Механізм грошово-кредитного рулювання

Світові гроші- поєднує функції  засобу платежу , засобу обігу, засобу нагромадження на світових ринках.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв’язок між товаровиробниками.

Гроші як засіб обігу. У цій функції  гроші відіграють роль тимчасового  посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при  купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Ці дві основні функції найбільше  зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу  відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу  товарів у кредит з відстрочкою  оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують  гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються  з товарного обігу і нагромаджуються  на банківських рахунках. Такі заощадження  є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження  і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних  ланках народного господарства.

Розрізняють 2 форми накопичення  у вигляді скарбу:

• накопичення золотих злитків та монет;
• накопичення предметів розкоші з благородних металів та каміння.

Цю функцію може виконувати золото. Його накопичення і зберігання називають  тезаврацією.

Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і  засобу платежу). Такий характерний  для сучасної економічної науки  підхід – виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується як гроші.

Кожна з вищевказаних функцій має  свою специфіку, але при цьому  діє у взаємозв’язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння  в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

Гроші – це історична категорія, яка розвивається на кожному етапі  товарного виробництва і наповнюється новим змістом, яке ускладнюється  із зміною виробництва.

Розвиток видів грошей проходить такі етапи:

• поява грошей з виконанням їх функцій випадковими товарами;
• закріплення за золотом ролі всезагального еквіваленту;
• перехід до паперових і кредитних грошей;
• поступове витіснення готівкових грошей з обігу.

В Україні перші монети було викарбувані  за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили з золота і називали злотниками; на монеті було зображено тризубець. Спочатку в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У ХХ ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менше ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

Паперові гроші - банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки.

Чек - наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека. Наслідком  цього розпорядження може бути або  видача пред'явникові чека готівки, або  безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.

Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у  визначений строк.

Кредитна картка - розрахунковий  засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунках кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп'ютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про розрахунки за товари та послуги і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунок установ, що продали товари чи надали послуги.

Відображають і контролюють  стан і рух коштів власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час, зі строкового - через певний час. Банківські рахунки є дуже різноманітними. Їх розрізняють за обсягами (дрібні та великі), за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення в готівку. Частка банківських рахунків у грошовій масі дуже велика.

Міжнародні гроші - гроші, створені міжнародними організаціями для  здійснення розрахунків між країнами. До них належать: СДР - "спеціальні права запозичення", створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ - міжнародна розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. Запитання: що визначає їх суспільну цінність, якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення. По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною корисністю - здатність обмінюватись на товари та послуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому. По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони визнане державою, тобто держава оголосила їх законним платіжними засобами. По-третє, цінність грошей визначається їх суспільною спроможністю

 

2.2.  Попит та пропозиція на грошовому ринку

Механізм функціонування будь-якого  ринку – це пошук рівноваги. Спочатку будемо відштовхуватись від припущення, що пропозиція грошей контролюється ЦБ і зафіксована на рівні M^’(на рис.2.1) . Рівень цін також приймемо за стабільний, що є припустимим для короткострокової моделі. 

Попит на гроші  розглядається як спадаюча функція процентної ставки для заданого рівня прибутку (при  незмінному рівні цін номінальні та реальні процентні ставки рівні). В точці рівноваги попит на гроші дорівнює їх пропозиції.

Попит на гроші як засіб збереження багатства, тобто попит на гроші  з боку активів, залежить від доходів  на цінні папери. Зберігаючи частину  свого доходу, економічні суб'єкти завжди вирішують, у якій формі тримати  свої збереження. Їх можна розподілити  між грошами та цінними паперами.

Провідними чинниками, що визначають сукупний попит на гроші на макроекономічному  рівні, виступають: зміна обсягів  виробництва (національного доходу), зміна рівня цін, швидкість обігу  грошей. Чим вища швидкість обігу  грошей, тим меншим буде попит на гроші. Чинник швидкості обігу грошей не діє на мікроекономічному рівні. Натомість діє чинник зміни норми  відсотка. Серед інших макроекономічних чинників, що впливають на попит, це інфляція, нагромадження багатства, очікуване погіршення кон'юнктури  ринків тощо.

Гнучка процентна ставка утримує  в рівновазі даний ринок. Економічні агенти змінюють структуру своїх  активів в залежності від зміни  процентної ставки. Таким чином, якщо і буде вище рівноважної, то пропозиція грошей перевищить попит на них.  Домашні господарства і фірми, у  яких накопичилась готівка, намагатимуться позбавитись від неї , перетворивши їх на інші види фінансових активів: акції, облігації, термінові депозити та ін.

Поступово через змінення економічними агентами структури активів і  зменшення банками процентних ставок рівновага на ринку відновиться. За низької процентної ставки процеси підуть в зворотному напрямку.   Коливання цін рівноважних значень процентної ставки і грошової маси можуть бути пов’язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку: рівня доходу, пропозиції грошей. Так, наприклад, збільшення рівня доходу  підвищує попит на гроші (переміщення вправо кривої попиту на гроші D₁) і процентну ставку від і₁ до і₂. Скорочення пропозиції грошей також призводить до підвищення процентної ставки і навпаки.

Пропозиція грошей - це та кількість  грошей, що перебуває в будь-який момент у розпорядженні економічних  суб'єктів, яку вони за сприятливих  обставин можуть спрямувати в обіг. Пропозиція грошей виражає прагнення  економічних суб'єктів дати в борг певну частину своїх грошових коштів для отримання доходу.

Попит на гроші мас бути задоволений  відповідною пропозицією грошей. Оптимальним станом грошового ринку с його рівновага. Така рівновага на грошовому ринку встановлюється внаслідок взаємодії попиту на гроші та їх пропозиції.

На мікроекономічному рівні кожний економічний суб'єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у разі перевищення запасу грошей може пропонувати їх для продажу на ринку. Якщо ж має місце перевищення попиту над наявними запасами, то формується попит на гроші. Це означає, що на мікроекономічному рівні відбувається постійне чергування попиту та пропозиції.

Пропозицію грошей контролює держава. В Україні цей контроль здійснює Національний банк України як шляхом емісії грошей, так і за допомогою  управління грошово-кредитною системою. Саме він визначає необхідну кількість  грошей в економіці, виходячи з її стану. Необхідна кількість грошей фіксується на певний період і не залежить від рівня відсоткової ставки.

Отже, загальний розмір пропозиції грошей визначається банківською системою і на його розмір впливають такі об'єктивні чинники:

- емісія банкнот і випуск депозитних грошей;

- процес обслуговування державного боргу і покриття дефіциту державного бюджету;

- нагромадження резервів іноземної  валюти;

- розширення  кредитної емісії комерційних  банків.

Співставивши  пропозицію грошей з попитом на них, ми можемо описати грошовий ринок  і визначити рівноважну процентну ставку.

Рівновага на грошовому ринку може порушитися внаслідок зміни попиту на гроші, що спричинений збільшенням чи зменшенням обсягів виробництва і реалізації товарів або зміною рівня цін. У разі зростання обсягів виробництва чи зростання рівня цін збільшується попит на гроші і підвищується рівноважна відсоткова ставка. При зменшенні реального обсягу виробництва чи зниженні цін відбудеться зменшення попиту на гроші, а отже, зниження рівноважної відсоткової ставки.

Загальне  правило: зменшення цін на облігації супроводжується ростом процентної ставки. 

Але якщо держава потрапила в ліквідну пастку потрібна потужна інвестиційна сила, і такою силою може бути тільки держава. Тому в ситуації ліквідної пастки грошова політика виявляється неефективною, більше того інфляційно небезпечною. Держава може використовувати лиш фіскальну (податково-бюджетну) політику.

     Тому підтримання рівноваги на  грошовому ринку потребує від  держави (її центрального банку)  проведення виваженої грошово-кредитної  політики, яка повинна на тривалий  час забезпечити збалансованість  грошового механізму, чітку взаємодію  грошової маси в обігу, реальність  доходів фізичних та юридичних  осіб та норми відсотка.

Отже, попит та пропозиція - це дві  невіддільні і водночас протилежні сторони єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на ринку  грошей.

 

3. Банківська система та грошовий мультиплікатор

     В сучасному суспільстві банки займаються найрізноманітнішими видами операцій. Вони не тільки організовують грошовий обіг та кредитні відносини, через них здійснюються фінансування народного господарства, страхові операції, купівля - продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі угоди та управління майном. Кредитні установи виступають в якості консультантів, приймають участь в обговоренні господарських програм, ведуть статистику, мають свої підсобні підприємства, тобто виступають посередниками в комерційній господарській діяльності.

     Банк як торгівельне підприємство. Разом з тим банк як підприємство має свою специфіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших підприємств. Ці відмінності складаються з наступного. Більше того, схожість має зовнішній характер, тому що банк торгує не товарами, а особливим продуктом. Відомі, наприклад, такі операції, які банки здійснюють з обміном (купівлею-продажем) валют на грошовому ринку, коли валюта однієї країни (а також золото) купається чи продається за визначеним курсом, по визначеній ціні.

Різниця в тому, що при торгівельній угоді продавець одержує еквівалент свого товару - гроші, при позиці кредитору повертається не тільки початкова вартість позики, але і надбавка до неї у вигляді позичкового проценту.

Роль посередника в різних сферах людської діяльності можуть брати на себе різні служби (юридичні, комісійні, поштові та інші), але всі вони не стають банками. Банк як посередник має іншу природу, яка зв'язана не з посередницькою діяльністю як такою, а з особливістю його діяльності.