Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

3.1. Державний борг.Класифікація державного  боргу. Методи управління державним  боргом.

    Використання  державою у своїй фінансовій  політиці залучення коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У Бюджетному кодексі визначено також граничний обсяг боргу.

Граничний обсяг  внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожний бюджетний період відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік чи рішення про місцевий бюджет.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

У разі перевищення  граничної величини, визначеної частиною другою ст. 2 Бюджетного кодексу, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями кодексу.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у  процесі погашення основної суми боргу та платежів на його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років.

Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом. У ст. 12 кодексу передбачена класифікація боргу. Ця класифікація систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Існує кілька методів управління державним  боргом.

1. Конверсія — зміна дохідності позик. Вона відбувається  внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки НБУ) чи погіршення фінансового стану держави.
2. Консолідація — перенесення зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. 
   Проводиться у формі обміну облігацій попередніх позик.
3. Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну. Це спрощує 
   управління державним боргом.
4. Обмін за регресним співвідношенням. Облігації попередніх 
   позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. 
   Це не є оптимальним шляхом, оскільки означає часткову відмову 
   держави від своїх боргів.
5. Відстрочка погашення. Перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.
6. Анулювання боргу. Означає повну відмову держави від своїх 
   зобов'язань.

 

 

 

 

Класифікація  державного боргу.

◙за типом кредитора:

ВНУТРІШНІЙ БОРГ

1. Заборгованість перед юридичними особами
2. Заборгованість перед банківськими установами:

а)перед НБУ, у тому числі:

• за позиками, одержаними для фінансування дефіциту 
  бюджету поточного року (минулих років);
• за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку;
• сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг;
• інша заборгованість перед НБУ;

б)заборгованість перед іншими банками.

3.Заборгованість  перед іншими органами управління.

4.Заборгованість, не віднесена до інших категорій.

ЗОВНІШНІЙ БОРГ

1. Заборгованість за позиками міжнародних організацій.
2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними держа 
   вами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду.
3. Заборгованість за позиками, наданими комерційними банками.
4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками.
5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

◙за типом  боргового зобов`язання:

ВНУТРІШНІЙ  БОРГ

1. Довгостроковий борг.
2. Середньостроковий борг.
3. Короткостроковий борг.
4. Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету.
5. Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету.
6. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

ЗОВНІШНІЙ БОРГ

1. Довгостроковий борг.
2. Середньостроковий борг.
3. Короткостроковий борг.
4. Заборгованість за іншими зобов'язаннями.

Сума державного боргу обов'язково зазначається в  Законі про Державний бюджет України на поточний рік. Так, у Законі "Про Державний бюджет України на 2001 р." передбачено, що граничний розмір внутрішнього боргу України на 1 січня 2002 р. має становити 14 050 807,7 тис. грн.  та в сумі 1 317 121,1 тис. дол. СДІА, а граничний розмір державного зовнішнього боргу на 1 січня 2002 р. — 10 845 577,9 тис. дол. США.

Починаючи з  лютого 2001 р. звітність за державним боргом складається Міністерством фінансів згідно з новим порядком обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним (наказ Міністерства фінансів № 42 від 22 січня 2001 р.). Метою його запровадження є насамперед досягнення прозорості механізму уточнення та використання державного боргу, а також приведення обліку державного боргу у відповідність до світових стандартів. Новий порядок обліку Міністерством фінансів державного боргу та операцій, що з ним пов'язані, визначає термін "державний борг" як суму прямих державних зобов'язань держави. Основною відмінністю обліку державного боргу є те, що в його складі не враховується обсяг зобов'язань, гарантованих державою, до моменту настання гарантійного випадку. Такі зобов'язання є умовними й обліковуються окремо./11, c.406/

3.2. Бюджетний дефіцит.

а) Бюджетний дефіцит як категорія.

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас з оформленням націй і народностей у державу і запровадженням грошових відносин. Можна згадати, яких розмірів досягав державний дефіцит у Стародавньому Римі та Римській імперії, Франції, Російській імперії та ін.

Водночас  фінансовій історії відомі приклади ефективного співвідношення між доходами та видатками, і тут доцільно згадати Запорозьку Січ, доходи якої перевищували видатки.

Бюджетний дефіцит  тією чи іншою мірою характерний  майже для всіх країн світу, у тому числі й високорозвинутих.

 

б)види бюджетного дефіциту.

У зарубіжній економічній літературі розрізняють  три види дефіциту бюджету.

1. Наочно-реальний.

При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.

Наприклад, у  США наприкінці 80-х років XX ст. «дефіцит федерального бюджету становив близько 50 % валового національного продукту, що було найбільшою величиною за попередні роки, не пов'язані з інфляцією.

2. Структурний.

Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.

3. Циклічний.

Вираховується як різниця між наочно-реальним і  структурним дефіцитами бюджетів.

Існує і така класифікація видів бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний  рік.

Прихований  бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами  виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим./1, c.63/.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит  бюджету є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення).

Свідомий  бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

Свідомий  бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано   знижує   ставки   оподаткування   і   збільшує

державні  витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок./1, c.64/

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний  бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний  бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

• позики держави (неінфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту);
• грошово-кредитна емісія (інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту).

Державні  позики використовуються за умов:

• наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів;
• довіри кредиторів до держави;
• заінтересованості   кредиторів    (за   рахунок процентної політики і високих гарантій повернення боргу).

Грошово-кредитна емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Вона виправдана в разі спрямування коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і викликає невисокі темпи інфляції. Використання емісійних коштів на поточні витрати (зарплата, соціальні трансферти та інше) призводить до прискорення інфляції.