Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

У статті 15 Бюджетного кодексу України джерела фінансування дефіциту бюджету визначені таким чином:

Ст. 15-1. Джерелами  фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення.

Ст. 15-2. Запозичення  не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги./1, c.65/.

в)причини дефіциту Державного бюджету в Україні:

◘ надмірний розмір державного сектору;

◘ домінуюча політика державного патерманізму;

◘ неефективна структура  народного господарства;

◘ непослідовність реформ фінансової системи;

◘ падіння доходів  в умовах кризового стану економіки;

◘ зменшення приросту національного доходу;

◘ надмірно збільшена  видаткова частина бюджету за рахунок дотацій які надає  держава певним галузям(енергетика вугільна промисловість та інші);

◘ непослідовна фінансова  політика;

◘ інфляція;

◘ зростання внутрішнього і зовнішнього боргу тощо.

Бюджетні  процеси, пов'язані з дефіцитом  державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом.

Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.

Профіцит  бюджету затверджується виключно з  метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

• державні внутрішні та зовнішні запозичення;

внутрішні запозичення  органів влади Автономної Республіки 
Крим;

• внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самовря 
  дування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Кабінет Міністрів  України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Витрати на погашення  зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Емісійні  кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

У ст. 72 Бюджетного кодексу врегульовані питання дефіциту місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети  можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.

Дефіцит бюджету  Автономної Республіки Крим та міських  бюджетів покривається за рахунок запозичень.

Затвердження  обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів із дефіцитом не допускається./11, c.409/.

г)шляхи  вирішення бюджетного дефіциту.

Пропонуються  таке нетрадиційне розв’язання проблеми дефіцитності бюджетів через вирішення  таких питань:

1.Для покриття  бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від "дрібної" власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування інших об'єктів як на території України, так і за її межами. При цьому не варто забувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від прибуткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом. Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації./12, c.86/.

2. Другий важливий момент — високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно (як це робилося досі) протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулювальної функцій податків. А державний бюджет на 2004 рік побудований переважно з фіскальним наголосом.

У 2004 році має  підвищитися стабільність податкового  законодавства, і треба (щоб потім знову не перерозподіляти доходів) не разом із бюджетом приймати ці податкові закони — вони мають бути прийняті до бюджету.

3. Максимальне виявлення усіх матеріальних і фінансових резервів для досягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку.
4. <span class="dash041