Дж. Мілль – послідовник і популяризатор Д. Рікардо

Таким чином, Мак-Куллох впритул підійшов до визначення вартості через фактори виробництва, хоч  саме за це критикував Сея.

Прибуток він  розглядає як породження уречевленої праці, землі та інших дармових сил. Тому Мак-Куллох уважає за неможливе включення прибутку (поряд із заробітною платою) у витрати виробництва. І це (фактично єдине) розходження з доктриною Рікардо, він гаряче обстоював у своїй з ним полеміці, не розуміючи, що підриває тим самим найголовніші принципи трудової теорії вартості. [1]

Особливо старанно захищав Мак-Куллох слабкі сторони  доктрини Рікардо. Він обстоював  тезу про неможливість криз надвиробництва, теорії реалізації, кількісної теорії грошей, теорії ренти, яка була слабшою, ніж у Мальтуса. Його докази були настільки переконливими, що навіть помилки Рікардо ще довго сприймались як відправна точка досліджень економічної дійсності. [6, c. 112]

Відомо, що Д.Рікардо  визначав вартість виключно працею. Д.Мак-Куллох стверджував, що в створенні вартості бере участь не тільки праця, але й капітал. Він вважав, що працює не тільки людина, але й вітер, пар, тварини. [6, c. 113]

Заробітну плату  Мак-Куллох зв’язував з працею найманих робітників, при цьому він вважав, що працівники отримують повний продукт їхньої праці. З цим твердженням був згоден і Дж.Мілль. Ці ствердження вони основували на ідеї «фонду заробітної плати»: розмір заробітної плати визначається наявними у капіталіста фондом, таким чином заробітна плата окремих робітників представляє собою долю в цьому загальному фонді, а фонд, в свою чергу, являє суму заробітної плати всіх робітників.

Сучасна західна економічна література оцінює Д. Мілля та Д. Мак-Куллоха як економістів, котрі догматично сприйняли теорію Рікардо і, невдало популяризуючи її, тим самим сприяли її вульгаризації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасна західна  економічна література оцінює Джеймса  Мілля та Джона Мак-Куллох як економістів, які догматично сприйняли теорію Рікардо, обстоювали, абсолютизували й досить уміло популяризували її, отже сприяючи її вульгаризації та однобічного розвитку економічної думки.

Дж.Мілль і Д.Мак-Куллох стверджували, що в створенні вартості бере участь не тільки праця, але й капітал. Мілль приводив приклад зі старим вином, вартість якого зростає без додавання праці. А Мак-Куллох вважав, що працює не тільки людина, але й вітер, пар, тварини.

Ці положення  Мілля і Мак-Куллоха стали основою  для іх висновка стосовно прибутку і заробітної плати. Якщо капітал «працює», отже прибуток – результат роботи капіталу. Працює й сам капіталіст, отже, прибуток – зароблена плата капіталіста.

Класична політична економія в схематизованих викладах англійських послідовниках Дж. Мілля і Дж. Мак-Куллоха стала ідеологією економічного лібералізму: невтручання держави в економіку, в тому числі у відносини між наймачами і робітниками; скасування обмежень зовнішньої торгівлі.

Дж.Мілль і Дж.Мак-Куллох увійшли у історію економічної думки як видатні вчені, прихильники представника класичної школи політичної економії Д.Рікардо які, догматично сприйнявши його теорію, коментували, відстоювали та популяризували її. Водночас вони здійснили спробу застосувати ідеї вченого до аналізу нових економічних проблем з метою подолання суперечностей та слабких місць його теоретичної системи.

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. John Ramsay McCulloch. The literature of political economy, London, 1845. (переклад на українську), - [електронний ресурс]. – режим доступу http://books.google.com/books?=The%20literature%of%political%economy%MacCulloch&=text
2. Mill, James. Elements of Political Economy, 3rd Edition, 1844. (переклад на українську), - [електронний ресурс]. – режим доступу http://www.econlib.org/library/MillJames/mljElm.html
3. Аникин А.В. Юность науки. Жизнь и идеи мыслителей и экономистов до Маркса. – М.:Политиздат, 1985г. – с. 459
4. Дж. М. Кейнс. Общая теория занятости, процента и денег // Классики экономической науки - XX век, М.: Гелиос АРВ, 1999. – с. 278
5. Маркс К., Теории прибавочной стоимости ( том "Капитала"), Маркс К. и Энгельс Ф., Сочинения, 2 изд., т. 26, ч. 3, с. 171—91.
6. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. // Антология экономической классики. В 2-х т. -М.: Эконов, 1993, Т.II. – с. 250