Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки

• запровадити рівнонапружене планування діяльності галузей промисловості  та сільського господарства й розвиток соціальної інфраструктури.

Зрозуміло, проблему вирівнювання дохідності регіонів неможливо  розв'язати за короткий термін. Основна  мета при цьому — стабілізувати  систему розмежування податків. Місцеві  органи влади мають чітко знати, на які кошти вони можуть розраховувати  і звідки вони надійдуть. Без такої стабільності на місцях важко здійснювати довгострокове планування.

У процесі планування доходів усіх рівнів потрібно забезпечити  повне виявлення доходів за всіма  джерелами їх створення.

Але увагу слід зосереджувати не лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і місцевими бюджетами, а й на закріпленні відповідальності за фінансуванням різних видів державних витрат і формуванні нормальних взаємовідносин щодо виконання видаткової частини бюджету.

Закріплюючи бюджетні повноваження між рівнями бюджетної системи, необхідно передусім з'ясувати, влада якого рівня має забезпечувати виконання різних державних функцій з фінансування видатків і надання послуг.

Кожне адміністративно-територіальне  угруповання має специфічні соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади повинні здійснювати соціально-економічну політику, витрачаючи бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі самостійно здійснювати соціальну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.

Створення механізму  розвитку міжбюджетних відносин на регіональному  рівні сприятиме подоланню існуючої кризи. Налагодження системи міжбюджетних відносин є лише частиною загальної  проблеми самостійності органів  влади відповідного рівня. При найдосконаліших формах міжбюджетних відносин неможливо забезпечити достатність фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою вдосконалення  міжбюджетних відносин необхідно:

• раціонально  розмежувати видатки і доходи між складовими бюджетної системи;

• стимулювати  зацікавленість центральних і місцевих органів виконавчої влади в мобілізації  загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тобто зробити їх регулюючими;

• підвищити  рівень власних доходів бюджетів адміністративно-територіальних утворень.

Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом фонду коштів держави і його використанням за галузевим, цільовим і територіальним призначенням. Видатки бюджету тісно пов'язані з його доходами, що виражається кількісною відповідністю видатків доходам, а також їх взаємовпливом. З одного боку, обсяг видатків бюджету лімітується жорсткими межами бюджетних надходжень (доходів), причому доходи, у свою чергу, визначаються економічними можливостями держави. З іншого боку, видатки можуть впливати на доходи, сприяючи зростанню виробництва, розвитку науки та ін.

Бюджетні видатки  мають певний економічний зміст, що зумовлюється суспільним способом виробництва, природою та функціями  держави, відіграють вирішальну роль у соціально-економічному розвитку країни.

Видатки бюджету  спрямовуються не тільки на утримання  соціально-культурної сфери, органів  державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного  господарства — державне капітальне будівництво, благоустрій територій тощо.

Видатки бюджету  класифікуються за різними ознаками: за функціями, з виконанням яких пов'язані  видатки (функціональна класифікація видатків); за економічною характеристикою  операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

При функціональній класифікації визначаються видатки  на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

У відомчій класифікації видатків бюджету зазначається перелік  головних розпорядників бюджетних  коштів.

Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету  за програмно-цільовим методом.

За економічною  класифікацією видатки бюджетів поділяють на поточні та капітальні (розвитку).

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі бюджетних установ, організацій і органів управління в бюджетному році, виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

Капітальні  видатки — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема на фінансування капіталовкладень виробничого та невиробничого призначення і структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням; створення державних запасів і резервів; надання внутрішніх і зовнішніх кредитів.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі й у межах, затверджених законом  України про Державний бюджет. Кошти республіканського бюджету  АРК, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі й у межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, не передбачені законодавством України.

Державний бюджет України передбачає видатки на такі цілі:

• фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;

• фінансування здійснюваних установами та організаціями  заходів в галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;

• фінансування виробничого і невиробничого  будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних  програм;

• національну оборону;

• охорону довкілля;

• правоохоронну  діяльність та забезпечення безпеки  держави;

• утримання  органів державного управління —  законодавчої, виконавчої, судової  влади та ін.;

• міжнародну діяльність;

• дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України в бюджети Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

• виплату всіх видів пенсій, видатків, спрямованих  на соціальний захист громадян, які  постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС, виплату допомоги з безробіття, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи, пов'язані зі створенням додаткових робочих місць;

• створення  та поповнення державних матеріальних і фінансових резервів;

• обслуговування державного боргу;

• інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету  України відповідно до законів України.

У Державному бюджеті  України обов'язково передбачається резервний фонд у розмірі до 1 % обсягу видатків загального фонду  Державного бюджету України для  фінансування непередбачених витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не передбачаються при затвердженні Державного бюджету України.

З бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів здійснюються видатки на такі цілі:

• фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, підпорядкованих виконавчим органам  влади АРК, областей, міст Києва і  Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;

• утримання  органів влади АРК, місцевих органів  державної влади і місцевого  самоврядування;

• фінансування підприємств і господарських  організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;

• інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства  України з республіканського  бюджету АРК і місцевих бюджетів.

У бюджеті АРК  та інших місцевих бюджетах за рішенням відповідної ради можуть утворюватись резервні фонди в розмірі до 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

Видатки бюджетної  системи поділяються на такі:

• що здійснюютьсятільки за рахунок коштів державного бюджету  і не можуть бути передані на виконання  бюджету Автономної Республіки Крим та іншим місцевим бюджетам (видатки  на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності і  суверенітету, належного судочинства та ін.);

• які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання бюджету Автономної Республіки Крим та іншим місцевим бюджетам з метою забезпечення найефективнішого їх виконання на основі принципу субсидіарності;

• що сприяють реалізації прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевих органів влади, які мають місцевий характер. Розмежування видатків між Державним та місцевим бюджетами затверджується Законом України про Державний бюджет на поточний рік.

Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, місцеві ради народних депутатів під час розгляду проектів бюджетів, їх затвердження та уточнення у процесі виконання в межах своєї компетенції в інтересах держави, населення відповідної території, жителів населеного пункту, об'єднань громадян відповідно мають право:

• визначати  із своїх бюджетів обсяг фінансування заходів, спрямованих на соціально-культурний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць у межах планових бюджетних  доходів, наданих дотацій, субвенцій, а також з урахуванням залучених коштів;

• визначати  напрямки використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також на спільні програми з  органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну діяльність, заходи з охорони довкілля, відновлення пам'яток природи і культури, що перебувають у віданні відповідних органів влади, на благоустрій міст, селищ та сіл, утримання і капітальний ремонт житлового фонду і об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, науки і культури, фізичної культури та спорту, засобів масової інформації, на утримання органів державної влади та місцевого самоврядування, захист прав споживачів, інші цілі;

• збільшувати  в межах наявних коштів видатки  на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров'я і соціального  забезпечення, науки і культури, фізичної культури і спорту, охорону  довкілля та на інші цілі;

• визначати  у встановленому порядку в  межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги та допомогу громадянам, які потребують соціального  захисту;

• утворювати у  складі свого бюджету в межах  його доходів резервні та цільові фонди, якщо це передбачено законами України;

• визначати  розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого територіального рівня  та їх цільове використання;

• об'єднувати на договірних засадах кошти своїх  бюджетів з коштами інших бюджетів, а також кошти підприємств, установ, організацій, об'єднань громад та громадян для фінансування будівництва, ремонту і утримання об'єктів виробничого та невиробничого призначення, крім винятків, встановлених законодавством України. Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує всім бюджетним процесом. Видатки плануються відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів за галузями та видами витрат.

Регулювання бюджетних  видатків виражається в цільовому  спрямуванні бюджетних коштів. Найважливішим  принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів з урахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік відносно поточного плануються з урахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і спланувати їх структуру на майбутнє.

За 2000 р. видатки  зведеного бюджету становили 48,1 млрд грн (28,3 % до ВВП), витрати на соціально-культурні заходи — 41,4 % загального обсягу видатків, на підтримку галузей економіки — 15,0 %, на державне управління — 7,0 %. Видатки зведеного бюджету за 2002 р. становили 59,1 млрд грн, або 26,7 % ВВП. Видатки на фінансування соціально-культурних заходів становили 55,8 %, на державне управління — 14,5 %, на підтримку галузей економіки — 11,9 %.

 

Законом України  про Державний бюджет на поточний рік затверджується перелік захищених статей видатків, що відображають пріоритети бюджетної політики і виконання яких обов'язкове і першочергове.

До захищених  статей видатків Державного бюджету  України та місцевих бюджетів за економічною  структурою належать такі:

• оплата праці працівників бюджетних установ;