Автомобілебудування в україні

 

2. Пропозиції  до розв’язання проблем розвитку галузей

Існує кілька сценаріїв  розвитку української автомобілебудівної галузі. Перший сценарій включає в  себе створення національної автомобілебудівної галузі на основі передачі технологій транснаціональними конпаніями. За такої перспективи передбачається, що місцевий ринок стане достатньо містким, щоб поглинути вироблену продукцію.Другим сценарієм є регіональна інтеграція. Це одна з найперспективніших моделей для країн СНД, в яких історично склалися зв'язки в автомобілебудівній промисловості, але які на сьогоднішній день ще недостатньо розвинуті.Регіональна інтеграція дозволяє розвиватися поділові праці між різними членами регіону. Компанії об'єднують управління різними  своїми підприємствами по всій зоні, а це спричиняє циркуляцію товарів та інформації.

Щодо суднобудування України то  потрібно виділити наступні шляхи розв’язання проблеми: судновласникам необхідно забезпечити умови, які змогли б зацікавити їх розміщати замовлення на будівництво нових судів на вітчизняних заводах. З цією метою необхідно створити у судновласників зацікавленість у заміні неефективних та застарілих судів, забезпечити можливість одержання позичкових коштів під заставу наявних судів, захистити суда, збудовані на вітчизняних заводах і ті, що ходять під національним прапором,створивши для них пільгові умови.

Cьогодні не можна  також забувати про фінансування  поновлення технологічної структури суднобудівництва. Одна з наявних раніше в колишньому СРСР переваг – низька вартість робочої сили – вже практично зникла, будучи перекритою зростанням продуктивності дорожчої праці в інших країнах з розвиненим суднобудівництвом. Це означає, що за високої продуктивності праці ціна на одиницю продукції нижча. Суднобудівельні технології теж розвиваються, і суднобудівельні заводи повинні іти в ногу з прогресом, інакше їхня криза, обумовлена сьогодні відсутністю замовлень, завтра також триватиме. Але вже не через фінансові проблеми, а через відсутність нових технологій та сучасного обладнання. Аби подолати це, необхідно забезпечити технічну підтримку верфей, в першу чергу, за рахунок залучення іноземних та власних інвестицій. [9,с1112]

 

3. Основні перспективи  розвитку галузей

 

Автомобілебудівна галузь України має такі проблеми: падіння виробництва, низька якість продукції, застарілі технології, відсутність фінансових ресурсів, продаж автомобілів в кредит і як наслідок зменшення обігових крштів.   Все це не дозволяє їй конкурувати навіть на рийку СНД, не говорячи     про Європейські ринки.

Для України найбільш перспективною є змішана стратегія розвитку: створення виробника легкових автомобілів на базі крупного пыдприэмства (це має бути створення дочірнього підприємства крупної іноземної автомобілебудівної компанії, яке б розвивало нові моделі автомобілей в низькій та середній ціновій категоріях), а також інтеграція у виробництво автомобілів та комплектуючих в межах СНД (так як ці спроби вже робляться на складальних заводах в Україні, але Україна має створювати не менше 50% доданої вартості автомобілей). Виробник вантажівок має реальні плани щодо виходу на європейський ринок завдяки кредитний лініям, що були відкриті для нього в українських банкахНеобхідною умовою для реалізації такої стратегії е створення прозорого законодавчого поля та справедливого податкового закогнодавства, які були б незалежними від політичної кон'юнктури.

Потенціальні можливості українського суднобудівництва дозволяють йому посісти принаймні сьоме  місце в рейтингу суднобудівельних держав світу. Слід зазначити, що морський комплекс України не є безнадійно розваленим – потенціал галузі, який збережено, вселяє надію. Зараз усе залежить від керівництва держави, яке має провести реформування та реструктуризацію суднобудівельних підприємств, а також ухвалити законодавчі акти, спрямовані на підтримку вітчизняного суднобудівництва. [3]

Сьогодні в Україні  можуть бути створені сприятливі умови  для залучення інвестицій у суднобудівельну галузь. Потреби у збільшенні обсягів вантажоперевезень у світі постійно зростають і створюють реальні можливості подальшого розвитку водного транспорту. Тож Україна може вчасно звернути увагу на ці тенденції та розпочати активну реструктуризацію в галузі суднобудування. [5, с.315]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Одержання і систематизація інформації, необхідної для проведення глибокого аналізу тенденцій розвитку автомобілебудування та суднобудування в даний час утруднені.Поданий у даної роботі стислий огляд стану справ в автомобілебудуванні та судобудуванні дозволяє зробити головний висновок, що варто активізувати роботу з подолання тенденції зниження ділової активності і падіння обсягів виробництва. Тим більше що традиційні зв'язки підприємств автомобілебудівного комплексу та судобудування і їхніх суміжників з іншими галузями стає усе сутужніше.У сукупності з проведенням розумної цінової політики, політики формування прибутків, фінансування і кредитування, а також пільгової податкової політики у відношенні засобів, що спрямовуються на розвиток виробництва, це є запорукою стабілізації виробництва автотранспортних засобів, забезпечення зайнятості.Задачі, що стоять перед автомобільною промисловістю та суднобудівниками складні, потребують немалих зусиль. Отже, ми побачили, що на автомобільну промисловість впливає тільки два економічних чинники – трудовий, та транспортний. Всі інші чинники мають незначний вплив. Від автомобільної промисловості залежить благополуччя країни і тому наш уряд прийняв проект постанови “Про концепцію регулювання ринку автомобілів і розвиток автомобільної промисловості на період до 2005 року”. Реалізація Концепції дає можливість задовольнити попит на транспортні засоби національного виробництва, збільшити виробництво матеріалів, комплектуючих виробів суміжних галузей, збільшити торговий оборот запасних частин, перейти на самофінансування, створити необхідні передумови для іноземного інвестування. Хоча у цілому розвиток автомобілебудування в Україні не має значних перспектив через велику концентрацію на світовому ринку з боку розвинених країн. Європейські виробники можуть повністю заповнити наш ринок своєю продукцією.  
Потенціальні можливості українського суднобудівництва дозволяють йому посісти принаймні сьоме місце в рейтингу суднобудівельних держав світу. Слід зазначити, що морський комплекс України не є безнадійно розваленим – потенціал галузі, який збережено, вселяє надію. Зараз усе залежить від керівництва держави, яке має провести реформування та реструктуризацію суднобудівельних підприємств, а також ухвалити законодавчі акти, спрямовані на підтримку вітчизняного суднобудівництва.  
Сьогодні в Україні можуть бути створені сприятливі умови для залучення інвестицій у суднобудівельну галузь за рахунок списання з підприємств боргів, повернення їм можливостей створення оборотних коштів, надання ряду податкових та митних пільг тощо, шляхом запровадження спеціального економічного режиму функціонування суднобудівельної промисловості. Потреби у збільшенні обсягів вантажоперевезень у світі постійно зростають і створюють реальні можливості подальшого розвитку водного транспорту – на це увесь час звертають увагу в країнах ЄС. Тож Україна може вчасно звернути увагу на ці тенденції та розпочати активну реструктуризацію в галузі суднобудування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/
2. http://ankor-odessa.com.ua/ua/articles/shipbuilding_ua/
3. www.refsmarket.com.ua
4. Концепція розвитку автомобільної промисловості і регулювання

      ринку автомобілів у період  до 2015 року.

5. Розміщення продуктивних сил України.: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / С.І.  Дорогунцев, Ю.П. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. -364 с.
6. Розміщення продуктивних сил. Підручник / Тарангул Л.Л.,  Горленко І.О., Євтушенко Г.І. – К., 2000 – 264 с.
7. .Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник / за ред. Шаблія О.І.  – Львів: “Світ”, 1994. – 608 с.
8. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. Осоченко І.В. // Регіональні перспективи - № 1 (8) – 2000 –66с.
9. Транспорт України [залізничний, річковий, морський, повітряний] // Енциклопедія українознавства. Загальна частина.-К. 1999р –1188 с.                                          
10. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції  Карпінський Б., Макух Б. // Економіка України. – № 7 (440), 1998. – 156с.