Правовий режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Залежно від категорії, до якої віднесено територію чи об'єкт природно-заповідного фонду, вони можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Це так звані основні види використання природно-заповідного фонду (ст. 9 За­кону «Про природно-заповідний фонд України»).

Так, науково-дослідні роботи на територіях та об'єктах природ­но-заповідного фонду проводяться з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних об'єктів.

Основні напрямки наукових досліджень здійснюються на тери­торіях природних заповідників, біосферних заповідників, національ­них природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків відповідно до програм і планів науково-дослідних робіт, які затверджуються Національною академією наук України і Міністерством екології та природних ресурсів України'.

Здійснюються наукові дослідження відповідними науковими підрозділами, що створюються у складі спеціальних адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержав­ного значення, у складі спеціальних адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Наукові дослідження у межах цих територій та об'єктів можуть вести й інші наукові установи на підставі відповідних угод між ни­ми та адміністрацією.

Координацію наукових досліджень здійснюють Національна академія наук України та Мінекоресурсів України.

Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних ком­плексів, виконаних на територіях та об'єктах природно-заповідно­го фонду, є Літопис природи, матеріали якого використовуються для оцінки стану навколишнього природного середовища, розроб­ки заходів щодо його охорони, ефективного використання природ­них ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст.ст. 41—43 Зако­ну України «Про природно-заповідний фонд України»).

Значну роль відведено використанню територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду в освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Безпосередній живий зв'язок, спілку­вання з унікальними природними явищами, об'єктами шляхом здійснення екскурсій, туризму сприяє формуванню у громадян впевненості у необхідності особливої охорони заповідних природ­них комплексів як національного надбання'.

Оздоровча, інша рекреаційна, освітньо-виховна діяльність на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду здійснюється спеціальними підрозділами адміністрацій цих територій та об'єктів, а також іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі угод з адміністрацією.

Додатковими видами використання територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду є заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, ри­бальство, розміщення городів працівників цих установ тощо.

Основні і додаткові види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призна­ченню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встанов­леним вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

3. Управління в галузі організації, охорони і використання природно-заповідного фонду.

Успішне використання територій та об'єктів природно-за­повідного фонду залежить від чіткого і скоординованого механізму управління ними. Управління природно-заповідним фондом є об'єктивною необхідністю і являє собою організуючу діяльність державних, самоврядних та громадських органів з практичного здійснення поставлених перед природно-заповідним фондом за­вдань і спрямована на організацію (створення) таких територій та об'єктів, їх охорону, а також використання природних комплексів у чітко визначених цілях, забезпечення єдності принципів за­повідання незалежно від завдань і мети конкретного об'єкта і його підпорядкованості, організацію обліку природних багатств цих те­риторій та об'єктів, планування розвитку науково обгрунтованої їх мережі, здійснення контролю за додержанням вимог їх правових

режимів2.

Специфіка природно-заповідного фонду як об'єкта управління зумовлює здійснення державного управління ним із застосуванням таких своєрідних способів, як повне вилучення окремих ділянок землі, водного простору, природних комплексів та об'єктів з госпо­дарського використання і забезпечення збереження їх природних властивостей, формування мережі територій та об'єктів природно заповідного фонду з урахуванням ступеня і масштабів впливу лю­дей на природу, організація наукових досліджень у заповідниках, охорона їх шляхом створення спеціальних служб, забезпечення до­держання вимог заповідного режиму.

Державне управління територіями та об'єктами природно-за­повідного фонду здійснюється органами загальної, галузевої (спеціальної) і міжгалузевої компетенції. Так, Президент України визначає порядок створення територій та об'єктів природно-за­повідного фонду, здійснює заходи щодо вдосконалення їх мережі і за погодженням з компетентними органами приймає рішення про створення чи оголошення територій, об'єктів природно-заповідно­го фонду та їх охоронних зон зонами загальнодержавного значен­ня (ст. 53 Закону). Обласні, Київська, Севастопольська міські ради приймають рішення про організацію територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду місцевого значення та здійснюють контроль за додержанням їх правових режимів. Певні повноваження у цій га­лузі має Кабінет Міністрів України.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство екології та природних ресурсів України, а саме, спеціальний його підрозділ — Головне управління національних природних парків і заповідної справи Мінекоре-сурсів України'.

Значну роль у здійсненні управлінських функцій відіграє Ака­демія наук України, наукові, науково-дослідні установи. Так, зок­рема, вони вправі готувати та подавати клопотання про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду з науковим обгрунтуванням необхідності такого створення чи ого­лошення території чи об'єкта природно-заповідного фонду певної категорії, характеристики її цінності. На Національну академію на­ук України покладається обов'язок координувати основні напрями наукових досліджень на територіях та об'єктах природно-за­повідного фонду, при цьому затверджувати програми і плани на­уково-дослідних робіт.

Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації можуть створюватися та­кож для управління окремими об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення за рішенням органів, у віданні яких во­ни перебувають. До складу спеціальної адміністрації з управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду входять ди­рекції, наукові підрозділи, служби державної охорони, господарсь­кого, рекреаційного та іншого обслуговування.

Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти. Наприклад, мис­ливські та лісові заказники перебувають у віданні органів Держав­ного комітету лісового господарства України, гідрологічні або бо­лотні заказники — у віданні сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських асоціацій, фермерських господарств та інших.

Участь в управлінні територіями та об'єктами природно-за­повідного фонду вправі також брати об'єднання громадян, статути яких передбачають діяльність у галузі охорони навколишнього при­родного середовища, зокрема: шляхом внесення пропозицій щодо організації та оголошення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечення їх охорони, ефективного викори­стання і відтворення природних комплексів та об'єктів; сприяння державним органам у їх діяльності в цій сфері; участі у проведенні екологічної експертизи об'єктів, що негативно впливають чи мо­жуть негативно впливати на стан територій та об'єктів природно-заповідного фонду; участі у контролі за додержанням режиму таких територій та об'єктів, здійснення інших заходів (ст. 13 Закону).

Основними функціями управління у цій сфері є прогнозування розвитку заповідної справи на державному та регіональному рівнях, організація створення і оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, розподіл і перерозподіл природних ре­сурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, проведення екологічної експертизи об'єктів, що негативно впливають чи можуть негативно впливати на стан територій та об'єктів, вве­дення до державного кадастру територій та об'єктів природно-за­повідного фонду, контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, координація наукової діяль­ності в його межах.

Розгляньмо деякі функції управління детальніше. Так, ор­ганізація, створення і оголошення територій та об'єктів природно-за­повідного фонду складається з певних етапів. Перший етап — підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення те­риторій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 51 Закону). Ці дії можуть здійснюватися як безпосередньо спеціально уповнова­женим органом державного управління у цій галузі, тобто Мінеко-ресурсів України, так і науковими установами, природоохоронни­ми громадськими об'єднаннями або іншими зацікавленими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

У клопотанні повинно міститися обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкта природно-за­повідного фонду певної категорії, характеристика природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний карто­графічний матеріал. До клопотань додаються документи, що підтверджують або доповнюють обгрунтування необхідності ство­рення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідно­го фонду.

Другий етап — попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 52 Закону).

Клопотання про необхідність створення чи оголошення тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду подаються і попе­редньо розглядаються у місячний термін відповідно:

— щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення — Мінекоресурсів України;

— щодо територій та об'єктів місцевого значення — органами цього міністерства на місцях.

У разі схвалення клопотання Мінекоресурсів України та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих до заповідання.

На підставі результатів погодження клопотань Мінекоресурсів України забезпечує розробку спеціалізованими проектними та на­уковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказ­ників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мис­тецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами Мінекоресурсів України на місцях.

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено зацікавленим державним органам чи установам.

Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду підлягають державній екологічній експертизі. У разі позитив­ного висновку екологічної експертизи щодо проектів створення те­риторій та об'єктів природно-заповідного фонду всі матеріали пере­даються Мінекоресурсів України чи його органами на місцях до дер­жавних органів, уповноважених приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Третій етап — прийняття рішень про створення чи оголошен­ня територій, об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон (ст. 53 Закону).

Так, рішення про створення та відведення земельних ділянок при­родним заповідникам, національним природним паркам і щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавно­го значення приймаються Президентом України. Прикладом таких рішень є Указ Президента України від 25 лютого 1993 р. № 62/93 «Про створення Азово-Сиваського національного природного парку».

Рішення про створення біосферних заповідників приймається Президентом України після вирішення цього питання відповідно до міжнародних угод. На правове забезпечення питань створення біосферних заповідників спрямований і Указ Президента від 26 листопада 1993 р. № 563/93 «Про біосферні заповідники в Ук­раїні».

Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, міськими (міст загальнодержавного зна­чення) радами, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідни­кам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам і видачі доку­ментів на право користування землею визначається Земельним ко­дексом України.