впливає на економіку загалом, бере участь у всіх галузях і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему господарювання, досягти серйозних успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини.

Загальновизнано, що в  основі спонукання до трудової діяльності лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з  того, що відтворення людини, як і  виробничого процесу на макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою.

Потреба — це певною мірою  культурно оформлена необхідність, тобто у той або інший спосіб усвідомлене внутрішнє спонукання до певного блага. Потреби розвиваються разом із поступальним рухом суспільного виробництва й удосконаленням людини.

Кінцевою метою суспільного  виробництва і рушійною силою  його розвитку є економічні потреби людей зокрема і суспільства загалом.

Потреби та інтереси не тотожні. Якщо потреба, відображаючи необхідність для людини певних умов її існування, є одночасно і спонукальним мотивом, і метою, і наслідком виробництва, то інтерес – лише спонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість на досягнення цілі. Проте інтереси як спонукальний мотив виробництва не той об’єкт, що безпосередньо спонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є економічні стимули – форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньої спрямованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретико-методологічна сутність потреб

1.    Сутність та структура потреб населення

У політичній економії немає, можливо, жодного предмета, пояснення якого було б таким важливим, як потреби. Як би ви не обмежували їх коло, вони все-таки залишатимуться в її межах і притому в тих межах, до яких, як до центру, тяжітимуть усі висновки науки.

Володимир Вернадський [2, c. 39]

 

  Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

Потреба - це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Потреби відбивають внутрішні  спонукальні мотиви діяльності людей  і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними  критеріями. У найзагальнішому вигляді  визначають:

   - фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

  - соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

   - духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

Зазначена класифікація є умовною, оскільки фізіологічні, соціальні  та духовні потреби переплітаються і взаємодіють між собою, утворюючи  цілісну систему.

За критерієм нагальності потреб та іерархічності взаємозв'язків між ними вирізняються моделі Ф. Герцберга, А. Маслоу, К. Альдерфера. Незважаючи на певні відмінності, всі три моделі виокремлюють потреби нижчого порядку (первинні) та вищого порядку (вторинні). Згідно з цим підходом вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Так, "піраміда потреб" А. Маслоу ілюструє стійку ієрархію переваг, відповідно до якої кожна наступна група потреб виявляється та задовольняється після задоволення потреб попереднього рівня (рис. 1.1).

"Людина - це піраміда  потреб з біологічними в основі  і духовними на вершині, - писав  А. Маслоу. - Причетність до вищих, духовних цінностей дивним чином возвеличує і тіло, і всі його потреби. Якщо спрямувати людину до усвідомлення всіх своїх потреб, до актуалізації їх... то дуже скоро ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Людина стане більш відповідальною за свою долю, буде керуватися цінностями розуму, перестане бути байдужою до оточуючого її світу... що означатиме наближення до суспільства, побудованого на духовних цінностях".

Водночас критики "ієрархічної" класифікації потреб звертають увагу  на такі риси:

- зазначений підхід  не враховує індивідуальні інтереси  та потреби людей;

- концепція послідовного  задоволення потреб не знаходить  підтвердження на практиці;

- автори не визначають  той мінімальний рівень потреб, який можна вважати достатнім  для переходу до задоволення потреб наступного, вищого рівня.

Потреби задовольняються  у процесі споживання. Засоби задоволення  людських потреб називаються благами.

Рис. 1.1 Модель ієрархії людських потреб А.Маслоу [2, с. 41]

 

Популярна теорія А. Маслоу не стала беззастережною. Її ієрархію мотивів узяв під деякий сумнів К. Алдерфер, перевіривши основні положення теорії А. Маслоу за допомогою анкетування й опитувань, здійснених у різних організаціях (виробничій компанії, двох коледжах, школі, банку). К. Алдерфера насамперед цікавила проблема виокремлення первинних потреб людини, тобто природних потреб живого організму. Вчений зосереджував увагу на задоволенні потреб, пов'язаних із внутрішнім станом індивіда, який одержав щось, до чого він прагнув. Фрустрація, розчарування протилежні задоволенню, ці почуття відчуває індивід, який не може досягти певної усвідомленої мети.

Потреби існування, відображаючи індивідуальні вимоги людини до обміну енергією з її джерелами у зовнішньому середовищі, включають у себе різні форми матеріальних і фізичних (фізіологічних) бажань. Так, почуття голоду і спраги відображають нестачу (дефіцит) засобів існування. Зарплата й різного роду вигоди — це засоби задоволення потреб за допомогою одержання їх достатньої кількості на основі матеріальних вимог. Потреби взаємозв'язків включають стосунки людини з іншими індивідами і групами — членами сім'ї, колегами, керівництвом, підлеглими, постійними клієнтами тощо. Людина задовольняє потреби взаємозв'язків, коли ділиться з іншими людьми власними думками і почуттями. Істотною умовою їх насичення є взаємність цього процесу, прагнення до порозуміння. До елементів процесу задоволення потреб взаємозв'язків належать схвалення, підтвердження і правильне розуміння. Потреби зростання спонукають індивіда до творчості або взаємодії щодо себе чи зовнішнього середовища. Їх задоволенню сприяє передбачуване або ймовірне використання всіх наявних у людини навичок практичного розв'язання проблем. Зростання насичених потреб дає змогу людині відчути власну компетентність й визначити реальні можливості повного розкриття своїх здібностей.

К. Алдерфер довів, що його формулювання потреб значно відрізняються від визначень А. Маслоу (табл. 1). Учений висловив теоретичну гіпотезу, що виокремлені ним групи потреб практично відчуває кожна людина, хоч і неоднаковою мірою. Він наголошував на відсутності ієрархічної структури потреб, але зауважував, що задоволення потреб нижчого рівня впливає на бажання вищого рівня і навпаки. Основна відмінність його теорії і теорії А. Маслоу — відмова від ієрархії потреб. Учений висуває гіпотезу, що у разі незадоволення потреб вищого рівня на перший план виходить бажання нижчого рівня, навіть коли воно насичене повністю. А. Маслоу, навпаки, вважав, що задоволення потреби означає, що вона перестає бути

 

Таблиця 1

Порівняння концепцій  А. Маслоу і К. Алдерфера [5, c. 28]

 

Потреби, виокремлені  А. Маслоу	Потреби, виокремлені  К. Алдерфером
Фізіологічні Безпеки (матеріальні)	Суттєві
Безпеки (міжособові) Любові (належності) Поваги (міжособові)	Взаємозв'язку
Поваги (самоутвердження) Самоактуалізації	Зростання

 

мотивом людської діяльності. Якщо А. Маслоу бачив індивіда, який рухається нагору драбиною ієрархії потреб, то К. Алдерфер аналізував дії людей, в яких у міру зміни умов наперед виходить одна з трьох основних потреб.

Емпіричним шляхом перевірити положення обох теорій, звичайно, важко, оскільки вірогідно виявити факт задоволення індивідом своїх  потреб практично неможливо. Цінність теоретичних підходів А. Маслоу і К. Алдерфера до аналізу суспільних потреб полягає в тому, що вони ініціювали перегляд попередніх теоретичних уявлень (коли як спонукальний мотив людини розглядалася єдина потреба) і висунули гіпотезу про можливість задоволення працюючим індивідом взаємозв'язаного комплексу потреб.

Заслуговує на увагу  і підхід іншого вченого Д. Макклеланда до класифікації потреб, який виокремив три категорії людських потреб:

   - приєднання — потреба в налагодженні і підтриманні міжособо-вих відносин;

   - влади — потреба у навичках впливу і встановлення контролю за вчинками (діями) інших людей, впливу на перебіг подій;

   - досягнення — потреба брати на себе особисту відповідальність і домагатися успішного виконання завдань.

Важливість цих категорій  для людини була оцінена за допомогою  обробки даних тематичних тестів, що дало змогу розкрити відносну важливість мотивів приєднання, влади і досягнення для індивідів.

Широко популярна і  теорія мотивації Ф. Герцберга, розроблена на основі аналізу результатів опитування 200 інженерів і бухгалтерів про досвід роботи. Вивчалися емоційні реакції щодо успіхів, невдач тощо в роботі опитуваних. Аналіз одержаних результатів дав змогу дійти висновку, що позитивні емоції щодо роботи виникали під впливом таких чинників:

   - досягнення;

   - визнання;

   - робота як така;

   - відповідальність;

   - кар'єрне зростання.

Роль зазначених факторів у формуванні (виникненні) негативних щодо роботи почуттів була незначною. Виявилося, що негативні емоції були спричинені: політикою компанії й адмініструванням; інспекціями і контролем; рівнем заробітної плати; міжособистісними стосунками; умовами праці. Вчений дійшов висновку, що можна виокремити фактори, які викликають задоволення виконуваною роботою, і ті, що спричиняють невдоволення працею. Теорія одержала назву двосекторної. Втім, її автор зазначав, що концепції задоволення працею і незадоволення нею є не протилежними, а самостійними напрямами, оскільки розглядувані в них фактори не мають нічого спільного. Теорія Ф.