Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки

 

МІНІСТЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ЕКОНОМІЧНОЇ  ТЕОРІЇ

(основи  економічної теорії, мікроекономіка, макроекономіка)

на  тему №36 «Бюджетна політика як інструмент державного регулювання економіки»

 

 

 

 

 

 

Студентка ІІ курсу 3-ї групи

денної форми  навчання

Факультету  РГ та ТБ

Березняк Наталія  Петрівна

Науковий керівник – к. ек. н., доцент

Попова Нінель Веніамінівна

 

 

 

КИЇВ 2013 
ЗМІСТ 

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи та методологічні засади бюджетної  політики.	4
1.1. Бюджетна  політика України: зміст, цілі  та функції.	4
1.2. Межі ефективності  бюджетного регулювання.	10
РОЗДІЛ 2. Державне регулювання бюджетної політики України.	16
2.1. Державний  бюджет як метод державного  регулювання	16
2.2. Управління  бюджетними доходами та видатками.	26
2.3. Вплив бюджетної  політики на розвиток національної  економіки і соціально-економічний  розвиток України.	45
РОЗДІЛ 3. Бюджетна політика в Україні: проблеми та перспективи розвитку.	47
3.1. Ефективність  реалізації бюджетної політики  в Україні. 3.2. Напрями бюджетної  політики України у 2013 році. 3.3. Головні проблеми  та перспективи розвитку бюджетної  політики.	47 53 57
ВИСНОВКИ	61
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Бюджетна політика, будучи складовою фінансової політики держави, стимулює соціально-економічні процеси у суспільстві шляхом використання коштів централізованого грошового фонду для забезпечення належного функціонування і розвитку економіки, соціальної сфери, соціального захисту населення, оборони, управління, природоохоронної та зовнішньоекономічної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Роль бюджетної політики у забезпеченні фінансової стабільності держави, питання змісту та формування цієї політики знаходяться у центрі уваги провідних економістів і практиків, зокрема розкриваються у наукових працях таких вітчизняних вчених як С. Булгакова, О. Василика, В. Геєця, Т. Куценка, С. Мочерного, Ю. Пасічника, І. Плужнікова, В. Федосова, С. Юрія, Ф. Ярошенка та інших. У даний час залишаються невирішеними складні проблеми, які стосуються концептуальних засад бюджетної політики, зокрема її змісту, принципів, засад формування стратегії і тактики, домінантів та пріоритетів в умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні.

Формування  цілей курсової  роботи. Метою курсової  роботи є оцінка існуючих теоретичних і методологічних підходів до сутності бюджетної політики та формування концептуальних засад щодо трактування змісту та ролі бюджетної політики України у сучасних умовах. Саме від якості, чіткості та реальності бюджетної політики залежать кінцеві практичні результати впливу бюджетних відносин на соціально-економічні процеси, що відбуваються у державі [2, 65].

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи та методологічні засади бюджетної  політики.

 
1.1. Бюджетна політика України:  зміст, цілі та функції.

 

В економічній  літературі відсутні єдині підходи  до трактування змісту бюджетної  політики, розробки найважливіших напрямів реалізації, що негативно відображається на системі її провадження та ефективності. У багатьох випадках зустрічаються інтерпретації терміну “бюджетна політика” як податково-бюджетна, бюджетно-податкова, фінансово-бюджетна, фіскальна тощо, причому це характерно як для зарубіжних, так і вітчизняних наукових джерел.

Так, наприклад, у словнику сучасної економічної  теорії Макміллана наведене наступне визначення: “Бюджетна політика (або  фіскальна політика) означає використання оподаткування і державних видатків для регулювання сукупного рівня економічної діяльності”.

Подібне модифіковане трактування бюджетної політики наводять окремі російські вчені. Так, А. Борисов стверджує: “Бюджетно-податкова політика – політика держави в галузі оподаткування і державних витрат, спрямована по суті на підтримання високого рівня зайнятості, стабільної економіки, зростання ВНП”.

Досить узагальненим є підхід до трактування бюджетної  політики авторами економічного енциклопедичного словника. Вони вважають, що: “Бюджетна політика – цілеспрямована і планомірна діяльність держави щодо раціонального використання важелів бюджетного регулювання темпів частки одержавлення національного доходу, джерел його формування та вибору оптимальної структури витрат з метою підтримання стабільного економічного зростання в країні і досягнення стратегічних цілей суспільства”.

Бюджетна політика є складовою фінансової політики, тому крім особливих ознак, для бюджетної  політики будуть властиві спільні з  фінансовою політикою ознаки. Аналогічно фінансова політика є складовою економічної, а економічна політика – складовою політики держави. Таким чином всі компоненти політики держави будуть мати, з одного боку, спільні ознаки, як складові єдиного явища, а з іншого – специфічні, які властиві тільки цьому виду політики [1, 156].

Серед складових  фінансової політики особливе місце  відводиться бюджетній політиці держави. Основою бюджетної політики є розробка основних напрямків використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. У процесі такої розробки держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів довготермінового (стратегічного) та короткотермінового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. Отже, в узагальненому вигляді бюджетна політика – це діяльність держави щодо використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Бюджетні відносини  є основою бюджетної політики, визначають її зміст. Ці відносини є об’єктивними, тому не залежать від свідомості, тоді як бюджетна політика є формою свідомої діяльності людей. Таким чином, бюджетна політика не може змінювати змісту бюджетних відносин.

Також бюджетна політика тісно пов’язана з економікою. Так, політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно.

На практиці бюджетна політика потребує правового  оформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішне проведення бюджетної політики.

Зміст бюджетної  політики полягає у визначенні курсу, завдань і напрямів діяльності держави  у сфері формування й використання коштів бюджетного фонду. Відповідно до внутрішнього змісту бюджетної політики вітчизняною фінансовою наукою сформульовані найважливіші завдання: 

– розробка науково  обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту  регулювання соціально-економічних  процесів;

– визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу  і поточний період;

– здіснення  практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Більшість науковців  і практиків стверджують, що завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо організації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку полягають у реалізації основної мети – забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до соціальних стандартів. Ця мета досягається шляхом оптимізації розподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, територіями, соціальними групами [5, 23].

На бюджетну політику впливає ряд чинників, які  в економічній літературі називають  внутрішніми і зовнішніми. Так О. Василик, І. Плужніков та інші до зовнішніх чинників відносять залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами, експортних можливостей самих держав, її інтеграції зі світовими економічними системами. Внутрішніми чинниками вважаються стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація грошового обігу, стабільність

Загальноприйнятим у фінансовій науці є поділ  бюджетної політики залежно від  періоду і характеру завдань, що вирішуються, на бюджетну стратегію  та бюджетну тактику.

В економічній  літературі зустрічаються різні  визначення як бюджетної стратегії, так і бюджетної тактики. Так, наприклад, О. Василик під бюджетною  стратегією розуміє довготривалий  курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Такий курс передбачає прогнозування світових тенденцій розвитку бюджетного механізму, формування концепції створення і використання бюджетних ресурсів, окреслення принципів організації бюджетних відносин. Аналогічні визначення з деякими модифікаціями дають інші економісти.

Бюджетна стратегія  – це цілісна система дій держави  спрямована на реалізацію мети, завдань  та пріоритетів довготривалого курсу  бюджетної політики, розрахованого  на тривалу перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Метою стратегії має бути забезпечення відповідних цілей держави, незважаючи на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин.

Розробка бюджетної  стратегії – складний творчий  процес. Він повинен включати такі складові як:

- можливість  бюджетної системи (визначення  реалістичності завдань і відповідності  наявних ресурсів);

-   врахування та встановлення особливостей внутрішніх й зовнішніх зв’язків між елементами системи (визначення дійсних причинно-наслідкових зв’язків і резервів);

-  визначення наявних загроз здійсненню бюджетної стратегії та об’єктивних її обмежень.

Бюджетна стратегія  реалізується шляхом бюджетного прогнозування  та бюджетного програмування. Під бюджетним  прогнозуванням доцільно розуміти розробку та складання науково-обґрунтованих гіпотез про ймовірний стан бюджетної системи та відповідних показників, які характеризують цей стан; науково-обґрунтовані пропозиції щодо тенденцій і напрямів розвитку бюджету на близьку й віддалену перспективу, альтернативних шляхів і термінів досягнення пріоритетних цілей.

Бюджетне програмування  на відміну від бюджетного прогнозування  можна розглядати як специфічну сферу  реалізації бюджетної стратегії, пов’язану  з розробкою системи взаємопов’язаних і узгоджених заходів, планів дій, спрямованих на досягнення конкретної мети, розв’язання конкретної проблеми. Бюджетні програми спрямовані на перспективи розвитку економіки, соціальної сфери тощо на довготерміновий або середньотерміновий період, з одного боку, і необхідних для цього бюджетних ресурсів, з іншого, для досягнення стратегічної мети. Кількість таких програм залежить від стратегічних орієнтирів та рівня соціально-економічного розвитку суспільства.  

Бюджетне програмування  розглядається як процес орієнтації економіки і соціальної сфери з боку держави через регулярний і комплексний вплив за допомогою бюджетних ресурсів на її структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в рамках ринкового механізму [4].

Якщо бюджетна стратегія пов’язана з вирішенням перспективних завдань, то бюджетна тактика охоплює переважно поточні питання. Бюджетна тактика – це форма реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії.

Якщо стратегія  формується як правило під впливом  політичних та ідеологічних засад, то тактика безпосередньо залежить від дій держави і може мати самостійних характер. У такому випадку тактика гальмує бюджетну стратегію або її обмежує, що призводить до неузгодженості у діях окремих інститутів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування.

Тактичні дії  держави відображаються у бюджетному законодавстві, нормативних актах Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, щорічних бюджетах, бюджетних програмах (короткотермінових). Такі нормативні акти й документи конкретизують зміст бюджетної політики та механізм її реалізації. В цілому тактичні дії мають бути гнучкими відповідно до зміни поточних соціально-економічних умов і завдань.