Зарубіжний і український досвід правового регулювання рівнів електромагнітного випромінювання

Важливим органом практичної реалізації забезпечення електромагнітної безпеки відіграє Міжнародна Комісія з захисту від неіонізуючого випромінювання (ICNIRP). Але до теперішнього часу її діяльність спрямована, перш за все, на забезпечення електромагнітної безпеки людини.

За окремими напрямами проблеми ВООЗ співпрацює з іншими міжнародними організаціями: Міжнародним агентством з вивчення раку, Міжнародною електротехнічною комісією, Міжнародним радіотехнічним союзом та іншими.

Питання регулювання забруднення навколишнього середовища електромагнітним полем і контролем джерел зазвичай вирішують профільні державні установи, які завідують зв'язком, телекомунікаціями, енергетикою та природоохоронні організації. Так в США це Агентство з охорони навколишнього середовища (US Environment Protection Agency), в Німеччині - Міністерство з охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки (Bundes Ministeriumfu Umwelt, Naturschutzund Reaktorsicherheit), в Нідерландах Міністерство будівництва, територіального планування та охорони навколишнього середовища (Department of Housing, Spatial Planningand the Environment) та інші.

У багатьох країнах є довгострокові міжнародні та національні програми з оцінки небезпеки електромагнітного поля для населення. Наприклад, Міжнародний проект ВООЗ "ЕМП і здоров'я", програма ЄС COST, Національна програма досліджень США електричних і магнітних полів і поширення громадської інформації (EMF RAPID). Свої програми також мають: Швеція, Фінляндія, Франція, Великобританія, Австралія, Японія, Німеччина, Данія, Канада.

Однак необхідно підкреслити, що основною метою більшості проведених науково-дослідних програм є оцінка наслідків і небезпеки впливу електромагнітного поля різних джерел стосовно до людини.

В Україні діє найжорсткіша санітарна норма в Європі 2,5 мкВт/см² серед допустимих рівнів опромінення базових станцій мобільного зв’язку в санітарно селітебній зоні. Порівнявши допустимі норми електромагнітного випромінювання і реальне випромінювання побутових приладів, електротранспорту і т.д. як показано в таблиці 2.1. і на рисунку 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Нормативи електромагнітного випромінювання

Джерело ЕМВ	Показники випромінювання, мкТл	Перевищення, раз
Комп'ютер	1-100	5-500
Холодильник	1	5
Кавоварка	10	50
Електробритва	15-17	75-85
Фен	15-17	75-85
Провід від лампи	0,7	3,5
Трамвай, тролейбус	150	750
Метро	300	1500
Телефон	40	200

Рисунок 2.1 - Вплив електромагнітного випромінювання різних побутових приладів, мкВт / кв. см (щільність потоку потужності)

 

До теперішнього часу ПДУ для оцінки впливу ЕМП на навколишнє середовище в цілому не розроблені ні в одній країні світу. Є лише розрізнені результати окремих досліджень впливу ЕМП на компоненти екосистем.

До питання нормування ЕМП для навколишнього середовища можливі кілька підходів:

- За ПДУ  приймається інтенсивність ЕМП  природного походження. При такому  поході розробка нормативів є  простим завданням і зводиться  до узагальнення наявних даних  по інтенсивності природного  електромагнітного фону в цікавому  діапазоні частот (0-300 ГГц). Даний  підхід не виправданий ні з  економічної, ні з екологічної  точки зору, тому що його реалізація  потребуватиме майже повного  припинення функціонування об'єктів-джерел  ЕМП, а також проведення надзвичайно  дорогих захисних заходів.

1. за ПДУ приймається технічно мінімально досяжна інтенсивність ЕМП, яка забезпечує безперебійну роботу технічних пристроїв. Підхід є технічним, і питання нормування розглядається у відриві від впливу ЕМП на живі організми. Встановлені при такому підході ПДУ можуть бути в кілька разів вище порогових значень, обґрунтованих біологічними дослідженнями.
2. за ПДУ приймаються ПДУ, розроблені для людини. Перенесення вимог нормативних документів, розроблених для людини, на екосистеми в цілому представляється надмірно грубим наближенням, навіть за умови введення відповідних поправочних коефіцієнтів, т. к. характер впливу ЕМП певного типу на представників флори і фауни може радикально відрізнятися від характеру його впливу людини. Особливо це розходження може спостерігатися у організмів, так чи інакше використовують ЕМП природного походження для забезпечення свого процесу життєдіяльності.
3. за ПДУ приймаються біологічно обґрунтовані рівні, встановлені в результаті фізичних, фізіологічних, клінічних, біохімічних та інших досліджень на біологічних об'єктах.

Основний критерій визначення рівня впливу ЕМП як гранично допустимого - вплив не повинен викликати у людини навіть тимчасового порушення гомеостазу (включаючи репродуктивну функцію), а також напруги захисних та адаптаційно-компенсаторних механізмів ні в найближчому, ні у віддаленому періоді часу. Це означає, що в якості ПДУ приймається дробова величина від мінімального рівня електромагнітного поля, здатного викликати реакцію.

 

2.2 Основні нормативно-правові документи, що регулюють нормування електромагнітного поля в Україні

 

В Україні, як і в усьому світі, спостерігається тенденція постійного збільшення кількості джерел електромагнітного випромінювання. Кожен день будуються і реконструюються базові станції мобільного зв'язку, дооборудуются і реконструюються телерадіопередаючі центри, об'єкти радіонавігації, радіолокаційні станції (РЛС), станції супутникового зв'язку. Активно використовуються бездротові способи передачі даних в мережі Інтернет, встановлюються локальні офісні бездротові мережі, і т.п. До того ж, майже кожен дорослий житель і навіть діти щодня користуються стільниковим телефоном і побутовими електроприладами.

В Україні відсутня законодавча база, яка регулює правові, економічні і організаційні аспекти захисту населення та екосистеми від електромагнітного випромінювання.

Тим не менше в Україні, на сьогодні, є лише один нормативний документ, який визначає гігієнічні вимоги до усім радіотехнічним об'єктам. Це «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання», Дсанніп 239-96. На жаль, окремі державні санітарні норми, наприклад, для стільникового зв'язку за 10 років так і не розроблені.

Так, за даними державної статистичної форми № 18 "Звіт про фактори навколишнього середовища, які впливають на стан здоров'я людини", а саме додаток 15 "Вплив на населення джерел електромагнітних випромінювань", кількість РТО, які перебувають на обліку держсанепідемслужби, з 2001 по 2006 збільшилася майже втричі. Так, якщо в 2001 році на обліку установ держсанепідемслужби знаходилося 10651 РТО, з яких 3853 були паспортизовані (36%), то в 2006 р. їх кількість вже становила 37386 РТО, з яких мають санітарні паспорти 30799, тобто 82%. Тим не менш, в Україні налічується близько 120 000 РТО, власниками яких є 602 суб'єкти господарювання, які внесені Національною комісією з питань регулювання зв'язку України до реєстру операторів і провайдерів телекомунікації, тобто, 75% РТО виведені в загальнотехнічний режим експлуатації без санітарних паспортів. Все це свідчить про систематичне порушення власниками РТО норм чинного санітарного законодавства.

 

ВИСНОВКИ

 

У курсовій роботі проведено аналіз існуючих даних про вплив електромагнітного випромінювання на навколишнє середовище. В результаті:

1. Проведено огляд існуючих джерел електромагнітного випромінювання. Джерела електромагнітного випромінювання поділяються на природні і антропогенні. До природних джерел відносять: атмосферна електрика, радіовипромінювання Сонця і галактик (реліктове випромінювання, рівномірно поширене у Всесвіті), електричне і магнітне поля Землі. До антропогенних джерел відносяться: системи виробництва, передачі, розподілу та споживання електроенергії постійного і змінного струму (електростанції, лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, системи електропостачання, побутові прилади), транспорт на електроприводі (залізничний транспорт і його інфраструктура, міський транспорт - метрополітен, тролейбуси , трамваї), функціональні передавачі (радіомовні станції низьких частот (30 - 300 кГц), середніх частот (0,3 - 3 МГц), високих частот (3 - 30 МГц) і надвисоких частот (30 - 300 МГц); телевізійні передавачі; базові станції систем рухомого (у т. ч. стільникового) радіозв'язку; наземні станції космічного зв'язку; радіорелейні станції; радіолокаційні станції).

2. Проаналізовано біологічні ефекти дії електромагнітного забруднення на живі організми та екосистеми. З'ясовано, що електромагнітне випромінювання впливає на ріст, розвиток і розмноження живих організмів.

3. Вивчено зарубіжний і український досвід нормування електромагнітного випромінювання. З'ясовано, що в Україні встановлено найжорсткіші у світі гранично допустимі рівні опромінення населення електромагнітними полями.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Антипов В.В, Давидов Б.І., Тихончук В.С. Біологічна дія, нормування та захист від електромагнітних випромінювань. М.: Вища школа, 2002. - 177 с.

2. Госьков П.І Інформаційно-енергетичний вплив струмів промислової частоти на здоров'я людини / П.І. Госьков, В.Н. Беккер, Ю.А. Шамов. http://astu.secna.ru/ ~ sua / goskov.htm

3. Грачов  М.М. Засоби і методи захисту  від електромагнітних та іонізуючих  ізлученій.М., Вид-во МІЕМ, 2005. - 215 с.

4. Григор'єв  Ю.Г. Людина в електромагнітному  полі (існуюча ситуація, очікувані  біоеффекти і оцінки небезпеки). / / Радіаційна біологія. Радіоекологія. 1997. T37. No.4. С.690 - 702.

5. Дубров А.П. Геомагнітне поле і життя. - Л.: Гидрометеоиздат, 1989. - 175 с.

6. Конституція України. Стаття 16, 13, 50, 138, 142

7. Копанев В.І., Шакула А.В. Вплив гіпогеомагнітного поля на біологічні об'єкти. М.: Наука, 1995. 73 з.

8. Ледньов В.В. Біоеффекти слабких комбінованих, постійних і змінних магнітних полів. Біофізика. М: Наука, 1996, т.41, Вип.1. С.224.

9. Любимов В.В. Штучні та природні електромагнітні поля в навколишньому середовищі людини і прилади для їх виявлення і фіксації. Препринт No.11 (1127) Троїцьк: ІЗМІРАН, 1999. - 28 с.

10. Любимов В.В. Біотропного природних і штучно створених електромагнітних полів. Аналітичний огляд. Препринт No.7 (1103) М.: ІЗМІРАН, 1997. - 85 с.

11. Пресман А.С. Електромагнітна сигналізація в живій природі. М.: Наука, 2004. - 143 с.

12. Пресман А.С. Електромагнітне поле і життя. М.: Наука 2003. - 215 с.

13. Сучасні проблеми вивчення і збереження біосфери. Властивості біосфери та її зовнішні зв'язки. - С.-Пб: Гидрометеоиздат. 1992. Т.1. 288 с.

14. Сомов О.Ю., Макаров В.З., Пролеткіно І.В., Чумаченко О.М.. Проблеми електромагнітного забруднення навколишнього середовища / / http://www.sgu.ru/ogis/gis_otd/publ54.htm

15. Трофімова Т.І. Курс фізики: Учеб. Посібник для вузів. - 7-е изд., Стер. - К.: Вища. Шк., 2003. - 541 с.

16. Електромагнітні поля та здоров'я / / http://www.pole.com.

17. Електромагнітні поля радіочастот / / http://www.vrednost.ru/

18. Електромагнітне забруднення атмосфери / / http://ecoera.ucoz.ua/publ/5