Карпатський економічний район

Зміст

1. Геграфічне положення
2. Природні умови і ресурси
3. Промисловість
4. Сільське господарство.
5. Транспортан система
6. Населення і працересурсний потенціал
7. Проблеми і перспективи розвитку району.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КАРПАТСЬКИЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН

Карпатський економічний район охоплює крайню західну частину України та включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області. Загальна його площа складає 56,5 тис. км2 або 9,4% території держави. В складі згаданих адміністративних областей налічується 58 адміністративних районів, 79 міст та містечок, 86 селищ міського типу на майже 3,6 тис. сільських населених пунктів.

На території району проживає 6 368,2 тис. осіб, що складає 12,9% населення України. Слід зауважити, що в районі розташована найменша за чисельністю населення та площею адміністративна область – Чернівецька (відповідно 929,2 тис. осіб і 8,1 тис. км2 ).

Рівень економічного розвитку оцінюється як середній. Розмір національного доходу на душу населення перевищує пересічно український лише у Львівській області. Промисловий комплекс регіону виробляє майже 12% промислової продукції України, в тому числі продукції машинобудування і металообробки 10,9%, електроенергетики – 7,1%, хімічної та нафтохімічної – 13%, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості – 32,7%. За випуском автобусів, автонавантажувачів, алмазних інструментів, сірки, калійних добрив район виступає монополістом

 

Географічне положення

Географічне положення району є досить своєрідним та характеризується низкою позитивних та негативних рис, що в принципі є звичайним для кожного соціально-економічного району держави явищем. Як вже згадувалось, район розташований на крайньому заході України. Він знаходиться близько до центру Європи на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район перетинає Головний Європейський вододіл. На півночі район межує з Волинським, на сході – з Подільським соціально-економічними районами. З заходу та півдня район має прямий вихід до таких європейських держав як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова.

Саме таке розташування обумовлює вигідні риси економіко-географічного положення району. Таке близьке до європейських держав, прикордонне положення сприятливо впливають на формування кооперативних зв’язків на рівні як підприємств, так і цілих галузей. Налагодженню тісних стосунків з країнами Центральної та Східної Європи сприяє досить розвинена мережа транзитних залізничних (Київ – Львів – Ужгород – Прага, Брест – Львів – Чернівці – Бухарест, Київ – Львів – Варшава), автомобільних (Київ – Львів – Варшава, Кишинів – Чернівці – Львів – Краків, Київ –Львів –Будапешт, Одеса – Львів – Краків) та газопровідних (газопроводи “Союз”, “Братерство”, “Прогрес”, Уренгой – Помари – Ужгород і далі на Угорщину та Словаччину, нафтопровід “Дружба”, аміакопровід Калуш – Тисауйварош (Угорщина)) шляхів, які є частиною євразійської траскордонної системи і зв’язують промислово розвинуті регіони цих країн між собою. Водночас це дає змогу розвивати на території району галузі, які б виробляли експортну продукцію чи забезпечували її транзит. Певною перешкодою у налагоджені внутрішньорайонних зв’язків є Карпатська гірська країна, що займає в межах району положення, близьке до центрального; це зумовлює диспропорції в розвитку господарства в межах району та неоднаковий рівень розвитку транспортної мережі. Ще одним негативним моментом є віддаленість району від основних металургійних баз держави, тому тут недоцільно розвивати метало містке машинобудування; також район не може в повній мірі забезпечити себе власним паливними ресурсами, а від Донецького соціально-економічного району розташовані далеко.

Природні умови та природні ресурси

Територія району відзначається різноманітністю природних умов і ресурсів. Рельєф, горбистий на Подільській височині й низовинний на Малому Поліссі та Верхньосанській рівнині, на південь змінюється на височинний у Передкарпатті та гірський у південній і центральній частинах району. Закарпаття лежить у межах Придунайської низовини. На фоні одноманітної поверхні піднімаються острівні гори, серед яких найбільшим є Берегівське горбогір'я.

Територія району розташована в атлантико-континентальній кліматичній області і характеризується теплим помірно-вологим кліматом.

Територія Карпатського економічного району добре забезпечена водними ресурсами. Найбільші ріки – Дністер, Західний Буг, Прут і Тиса. Водні ресурси місцевого формування становлять 15,7 км3. Їх об'єми в розрахунку на одного жителя коливаються від 747 до 6390 м3. Експлуатаційні запаси підземних вод сягають 763,9 млн м3. У межах району є значні запаси мінеральних вод, зокрема в Прикарпатті та Закарпатті. Вони добре вивчені, але використовуються ще недостатньо.

Дуже різноманітний ґрунтовий покрив Карпатського соціально-економічного району. Гірські ділянки вкриті переважно бурими гірсько-лісовими ґрунтами в поєднанні з дерново-буроземними, гірсько-лучними та лучними. Оглеєні їх різновиди широко представлені в Придунайській низовині.

У Передкарпатській частині Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей переважають дерново-підзолисті грунти й оглеєні їх форми у комплексі з буроземно-підзолистими та лучними ґрунтами по зонах річок. У Закарпатській низовині домінують дернові опідзолені суглинкові грунти та оглеєні їх види з незначними домішками лучних, дернових, супіщаних та бурих гірсько-лісових з дерново-буроземними ґрунтами.

Карпатський економічний район добре забезпечений лісовими ресурсами – покрита лісом площа становить 60%. Ліси дають сировину для галузей економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й природоохоронне значення. У них переважають дуб, граб, бук, ялина.

Надра Карпатського економічного району багаті на корисні копалини. Найбільше значення мають паливно-енергетичні (нафта і газ, кам'яне і буре вугілля, торф і горючі сланці) та сировина для хімічної промисловості.

У Передкарпатській нафтогазоносній області розробляється 37 нафтових і нафтогазоконденсатних родовищ. За час їх експлуатації видобуто близько 100 млн т нафти.

У новій газоносній області – Закарпатському прогині виявлено 4 родовища газу, розвідано 14 і підготовлено до глибокого буріння ще 5 ділянок.

У північній частині району розміщена частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Промислові запаси вугілля тут становлять до 650 млн т.  

Найбільші поклади торфу у північній частині району, серед них Великомостівське, Стоянівське, Радехівське і Львівське. Проте, видобуток торфу в якості палива скорочується, що цілком закономірно, бо він є цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості.

Металевими корисними копалинами, район забезпечений гірше, ніж паливними. Родовища їх незначні і розробка нерентабельна. Незначними, але перспективними є поклади марганцю, які виявлені в Бурштинському родовищі, Рахівському масиві, Покутських Карпатах (села Яблунів, Кути, містечка Косів, Вижниця). Загальні запаси марганцю в Бурштинському родовищі 2 млн т при середньому його вмісті в руді 9,5 %. Рудні тіла залягають на глибині 5 – 37 м.

У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Родовища самородної сірки(Новий Роздол, Яворів) повністю забезпечують потреби України. Сірконосні пласти потужністю до 25 м залягають на глибині 350–2000 м. Вміст у них сірки – до 45%. Площа басейну 5 тис. км2. Відкритим способом експлуатуються Роздольське та Подорожнянське, методом підземного виплавлення – Язівське та Немирівське родовища.

Нині розвідано 21 родовище і 25 проявів калійних солей. Площа Передкарпатського соленосного басейну – 4,5 тис. км2. Вони залягають у вигляді лінз і пластів потужністю 15 – 50 м. Найбільші за запасами Калуш-Голинське та Стебницьке родовища. Загальні запаси калійних солей становлять близько 3 млрд т , а в перерахунку на К2О – майже 300 млн т. Поклади кухонної солі представлені Солотвинським родовищем з промисловими запасами 360 млн т. Щороку видобувають її 900–920 тис. т шахтним способом з глибини до 400 м. Після збагачення отримують молоту та брикетовану сіль (700 тис. т) для потреб харчової, хімічної промисловості та сільського господарства. Відомі також Боронявське, Тереблянське, Вуликовецьке, Соляне, Тарновське, Водицьке родовища кухонної солі. 

Із фосфатних руд поширені фосфорити (Незвиське родовище). У багатьох галузях для очищення газів і стічних вод як добавку до корму та добрив використовують цеоліти, промислові запаси яких виявлено в Закарпатті (Сокирницьке, Крайниківське, Данилівське). Цеолітові утворення найбільш рудного Сокирницького родовища (120 млн) повністю задовольняють потреби промисловості й сільського господарства. Вохристі глини залягають у Новоселицькому та Іршавському родовищах. Поклади графіту є в Чивчинських горах.

Серед магматичних та метаморфічних корисних копалин у районі поширеніандезит, базальт, перліт, ліпарит. Мармур і мармуроподібні вапняки залягають у Тереблянському та Лугівському родовищах, вулканічні туфи – в Косинському і Буковинківському, бентонітові глини – в Горбківському (Закарпаття). Є корисні копалини осадового походження – аргіліти, пісковики, піски, піщано-гравійні суміші, а також значні запаси цементної сировини. З глинистих порід відомі різні типи лесу, суглинків, каолінів та глин, а з карбонатних – вапняки, мергелі, доломіти.

Мінеральні води. Особливо чільне місце в структурі природно-рекреаційного потенціалу Карпатського соціально-економічного району займають мінеральні води. Загалом в цьому відношення це найперспективніший курортно0рекреаційний регіон України, який за запасами лікувальних мінеральних вод не поступається світовим аналогам.

В Карпатському районі нараховується до 800 джерел і свердловин лікувальних вод з добовим дебітом 57,5 млн. л. левова частка цих джерел знаходиться в Закарпатській області – більше 500.

Найбільш поширеними в карпатському районі є вуглекислі лікувальні води з різною мінералізацією, які своїм походженням зобов’язані активній тектонічній діяльності, що припадає на неогеновий період кайнозойської ери. Родовища цих вод зосереджені в основному в Закарпатській області. На їх базі функціонує ряд відомих курортних об’єктів і заводів промислового розливу вод.

На території Карпатського району можна виділити 17 основних курортно-рекреаційних районів, які базуються на мінерально-лікувальних водах.

У Передкарпатті мінеральні води відрізняються за хімічним складом і мінералізацією (мало-, середньо-, високомінералізовані). Особливо характерні для цієї території слабомінералізовані води (2-5 г/л) типу “Нафтуся”, які містять в собі органічні речовини (Трускавецький та Східницький курортні райони, курорт “Шкло”). В останніх кількість сірководню сягає 50-160 мг/л.

Промисловість

Господарський комплекс району характеризується складаною та деверсифікованою структурою. В районі значного розвитку набуло машинобудування, хімічна промисловість, сільське господарство, рекреаційний комплекс, лісовиробничий, паливно-енергетична, легка харчова промисловість та сільське господарство. Розвиваються вони на основі трудових і природних ресурсів.

До паливно-енергетичного комплексу Карпатського економічного району належать видобуток, виробництво, транспортування, розподіл і використання палива та виробництво електроенергії (переважно на теплових електростанціях). За 1998 р. в районі спожито 4309,4 тис. т вугілля, причому здебільшого у Львівській та Івано-Франківській областях (відповідно 33,2 і 62,7%), а головними його споживачами є підприємства електроенергетики. Використано 8712,3 млн. м3 природного газу (46,7% господарством Львівщини), 217,3 тис. т топкового мазуту, 463,7 тис. м3 дров.

Провідною галуззю є електроенергетика. Вона представлена Бурштинською (2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт), Бориславською, Львівською, Калуською ТЕЦ, Теребле-Ріцькою та Дністровською ГЕС–ГАЕС та іншими менш потужними електростанціями. Теплові електростанції працюють здебільшого на вугіллі Львівсько-Волинського басейну. Торфопідприємства функціонують у Лопатині і Стоянові. 

Металургійний комплекс розвинений слабо через відсутність достатньої сировинної бази і представлений виробництвом металевих конструкцій і виробів, у тому числі для будівництва – ЗЗБВ-1, монтажно-заготівельний, дослідний, експериментальний заводи (Львів), металевих труб, кранів і засувок , з’єднань до них – ВАТ “Керамічний завод”, "Прикарпатарматура" (Львів), "Карпатонафтомаш" (Калуш), "Турбогаз" (Ужгород); арматурні заводи (Івано-Франківськ, Кобилецька Поляна), побутових виробів з металу – завод "Металіст", АТ "Вторколірметал"(Львів), "Прикарпаття" (Коломия), ВТФ "Бистриця" (Івано-Франківськ), чавунного литва – завод комунального устаткування (Львів) та ливарно-механічний (Борислав), легких металів і напівфабрикатів – ТОВ "Політранс" (Львів).

Машинобудівний комплекс району – це приладобудування, виробництво телевізійної техніки, електроламп, радіоелектронної і медичної апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він зорієнтований на висококваліфіковану робочу силу, наукову інфраструктуру Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Ужгорода і розвивається в умовах високої технічної культури.

Хімічна промисловість. Хімічні засоби для сільського господарства, зокрема добрива, виробляють – концерн "Оріана" (Калуш), ВО "Сірка" (Новий Роздол); мийні засоби – "Ватра" (Снятинський район), ЗАТ "Софора" (Ужгород); каталізатори й хімічну продукцію для лабораторій "Реактив" (Львів); барвники, фарби, грунтовки, клеї, антикорозійні матеріали, мастики, шпатлівки, герметики – лакофарбний і гумових виробів, НВП "Атей", МП "Ресурс" (Львів), ВТФ "Бистриця", "Металопласт" (Івано-Франківськ), "Галлак" (Борислав), хімічний завод (Чернівці).

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість району здійснює заготівлю, механічну обробку й хімічну переробку деревини. До її складу входять галузі, котрі відрізняються одна від одної технологією виробництва і призначенням продукції, яка випускається, об’єднані однією сировиною. Лісозаготівля (здебільшого в Карпатському регіоні), визначає в цілому розвиток лісового комплексу економічного району. Територіальне розміщення механічної обробки деревини збігається із територіальним розміщенням заготівельних баз і враховує таку особливість виробництва, як високі питомі витрати сировини на одиницю продукції і великі обсяги відходів. Роль сировинного чинника посилюється при комплексному використанні деревини, на основі якого виникає виробниче комбінування. Щодо цього особливе місце належить хімічній і хіміко-механічній обробці деревної сировини, яка пов’язана з виробництвом целюлози й паперу.