Економічна і соціальна роль конкуренції в соціальній ринковій економіці

Не зважаючи на те, що на практиці стан досконалої конкуренції трапляється не часто, це, як зазначає Хайек, “не означає, що там, де нам доводиться використовувати процес конкуренції для виявлення потреб і можливостей різних людей, ми здатні також спричинити це ідеальне становище або що результатам навіть “недосконалої” конкуренції не можна віддати перевагу перед будь-яким становищем, яке ми можемо створити в будь-який інший відомий спосіб – наприклад, за допомогою державного регулювання”.

 

Роль конкуренції, як умови функціонування

нормативно-правової системи

 

Виходячи із того, що економічної конкуренції уникнути неможливо, випливає і висновок, що конкуренція не є атрибутом лише ринкової економіки. Вона існувала, існує і буде існувати за будь якої економічної системи. Економічні системи відрізняються між собою лише формами здійснення конкуренції. Тобто, цивілізована людина відрізняється від первісної тим, що вона конкурує за певними правилами, конкуренція в умовах ринкової економіки від конкуренції в умовах командно-адміністративної системи відрізняється опорою на індивідуалістичну систему цінностей на відміну від колективістської. Різняться форми конкуренції в Західній і Східній Європі, Північній і Південній Америці тощо.

Слід зауважити, що не кожна форма конкуренції носить сприятливий характер. Проте, якщо конкуренція ведеться “за правилами”, які б максимальною мірою унеможлив-лювали її силові форми, вона сприяє зростанню загального добробуту людей. Ці правила в своїй основі опираються на норми моралі. Можна по різному трактувати їх походження, але їхня “божественність” напевно полягає в тому, що спроби їх перегляду і формування суспільства на базі інших норм справедливості, як правило, розширюють можливості посягань в сферу життя окремої людини, що веде до звуження рамок індивідуальних свобод і руйнації відкритого суспільства в цілому.

Одним із найважливіших результатів конкуренції є те, що конкуренція стимулює приведення системи правил індивідуальної поведінки до рангу обов’язкових, незалежно від особистого до них ставлення. У протилежному разі дотримання правил моралі в кожному окремому випадку знаходилося б у значній залежності від рівня свідомості чи альтруїзму сильнішого. Тобто правила індивідуальної поведінки підказують як не можна діяти, а конкуренція – змушує їх дотримуватись.

Стимул до ведення конкуренції поза моральними правилами полягає в тому, що “порушники” отримують певну короткочасну перевагу перед тими, хто веде чесну конкурентну боротьбу. Але раціоналізм неминуче змушує й інших будувати свою економічну діяльність за тими правилами, які дають можливість витримувати умови конкуренції. Це руйнує принцип добровільності обміну і, при збереженні існуючої тенденції, приводить суспільство до стану тотальної війни “кожного проти всіх”. Тоді цілком руйнується система правил, що робить відкрите суспільство, як форму людського співіснування, нежиттєздатним. В таких умовах доводиться вдаватися до організації суспільства на засадах централізму, коли принцип індивідуальної свободи приноситься в жертву во-ім’я спасіння самої особи. Тому слід виходити із того що “правова держава може бути реалізованою в повному обсязі лише там, де поряд із її державно-правовим порядком втілений в життя “адекватний” економічний порядок”.

 

Соціальна роль конкуренції

 

Наявність ефективного конкурентного порядку безпосереднім чином впливає на соціальну якість ринкової економіки. Без додаткової системи перерозподілу конкуренція сприяє впровадженню нових товарів і технологій, зменшенню затрат на виробництво тареалізацію продукції, а також більш рівномірному розподілу доходів і майна між різними прошарками суспільства. Відповідно, це зменшує ймовірність виникнення розподільчих конфліктів.

З іншого боку, перешкоджаючи зосередженню майна в розпорядженні обмеженого кола осіб, конкуренція запобігає концентрації економічної влади в державі. Це особливо важливо, оскільки “основна небезпека недержавної економічної влади полягає в тому, що, по-перше, більш сильні можуть нав’язувати свою волю слабшим чи позбавленим будь-якої сили, тобто вони можуть їх експлуатувати, здатні вийти із під контролю, який існує у вигляді конкуренції, і цим самим позбавити суспільство тих плодів, які воно може від неї отримати .... по-друге, безконтрольна економічна влада породжує ще більшу економічну владу, і, по-третє, економічна влада може відносно легко набути політичного впливу і перерости у політичну владу”.

Підводячи певні підсумки слід зауважити, що соціальною ринкова економіка стає зовсім не за рахунок реалізації чисельних соціальних програм, а насамперед тому, що в ній реалізовується конкурентний порядок, як першооснова ефективного функціонування. Адже “найкраща соціальна політика не може дати жодних задовільних результатів, якщо продуктивність праці людини є невисокою. Створення функціонуючої системи регулю-вання економічного порядку, базованого на поділі праці, в силу цього є головною передумовою вирішення всіх соціальних проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Ойкен В. Основные принципы  экономической политики: Пер. с нем. /Общ. ред. Л.И.Цедилина и К.Херрманн-Пилата, вступ. сл. О.Р. Лациса. - М.: "Прогресс", 1995.

2. Хайек Ф. Конкуренция как процедура  открытия //Мировая экономика и международные отношения. - 1989. - № 12.

3. Хайєк Ф.А. Право, законодавство  та свобода: Нове викладення широких  принципів справедливості та  політичної економії: В 3-х т. Т. 3.: Політичний устрій вільного народу: Пер. з англ. – Сфера, 2000.

4. Ламперт Х. Социальная рыночная  экономика. Германский путь. – М.: «Дело ЛТД», 1994.