Економічна безпека в Україні

 

♦ значне розширення практики спільного (пайового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;

 

♦ розміщення централізованих капітальних вкладень і державного фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення винятково на конкурсній основі;

 

♦ використання частини централізованих (кредитних) інвестиційних засобів на реалізацію особливо ефективних і швидкоокупних інвестиційних проектів і об'єктів малого бізнесу незалежно від їхньої галузевої належності й форм власності для прискорення структурно-технологічної перебудови виробництва;

 

♦ стимулювання залучення іноземних інвестицій.

 

Разом з тим має бути визначено перелік виробництв, закритих для іноземних інвестицій з міркувань економічної безпеки.

 

Слід ужити заходів для зміцнення фінансово-кредитної системи, які мають передбачати: підвищення ефективності податкової системи; зменшення кількості податків і вдосконалення системи їхнього стягнення; оптимальний перерозподіл фінансових ресурсів виходячи з загальнодержавних пріоритетів; раціоналізацію витрат на національну оборону.

 

Для подолання можливих сепаратистських тенденцій і забезпечення єдності в розв'язанні цих завдань потрібно розробити стратегію раціонального поєднання інтересів держави й регіонів. Ця стратегія має базуватися на обмеженні ролі центральних органів у економічних процесах регіонального й місцевого рівня і зосередженні їхніх зусиль на створенні та підтримці ринкових механізмів, проведенні єдиної економічної політики.

 

До пріоритетних завдань регіональної політики в галузі економічної безпеки віднесімо:

 

♦ реорганізацію економіки регіонів з урахуванням переваг галузей спеціалізації;

 

♦ відновлення і раціональне використання власних джерел розвитку агропромислових регіонів;

 

♦ подолання депресивного стану в регіонах з екстремальними умовами, сприяння відродженню нечисленних народів;

 

♦ формування територіально-виробничих комплексів нового типу, орієнтованих на виробництво й реалізацію продукції, що відповідає вимогам ринку, за рахунок нецентралізованих інвестицій;

 

♦ розвиток міжрегіональних інфраструктурних систем (транспорту, зв'язку, інформатики).

 

Найважливішими цілями в перехідний період у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що гарантує економічну безпеку, мають стати:

 

♦ регулювання розвитку зовнішньої торгівлі щодо дотримання економічних інтересів України й гарантування її економічної безпеки, підвищення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності за умов інтеграції української економіки у світове господарство;

 

• дальший розвиток експортного потенціалу, першою чергою за рахунок розширення виробництва високотехнологічних товарів, проведення політики імпортозаміщення;

 

• підтримка інтересів вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках з метою відновлення й збереження їхніх позицій на товарних світових ринках;

 

• проведення в рамках узвичаєних процедур політики розумного протекціонізму стосовно до вітчизняних виробників, які не є монополістами на внутрішньому ринку;

 

• забезпечення найсприятливіших для України умов погашення зовнішнього боргу і його обслуговування;

 

• досягнення стабілізації курсу гривні щодо вільно конвертованих валют;

 

• забезпечення безперебійної роботи транспортних артерій, що з'єднують Україну із зовнішніми ринками (залізничний і автомобільний транспорт, магістральні газо- і нафтопроводи, між системні та міжрегіональні лінії електропередач і т. ін.).

 

Дуже важливі завдання слід розв'язати у сфері управління економікою. Удосконалення цієї системи потребує насамперед чіткого окреслення цілей загальнодержавного, регіонального й місцевого рівнів і відповідного розмежування щодо державного управління між органами виконавчої влади суб'єктів за умови забезпечення єдності системи виконавчої влади. Для підтримки економічної безпеки необхідно активізувати дії в усіх напрямках економічних реформ, зокрема: створення нормативно-правового простору, нових інститутів управління і здійснення інституціональних перетворень; розроблення механізму розв'язання спірних питань і конфліктних ситуацій, що виникають у сфері економічних відносин; гармонійний розвиток економічних і політичних відносин із країнами ближнього й далекого зарубіжжя з урахуванням взаємних інтересів і гарантування економічної безпеки України; зміцнення державної влади, підвищення довіри до ЇЇ інститутів, а також раціоналізацію механізмів вироблення й формування економічної політики.

 

Подальше опрацювання теоретичних і практичних питань удосконалення механізму гарантування економічної безпеки країни має ґрунтуватися на Концепції національної безпеки України.