Поняття та зміст права власності на природні ресурси

 

Об'єкти права власності

 

Порівняно з об'єктами цивільних  прав взагалі (ст. 177 ЦК) об'єкти права  власності є вужчим поняттям, бо ними не охоплюються дії, результати послуг тощо. Об'єктом права власності є майно, склад якого гл. 23 ЦК не деталізується, тобто у власності може бути будь-яке майно.

 

ЦК передбачається можливість обмежень видів майна, яке не може перебувати у власності. При цьому слід враховувати, по-перше, що ці обмеження встановлюються не для всіх суб'єктів права власності, а тільки для фізичних та юридичних осіб. По-друге, такі обмеження можуть встановлюватися лише законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами.

 

За загальним правилом, склад, кількість  та вартість майна, яке може бути у власності приватних фізичних та юридичних осіб, не обмежуються. Можливість таких обмежень стосується лише розміру земельної ділянки, яка може бути у їх власності, та земель сільськогосподарського призначення, які згідно з ч. 4 ст. 22 ЗК не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

 

Поняття майна не ототожнюється  з товаром, хоча до об'єктів права  власності, за загальним правилом, відносять  все, що є товаром. Так, ще дореволюційними вченими розуміння речей як об'єктів права власності пов'язувалося або з результатами людської праці, або з поняттям товару, котрим є матеріальні предмети торгових угод, на відміну від інших об'єктів, особливо цінних паперів1.

 

Із цього існують винятки, що стосуються права власності на такі об'єкти, які не знаходяться в  обігу і не можуть бути товаром, - наприклад, атмосферне повітря, водні  та інші природні ресурси. Разом з  тим товаром може стати те, що сумнівно відносити до права власності - людський організм, який буває об'єктом донорства та трансплантації. Ще давні римляни зазначали, що не може бути у власності і визнаватися річчю тіло вільної людини, тим більше мертве тіло, а також предмети недосяжні2.

 

Майновий стан власника буде об'єктивним, якщо склад його майна визначати не тільки сукупністю речей, а й активами (правами вимоги) і пасивами (борги)3. Дійсно, коли власник має певне майно, але у нього є й багато боргів, то справа лише у часі, коли кредитори звернуть стягнення на це майно, і він вже не буде його власником.

 

Характеристика об'єктів права  власності є тотожною характеристиці об'єктів цивільних правовідносин  взагалі. Тут буде наведена лише специфіка  регулювання окремих об'єктів  права власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5/

Право природокористування

 

Остання кодифікація в законодавстві  галузі використання та охорони довкілля проведена за предметно-галузевим  принципом - було оновлено законодавство  про землю, воду, ліси тощо, прийняті відповідні закони. Відповідно до такої структури законодавства сформувались і види права природокористування: право землекористування, право водокористування тощо.

 

Оскільки ці види права природокористування  утворилися на основі відносно самостійних  галузевих законів, вони виявилися  слабо пов'язаними одне з одним. Кожний вид права природокористування містить права та обов'язки в зв'язку з використанням лише одного відповідного природного об'єкта. Між тим у природі все пов'язано. І використання одного природного ресурсу може завдати шкоди довкіллю.

 

Право природокористування - система  юридичних норм і засобів, спрямованих  на врегулювання відносин щодо ефективного  використання, відновлення й охорони  природних ресурсів, забезпечення багатогранних  матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб'єктів природокористування. Таким чином, під правом природокористування мається на увазі інститут загальної частини екологічного права, в якому Об'

 

 

 

єднано норми, що визначають спільні  положення для права користування всіма видами природних об'єктів, включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання.

 

 

Розрізняються:

 

Об'єктивне право - механізм правового  регулювання забезпечення правовідносин  природокористування:

 

• норми, які визначають підстави виникнення, зміни права природокористування;

 

• норми, які встановлюють комплекс прав і обов'язків природокористувачів;

 

• форми і види правовідносин  природокористування;

 

• юридичні засоби захисту прав суб'єктів  правовідносин природокористування;

 

• норми, які встановлюють підстави припинення права природокористування.

 

Суб'єктивне право - сукупність повноважень  особи щодо використання, відтворення  і захисту природних ресурсів:

 

• сукупність прав і обов'язків  щодо виникнення суб'єктивного права  природокористування та його захисту;

 

• сукупність прав і обов'язків  щодо володіння об'єктами природокористування;

 

• сукупність прав і обов'язків  щодо використання об'єктів природокористування;

 

• сукупність прав і обов'язків  щодо зміни і припинення суб'єктивного  права природокористування;

 

• сукупність прав, обов'язків щодо захисту порушеного суб'єктивного  права природокористування.

 

Зміст права природокористування - сукупність прав і обов'язків суб'єктів  права природокористування (природокористувачів), обумовлених нормами чинного  законодавства чи відповідною угодою на користування природними ресурсами (договором оренди тимчасового, короткострокового чи довгострокового користування).

 

Право природокористування ділиться на загальне та спеціальне.

 

Право загального природокористування  означає гарантовану законом можливість усіх громадян користуватися здоровим навколишнім природним середовищем та їх обов'язковим виконанням встановлених правил його охорони.

 

Право спеціального природокористування  встановлюється та регулюється державою в інтересах цільового використання природних ресурсів у процесі їх господарської експлуатації та рекреаційного використання. Воно включає право землекористування, лісокористування та ін.

 

Основою для його виникнення е акт  компетентного органа держави про  надання відповідного ресурсу в використання та господарську експлуатацію за його цільовим призначенням.

 

Суб'єктами права спеціального природокористуванням підприємства, заклади, організації  та окремі громадяни відповідно до цілей їх діяльності в межах наданих  їм прав та обов'язків. Спеціальне природокористування громадян регулюється з метою задоволення їх економічних, житлових, культурно-побутових умов.

 

Правове регулювання природокористування  здійснюється через систему керівних, зобов'язуючих та забобонних норм права.

 

Керівні норми встановлюють умови  та порядок виникнення права користування природними ресурсами, визначають кордони  поведінки природокористувачів, надають  їм необхідні гарантії реалізації й  охорони їх прав та ефективного виконання  покладених на них обов'язків.

 

Зобов'язуючі норми направлені на регулювання виконання природокористувачами правил використання природного багатства, планів та заходів у галузі використання та відновлення природних ресурсів, збереження та покращання природного середовища.

 

 

 

 

 

 

6/

Суб'єкти та об'єкти права  природокористування

 

Суб'єкти права природокористування - юридичні та фізичні особи, які  в установленому законом порядку  набули права користування природними ресурсами і зобов'язані здійснювати  комплекс заходів щодо їх ефективного використання, відтворення й охорони і мають у зв'язку з цим певні права та Обов'язки. Суб'єкти природокористування поділяються на первинних та вторинних природокористувачів.

 

- Суб'єктом первинного або вторинного  природокористування є особа,  юридична або фізична, правомочність якої по використанню природного об'єкта похідна безпосередньо від права суб'єкта власності на цей об'єкт.

 

Юридичні особи:

 

- підприємства різних форм власності,  організації та установи;

 

- громадські об'єднання;

 

- релігійні організації;

 

- військові організації;

 

- іноземні держави;

 

- міжнародні організації;

 

- кооперативні об'єднання.

 

фізичні особи:

 

• громадяни України;

 

• іноземні громадяни;

 

• особи без громадянства.

 

Об'єкти права природокористування - конкретні, індивідуально визначені і юридичне відособлені природні ресурси (об'єкти або їх частини), які закріплюються на праві користування за фізичними і юридичними особами.

 

Особливості об'єктів права природокористування:

 

загального природокористування:

 

• не передаються і не закріплюються за конкретними суб'єктами, а використовуються без особливого дозволу всіма особами;

 

• не надаються дозволи на їх користування;

 

• санкціоновано державою і закріплено правом їх загальнодоступного використання;

 

• їх використання не фіксується і не підлягає юридичній фіксації;

 

• безоплатність;

 

спеціального природокористування:

 

• підлягають передачі і закріпленню  за конкретними суб'єктами;

 

• обов'язкове надання дозволів;

 

• платність користування;

 

• юридичне фіксуються в природоресурсових кадастрах;

 

• піддягають державно-правовій реєстрації.

 

Класифікація об'єктів права  природокористування - поділ природних  ресурсів на відповідні групи в залежності від характеру їх походження, місцезнаходження, складу, використання, відтворення, охорони, екологічної, економічної, соціальної значимості й особливостей правового режиму.

 

Загальні об'єкти - земля.

 

Спеціальні об'єкти - сільськогосподарські землі, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, землі природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду,землі запасу.

 

Об'єкти права загального природокористування - майдани, шляхи, парки, сінокоси тощо.

 

Об'єкти спеціального природокористування - землі сільськогосподарських підприємств, землі особистого підсобного господарства, садові земельні ділянки тощо.

 

Особливості конкретного виду природокористування  залежать також від суб'єкта, що наділений  певними правомочностями й обов'язками.

 

 

7/

Підстави виникнення та припинення права природокористування

 

Головними підставами виникнення права  природокористування є юридичні дії, які повинні бути правомірними, що залежать від об'єкта природи, суб'єкта екологічного відношення, виду природокористування тощо. Правомірні дії як підстава виникнення і продовження права природокористування можна поділити на дві основні групи: юридичні вчинки й індивідуальні акти.

 

Юридичний вчинок як правомірна дія  є підставою здійснення загальнодоступного природокористування.

 

Індивідуальні акти як підстава виникнення права природокористування являють  собою складну юридичну сполуку, що означає:

 

• клопотання/заява особи про  надання їй у користування або  у власність природного об'єкта (його частини) для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;

 

• видання рішення (постанови) компетентних державних органів;

 

• відведення на місцевості природного об'єкта;

 

• видача відповідного документа, який засвідчує право користування даним  природним об'єктом.

 

Припинення права спеціального природокористування здійснюється в порядку, який передбачено законодавством. Загальною для всіх видів спеціального природокористування умовою припинення прав на використання природним об'єктом є:

 

• відпала необхідність в експлуатації природного ресурсу;

 

• закінчення строку користування;

 

• ліквідація організації природокористувача;

 

• вилучення природного ресурсу  із використання за рішенням компетентного  державного органа з метою передачі його у використання іншому природокористувачу;

 

• порушення  правил цільового використання природного ресурсу.